Світ 2017-03-19 11:40 The Economist

The Economist: Жнива Twitter

Чому європейці менше довіряють перепалкам у соцмережах, ніж американці

Лідер націоналістичної Австрійської партії свободи Гайнц-Крістіан Штрахе любить поре­­пувá­­ти. Останній десяток років він записує аматорські кліпи на реп-пісні на кшталт «Österreich Zuerst» («Австрія насамперед»). У ній є такі слова: «Хто не хоче інтегруватися/Має додому забиратися/Гарного польоту!» (німецькою звучить краще). Ці кліпи не крутитимуть на головних телеканалах. Але ЗМІ починають говорити про них, коли Штрахе публікує їх у Facebook.

Європейські популісти стали адептами соцмереж на ранніх етапах їх існування. Геерт Вільдерс із Нідерландів був піонером скандальних твітів, які лютили його опонентів і надихали послідовників (на відміну від опівнічних імпульсивних Трампових твіти Вільдерса з’являються не так часто і в ретельно прораховані моменти). «Національний фронт» Марін Ле Пен у Франції координує розміщення хештегів, мемів і відеокоміксів у різних соцмережах. У Німеччині антимусульманський рух PEGIDA стартував із групи у Facebook. У крайньої правої «Альтернативи для Німеччини» у Facebook більше лайків, ніж у будь-якої іншої німецької політсили.  

Лівий «Рух 5 зірок» в Італії під проводом коміка Беппе Ґрілло — найбільш оцифрована з європейських політичних партій. Його співзасновник, топ-менеджер з ІТ-бізнесу Жанроберто Касаледжо, який помер торік, вірив, що голосування онлайн могло воскресити пряму демократію Стародавніх Афін. Члени руху дебатують, голосують і навіть виганяють однопартійців на блозі Ґрілло, що є одним із найпопулярніших в Італії. Такого зрощення партійної політики і соцмереж ще й близько не бачили в Америці.

Але в інших вимірах популізм, що культивується через інтернет, підходить Європі менше, ніж Сполученим Штатам. Захоплення соцмережами пов’язане зі скепсисом стосовно традиційних ЗМІ, каже Корнеліус Пушманн із берлінського мозкового центру Інститут Александера фон Гумбольдта. В американців удосталь і першого, і другого. У 2016 році 16% американських користувачів інтернету заходили у Twitter не менш як один раз на місяць, свідчать дослідження компанії comScore. Тоді ж, як показує аналітика Інституту з вивчення журналістики Reuters в Оксфорді, їхня довіра до новин впала до 33%.

Читайте також: Twitter послабив обмеження у 140 символів для повідомлень

Тим часом європейці більше довіряють традиційним медіа й менш активні в соцмережах. Близько 13% нідерландських користувачів інтернету заходять у Twitter раз на місяць. Серед італійців цей показник становить 6%, французів — 5%, німців — 4%. У Європі більше користуються Facebook, але все ж таки не на тому рівні, що в США. Як свідчить аналіз Reuters, 54% нідерландців і 52% німців довіряють новинам. Довіра до німецького суспільного радіо і ТБ перевищує 70% — це цифри державного мовника WDR, базованого в Кельні. І тільки 8% довіряють тому, що бачать у Facebook чи Twitter.

В Італії довіра до новин впала до 42%, у Франції — до 32%. Утім, французький медіа-експерт Джулія Каже не вважає, що Францію захоплює хвиля постправди. Видання на кшталт Libération і Le Monde запустили інструменти для перевірки фактів, щоб протистояти дедалі більшим страхам перед фейковими новинами.  

Кому потрібні лайки

Деякі технології соцмереж, що діють у США, обмежуються в Європі законами про приватність. Cambridge Analytica, яка працювала на кампанію Трампа, використовувала зібрані з найрізноманітніших джерел дані про виборців, щоб під’юджувати його прихильників і тиснути на адептів Гілларі Клінтон. Головний Трампів стратег Стів Беннон приписує цій базі даних серйозний внесок у перемогу свого союзника. Інші аналітики ставлять її ефективність під сумнів. Але в будь-якому разі європейський закон забороняє використання даних про расу, стан здоров’я, релігію чи політичні переконання особи без її згоди. Це ускладнює збір таких масивів даних.  

Популісти мають найбільший вплив, коли на них звертають увагу мейнстримні ЗМІ. Це бачимо на прикладі твітів Трампа, зауважує політолог з Університету Джорджії Кас Мадде. Європейські медіа можуть бути дещо менш уразливими до цієї спокуси. Але соцмережі, зокрема, створюють простір, де фанатики можуть зміцнювати переконання одне одного, каже політолог Брендан Найган. І в них можна створювати фейкові акаунти, які грають на збільшення підтримки кандидата. Новинний сайт BuzzFeed писав про чати, у яких прихильники Марін Ле Пен допомагають американським послідовникам Трампа розміщувати коментарі на французьких новинних сайтах. Користувачам радять створювати фейкові сторінки без контенту, що зазвичай асоціюється з «Нацфронтом», наприклад гея, єврея або «дівчинки з постами про котиків». А в інтернеті ніхто не зрозуміє, американець ви чи ні.

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com

Новини RedTram

Loading...