Культура 2017-05-09 18:29 Кухар Олена

Бенксі vs Brexit, Нью-Йорк vs Трамп: нова хвиля політичних висловлювань у мистецтві

Американський арт-ярмарок демонструє яскраві анти-трампівські роботи, в Англії з’являється мурал про Brexit; в цей час Венеційська бієнале вирішує триматися осторонь від політики.

Брекзіт: кінець довершеності

У ніч на 6 травня в Дуврі – англійському місті у графстві Кент, яке розташоване біля протоки Па-де-Кале – з’явився новий мурал всесвітньо відомого художника, автора стрит-арту Бенксі. Робота присвячена Брекзіту – це перше висловлювання згаданого митцяна цю тему з червня 2016 року, коли 51,9% британців на референдумі проголосували за вихід їхньої країни з ЄС.

Мурал одразу сфотографували, виклали в соцмережі та почали шалено обговорювати. Трохи згодом офіційні представники художника підтвердили, що робота дійсно належить Бенксі.

 

 

Па-де-Кале – це найвужча частина Ла-Маншу, який відділяє Великобританію від материкової Європи, ширина цієї протоки усього 37 кілометрів. Графіті з’явилося на будівлі Замку розваг неподалік від поромного терміналу. Робітник, зображений на муралі, збиває молотом сліди однієї з 12-ти зірок на емблемі Євросоюзу. Від зірки розходяться тріщини – як стало відомо з численних коментарів місцевих мешканців, ці тріщини не просто намальовані, вони з’явилися на стіні будівлі задовго до появи малюнку – тобто вже наявні тріщини були обіграні художником.

Емблема Євросоюзу (її ще називають «прапором Європи») була затверджена у 1955 році. Офіційне тлумачення її символіки звучить так: «На тлі синього неба західного світу зірки символізують народи Європи у колі, це - знак єдності. Кількість зірок незмінна і дорівнює 12. Це число символізує довершеність та повноту».

Бенксі обрав для свого муралу стіну будівлі, яка «дивиться» на французьке місто Кале – це порт, в який, власне, прибуває пором, що вирушає з Дувра до материка. Неназвану роботу, присвячену Брекзіту, автор заримував із своїм же графіті, яке намалював на стіні табору біженців у Кале за два роки перед тим. На муралі 2015 року в Кале зображений засновник Apple Стів Джобс, чий біологічний батько був мігрантом з Сирії. Здалеку зігнута фігура Джобса у брудному одязі і з мішком за плечима нічим не відрізняється від фігур реальних мігрантів, що пересуваються табором.

Тема біженців та табір у Кале фігурували ще в одному арт-висловлюванні Бенксі – у січні 2016 року йому вдалося зобразити графіті на стіні посольства Франції у Лондоні. Маленька дівчинка з муралу – впізнаваний образ Козетти з першої ілюстрації роману Віктора Гюго «Знедолені» зі сльозами на очах. Графіті засуджує використання французською владою сльозогінного газу проти біженців.

Бенксі – один з найпопулярніших брендів у світі сучасного мистецтва. Його можна назвати скандальним, епатажним та навіть геніальним. Справжнє ім’я людини або кількох людей, які працюють як «Бенксі», не відоме (хоча щодо цього регулярно виникають безліч припущень; припущення ці навіть періодично намагаються продати на аукціоні eBay). Художник починав ще у 1990-х у своєму рідному місті Бристолі на Заході Англії. Поступового графіті Бенксі почали ставати все масштабнішими, територія місць їхньої появи розширювалася. Сьогодні художник анонімно виставляє свої роботи у найвідоміших музеях світу, продає їх за величезні гроші, сім років тому резонансно увійшов до світу кіноїндустрії – коли у масці пройшов червоною доріжкою Берлінале, де презентував свій фільм «Вихід через сувенірну крамничку».

Читайте також: Флірт без діалогу. Амбіції та помилки Kyiv Art Week

Фільм став культовим для людей, які цікавляться сучасним мистецтвом. За два десятки років інтервенцій до публічного міського простору Бенксі встиг привчити провідні мистецькі аукціони до попиту на стрит-арт (відомі «вуличні» художники сьогодні навіть виробили камерний, музейний формат – створюють роботи під рамкою спеціально для галерей та покупців). Коли у 2015 році Бенксі відрив у невеликому приморському містечку в Англії свій «похмурий» парк «Дісмаленд» (від англ. dismal – похмурий) – масштабну експозицію «розваг для депресивних», яка працювала трохи більше місяця – на вході вишикувалися довжелезні черги. Щоб купити квиток, доводилося чекати годинами. На заклик Бенксі погодився прийняти участь у виставці сам Демієн Херст. Дісмаленд відвідали 150 тисяч гостей – це був фінансовий вибух для економіки міста, яка поповнилася на 20 мільйонів фунтів.

Власне, Бенксі привчив світ з увагою очікувати на появу його наступних робіт, сьогодні більшість з яких – політизовані. Разом з тим, говорячи про політичний підтекст своїх муралів та про політику загалом, Бенксі у властивій йому іронічній манері декларує: «Іноді мені так погано від того, в якому стані знаходиться сучасний світ, що я навіть не можу доїсти другий поспіль яблучний пиріг».

На сьогодні парк депресивних розваг «Дісмаленд» закрито «назавжди». На сайті проекту – лише підпис «Кінець» та фотографія, що нагадує залишений та занедбаний табір біженців.

Нью-Йорк: політичний ландшафт і перука кольору блонд

Минулого тижня президент США Дональд Трамп вперше після своєї інаугурації приїхав з візитом до рідного міста Нью-Йорку. Лише 18% містян голосували за Трампа у листопаді минулого року, і цього травня також зустріли президента геть не привітно. Протестувальники зібралися під Трамп-тауер із плакатами (так звана «вежа Трампа» - 58-поверховий хмарочос, штаб-квартира Trump Organization й, останнім часом, один із символів трампівської політики на посту президента – Ред.) та влаштували дві голосні акції на автостраді, що йде уздовж Гудзону.

Митці не лишилися осторонь: антитрампівський протест став магістральною темою арт-ярмарку Frieze, який пройшов у Нью-Йорку 5-7 травня. Травневий Frieze New York на острові Рендалл – започаткована 6 років тому версія оригінальної британської Frieze, яка з 2003 року проходить у Ріджент-парку в Лондоні у жовтні. Цього року участь у ярмарку приймають 200 галерей з 31 країни.

Читайте також: Канни-2017, «Відважне дівча» та коріння платана

Протест учасників виставки доволі персоналізований і конкретний. Так, один з експонатів виставки напряму відсилає до трампівського хмарочосу. Йдеться про роботу мистецького об’єднання General Idea «Послання від безхатьків - вежі Трампа». У 1989 році поруч із своєю квартирою у Нью-Йорку учасники колективу знайшли записку, котру якийсь безхатько написав на шматку картону: «Нещастя переслідують мене. Я втратив роботу. Зараз я намагаюся вижити. Допоможіть мені, чим можете. Бережи вас Господь». Цей напис було відлито у бронзі та прикріплено до плити з рожевого мармуру – одну з таких, що можна побачити у фоєй вежі Трампа. Цю роботу купили ще на VIP-передвідкритті ярмарку; сума, за яку вона придбана, не розкривається.

фото – Art Newspaper

Ще одна антритрампівська робота – «Нічний потяг» Льюіна Фоулкса, картина 2016 року. На ній зображено, зокрема, два білборди американського банку Goldman Sachs – одного з найбільших у світі інвестиційних конгломератів – із портретам Трампа, в той час як поруч на зелених схилах стирчить на палі білява перука, схожа на зачіску президента США. Тут же – вдягнений у пальто Міккі Маус та позначка, яка нагадує свастику (хоча, насправді, є насправді поєднанням літер L та F – ініціалів автора картини). Загалом елементи картини створюють образ нічного пейзажу, побаченого з вікна потягу. Директор галереї, яка передала для ярмарку цю роботу, каже: ««Нічний потяг» - це ландшафт у буквальному розумінні, але це і політичний ландшафт також». Картину купив колекціонер з Нью-Йорку за суму $325,000 – майже стільки ($308,000) було витрачено на одноденний візит президента до міста.

фото – галерея Sprüth Magers

Венеція: поза політикою 

Венеційській бієнале цього року, на думку експертів, доведеться складно: вона проходить у «насичений мистецтвом» рік, поруч із виставкою сучасного мистецтва Документа 14 (детальніше про неї можна прочитати тут ), маючи перед очима результати Бієнале Вітні із усіма тими дебатами, що точилися навколо расового питання (більше – тут ).

У 2015 році бієнале під керівництвом нігерійсько-американського куратора Оквуі Енвезора здавалася суцільним політичним маніфестом – із читкою «Капіталу» Маркса та роботами, які торкалися питань клімату, колоніалізму та міграційної кризи. Куратор цьогорічної бієнале Крістін Масель має інше бачення: вона вирішила надати пріоритет саме митцям і саме художній практиці. 48-річня головна кураторка Центру Помпіду в Парижі та четверта жінка за 122-річну історію бієнале, яку взяли на посаду кураторки міжнародної експозиції, обрала для виставки слоган «Viva Arte Viva» та планує фокусуватися на мистецтві заради мистецтва. На питання журналістів про те, чи може найповажніша виставка сучасного мистецтва дозволити собі такий крок сьогодні, Масель відповідає: так, тому що мистецтво виконує свої власні функції. «Я дуже цікавлюся політикою, - каже вона, - але не всяке художнє висловлювання має стосуватися політики. Це усього лиш один із вимірів».

«Viva Arte Viva» продемонструє роботи 120 художників, 103 з яких беруть участь у бієнале вперше.

схожі публiкацii