Суспільство 2017-09-13 12:45 Ганна Чабарай

«Реформи під копняком». Як зробити військову медицину ефективною

Експерти розробили рекомендації для Міністерства оборони, які допоможуть зробити закупівлі для армії прозорішими й ефективнішими. Водночас фахівці з військової медицини наголошують, що важливішим за медпрепарати є вміння їх застосовувати, і радять зосередити особливу увагу на тренінгах із тактмеду.

Незалежний антикорупційний комітет з питань оборони (НАКО), який є спільною ініціативою Transparency International Ukraine та Transparency International Defence & Security Programme​, 6 вересня презентував дослідження, в якому проаналізував корупційні ризики у сфері медичного постачання Міністерства оборони України. Під час презентації аналітики НАКО, волонтери, фахівці з військової медицини обговорили проблеми, які існують у цій сфері сьогодні.

Корупційні ризики в медичному постачанні ЗСУ

НАКО проаналізував систему медичного постачання ЗСУ і виявив у ній певні корупційні ризики. На базі цього дослідження фахівці розробили рекомендації для усунення таких ризиків.

Як розповіла Тетяна Шевчук, аналітик НАКО і співавтор дослідження, вони з колегами сфокусувалися саме на системі медичного постачання, яка є складовою більш ширшого медичного забезпечення, тобто на процесі закупівлі.

У звіті згадуються три кейси, які свого часу так чи інакше набули розголосу в ЗМІ. Перший – закупівля турнікетів для зупинки кровотечі в поранених  у 2015 році, другий – закупівля ліків, третій – закупівля санітарного евакуаційного транспорту від корпорації «Богдан Моторс».

Непридатні турнікети

У ситуації із закупівлями 30 тисяч турнікетів, які в підсумку виявилися непридатними для використання, НАКО виділив два рівні, на яких могли виникнути корупційні ризики. Перший із них – розробка медико-технічних вимог, які можуть бути як надто загальними (що значно знизить якість), так і надто деталізованими (тоді цим вимогам відповідатиме лише певний постачальник).

«І це може свідчити, що вимоги були сформовані спеціально під цього постачальника.  Тому головне в цьому процесі – забезпечити його прозорість», - пояснює Тетяна Шевчук.

Другий проблемний момент у цьому кейсі – відсутність зворотного зв’язку. Коли виявилося, що турнікети низької якості, волонтерам знадобилося дуже багато часу, щоб донести цю інформацію до Міністерства оборони.

Читайте також: Пацієнти про медицину. Світовий досвід

«Ми вважаємо ,щ о потрібно запровадити формалізований механізм зворотного зв’язку, куди можна буде надаватися інформацію про досвід використання. І ця інформація буде враховуватися при розробці майбутніх медико-технічних вимог, щоб якість закупівель для армії покращувалася», - каже Шевчук.

Неналежне формування лотів при закупівлі медикаментів

Під час закупівлі ліків, як розповіла аналітик, перший ризик відбувається на етапі формування лотів. В один лот можна включити багато різних найменувань і серед них один, який є лише в одного постачальника. Таким чином лише цей постачальник зможе поставити увесь лот на велику суму, і це може свідчити про певну змову між координатором закупівель  та постачальником. Тетяна Шевчук пояснює, що, за законодавством, лоти формуються за 4 або 3 показником Єдиного закупівельного словника.

«Проте, як видно цього недостатньо, щоб знизити рівень маніпуляцій, тому ми рекомендуємо розробити додаткові критерії формування цих лотів, щоб маніпуляції стали неможливими. Можна також піти за концепцією «один лікарський засіб – один лот»», - каже вона.

Крім того, експерти виявили ризики в процесі децентралізації закупівель, який стартував 2017 року. Відтепер закупівлі здійснюються не на рівні Міноборони, а на рівні госпіталів і регіональних клінічних центрів.

«З одного боку, це позитивне рішення, тому що підвищує ефективність закупівель, відсікається певний бюрократизм у цій процедурі. З іншого боку, ми вважаємо, що не всі закупівлі можуть здійснюватися децентралізовано. Наприклад, що стосується аптечок для військовослужбовців. Якщо їх буде закупляти окремо кожен госпіталь, то вони коштуватимуть щоразу інші гроші матимуть щоразу іншу якість. У результаті військові з різних регіонів будуть по-різному забезпечені аптечками», - каже Шевчук.

Тому НАКО вважає, що потрібно проаналізувати, що ефективніше закупляти на місцевому рівні, а що має залишитися на централізованому.

Ще одна проблема, з якою стикається Міністерство оборони, згідно з висновками НАКО, – відсутність механізмів убезпечення від недоброчесних постачальників, які можуть постачати товар неналежної якості, затримувати терміни чи підвищувати ціни. Ці ж самі постачальники можуть наступного разу знову брати участь у конкурсі, бо не існує законних способів їх відсторонення.

НАКО в цьому випадку пропонує користуватися механізмом ст.26 закону «Про публічні закупівлі», який передбачає, що постачальник може вносити на рахунок Міноборони депозит у розмірі 5% від суми договору і таким чином гарантувати його виконання. Якщо всі умови дотримувалися, міністерство повертає депозит, якщо ні – кошти лишаються у бюджеті.

«Таким чином можна хоч якось заохотити постачальників до доброчесної поведінки», - коментує Тетяна Шевчук.

Потенційний конфлікт інтересів при закупівлі «Богданів» для фронту

Третій кейс – закупівля для фронту санітарно-евакуаційного транспорту «Богдан», яка відбулася не відкрито, а через державне оборонне замовлення, яке є закритим для громадськості. Тому експерти не змогли проаналізувати корупційні ризики, але виявили в цьому процесі потенційний конфлікт інтересів. Як ідеться у звіті НАКО, Олег Гладковський, перший заступник секретаря РНБО, у 2009 році придбав у Петра Порошенка контрольний пакет акцій корпорації «Богдан». Тоді Гладковський ще мав прізвище Свинарчук, він змінив його у 2014 році. Також Гладковський очолює Міжвідомчу комісію з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю.

«У нас немає доказів того, що Олег Гладковський якимсь чином вплинув на рішення про закупівлю санітарних автомобілів саме в цієї компанії. Проте факт, що особа володіє акціями компанії, в якої була здійснена закупівля, а з іншого боку обіймає посаду в РНБО, може свідчити про конфлікт інтересів у даному випадку», - зазначає Тетяна Шевчук.

Читайте також: Право на гідну смерть. Чому паліативна допомога в Україні не допомагає

Також, за її словами, небезпечним є те, що таке саме враження може скластися й у інших потенційних постачальників, які бачать, що рішення приймається в ситуації конфлікту інтересів і можуть бути незацікавлені брати участь у конкурсі. Це, відповідно, знижує конкуренцію.

У НАКО вважають, що необхідно знижувати загальний рівень секретності.

«Вважаємо, що лише високотехнологічне озброєння та техніка мають постачатися через державне оборонне замовлення, решта має закуповуватися прозоро з відповідними конкурентними процедурами», - каже Шевчук.

Неякісний турнікет – втрачене життя – величезна компенсація за рахунок держави

Петро Вишиванець, представник Ради Волонтерів при Міністерстві оборони, наголошує, що закупівлі мають бути не лише прозорими, але й якісними, оскільки якісні препарати на війні, крім того, що рятують життя, ще й допомагають державі заощадити. За його словами, до 2016 року в Україні не існувало жодних вимог до турнікетів, їх розробили лише зараз.

«Якби Україна раніше, ідеально – до війни, почала займатися цими вимогами, ми би не мали неякісних закупівель. У 2015 році ми їх мали. Я б дуже хотів, щоб кожен український виробник, який хоче брати участь у конкурсі, чітко розумів, що ця річ рятує життя. Якщо річ неякісна – вона не рятує життя. Ми втрачаємо військового, натомість держава платить сім’я загиблих величезні компенсації, платить компенсації за інвалідність тощо. Величезна компенсація за один неякісний турнікет», - каже Вишиванець.

Ще одна проблема, на якій наголошує Вишиванець – бюджет військової медицини.

Читайте також: Медицина в реанімації

«Офіційна потреба в аптечках ЗСУ – 140 тисяч одиниць. За останнім тендером, аптечка, розроблена за рекомендаціями МОЗ України, коштує 1700 грн. Множимо й отримуємо 238 млн грн. Бюджет усієї військової медицини ЗСУ, з ліками, зарплатами, обладнанням тощо – 327 млн грн. Дуже приблизно ми розуміємо, що, щоб забезпечити тільки аптечками українського виробництва кожного бійця, потрібно витратити 60% бюджету військової медицини», - каже він.

Третина бюджету військової медицини має витрачатися на навчальне спорядження

Марко Супрун, засновник громадського об’єднання «Захист Патріотів», вказує, що однієї закупівлі аптечок замало, необхідно ще навчити бійців рятувати своє життя за допомогою цих аптечок.

«Коли Україна купує аптечки і спорядження, то, як показує наш досвід, треба додати 30% на навчальне спорядження. Не можна просто так дати аптечку і сказати – зробіть щось. У 2014 році ми принесли перші аптечки, нам сказали – чудово, але що з цим робити? Ми зрозуміли, що потрібне навчання, тренінг», - каже він.

За його словами, зараз уже держава не повинна витрачати час і гроші на пошук і підготовку власних інструкторів, оскільки вони є, ринок інструкторів сформувався за роки війни  «Захист патріотів», 44-й навчальний центр, «Білі берети», «Госпітальєри» тощо.

Гроші на вітер, оскільки медпрепарати ніхто не тестує

Станіслав Гаєвський, інструктор з тактичної медицини, розповідає, що в Україні розпочали закупівлю аптечок, як відповідають стандартам НАТО, проте препарати й інструменти в цих аптечках не проходять тести, і немає впевненості, що вони спрацюють.

«Є два типи турнікетів, але ніхто не може сказати, що вони точно працюють, нема жодних доказів. Тобто, «нам здається, що це виглядає як турнікет і воно має працювати». Коли американській армії потрібно було закупити турнікети, вона дала завдання з’ясувати, які  них працюють. Американська армія прописала вимоги до турнікетів, і на конкурс пройшли далеко не всі, які подавалися, багато не відповідало цим вимогам. І турнікет, який ми закупили, не відповідає вимогам американської армії, які вона виставила для своїх закупівель», - розповів Гаєвський.

Американська армія, за його словами, перед закупівлею турнікетів провела лабораторні дослідження – працюють вони чи не працюють. Виявилося, що з десяти турнікетів працюють три. І тільки тоді ці три допустили до закупівель.

Те ж саме, як розповів Гаєвський стосується інших препаратів, наприклад гемостатичних засобів. У США провели багато досліджень, які показали, що немає показової різниці між тампонуванням бинтом із гемостатичним елементом і тампонуванням бинтом без нього.

«Не доведено, що цей елемент якось впливає на порятунок життя. Різниця в ціні, бинт із гемостатом в десятки разів дорожчий за звичайний, але працює так само. Навіщо ми витрачаємо гроші? Купуємо дешеві турнікети, хоч не впевнені, працюють вони чи ні, не знаємо, чи виживе військовий. Купуємо гемостатичний засіб, дієвість якого не доведена, якщо можемо купити звичайний бинт, який виконуватиме ті ж самі функції», - каже Гаєвський.

Він наголошує, що кошти використовуються нераціонально, хоч за 1700 грн можна скласти якісну аптечку, якщо грамотно розподілити вартість між препаратами.

При цьому Гаєвський також підтримує позицію, що насамперед потрібні тренінги і кошти на ці тренінги. Адже неважливо, вітчизняний препарат чи закордонний, якщо людина не вміє ним користуватися.

«Реформи під копняком»

Олег Рибачук, співголова НАКО, акцентував, що до дискусії так і не приєдналися представники Міноборони, і це, на його думку, свідчить, що в питанні військової медицини  в Україні немає державної політики.

«Державну політику не можна виробляти в такому форматі. Чого хочемо досягнути, що потрібно змінити, які потрібні ресурси, хто за це відповідальний? Ми зараз як громадські активісти намагаємося допомогти чим можемо. Ключова проблема в тому, що в українській новітній історії держава політику не виробляє…  Але треба починати з чогось і кожен має робити те, що може. У суспільства є запит на зміни, але державні механізми до цього не готові. Тому ми змушені проводити «реформи під копняком», - підсумував Рибачук.

Повний текст дослідження НАКО «Те, що лікар прописав? Корупційні ризики в системі медичного постачання Міністерства оборони України» 

Новини RedTram

Loading...