Культура 2017-09-29 17:51 Трегуб Ганна

Гаррі Джейкобс: «Зростання очікувань і прагнень суспільства є першим симптомом людського розвитку»

Головний виконавчий директор Всесвітньої академії мистецтва та науки (WAAS), дійсний член Римського клубу Гаррі Джейкобс, учасник цьогорічного Київського міжнародного економічного форуму, розповів Тижню про людський капітал як найцінніший ресурс сучасного світу, людиноцентричну економічну концепцію, кореляцію розвитку освіти і бізнесу, а також гуманітаристику як потенційну царину для наукового прориву сучасності.

Яким чином між собою пов’язані еволюція багатства і безпека, і як їхній зв'язок виглядає в середині другої декади чинного століття? Коли з'явилася ідея дослідити, як вони пов'язані між собою, які речі не були враховані? Можливо, з'явилося щось неочікуване, на що мало звертали уваги, або якийсь абсолютно новий фактор?

- Свого часу я жив в Індії. Тамтешні мешканці не мають їжі, одягу, житла, і їм дуже важко говорити про щось інше. Тому що йдеться основні людські потреби. І це дуже природно. Але сьогодні ми маємо глобальне суспільство. Мій особистий досвід, безумовно, підтверджує, що задоволення економічних потреб є абсолютно необхідним, і здійсненним сьогодні для всіх, якщо ми змінюємо та вдосконалюємо систему.

 У нас є покоління демократії на заході. Паралельно маємо Brexit в Англії. Туреччина вертається до авторитарного урядування. Угорщина голосує за правих екстремістів. Зрушення відбуваються у багатьох різних місцях світу. Так що ж відбувається з урядами?

Ми думали, що тридцять років тому мали модель, за якої ринкова економіка в демократичному суспільстві є відповіддю для всіх. Але що відбувається з нашою демократією? Ідеали демократії базуються на тому, що ми називаємо ліберальною демократією. Демократія має систему цілого ряду культурних цінностей, поваги до окремих людей, індивідуальної свободи. По тому ми спорудили соціальну систему, яка спиралася на систему виборів і трансляцію вище наведених цінностей.

Читайте також: Віктор Собіянський: «Ми пишаємося, що Дні польського кіно — фестиваль для широкого глядача»

Сьогодні в Америці існує складна машинерія демократії, і ми десятиліттями поширюємо її всюди, де тільки можемо. Тому що всі повинні мати демократичні вибори. Але ви проводите демократичні вибори в Ірані, то там оберуть теократичний режим, який негайно забороняє всіх і вся, хто шанує щось інше, окрім Корану. У світі також існує те, що називається неліберальною демократією. Це така демократія, яка використовує механізм демократії проти основних фундаментальних цінностей, для яких вона була встановлена.

Ви разом із Іво Шлаусом висунули концепцію, в який наголос зроблено на цінності та важливості повної зайнятості для стабільного економічного розвитку. Чому цей параметр важливий у вимірах розвитку окремої країни, континенту тощо?

- Ми живемо сьогодні в тому, що можна назвати економічною демократією. Це означає, що люди можуть купувати та продавати все, що завгодно, і мають свободу робити це. Але для того, щоб здійснити свободу в ринковій економіці, потрібно мати прибуток. Оскільки без нього ви не маєте змоги купувати що завгодно. Якщо у вас немає грошей, то ви нічого не отримаєте. Отже, у ринковій економіці робота, поряд із іншими формами доходів, є економічним еквівалентом права голосу в демократії. У демократії ми всі рівні в тому сенсі, що можемо проголосувати і вибрати людей, яких підтримуємо, і які представляють наші інтереси. У ринковій економіці право голосу – це своєрідне голосування за допомогою наших грошей. Реалізувати таке своє право можемо, лише якщо у нас є робота або інша форма соціального забезпечення.

Я не кажу, що уряд повинен створювати робочі місця в той спосіб, як це робилося в минулому. Але політика уряду повинна відповідати за те, щоб створити достатньо робочих місць для всіх тих, хто потребує цього, або забезпечити альтернативні джерела компенсації, того, що зветься програмою базового або мінімального доходу. І це не нова ідея. Насправді президент Рузвельт хотів впровадити її в США після Другої світової війни, але надто рано помер. Думаю, ми не можемо дозволити собі мати суспільство, в якому 50% не можуть знайти роботу. Як їм виживати? Чи можлива ринкова економіка там, де частина населення повністю залежна, не має доходу? Тому нам потрібні зміни в економічній філософії та у стратегіях та політиці. Моя власна робота переконала мене, що створення нових робочих місць із повною зайнятістю можливе. Але це має бути приорітетом.

Сьогодні близько 250 трлн американських доларів перебуває у світових фінансових активах. 85% цих грошей використовують для фінансових спекуляцій. Це не інвестиції в реальну економіку, не створення робочих місць, не вироблення товарів та послуги. Компанії є одними з найбільших правопорушників у цьому плані сьогодні. Я думаю, ми повинні змінити пріоритети і сказати: гроші слід використовувати продуктивно на користь суспільства. Нехай люди отримують від них прибуток, це нормально. Це шлях до стабілізації фінансових ринків та зниження  спекулювання на цінах сировинних товарів, нерухомість тощо. Такий напрям є життєздатним. Але існуюча система не йде в його сторону. Отже прийде час її змінити.

Читайте також: Їржі Гаїчек: «Я прихильник здорового патріотизму, об’єктивності»

Нова економічна теорія, яку пропонують дослідники і аналітики зі Світової академія гуманітаристики і наук (WAAS), є людиноцентричною. У чому конкретно це виявляється? Якою є якісна відмінність запропонованої теорії від тих, які панують нині?

- У сучасній економіці науки немає. Маємо скриньку знарядь, інструментів політики, які застосовуються у конкретних ситуаціях для контролю рівня інфляції або контролю за обмінним курсом, або для зниження рівня безробіття, збалансування бюджету тощо. Панівний підхід до економіки відокремлює її від політики, суспільства, культури, психології. Це нічого спільного не має із реальним світом. Потрібною є реальна інтегрована наука, яка говорить нам, як саме ми як люди функціонуємо економічно, політично, екологічно, соціально, культурно. Річ у тім, що мова про одну і ту саму людину, яка робить, створює, здійснює усі згадані вище речі як різні царини свого життя.

Математичні моделі, які використовують в економіці нині, практично повністю відірвані від реального світу. Ми можемо довести цілу низку речей на папері, але вони нічого спільного не мають із тим, як це відбувається насправді. Фінансова криза 2008 року є хорошим цьому прикладом. У той момент  більшість математичних моделей розповідали нам, що все нормально, а насправді ми опинилися на межі величезного фінансового колапсу. Фінанси стали важливішими, ніж економіка, тоді як вони є лише засобом для просування економіки. Саме в цій точці виникає явище фінансалізації. Не секрет, що маємо величезний вплив грошей на політику (насправді вам це дуже добре відомо, і Україна тут не є унікальним прикладом). Політична система у всьому світі, навіть коли ми кажемо, що це демократична держава, дуже залежна від грошових інтересів, не суто бізнес-інтересів, а й хабарів чи незаконної корупції або її правового впливу. Наші вибори значною мірою керовані корпораціями, які керують газетами або платять за підтримку своїх або потрібних їм кандидатів на виборах. Це не демократія. Тому всі ці речі потрібно змінити.

Ріст нерівності, безробіття, екологічний дисбаланс – це довгий список того, що не так. Відійдемо від переліку проблем до списку рішень. Це те, що ми називаємо системою, орієнтованої на людину. Є ті, хто стверджує, що мета економіки сьогодні - це ріст виробництва та ВВП. Ми ж бачимо мету економіки у вищому рівні добробуту та добробуту людей. Ріст ВВП і реальний добробут людей - це не одне й те саме. Ви можете ріст ВВП, а паралельно з цим –  все більше зниження добробуту. Також коли ми говоримо про «орієнтацію на людину», ми не просто стверджуємо, що результати залежить від людей, а маємо на увазі, що справжнім ключем до економіки є не гроші чи технології, а люди. Людський капітал є найціннішим.

Читайте також: Філіпп Сендс: «Здається, ми знову забуваємо уроки історії»

Чому до питання вирішення росту суспільних очікувань з однієї сторони, і паралельного зростання конфронтації, тероризму і так далі у світі у WAAS підходять зі сторони психології, а не політики, соціології чи соціальної інженерії? На скільки ефективно безпекові проблеми вирішувати через психологію?

- Одним з президентів WAAS у 1990-х роках був Гарлан Клівленд, високопосадовець з державної адміністрації США часів  президента Кеннеді. Клівленд працював на Далекому Сході після Другої світової війни у таких країнах, як-от Тайвань і Корея. Він помітив надзвичайно цікаву тенденцію. Коли у суспільстві виділяється енергія, зростають очікування. Він дуже чітко зрозумів, що ріст очікувань і прагнень суспільства є першим симптомом людського розвитку. Коли люди нічого не очікують або не думають, що речі можуть бути кращими, вони не вживають зусиль для якісних змін.

Коли я вперше приїхав до Індії 1971 року, виявив, що люди там не мали жодних очікувань. Вони думали: «Ми довго бідні, і ми завжди будемо бідними». Реальні зміни відбулися наприкінці 1980-х років, коли очікування почали зростати. Очікування не є індивідуальним явищем, це соціальне явище, породжене самим суспільством, яке має вищі очікування. Так, як було в Україні під час Помаранчевої революції і, сподіваюсь, сьогодні. Отже, на наш погляд, прагнення (я надаю перевагу саме слову «прагнення») людей індивідуально та колективно до кращого життя дійсно є ключовим фактором для людського розвитку. Це не просто гроші або технології. Але є інший бік цієї справи. Один моїх  видатних колег у WAAS був індійським військовим стратегом і політиком. Він якось зауважив, що якщо очікування людей зросли занадто швидко і не є задоволеними, то в результаті матимемо насильство, напругу, конфлікти, відчуження, тероризм замість розвитку. Лише росту очікувань і прагнень не достатньо, потрібно мати змогу задовольнити їх. І це стосується не лише держав, а й бізнесу.

У світі існує тенденція скорочення видатків на гуманітаристику. Які наслідки це матиме, особливо якщо зважити на той факт, що сфера обчислень та інженерії може перейти до виконання штучним інтелектом?

- Думаю, що саме у царині гуманітаристики має відбутися справжній прорив у знаннях. Історія природничих наук нині  становить близько 300-400 років. Суспільні науки порівняно дуже молоді. Економіці приблизно 150 років, а більшості царин психології – менше 100 років. Це ті науки, які нині розвиваються. На це є  причина : існують набагато складніші предмети, ніж природні науки.

Чиатйте також: Олександра Коваль: «Система відстоює своє право на існування в статус-кво»

Багато моїх друзів і колег - фізики. Існують фізика елементарних частинок, ядерна фізика, математичні теми, в яких важко щось зрозуміти. Але якщо порівнювати складність світу, фізика елементарних частинок десь приблизно спів мірна із складністю, людського суспільства. Соціальні науки набагато складніші. У фізичному світі атоми не думають про себе, всі вони поводяться однаково. Кожна молекула, кожен атом, кожний кварк, кожен протон. Але кожна людина має індивідуальність, унікальна. Отже, суспільні науки все ще перебувають у дитинстві, як фізика та хімія 200-300 років тому.

Проблема соціальних науках полягає в тому, що вони намагаються імітувати природничі науки. Ми намагаємося зробити їх математичними. Людське життя не математичне. Життя людини не входить у рамки формул, як-от в математичну формулу вписується втрата руху або теплова динаміка. Це набагато складніше.

Найбільший прорив у знаннях станеться не у технологіях, не у фізиці, а у розумінні природи суспільства і людини. Ми досі не розуміємо себе як живих людей до кінця. Як можемо розуміти інших?

----------------------------------------------

Гаррі Джейкобс – американський письменник, дослідник і консультант в області управління бізнесом, економічного і соціального розвитку, освіти та глобального управління. Головний виконавчий директор і колишній голова ради Всесвітньої академії мистецтва та науки (WAAS). Головний виконавчий директор і голова ради Консорціуму світових університетів (World University Consortium). Бізнес автор і засновник Mira International, фірми-консультанта з управління бізнесом, стратегічного росту і рентабельності в Європі, Північній Америці та Азії. Головний редактор журналу у сфері економіки, освіти, міжнародної безпеки та глобального управління Cadmus Journal. Повноправний член Римського клубу. Один із розробників стратегії ,яка допомогла Індії створити додаткових 100 тисяч робочих місць та подвоїти кількість сільськогосподарської продукції.

Новини RedTram

Loading...