ut.net.ua 2009-12-18 00:00 Ходорова Ірина

Хто на старенького

З відставкою Володимира Стельмаха у фінансовій системі мало що зміниться

 

16 грудня завершилася п’ятирічна каденція голови Національного банку Володимира Стельмаха, який до кризи мав імідж патріарха вітчизняної економіки, рівновіддаленого від основних політичних сил. Під час кризи репутація Володимира Семеновича була підмочена. Він став фігурантом скандалу навколо рефінансування комерційних банків, із його політикою пов’язані заморожування депозитів українців та курсові стриб­­ки на готівковому валютному ринку. Головна інтрига – хто очолить НБУ після відставки пана Стельмаха і, власне, коли ця відставка відбудеться. Згідно з Конституцією пропозицію про звільнення голови Нацбанку до парламенту вносить президент, він же пропонує нову кандидатуру на цю посаду. Проте Віктор Ющенко не поспішає втілювати в життя своє конституційне право. Найімовірніше, пан Стельмах залишатиметься в кріслі до завершення президентських виборів. І в БЮТ, і в Партії регіонів розраховують на перемогу своїх лідерів, відповідно кастинг претендентів на посаду голови НБУ вже розпочався.
 
Хто наступний
 
Регіонали виокремлюють двох ключових претендентів на місце голови Нацбанку: Сергія Льовочкіна (обіймає відповідну посаду поки що віртуально – в тіньовому уряді) та почесного президента Укргазбанку Василя Горбаля. Головні кандидати від БЮТ – Юрій Полунєєв та колишній заступник голови НБУ Олександр Савченко, який восени 2008-го обійняв посаду заступника міністра фінансів в уряді Юлії Тимошенко. У банківських колах називають ще двох можливих наступників Стельмаха: кандидатів у президенти Сергія Тігіпка та Арсенія Яценюка. Обидва мають досвід управління Нацбанком і вельми примарні шанси на перемогу в президентських виборах, але можуть отримати посаду голови НБУ в обмін на підтримку Вік­тора Януковича чи Юлії Тимошенко в другому турі.
 
Якщо ж нинішній президент вирішить усе ж таки відправити Володимира Семеновича на заслужений відпочинок (що малоймовірно), в крісло голови Нацбанку можуть сісти міністр закордонних справ Петро По­рошенко (також очолює Раду НБУ) та перший заступник голови Секретаріату президента Олексан­­др Шлапак (встиг попрацювати на керівних посадах у Мінекономіки, Держказначействі та НБУ).
 
На думку екс-заступника голови Нацбанку Сергія Яременка, всі кандидати є носіями старої іде­ології і навряд чи спроможні вивести банківську систему з кризи (докладніше див. тут).
 
Грошовий дощ
 
Чи не найцікавіше з повноважень голови НБУ в умовах кризи – право вирішувати, кому з комерційних банків надавати фінансову підтримку. Нагадаємо, що восени 2008-го Нацбанк рефінансував 94 фінустанови на загальну суму 36,9 млрд грн, зокрема державні Ощадбанк та Укрексімбанк, а також приватні ПриватБанк, Надра Банк, Пром­інвестбанк, «Фінан­­си та Кредит», Альфа-Банк, Укргазбанк, Укрпромбанк, Родовід Банк, банк «Південний» тощо. При цьому левову частку грошей, виділених НБУ, було спрямовано на валютні спекуляції та кредитування структур, по­в’я­заних із керівниками та/або власниками банків. Унаслідок цього виникли підозри, що рефінансування було зумовлене не тільки економічною доцільністю, а й якимись вигодами для керівництва Нацбанку. Зокрема, голова Ради НБУ Петро Порошенко заявляв, що регулятор так і не розробив чітких критеріїв відбору претендентів на державну підтримку.
 
Згодом у деяких комерційних банках, що отримали рефінансування, було введено тимчасові адміністрації НБУ: Надра Банку (7,1 млрд грн), Родовід Банку (2,172 млрд грн), Укргазбанку (1,229 млрд грн) тощо. Укрсоцбанк – один із небагатьох, хто вчасно повернув позичені 420 млн грн, більшість фінустанов намагаються пролонгувати державні кредити. І керівництво НБУ (знову ж таки вибірково і в ручному режимі) реагує на відповідні клопотання. Відомо, що вже отримали відстрочки Кредитпромбанк (539,3 млн грн), банки «Південний» (350 млн грн) та «Київська Русь» (313,9 млн грн).
 
Курсове ралі
 
На вагу золота доступ до інформації про валютні інтервенції НБУ. Після того як Нацбанк влітку 2008 року штучно ревальвував гривню з 5,05 до 4,85 UAH/USD (в той час на світових ринках уже розгорталися кризові процеси і було зрозуміло, що українську валюту очікує девальвація), економісти не намагаються шукати в діях регулятора логіку. «НБУ стимулював попит на гривню влітку, надав можливість запастися дешевим доларом усім зацікавленим структурам, а потім відпустив курс», – прокоментував курсову політику Нацбанку керівник однієї з фінустанов першої десятки за розміром активів. Згодом за лічені тижні курс в обмінниках скотився до рівня 10 UAH/USD, а НБУ довгий час утримувався від валютних інтервенцій. Цього року склалася діаметральна ситуація: на готівковому ринку курс не перевищує 8,10 UAH/USD, хоча ще на початку вересня був у межах 8,85 UAH/USD. Натомість регулятор активно викуповує гривню у фінустанов. Ураховуючи те, що дефіцит платіжного балансу в січні – жовтні 2009-го сягав $12,8 млрд, економісти стверджують, що справедливий курс становить 9 UAH/USD і на цій позначці він би протримався протягом І півріччя 2010-го. Але Нацбанк, попри відносну стабільність гривні, робить жорсткішими умови для учасників валютного ринку, наприклад, нещодавно заборонив фінустановам змінювати курс протягом дня. Також він має намір обмежити маржу (різницю між ціною купівлі та продажу валюти). Така політика нагадує штучне утримання курсу гривні напередодні її чергового здешевлення.
 
Паличка-рятівниця
 
Чи не найбільше критики на адресу Володимира Стельмаха лунало під час пошуку компромісів із керівництвом уряду, які зрештою було знайдено. За інформацією Секретаріату президента, розрахунки за російський газ, своєчасна виплата пенсій, а також заробітних плат працівникам бюджетної сфери були б неможливими, якби НБУ цього року не надрукував більш ніж 31 млрд грн.
 
Зокрема, протягом лютого – квітня регулятор щомісяця емітував понад 5 млрд грн, викуповуючи урядові облігації внутрішньої держпозики. Починаючи з травня, коли МВФ відновив кредитування України, внесок Нацбанку у виконання держбюджету зменшився, але залишився вагомим. У липні 2009 року уряд вирішив збільшити статутний фонд НАК «Нафтогаз України» на 18,6 млрд грн за рахунок коштів стабілізаційного фонду, отриманих від реалізації ОВДП. По суті, Нафтогаз запропонував уряду викупити його ж цінні папери (внесені до статутного капіталу компанії). Кабміну довелося зняти зі свого казначейського рахунку кошти, отримані від МВФ, перерахувати їх НАК, що придбала в Нацбанку валюту. Завдяки цьому українська сторона змогла вчасно розрахуватися з Газпромом за газ, спожитий у серпні та вересні. Утім, порозуміння керівництва НБУ з урядом не було тотальним.
 
Зокрема, попри політичний тиск, Нацбанк відмовився перерахувати до буджету 1 млрд на боротьбу з епідемією грипу і 9,8 млрд на підготовку до Євро-2012 як перевищення доходів регулятора над витратами. Володимир Стельмах зайняв принципову позицію в цьому питанні: в 2009-му прибуток Нацбанку має становити лише 800 млн грн. Утім, джерелом коштів на покриття витрат на підготовку до Євро-2012 знову стануть ОВДП, надходження від розміщення яких зарахують до стабілізаційного фонду держбюджету. В Нацбанку погодилися, що такий шлях не є примусом до незабезпеченої емісії гривні. До речі, лише в другій половині листопада НБУ викупив ОВДП на 2 млрд грн. Також Нацбанк погодився реструктурувати 1 млрд грн боргу Кабміну. Ці та інші поступки свідчать про вміння аполітичного Володимира Стельмаха домовлятися. На думку опитаних банкірів, ця якість притаманна більшості потенційних кандидатів на посаду голови НБУ.

 [1687]

 
Біографічна нота

 

 
Володимир Стельмах
 
Народився 18 січня 1939 р. у селищі Олександрівка (Сумська обл.).
 
1967 р. – закінчив Київський інститут народного господарства
 
1962–1979 рр. – робота в Держбанку СРСР
 
1979–1981 рр. – заступник начальника управління Банку зовнішньої торгівлі СРСР
 
1981–1986 рр. – радник міністра – президента Нацбанку Куби
 
1986–1992 рр. – робота в Держбанку СРСР
 
1993–1999 рр. – перший заступник голови НБУ
 
1999-2003 рр. – очолює НБУ
 
2003-2004 рр. – голова спостережної ради АБ «Брокбізнесбанк»
 
З 16 грудня 2004 р. – голова НБУ