Політика 2018-03-15 21:13 Ганна Чабарай

(Не)легітимний омбудсмен

У чому специфіка призначення нової Уповноваженої з прав людини

Верховна Рада нарешті призначила свого Уповноваженого з прав людини, хоч термін повноважень попереднього омбудсмена, Валерії Лутковської, сплив майже рік тому, у квітні 2017-го. 15 березня країна отримала нового – Людмилу Денісову.

 

Парадокс у тому, що цим голосуванням Рада свідомо порушила закон. Нагадаємо, що в липні 2017-го під час голосування за законопроект про Конституційний суд депутати через плутанину внесли зміни в закон про Регламент і запровадили відкрите голосування за кандидатуру омбудсмена. В той час як закон про Уповноваженого передбачає таємну процедуру голосування, зокрема, щоб убезпечити цю посаду від політичного впливу, і так відбувалося завжди. Помилку намагалися виправити, проте президент підписав законопроект і ми отримали колізію: за одним законом голосувати слід відкрито, за другим – таємно. У цій ситуації як би не проголосував парламент за нового Уповноваженого – закон був би порушений. Про це не раз заявляли правозахисники, закликаючи повернути таємну процедуру голосування. На цьому наголошував Комітет ВРУ з прав людини в листі до спікера Андрія Парубія, де наголошувалося, що виправити все можуть лише зміни до законодавства. Про це ж нагадав голова Комітету Григорій Немиря в залі безпосередньо перед самим голосуванням.

 

Ще одним порушенням, про яке постійно нагадували парламенту, було абсолютне прострочення термінів призначення Уповноваженого. «Закон про Уповноваженого передбачає, що голосування має відбутися протягом 20 днів після висунення кандидатур. Кандидатури були висунуті ще в травні минулого року, відповідно, 6 червня сплив дедлайн голосування за них. Голосування так і не відбулося, відповідно, Верховна Рада мала перезавантажити цей процес і подати нові кандидатури», – пояснює Тижню голова правління «Центру інформації про права людини» Тетяна Печончик.

 

Читайте також: Фабрика законодавчого спаму

 

По-третє, висунення парламентом Денісової та інших двох кандидатів - Сергія Алексєєва (фракція БПП) та Андрія Мамалиги (адвокат і громадський діяч) – відбулося взагалі без участі громадськості та правозахисної спільноти, цей процес був цілком закритим. За законом, кандидатів висуває голова парламенту або чверть від складу народних депутатів. За словами Печончик, правозахисники пропонували Андрієві Парубію провести відкритий конкурс із прозорою процедурою, до цього ж закликав Комітет, проте звернення були проігноровані. «Громадськість була абсолютно усунена від процесу вибору, кандидати були висунуті в кулуарний спосіб, про їхні плани, стратегію розвитку інституції уповноваженого на 5 років ніхто не знає, до їхнього досвіду правозахисної діяльності є дуже великі питання», – каже правозахисниця. Наприклад, Людмила Денісова зараховує до свого досвіду правозахисної діяльності (який є обов’язковим для кандидата) роботу на посаді міністра соцполітики, по суті – чиновника (детальніше в матеріалі «Битва за права». Правозахисний досвід інших двох кандидатів теж не зовсім однозначний,  а висунути людину справді зі сфери не було можливості через відсутність конкурсу, і правозахисники занепокоєні повною політизацією процесу. «Навіть за часів Януковича, коли обирали попереднього омбудсмена Валерію Лутковську, кандидатом на посаду був Євген Захаров, голова Харківської правозахисної групи. Тогочасна опозиція також пропонувала Катерину Левченко, яка очолювала «Ла Страда Україна» – організацію, що бореться за гендерні права. Ми бачимо, що навіть тоді якість кандидатів була абсолютно іншою», – каже Печончик.

 

Занепокоєння висловлювали й міжнародні організації, як от Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, яке наголошувало, що відкрита процедура порушує незалежність омбудсмена, Amnesty International Україна, Рада Європи, Моніторингова Місія ООН в Україні, Freedom House. «Ми наголошуємо, що процедура відбору повинна відповідати Паризьким принципам. Це вимагає публічного оголошення вакансії, встановлення єдиних чітких критеріїв оцінки особистих заслуг кандидатів та консультацій з громадськістю», – заявляли в місії ООН.

 

Читайте також: Центральний виборчий вузол

 

Проте процес обрання Уповноваженого не врегулювали, нових кандидатур не відібрали, це дало правозахисникам підстави говорити про політичні домовленості між БПП і НФ та «дерибан посад»: Нарфронт допомагає Блоку Порошенка призначити головою Нацбанку Якова Смолія (що й відбулося кількома годинами раніше), а Блок Порошенка дає голоси за омбудсмена Денісову. За неї злагоджено проголосували 280 народних депутатів, в тому числі 111 голосів від БПП (проти виступили лише Мустафа Найєм та Ольга Червакова) і, очікувано, самого Нарфронту (74 за, проти 0), інші фракції у більшості також підтримали кандидатуру. Утрималася лише Самопоміч. «Голосування за омбудсмена відбулося в обмін за голосування за голову НБУ. Ми побачили що це був банальний дерибан посад, ні про який фаховий рівень, ні про яку компетентність кандидатів узагалі не йшлося, громадськість і правозахисники були абсолютно від цього усунуті, і відповідно це призвело до тієї якості процесу, яку ми бачили сьогодні», – пояснює Печончик.

 

Таким чином, в руках Нарфронту тепер і МВС, і Мін’юст, і Уповноважений з прав людини. «Можна тільки уявити, що відбудеться, коли одна політична сила, Народний фронт, узурпує владу в силовому та юридичному блоці – у них є глава МВС Аваков, і ми бачили поведінку поліції, коли вона розганяла наметове містечко біля Верховної Ради. Тепер у них свій омбудсмен, який очевидно буде заплющувати на таке очі. Міністерство юстиції також входить в орбіту цієї політичної сили. Мені здається, зараз відбувається досить тривожний процес, про це говорять також і міжнародні організації, але права людини очевидно не є на першому місці для нинішнього парламенту», – коментує Печончик. За її словами, тепер будуть великі питання до незалежності інституції омбудсмена та до її легітимності.

 

Читайте також: Судити по-новому. Яким буде Антикорупційний суд

 

Мустафа Найєм перед голосуванням за Денісову наголошував з трибуни і про прострочення термінів, і про колізію в законодавстві, і про належність кандидатки до політичної сили (що неприпустимо в демократичних країнах). Проте йому емоційно парирували соратники Денисової, такі як Максим Бурбак та Андрій Іванчук, які тиснули на патріотичні почуття, згадуючи, що вона з Криму, куди не може тепер поїхати, що «стояла на барикадах Майдану», «була комендантом Жовтневого» і взагалі – «найкраща людина з великим серцем». Важко сказати, плюсом чи мінусом буде майданівське минуле для омбудсмена, адже не варто забувати, що ця людина має бути максимально нейтральною, бо, наприклад, бере участь у визволенні українських заручників з окупованих територій Донбасу. Також за своєї каденції попередниця Денісової Лутковська вела переговори з російською колегою щодо українських ув’язнених, що «застрягли» в кримських тюрмах після анексії, і сторони знайшли механізм повернення таких засуджених без порушення українського законодавства (детальніше в матеріалі «Як Україні не забути своїх в’язнів в окупації». До того ж, у грудні 2016-го вона змогла відвідати Сімферопольський СІЗО й зустрітися там з політв’язнями Ахтемом Чийгозом, Алі Асановим та Мустафою Дегерменджи. Крім того, Офіс Уповноваженого опікується питанням кримських неповнолітніх сиріт, які теж залишилися на півострові, і способів їх повернення поки що немає, хоча потенційно його можна відшукати також у площині переговорів омбудсменів двох країн (детальніше в матеріалі «Без права на самовизначення» ). Це лише один із аспектів діяльності омбудсмена, проте надзвичайно важливий в умовах російської агресії, яка призвела до безпрецедентного порушення прав багатьох українців.  

схожі публiкацii

Новини RedTram

Loading...