Світ 2018-05-04 10:49 Лапаєв Юрій

Ян Брукс: «Ми бачимо подальше розмивання кордонів у визначеннях м’якої та жорсткої сил»

Генеральний директор Міжнародного військового штабу НАТО про гібридні загрози

Нещодавно в Україні відбувся 18-й Міжнародний тиждень НАТО. Для участі в цих заходах до Києва прибув генеральний директор Міжнародного військового штабу НАТО генерал-лейтенант Ян Брукс. Тиждень поспілкувався з ним, щоб дізнатися, чи готовий Альянс до гібридних викликів із боку Росії, чого слід чекати від майбутнього саміту організації та що може зробити Україна для міжнародної безпеки

Поділіться деталями цьогорічної конференції.

— Мені дуже приємно, що мене запросили взяти участь і виступити з доповіддю на Міжнародному тижні НАТО цього року. Я думаю, ця конференція є прекрасним прикладом міцного й тривалого партнерства між Альянсом та Україною. Вона була спільно організована Оборонним коледжем НАТО (NATO Defense College (NDC) та Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського (НУОУ) за підтримки Школи НАТО в Обераммергау (NATO School Oberammergau (NSO). Кожна нова така зустріч сприяє подальшому зміцненню зв’язків між NDC та НУОУ. Обидві ці організації рішуче налаштовані на тісну співпрацю у сфері стратегічного навчання.

Цьогорічна конференція — це вже 18-та наша зустріч. Вона відбувається в межах підтримки освіти для вищого командного складу Збройних Сил України з боку Альянсу, яку було розпочато 28 січня 2000-го. Рішення про старт міжнародних курсів у Києві було ухвалене під час зустрічі тодішніх міністра оборони України Олександра Кузьмука та генерального секретаря НАТО Джорджа Робертсона. А I Міжнародний тиждень НАТО відбувався 12–16 лютого 2001 року. З тих пір він пройшов довгий шлях. Зараз це визнаний у світі форум, що має чотири конкретні цілі. По-перше, конференція спрямована на покращення обізнаності в Україні про Альянс, його організацію та методи роботи. По-друге, це можливість обговорити проблеми, із якими стикається НАТО та його партнери в сучасному безпековому середовищі. По-третє, форум дає змогу учасникам розглянути деякі ключові питання у сфері міжнародної безпеки. І, нарешті, це свідчить про важливість надійного партнерства між Україною та НАТО.

Читайте також: Україна в обороні

Росія зараз веде проти України гібридну війну. Чи готовий Альянс до таких нових методів ведення війн?

 

— Гібридні методи не нові. Держави завжди використовували пропаганду, обман і саботаж, щоб дестабілізувати своїх противників. Зараз ми бачимо, що змінилися швидкість, масштаб та інтенсивність таких дій. Це включає дедалі складніші кібератаки, кампанії з дезінформації та пропаганди, а також політичний та економічний тиск.

Тому зараз бути на сторожі проти спроб втручання в наші вільні суспільства, стає як ніколи важливо. НАТО розробило відповідну стратегію боротьби з гібридними загрозами. Ми створили розвідувальний відділ, який допомагає покращити нашу ситуаційну обізнаність та оперативніше ухвалювати правильні рішення. Ми включили гібридні елементи в наші підготовку та навчання. А також активно протидіємо пропаганді, але не власною пропагандою, а фактами в інтернеті, у теле- й радіоефірі та в друкованих ЗМІ. Оскільки гібридні активності націлені також і на економіку та кіберпростір, ми посилюємо нашу співпрацю з іншими організаціями, включаючи Європейський Союз. НАТО готове захистити всіх союзників від будь-яких загроз, як класичних, так і гібридних.

Чи зацікавлений Північноатлантичний Альянс в українському досвіді протистояння гібридним загрозам?

 

— У НАТО ми часто кажемо, що наші двосторонні відносини з Україною взаємовигідні й вивчення гібридної війни є одним із найкращих прикладів цього. Ми фіксуємо застосування більшості методів гібридної війни проти України, яка також надає нам розвідувальні дані для підтвердження цього. Такий підхід дає змогу нам краще розуміти гібридні тактики й виклики.

 

Крім України схожі методи Росія застосовує і в Сирії. Нещодавно США, Франція та Велика Британія наважилися на активні дії проти Башара Асада, якого підтримує Кремль. Хоча ця операція проводилася не від імені Альянсу, але ці країни є його членами. Отже, чи готове НАТО на певну конфронтацію з РФ, зокрема й у кіберсфері?

— Наразі НАТО не присутнє в Сирії. Ми не маємо планів це змінювати та загалом зосередилися зараз на підготовці іракських сил у регіоні. Розбудова спроможностей наших партнерів і навчання їхніх сил допомагає ним протистояти терористичним загрозам.

Окремі країни-члени були залучені до воєнних дій у Сирії. Їхніми цілями стали об’єкти, на яких режим розробляв і готував до застосування  хімічну зброю. Країни — члени НАТО висловили свою підтримку діям союзників, завдяки яким були значно зменшені можливості режиму до подальших хімічних атак проти народу Сирії. Крім того, члени організації звернулися до сирійського режиму та його спонсорів із закликом забезпечити негайний, стійкий та безперешкодний доступ для гуманітарної допомоги. Хімічна зброя не може використовуватися безкарно й стати буденним засобом. Вона становить безпосередню загрозу для сирійського народу та для нашої колективної безпеки, тому відповідальні за її застосування повинні бути притягнуті до відповідальності.

Зрозуміло, що для цього конфлікту немає воєнного вирішення, і НАТО повністю підтримує зусилля Організації Об’єднаних Націй задля досягнення стійкого політичного рішення. Тому Альянс закликає всіх членів Ради Безпеки ООН виконувати свої обов’язки.

Що стосується кібератак, то вони є справжньою та актуальною загрозою для НАТО. Тому нам слід залишатися пильними й далі вдосконалюватися. Що, власне, ми й робимо. НАТО захищає свої IT-мережі в цілодобовому режимі. Також маємо команду швидкого реагування з кіберзахисту, що перебуває в постійній готовності та може відправитися на допомогу до будь-якої країни Альянсу. Ми обмінюємося інформацією про кіберзагрози в режимі реального часу між союзниками та партнерами. Кібернетична оборона є основною частиною колективної оборони, і ми можемо розцінити серйозну кібератаку як привід до дій у відповідь, згідно зі ст. 5. Відповідно до ухваленої командної структури НАТО ми створимо новий Центр кібероперацій. Це посилить наш захист і допоможе включити питання кіберзахисту до планів та операцій НАТО на всіх рівнях. Було також погоджено, що ми зможемо інтегрувати національні кібернетичні потужності країн-членів для проведення спільних операцій Альянсу.

Читайте також: Сорін Дукару про кібератаки

Які у вас очікування від майбутнього саміту НАТО, що запланований на липень цього року?

— На Брюссельському саміті в липні ми маємо зробити такі кроки в адаптації Альянсу до безпекового середовища, що змінюється. Це стане продовженням реалізації рішень, ухвалених в 2016 році на саміті у Варшаві та під час торішньої зустрічі лідерів країн — членів організації.

Маємо п’ять ключових напрямів нашої роботи. Перший — посилення можливостей зі стримування та захисту завдяки нарощуванню сил і покращенню їхньої готовності. Другий спрямований на те, щоб краще поширювати стабільність навколо нас. Це має важливе значення для боротьби з тероризмом і для нашої власної безпеки. Третій — це посилення співпраці з Європейським Союзом із таких питань, як протидія тероризму, військова мобільність і розвиток потенціалу для наших партнерів. Четвертий — справедливіший розподіл фінансового навантаження, що є основою всієї нашої роботи. Ми досягли великих успіхів, але маємо зробити ще більше. І останнім, але не менш важливим пунктом, є модернізація Альянсу, що включає в себе зміни командної структури НАТО.

Командна структура НАТО є хребтом нашого Альянсу. Ми працюємо над тим, щоб він залишався надійним і гнучким, що дасть нам змогу вживати швидких і рішучих дії у відповідь на політичні рішення.

У листопаді 2017-го міністри оборони країн Альянсу домовилися про загальну концепцію адаптованої командної структури НАТО. Важливою частиною цього нового дизайну є Атлантичне командування. Його завданням буде охорона 40 млн квадратних миль Північної Атлантики, щоб простір між Європою та Північною Америкою залишався вільним і безпечним. Крім того, так з’явиться можливість безперешкодного перекидання підкріплення як особового складу, так і матеріальних засобів. Це життєво необхідно для нашого трансатлантичного Альянсу.

Під час торішнього саміту одним із найбільш обговорюваних питань було саме збільшення витрат на оборонні потреби для досягнення країнами-членами рекомендованого рівня у 2% ВВП. Чи всі члени організації зараз витрачають більше?

— Основою для всієї діяльності НАТО є справедливий розподіл фінансового навантаження. На початку року союзники презентували перші національні звіти щодо трьох аспектів: фінансів, спроможностей та участі в операціях і місіях Альянсу. Вони показують, що ми рухаємося в правильному напрямку. За останні три роки європейські союзники та Канада витратили на оборонні потреби майже на $46 млрд більше. І цього року розраховуємо, що вісім країн-членів відповідатимуть рекомендованому 2%-му рівню. Ми повернули на правильний шлях, але треба рухатися далі. Також союзники активно нарощують свій воєнний потенціал. З 2014-го ми витратили додаткові $18 млрд на військову техніку. Країни-члени збільшують свою участь в операціях і місіях. На кінець 2017 року ми мали більше ніж 23 тис. особового складу, що залучений до різних активних заходів під егідою Альянсу, тоді як в 2014-му їх було лише 18 тис. Тобто є зростання на рівні близько 30%. Маємо певний прогрес, але мусимо робити більше для того, щоб тримати наш Альянс непохитним у дедалі більше непередбачуваному світі.

Читайте також: Ґернот Ерлер: «Для Німеччини беззаперечним є той факт, що без виконання всіх пунктів Мінська не може бути повного припинення санкцій»

На ваш погляд як військового, чи можуть останні події у світі свідчити про кінець ери м’якої сили в міжнародних відносинах?

— Ні, я не вірю, що це кінець м’якої сили. Із завершенням холодної війни дипломатичні засоби відігравали дедалі важливішу роль у міжнародних відносинах.

І хоча застосування військової сили було однією з найчастіших опцій в історії відносин між державами, поява таких світових організацій, як НАТО та ЄС, у поєднанні з глобалізацією, зробила країни взаємозалежнішими в економічному, військовому та соціальному сенсах. Це, своєю чергою, перетворило військові методи на менш ефективні під час спроб врегулювання конфлікти.

Я вважаю, що ми спостерігаємо подальше розмивання кордонів у визначеннях м’якої та жорсткої сил. Там, де раніше можна було легко відрізнити одне від іншого, тепер бачимо застосування інструментів, які зазвичай належали до м’якої сили, при чому робиться це в жорсткіший спосіб. Однак, я думаю, що силові методи застосовуються в дипломатичних цілях набагато частіше, ніж навпаки. Наприклад, військові явно стали ще одним інструментом м’якої сили. Ми бачили, як збройні сили залучалися до гуманітарних і миротворчих операцій, допомагали в рятувальних місіях та в подоланні наслідків стихійних лих. Дедалі більше поширюється цивільно-військова взаємодія.

Особисто я виступаю за використання «розумної сили», яка прагне об’єднати жорстку та м’яку сили в єдину узгоджену стратегію.

Яку роль у міжнародній системі безпеки ви бачите для України?

— Вона вже відіграє важливу роль у світовій безпеці, активно підтримує місії НАТО у всьому світі навіть зараз, коли має серйозні загрози на своїй території. Україна долучилася до нашої місії «Рішуча підтримка» в Афганістані. Вона бере участь у воєнно-морських операціях НАТО в Середземному морі. Підрозділ українських військових інженерів допомагає в розмінуванні та боротьбі із саморобними вибуховими пристроями в Косово. Україна також підтримує проект боротьби з наркотиками Управління ООН із наркотиків та злочинності, проводить підготовку фахівців з Афганістану, Пакистану та країн Центральної Азії з метою боротьби з незаконним обігом наркотиків. І бере участь у місіях ООН та ЄС. Це свідчить про серйозність і тривалість зобов’язань, які країна взяла на себе у сфері міжнародної безпеки.

Чи можете ви прокоментувати ймовірне розгортання миротворчої місії на Донбасі?

— Миротворча місія під егідою ООН могла б мати позитивний вплив за умов повного доступу до українсько-російського кордону та ретельно сформульованого мандата. Вона повинна сприяти ефективному врегулюванню конфлікту відповідно до мінських угод, а не заморожувати його. Дуже важливо, щоб будь-які миротворчі сили мали повний, безперешкодний і безпечний доступ до всіх територій Донбасу та, зокрема, до російсько-українського кордону. Незалежно від цієї нової ініціативи Росія мусить зробити конкретні кроки для деескалації напруженості. Це включає виведення її військ, техніки та припинення фінансової й інших видів підтримки бойовиків на Сході України. Своєю чергою, НАТО й далі буде на боці України, оскільки незалежна, суверенна та стабільна країна є ключем до євроатлантичної безпеки.

 

Біографія:

 

Генерал-лейтенант Ян Брукс народився в 1959 році в Нідерландах. З 1977-го по 1981-й навчався в Королівській військовій академії міста Бреда, після закінчення був направлений на службу до 103 батальйону забезпечення ЗС Нідерландів. З 1983 по 1994 роки — військова служба на різних посадах в підрозділах логістичного забезпечення. У 1994–1995-му — навчання у Військовому командно-штабному коледжі в Кемберлі, Велика Британія. У 2001 році — начальник міжнародного планування при Штабі оборони ЗС Нідерландів. У 2003-му — керівник Департаменту загальної політики в штабі армії ЗС Нідерландів. З 2007 року — командувач 1-ї логістичної бригади ЗС Нідерландів. У 2010-му призначений заступником директора з планування при Штабі оборони ЗС Нідерландів. З 2013 року — представник Нідерландів у військовому комітеті НАТО та ЄС. З липня 2016-го — генеральний директор Міжнародного військового штабу НАТО.

 

Новини RedTram

Loading...