Світ 2018-05-27 11:18 The Economist

The Economist: На найвищому рівні

Коли справа доходить до покарання непокірних держав, президент Дональд Трамп інколи скидається на малий дощ із великої хмари.

За грізними заявами з Овального кабінету про нові тарифи на імпорт чи за іншими громами та блискавками настає період затишшя. З’являються лазівки й винятки. Проте зроб­лена 8 травня погроза накласти на Іран «економічні санкції на найвищому рівні», схоже, буде таки виконана.
Знову ж таки залишається ще час перевести подих, — від трьох до шести місяців, — поки жорсткі санкції, зняті два роки тому, знову повернуть. Вони включають позбавлення Ірану фінансування в доларах, запровадження «значних» обмежень на його експорт газу й нафтопродуктів і заборону для американських компаній вести будь-які справи в цій країні. Більшість вірить міністрові фінансів Стівену Мнучину: після «перехідного періоду» санкції — як первинні, так і вторинні — «знову наберуть повної чинності».

ЄС зважує різні способи допомогти своєму бізнесу й далі працювати в Ірані. Фінанси можна забезпечити через експортні кредити в євро, позики від Європейського інвестиційного банку або двосторонні кредитні лінії. Але багато компаній так чи інакше будуть вимушені виконувати вимоги санкцій


Загроза вторинних санкцій найбільше тривожить Європу. Колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт написав у своєму твіті: «Санкції США проти Ірану навряд чи зачеплять якісь американські компанії, передусім вони спрямовані на європейські». Для ЄС це важливо не тільки тому, що постраждає європейський бізнес (див. «Усе хороше колись закінчується»). Якщо ЄС хоче врятувати ядерну угоду, то розуміє, що Ірану потрібно відчути економічну користь від неї.


Безпосередній ефект від санкцій на сам Іран може дещо пом’якшитися його спроможністю і далі продавати нафту Китаю (одному з підписантів ядерної угоди) та Індії. Але без європейських торгівлі, технологій та інвестицій Іран тепер навряд чи зможе вийти на спрогнозовані МВФ 4,3% зростання ВВП у цьому році.

 

Читайте також: Трансатлантичні суперечності


ЄС зважує різні способи допомогти своєму бізнесу й далі працювати в Ірані. Фінанси можна забезпечити через експортні кредити в євро, позики від Європейського інвестиційного банку або двосторонні кредитні лінії на зразок такої (на €5 млрд), яку в січні підписала для проектів в Ірані Італія. Але багато компаній так чи інакше будуть вимушені виконувати вимоги санкцій. Наприклад, Airbus поставив лише три із сотні замовлених Іраном у 2016-му літаків на $19 млрд. Але через те, що компанія використовує американські компоненти, вона змушена підкорятися американським правилам.


У ЄС навіть розглядають можливість відновити «правила блокування», запроваджені 1996 року у відповідь на американські санкції проти Ірану, Лівії та Куби, які вимагали від європейських компаній їх ігнорувати. Ще один дуже ризикований підхід — оскаржити санкції у Світовій організації торгівлі. Проте все це жодним чином не вирішує ту велику проблему, що для більшості компаній Америка має набагато важливіше значення, ніж Іран: і в сенсі бізнес-можливостей, і в сенсі ризику. Два банки, HSBC і BNP Paribas, було оштрафовано в США на мільярди доларів відповідно у 2012-му та 2015-му через ділові зв’язки з Іраном.

 

Читайте також: США розширили санкції проти Ірану


Французький нафтовий гігант Total, який став першим великим європейським інвестором в енергетику Ірану (у газове родовище Південний Парс), заявив про намір домогтися від США для себе винятку й продовжити працювати. Проте контрольний пакет акцій Total, очевидно, викуплять китайські партнери компанії. На відміну від Європи Піднебесна не боїться кидати виклик Америці Трампа.

 

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com

 

Новини RedTram

Loading...