Суспільство 2018-07-29 10:02 Ганна Чабарай

Друкарня третього виміру

На війні Володимир Великожон був артилеристом-топогеодезистом у 30-й ОМБр. Після демобілізації робота з військовою технікою продовжилися, тільки в стократ меншому масштабі: ветеран друкує її на 3D-принтері.

Ідея щодо тривимірного друку виникла ще на фронті. Чоловік до того довго працював у великій компанії, яка виготовляла пластикові вироби. Вибрав потрібний апарат на китайському сайті, замовив і після повернення майже відразу почав учитися. «Мій друг працював у комп’ютерній академії, яка влаштовувала майстер-класи з 3D-друку. Мені запропонували стати спеціалістом і навчати дітей. У середині липня 2016-го я повернувся з війни й у вересні вже пішов в академію. Там треба було друкувати щодня, з’явилася можливість вчитися самому й навчати інших», — згадує він. Так і став учителем, паралельно розвиваючи власну мануфактуру авторської іграшки Print it!


Володимир витягує з рюкзака коробочку з фігурками. Показує іграшкові БМП і САУ, кожна поміщається на долоні. Одну з них він надрукував найпершою, другу нещодавно. Різниця помітна: нова модель фактурна, більш деталізована, швидко розбирається на частинки й збирається назад завдяки магнітам. Такі зазвичай замовляють військові, вони коштують до 300 грн. Днями на подарунок попросили надрукувати зенітку в рази більшу. «У друга схожа фігурка стояла в машині, та підскочила, іграшка впала, розсипалася, але нічого не зламалося. Він вирішив замовити в мене зенітку. Я зробив так, що, коли крутиш ручку, вона повертається, розбирається на частини, як справжня. Щоб змоделювати її, шукав якісь фото, німецькі креслення», — розповідає майстер.

 

Читайте також: Культурні хулігани


Моделі для іграшок він створює власноруч у спеціальних програмах. «Вони майже точні. Я не претендую на документальність. У реальності кулемет буде тонший, але якщо я зроблю його таким на фігурці, він зламається. Також у мене є певні обмеження. Як друкує принтер: це пластикова нитка, як у 3D-ручки, до 2 мм товщиною. Її розплавлює спеціальний нагрівач за температури 210 °C, і пластик подається крізь сопло. У звичайному принтері воно 0,4 мм, я використовую 0,2 мм. Виходить якісніше й більш деталізовано, можна навіть побачити зірочку на ящику. Друкується довго: самоходка приблизно добу. Потім вона вручну фарбується. Це поєднання технологій і хендмейду. Я порівнюю з фотографіями на іноземних сайтах і розумію, що мої роботи на рівні», — ділиться Володимир. Він використовує біопластик із кукурудзи чи цукрової тростини: матеріал екологічний і не має запаху.


У таких самих програмах вчаться працювати його учні, їм по 8–15 років. Вони проходять двотижневий курс і в підсумку можуть змоделювати за один урок Ейфелеву вежу. Усе, що діти встигли створити, Володимир друкує та вручає авторам. «Один лінується й витрачає на це півгодини, а інший 10 годин: результат за якістю відповідний. В одного хлопчика сьогодні хтось забрав його модель Ейфелевої вежі, то він розплакався, і я надрукував йому нову», — сміється чоловік.


У Володимира є ідея запустити серію історичної техніки в тематиці бою під Крутами. Зробив два танки з World of Tanks, також любить фігурки в стилі дизель-панк: надрукував Rolls-Royce з шістьма колесами, навмисне його видовжував, додавав авторські деталі.

 

Читайте також: Уроки порятунку


Утім, майстер не обмежується друком іграшок. Каже, щоб спеціалізуватися тільки на машинках, треба сидіти над ними цілими днями. Тому замовив другий принтер, великий, щоб друкувати предмети декору, наприклад світильники з бронзи. У такій суміші 80% бронзового порошку та 20% пластику, виходять красиві й міцні предмети. Нині основний дохід має від роздрібної торгівлі: друкував на замовлення автозапчастини, які дорого завозити з-за кордону, спеціальні пристрої для бджолярів або ж кріплення для смартфона на велосипед. Також магазин коміксів час від часу замовляє партії машинок. Інтернет-магазину Володимир так і не відкрив, навіть відмовився від гранту на розробку сайта, бо йому це не потрібно, поки що вистачає Facebook-сторінки та індивідуальних замовлень. «Як заробляє більшість: є майстерня, там стоять три принтери й сидить оператор. До нього приходять люди, приносять файл із моделлю, він друкує. Не можу сказати, що такий формат мені підходить», — каже він. Мовляв, більше подобається індивідуальна робота. І додає: «Є люди, які працюють у цьому напрямі, друкують рідкісні танки, яких існувало лише п’ять, ставлять за них ціну €30. Американські, австралійські колекціонери купують ці танки. Але над такими фігурами треба довго й цілеспрямовано працювати». Каже, будь-які схеми можна знайти у вільному доступі, проте часто вони неякісні, доводиться повністю переробляти, а то й починати з нуля.


Володимир хоче серйозно взятися за друк предметів декору, створити асортимент і брати участь у ярмарках українських виробників. Наприклад, чашки так друкувати не можна, вони виходять дорогі, до того ж вбирають бактерії, бо поверхня пориста. Каже, на принтері можна створити й будинок. І він навіть його друкував, але іграшковий, хоч і доволі великий, за мотивами англійської архітектури. Не доробив його, бо така робота обходиться доволі дорого, а продати її непросто. Лише відточував на ньому навички. «Мене діти запитують, чи може 3D-принтер надрукувати 3D-принтер? Відповідаю, що може. І я його друкував: знайомий вирішив зібрати свій і замовляв у мене деталі», — розповідає майстер. Але, за його словами, така річ не виконуватиме якісно свою роботу: принтер за $200 надрукує максимум дитячу іграшку. До речі, їх у Володимировій сім’ї не купують: «Моя дитина не ходить до іграшкового магазину, там немає нічого, чого я не можу зробити вдома. Зараз син замовив дев’ятиповерховий будинок, і я його проектую».

 

Читайте також: Поранення не перешкода


За його словами, щоб запустити таку справу, треба витратити щонайменше 50 тис. грн. А з повним забезпеченням матеріалами на перший час — усі 100 тис. грн. «Треба купити один-два нормальні принтери й матеріали. Попервах у мене матеріал не окупався, бо я тільки вчився, нічого не продавав. Тепер дістаю замовлення, купую кілограм і друкую», — розповів Володимир. Перейшов на українську сировину, адже вона дешевша й дуже хорошої якості. Бізнес дає Володимирові змогу заробляти на життя, але він хотів би привнести в нього якусь соціальну складову. Каже, що є думка друкувати для дітей із вадами зору дерев’яні тактильні іграшки, які допомагатимуть їм розвиватися. А поки що в планах дев’ятиповерхівка для сина — такої точно не буде ні в кого.

Новини RedTram

Loading...