Світ 2018-08-02 09:58 Франк Штокер
  ▪   © 2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Німецька параноя даних

Завжди йдеться про захист особистих даних. І майже ніхто не каже про те, що держава сидить на величезному цифровому скарбі й нічого з ним не робить. Розумніше використання даних могло б відчутно покращити життя громадян

У туристів і ділових людей немає шансів. Якщо вони у Франкфурті хочуть скористатися громадським транспортом, це безнадійно. Люди звикли, що майже в усіх інших містах світу можуть за допомогою Google Maps у своїх мобільних телефонах миттєво знайти будь-який маршрут автобуса чи метро. У місті банків це неможливо. Адміністрація не може передати дані Google. Франкфурт, який любить називати себе «Майнхеттен», у цьому значно ближчий до Тірани, столиці Албанії, ніж до Нью-Йорка.


Але протестів така ситуація не спричиняє. Оскільки обурення в країні гарантоване лише якщо держава використовує дані, а не тоді, коли вони просто лежать у неї, — у Німеччині захист інформації понад усе. При цьому цифрова бездіяльність, з одного боку, коштує громадянам багато часу та якості життя, із другого — призводить до жахливої марнотратності.

 

Читайте також: У тенетах рунету


Не беручи до уваги те, що якщо держава краще збиратиме, керуватиме й використовуватиме дані, це розвантажить трафік і зменшить навантаження на навколишнє середовище. Але новий федеральний уряд також не зрушив із місця, хоча й оголошував тему комп’ютеризації однією з провідних.

 

Ніхто не знає, які дані де зберігаються


Чехія дуже простим способом демонструє, як це може працювати. Там функціонує Správa základních registru, первинна реєстраційна служба, що централізовано керує всіма даними, які держава має про своїх громадян. Незалежно від установи, незалежно від рівня. Окрім того, громадяни також можуть будь-коли подивитися, які про них збережено дані. Міністерство внутрішніх справ Чехії вважає, що це заощаджує людям 40% походів до державних органів уже хоча б тому, що їм не доводиться щоразу подавати свої дані.


Натомість у Німеччині, за даними Національної ради з контролю, нині є понад 200 всяких реєстрів, якими управляють різні органи влади: федеральний уряд, землі та муніципалітети. Ніхто не знає, які дані де зберігаються чи хто де має доступ. Обмін даними зазвичай також неможливий, оскільки їхні бази несумісні й кожен орган влади використовує іншу систему. У німецькому управлінні панує тотальний хаос даних.
Welt am Sonntag має дослідження консалтингової фірми Boston Consulting Group (BCG), що показує, яка економія була б можлива в Німеччині, якби там створили систему, схожу до чеської. «Час, що його громадяни та підприємства могли б щороку заощаджувати лише на заповненні заяв і формулярів, відповідає приблизно 20 тис. робочих місць із повною ставкою, — каже Гайнріх Рентмайстер, партнер BCG. — Це показує, який величезний економічний потенціал тут марнується».

 

Дивіться також: В Україні покращився стан свободи слова – інфографіка


Його дратує, що політика й адміністрація відстають від інших країн на роки: «Є також обов’язок держави використовувати дані, якщо це слугує загальному благу». Краще застосування може поліпшити якість життя, допомогти охороні навколишнього середовища й клімату, покращити здоров’я населення та не останньою чергою зберегти життя, вважає він.


Як інший приклад Рентмайстер наводить організацію громадського транспорту. Оператори лондонського метро вже сьогодні реєструють анонімізовані дані руху з мобільних телефонів, під’єднаних до мережі через WiFi. Це дає їм змогу записувати пасажиропотік у режимі реального часу, краще зрозуміти вибір маршрутів або виявити реакції користувачів на несправності. Їх можна співвіднести з іншими даними, наприклад із погодою: з огляду на її прогноз передбачити пасажиропотік, розподілити працівників, а також вжити інших заходів. На основі аналізу легше також краще спланувати інвестиції.


«30 млн пасажирів могли б мати користь від такої системи й у Німеччині», — каже Рентмайстер. Їхній шлях до роботи можна було б удосконалити за допомогою точніших прогнозів, більшої пунктуальності, менш переповненими, бо краще використаними поїздами чи оптимізованими пересадками. Але в містах Німеччини немає ініціатив для такої оптимізації громадського транспорту. Тут управління Франкфурта навіть не ладне передати розклади руху Google.

 

Розумне використання даних може врятувати життя


Якщо держава не здатна ефективно використовувати свої дані, вона може принаймні дозволити робити це іншим — гасло для Open Data. Адміністратори відкрито розміщують дані в мережі, щоб кожен мав до них доступ, міг використовувати їх, створювати для них додатки або навіть розробляти бізнес-моделі. Однак Німеччина й тут на роки відстає від розвитку, а от Австрія, наприклад, лідирує. Там веб-сайт data.gv.at регулярно публікує додатки, розроблені громадянами на основі відкритих даних.


В Австрії є додаток, який розраховує тіні будинків, інший знайомить із понад 190 тис. дерев і 400 їхніми видами по всьому Відню, ще можна знаходити поблизу дитячі майданчики. Базується він на відкритих, доступних у мережі даних місцевого або федерального уряду. Не все з цього потрібне людям, але громадяни розвивають чимало творчих ідей і постійно з’являються програми, що стають у пригоді багатьом.


Іноді розумне використання даних може навіть врятувати життя. Це показує приклад округу Аллегені в Пенсильванії. Там соціальні служби використовують розгорнутий скринінг даних для кращої допомоги дітям у складних умовах. Вони об’єднують 29 різних наборів даних, й алгоритм обчислює індивідуальний ризик для кожної дитини на основі 100 змінних: чи батьки вже судимі, чи вживають наркотики, чи мають вони медичну страховку, яка в них кваліфікація, чи отримують вони соціальні виплати?

 

Читайте також: Хто говорить і що показує


Звичайно, такою якісною оцінкою окремих осіб на основі даних також можуть зловживати, і приклад Китаю вже показує, куди це може привести. Там держава створює систему соціальних пунктів, за якою кожного громадянина оцінюють за його поведінкою. І якщо його вчинки не відповідають очікуванням керівництва, до нього застосовуються санкції. Однак у демократичній державі цьому протистоїть потенційна користь ширшого використання даних, у найкращому разі так можна було б рятувати дітей.  


Проте в Німеччині такий аналіз даних, як у Пенсильванії, однаково був би неможливий. «Тут діє принцип жорсткої цільової відповідності, — пояснює Майкл Рат, партнер та адвокат-спеціаліст у галузі ІТ-права в адвокатському бюро Luther. — Таке об’єднання та аналіз різних даних були б можливі з боку влади хіба що для запобігання значній небезпеці, наприклад у разі загрози терористичної атаки».


Відповідно до нинішньої правової ситуації, визначеної Положенням про захист даних, вони можуть оброблятися лише для тих цілей, для яких були законно зібрані. Натомість для інших потреб дані можуть використовуватися лише в анонімній формі. При цьому потрібно забезпечити, щоб на їх основі ніхто не мав змоги робити висновки про окремих осіб.


Коли дані повністю анонімізовані, це стає проблемою, адже з них можна добути значно менше інформації. Це показує приклад діагнозу хвороби. Сьогодні можна було б значно краще розпізнавати ризик раку, централізовано зберігаючи та аналізуючи всі деталі про онкологічних пацієнтів. Однак сюди мали б включатися й інші дані: вік пацієнта, де він живе, чи курить, які ще є чинники ризику для його здоров’я тощо. Без цих фактів аналіз є дещо обмеженим, але розкриття саме такої інформації про пацієнта неможливе в Німеччині. Адже з усіма цими деталями дані більше не анонімні, а можуть бути співвіднесені з окремими особами.

 

Турбота про захист інформації зменшується


«Щоб ефективніше використовувати вже наявні дані, на рівні ЄС мали би бути законодавчі послаблення для їх цільового використання органами влади, — каже Міхаель Рат. — Адже захист інформації не повинен призводити до заборони використання даних, якщо законне використання їх подекуди значно покращить і полегшить наше життя». Схожої думки й партнер BCG Рентмайстер. «Ніхто не заперечуватиме, що захист даних від зловживань є благом, але захист інформації в нашій країні часто однобоко виводиться на перший план», — додає він.

 

Читайте також: Соцопитування показало, звідки українці отримують інформацію


До того ж більшість громадян не вважає проблемою те, що приватні компанії — від Facebook до Google та Apple — безжально використовують їхні дані. А от коли держава, чиї представники, на відміну від керівників компаній, демократично обрані, хоче використати дані, тоді протест завжди великий. Для революції даних у Німеччині, щоб зміцнити країну на майбутнє, слід і громадянам переосмислити свої погляди. «Є велика небезпека, що ми надто повільні, що світ, поки ми провадимо філософські дебати про суверенітет даних, випередить нас», — влучно зауважує канцлерка Меркель на щорічній зустрічі Всесвітнього економічного форуму в січні. Однак саме від неї залежить, чи реалізовуватиметься це на практиці.


Зрештою, слово «комп’ютеризація» трапляється в коаліційній угоді федерального уряду 93 рази. І міністерський комітет у квітні вирішив створити так званий цифровий кабінет — комітет, який має зайнятися комп’ютеризацією в усіх міністерствах. Наприкінці червня відбулося перше засідання. Наразі єдине рішення, ухвалене там: протягом цієї каденції напрацювати стратегію реалізації планів федерального уряду щодо комп’ютеризації. Інакше кажучи, готується план.