Суспільство 2018-08-03 13:48 Лапаєв Юрій

ООС: велике прибирання

Чи вплинув режим ООС на характер війни на Донбасі

Тиждень уже писав про причини та особливості зміни формату проведення операції на Сході України (див. «Початок ООС. Силовий ребрендинг», № 18/2018). Тому можна зосередитися більше на аналізі перших результатів таких трансформацій. За три місяці їх, звичайно, небагато, але певні тенденції вже помітні. Зміни умовно можна розділити на сфери застосування: військові, інформаційні та безпекові.


Якщо подивитися на характер бойових дій, то він практично не змінився із середини 2015 року. Незважаючи на офіційне оголошення кількох припинень вогню («великоднє перемир’я», «хлібне перемир’я»), триває окопна війна зразка Першої світової. Рідкісні вилазки розвідувально-диверсійних груп, як-от під Кримським і Зайцевим, змінюють снайперські дуелі та нічні артилерійські обстріли позицій українських сил. Хоча вій­на поступово зникає з порядку денного мас-медіа, у реальності бойові дії йдуть далі, а об’єднані сили зазнають втрат (див. «Війна триває»). На жаль, як і раніше, не припиняються обстріли мирних мешканців. Так, на початку травня під вогонь терористів потрапило селище міського типу Луганське в Донецькій області та селище Лоскутівка Луганської області. 28 травня внаслідок артилерійського обстрілу міста Залізне, околиці Торецька, у дворі власного будинку загинула 15-річна Дарія Каземирова, причому обстріл вівся просто посеред дня. У червні під вогонь 82-мм мінометів потрапило смт Новотошківське, постраждали будинки місцевих. Не припиняються обстріли й інших селищ, особливо в так званій сірій зоні. З цієї причини командування ООС ухвалило рішення про створення спеціальної смуги забезпечення — конт­рольованої зони перед позиціями українських сил. За задумом командування ООС, це дасть можливість зменшити кількість обстрілів цивільних об’єктів, ускладнить противнику ведення розвідки та зробить розгортання своїх підрозділів безпечнішим. Таку смугу завширшки близько 2 км від позицій ООС вдалося обладнати на окремих ділянках фронту. Для цього українські бійці навіть просунулися вперед, як-от у районі села Жолобок на Луганщині.

 

Читайте також: Про особливості закону про нацбезпеку


Крім того, для покращення тактичного положення українські бійці з початку ООС звільнили кілька населених пунктів «сірої зони». Зокрема, 8 травня силами 24-ї ОМБр відвоювали селище Південне Донецької області, що неподалік тимчасово окупованої Горлівки. На початку липня український прапор повернувся до містечка Золоте-4 Попаснянського району Луганської області. За заявами командування, таке просування відбувається без порушень мінських домовленостей, бо йдеться про невизначені території між воюючими сторонами. Повернення під контроль української влади цих населених пунктів дасть змогу вирішити не тільки військові, а й соціальні проблеми: розміщення селища на лінії фронту практично унеможливлює надання медичної допомоги, навчання школярів і своєчасні виплати пенсій для мешканців. Звичайно, така активність об’єднаних сил не залишила байдужими й ворогів. Для Едуарда Басуріна, «заступника командувача ОК ДНР», це черговий привід розповісти про сотні обстрілів із боку українських сил і зрив мінських домовленостей. А відомий терорист Іґорь Ґіркін, здається, запанікував, бо йому наснилося, що ЗСУ ось-ось підуть у наступ на Горлівку, Ясинувату, Дебальцеве та передмістя Донецька.

Активного обговорення з початком ООС набули зміни до порядку допуску волонтерів до зони проведення операції. Однак такий крок здається доволі таки логічним: поява на передовій сторонніх осіб, які не мають жодних дозволів, не проходять перевірок, є загрозою передусім для військових


Інформаційно-психологічний вплив противника так само не припиняється. Початок ООС був відзначений низкою інформаційних акцій терористичних сил: зламана Facebook-сторінка командування АТО, з’явився фейковий клон сторінки ООС у цій соцмережі. Буквально за кілька днів сторінку-підробку видалили після скарг користувачів. Так само старту Операції був присвячений і фейк про нестачу боєприпасів у вже неіснуючому на той момент секторі «М». Своєрідної відповіддю на повідомлення українського командування про передання новітніх зразків озброєння в ЗСУ було вкидання через сепаратистські інформаційні ресурси тези про продаж зброї терористам. Той самий Басурін розповів про десятки одиниць стрілецької зброї та гранатометів, які нібито купили бойовики в українських бійців. Утім, на доказ цього з усього анонсованого арсеналу були представлені тільки два старі радянські автомати та нібито на 100% справжня доповідь СБУ особисто Порошенкові про нестачу зброї. Дивно, але чомусь терористичні пропагандисти ще не написали про продаж Javelin.


Іншою темою в інтригах сепаратистів є дискредитація добровольців і формування думки про конфлікт між ними та офіційними силовиками. Справжнім хітом стала поява відео, на якому нібито підрозділ «Альфа» СБУ штурмує позиції чи то Української добровольчої армії, чи «Правого сектору». У ньому було прекрасно все: і абсолютно нові прапори на техніці, і шоломи російського виробництва на «альфівцях», що розмовляють із російським акцентом та носять неправильний камуфляж, і показове побиття «правосєка». Найкращою відповіддю на цей шедевр стало повідомлення від Дмитра Яроша про його результативну робочу зустріч із командувачем ООС генерал-лейтенантом і те, що всі підрозділи добровольців ще з 2015 року працюють у контакті з контррозвідниками, а УДА підпорядкована командуванню ООС.

 

Читайте також: Війна як порядок денний


Але на користь ворогу працюють не тільки режисери-невдахи. В Україні достатньо своїх «помічників», які безплатно можуть взяти участь в інформаційні боротьбі, причому на боці противника. Як інакше пояснити емоційну заяву колишнього начальника штабу батальйону «Айдар» Валентина Лихоліта про те, що нібито 8200 учасників АТО перебувають за ґратами, а 20 тис. висунуто підозри. Сказано це в показовому місці — під час судового засідання в справі колишніх бійців «Торнадо». Проте ніхто не каже, що в країні взагалі не ведеться статистика покарань окремо щодо учасників АТО, а цифра у 28 тис. «жертв кривавого режиму» порівняно з офіційною загальною кількістю УБД у 326 тис. (станом на початок 2018‑го) дещо завищена. Головний меседж лишається незмінним із 2014 року: «влада знищує патріотів».

 


Ймовірно, що продовженням цієї теми став і випадок самопідпалу колишнього бійця-спецпризначенця Сергія Ульянова біля КПП Міноборони в Києві. Його позиція — привернути в такий спосіб увагу до третьої судової справи щодо незаконного звільнення із ЗСУ та виплати йому компенсації (перші дві судові справи він програв). Чи варто спалити себе за 120 тис. грн? Чому людина, яка намагалася це зробити, виписується з лікарні майже одразу після події практично без опіків? Питання риторичні. Відносини держави й добровольців не треба ідеалізувати, вистачає проблем, які, однак, не набувають такого розголосу. А створення згаданих інформаційних приводів аж ніяк не вплине на їх вирішення. Утім, схожих подій і фейків більшатиме. Що ближче до виборів, то зростатиме інформаційний тиск на суспільство в усіх сферах, зокрема й в армії.

 

Читайте також: Олександр Косинський: «Сучасна армія може ефективно існувати лише в професійному форматі»


Активного обговорення з початком ООС набули зміни до порядку допуску волонтерів до зони проведення операції. Критика нових вимог безпеки здебільшого скидалася на попередню тезу про «знищення патріотів». Однак такий крок здається доволі таки логічним: поява на передовій сторонніх осіб, які не мають жодних дозволів, не проходять перевірок, є загрозою передусім для військових. У кращому разі це можуть бути просто «селфі-туристи», які готові провезти вантажівку трусів-футболок через усю країну заради фото з передової. Добре, якщо на цьому селфі не буде повністю засвічена позиція, озброєння чи обличчя бійців. Ще краще, якщо в радісній Facebook-публікації не розкриють найближчі плани командування чи не спрацюють як коригувальники вогню для сепаратистів, повідомивши про втрати або ушкоджені об’єкти. У гіршому разі серед таких «волонтерів» можуть трапитися завербовані розвідники чи провокатори. Справжні волонтери за останні кілька років практично пов­ністю перейшли на користування національними службами вантажних перевезень: це простіше й набагато дешевше. Особисто доставляють тільки надзвичайно цінні вантажі (дорогі прилади нічного бачення або ті, які потребують ретельних пояснень і навчань щодо користування (наприклад, безпілотники). Схожі поїздки не потребують приїзду «на нулі» й вони обов’язково погоджуються з командирами на місцях, які зустрічають і супроводжують своїх гостей під власну відповідальність. І ці вимоги безпеки діють щонайменше з 2016 року. Отже, про якісь надзвичайні нові перешкоди волонтерському руху не йдеться. Радше про наведення порядку. Як і в решті питань.

схожі публiкацii

Новини RedTram

Loading...