Світ 2018-08-22 14:03 Лапаєв Юрій

Розкіш суворого режиму. Чи вдається відпочити авторитарним лідерам

Бути диктатором легко. Не треба весь час думати про докучливу пресу, що може одним знімком зіпсувати політичні напрацювання всього життя.

 Не треба звітувати перед своїм народом про надмірні витрати. Фактично можна дозволити собі будь-яке розкішне життя у своє задоволення, адже всіх противників дуже легко позбавити ефірів, волі, а то й життя.


Однак авторитарні лідери дуже швидко стають заручниками власного іміджу. Бути мачо необхідно в режимі 24/7 за будь-яких обставин без права на перерви та відпочинок. Бо крім власного не зовсім задоволеного народу загрозу можуть становити найближчі «придворні», які тільки й чекають, коли ватажок дасть слабину. Саме тому в швидкоплинні моменти відпусток авторитарні лідери не можуть дозволити собі розслабитися на повну. Вони, як і демократи, активно працюють на власний імідж. Утім, на відміну від демократів, що пропагують відкритість і близькість до простих громадян, диктатори мають показувати, хто в домі господар, водночас сповідуючи «традиційні цінності», на які вони здебільшого спираються.


Російський президент Путін добре відомий своїм бажанням створити собі імідж усемогутнього супермена. Тому й на відпочинку намагається підкріпити цей образ чітко зрежисованими фотосесіями. Тут немає місця для випадкових папараці, «батько нації» повинен мати бездоганний вигляд. То напівоголений на коні, то у винищувачі, то з тиграми, аби тільки працювало на імідж. А демонстрація тіла — це здебільшого спроби переконати електорат у розквіті сил уже 65-річного президента, довкола якого дедалі більше пліток про проблеми зі здоров’ям. Звичайно, знаходиться час і для «народних» хобі на кшталт риболовлі, адже лідер має бути трохи близький до свого народу. Народ, який нібито випадково зустрічає президента, — це переважно підставні особи: вони на фото більшості президентських поїздок. Та й сама та близькість лише показова: останніми роками під час відпусток Путін просто зникає, щоб побути на самоті на державних дачах або на природі в російських глибинках на кшталт Туви чи сибірської тайги. Патріотизм у виборі місць легко перекреслюється зовсім не патріотичним екіпіруванням та одягом керівника «країни переможного експортозаміщення».  

 


Для авторитарних лідерів географія їхнього відпочинку часто обмежена, адже не всі вони є виїзними за межі власного царства. Після провального лижного турне в Австрії 2002 року, яке закінчилося низкою обвинувачень у розтраті (а йшлося про прогулянки на гелікоптерах, приватних діджеїв та вишукані вина), білоруський президент Лукашенка обрав спокійніший варіант. І тепер дуже показово проводить свої нетривалі зимові відпустки в метрополії, на лижних курортах Сочі. А влітку, під час канікул сина, вибирається здебільшого до арабських країн, які не проти бачити «останнього диктатора Європи». Для Лукашенки такі далекі поїздки — можливість укласти контракти із зовнішнім світом, якнайдалі від санкційного ЄС.

 

Читайте також: Від Криму до Мальдів. Де та як проводили відпустки президенти України


До Саудівської Аравії любить навідуватись і Рамзан Кадиров, однак у його випадку мотив дещо відрізняється від банальних заборон на в’їзд. Попри свідчення про його розкішне життя та гучні вечірки, офіційно він захисник ісламу, світоч і наставник усіх чеченців. Тому, щоб відповідати цій масці, здійснює паломництво до Мекки. За особистим наказом саудівського короля для нього, його матері, сестер, дружини та доньки навіть позачергово відкрили доступ до священної Кааби. Його малі хаджі стають головною темою не тільки для регіональних, а й для федеральних російських мас-медіа.

 


Так само північнокорейський лідер Кім Чен Ин не може вибратися далеко від Пхеньяна. Його короткий візит до Південної Кореї, відвідини Китаю та зустріч із Дональдом Трампом у Сінгапурі — це наразі все, що він собі дозволяє. Тому офіційно проводить час у постійних поїздках КНДР, невпинно та завзято покращуючи добробут свого народу. Схожий графік має і його сусід Сі Цзіньпін.

 

Читайте також: Уроки попередників

 

Відповідно до ідеології партії він не може відпочивати, принаймні офіційно. Тому навіть відпустки в нього відбуваються в роботі, здебільшого в поїздках Китаєм і виходах «до народу». Жодної інформації про його відпочинок немає. У традиційний для канікул серпень згадки про Цзіньпіна та провідних партійних керівників просто зникають зі шпальт преси. За даними китайських ЗМІ, китайська верхівка відпочиває на закритому морському курорті поблизу Бейдахе, за 280 км від Пекіна. Ця традиція бере початок від часів Мао Цзедуна, з 1953 року, хоча періодично то скасовувалася, то, навпаки, ставала майже публічною. Як повідомляється, простий курортний відпочинок перетворився на своєрідне засідання закритого клубу китайської верхівки, на якому ухвалюються доленосні рішення для майбутнього КНР. Наприклад, нещодавно саме там приймали голову Генеральної Асамблеї ООН Марію Фернанду Еспіносу.

 


Залишався вдома й відпочивав із родиною до початку війни сирійський президент Башар Асад. Часточку рідної країни, а саме легендарний намет, возив із собою за кордон і покійний лівійський диктатор Муаммар Каддафі. Хоча вдома на нього чекали суперрозкішний будинок, схожий за стилем на інтер’єри колишнього українського генпрокурора Пшонки, та численні заміські будинки для відпочинку. Про дозвілля полковника інформації обмаль, однак, зважаючи на перехоплені фотографії з мобільних телефонів його сина Ганнібала, родина любила проводити час на люксових яхтах на найкращих світових курортах.

Новини RedTram

Loading...