Світ 2018-10-06 20:50 The Economist

The Economist: Море лиха

У Владіміра Путіна негаразди

Владімір Путін — рятівник світу. Так каже щотижневе шоу «Москва. Кремль. Путин» в прайм-тайм на державному телеканалі. В останньому випуску показували, як російський президент то героїчно бореться за мир у Сирії, обідаючи ягням під малиновим соусом разом із президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, то вже в оточенні юрби жінок на форумі в Санкт-Петербурзі, то на стрілецькому полігоні вражає далеку мішень із нової снайперської гвинтівки. Мета програми — підтримати президентський імідж. Але, як доводять останні тижні, Путін починає раз по раз промазувати.


Закордонні авантюри, які забезпечували новому російському цареві велику підтримку протягом останніх кількох років, сьогодні вже йдуть не за планом. Викриття двох агентів військової розвідки, яких британська поліція вважає особами, що намагалися вбити Сєрґєя Скріпаля та його доньку нервово-паралітичним газом, зганьбило російські спецслужби на весь світ, показавши їхню непрофесійність. Також очікують, що ця справа незабаром приведе до нового раунду американських санкцій.

 

Читайте також: Die Welt: Путін керує за допомогою теорій змов


Тим часом війни в Україні та Сирії обходяться дедалі дорожче. Під час обстрілу Ізраїлем сирійських військових цілей 17 вересня сирійці випадково збили російський літак-розвідник із 15 членами екіпажу на борту. У відповідь Кремль накинувся зі звинуваченнями на Ізраїль, а також погодився надати Башару Асаду зенітно-ракетні системи С-300, таким чином створивши загрозу нової ескалації. А війна в Україні призвела до релігійного розколу між церквами Московського та Київського патріархатів, що підриває статус Путіна як об’єднувача «русского мира».


Але головні проблеми Путіна вдома, у Росії. За минулі кілька тижнів Кремль зазнав найбільшого виборчого фіаско після масштабних протестів проти фальсифікації кампанії 2011 року, програвши чотири рази губернаторські перегони. Ці поразки вражають ще більше з огляду на те, що жодному серйозному претендентові балотуватися не дали, тож конкуренти в кремлівських кандидатів мали бути зовсім безнадійними.
Проте в атмосфері економічного застою та наростання невдоволення навіть ці кишенькові перегони перетворилися на форму протесту для тих виборців, які зазвичай підтримували Путіна: пенсіонерів, низькооплачуваних робітників і молоді з провінційних міст. Москву, місце найбільших протестів 2011-го, задобрили грішми, ремонтами та соціальними проектами, але в регіонах обурення наростало.

 

Читайте також: Урятувати ПАРЄ від Росії


Перший тривожний дзвіночок пролунав на Далекому Сході, де поставлений Москвою губернатор був змушений іти на другий тур виборів. Путін, який відвідав Владивосток для участі в щорічному російсько-китайському форумі, особисто підтримував його. «Я знаю, що на вас чекає другий тур. Думаю, все буде гаразд», — сказав він губернаторові Андрєю Тарасєнку під час зустрічі, яку показали по телевізору. Але гаразд не вийшло.


Підбадьорені виборці радісно з’явилися на другий тур голосування 16 вересня в набагато більшій кількості, ніж на перший, і підтримали 37-річного претендента від комуністів Андрєя Іщенка. Зроблена в останній момент спроба фальсифікації була такою незграбною, що уряд не ризикнув стояти на своєму. Але замість того, щоб віддати перемогу заслуженому звитяжцю, оголосив повторні вибори. А 23 вересня ще троє губернаторів, яких підтримував Кремль, програли другий тур, і в кожному випадку з більшою явкою виборців.

 

Із пенсіонерами краще не жартувати


Безпосередньою причиною всього цього стало запропоноване підвищення пенсійного віку. Раніше Путін клявся, що такого ніколи не буде. Звісно, служби безпеки під таке підвищення не підпадають. Згідно зі змінами російські чоловіки можуть виходити на пенсію в 65 років, тоді як очікувана тривалість життя для них — 66 років. Багато хто взагалі до пенсії не доживе. Тож не дивно, що люди обурилися.


За останні шість місяців рейтинг популярності Путіна впав на 15 в. п. Лише 48% росіян довіряють президентові або кажуть, що проголосували б за нього сьогодні, хоча в березні він набрав на виборах 76% голосів. Рейтинг кремлівської партії «Единая Россия» не дотягує й до 30%. Попри всю пропаганду, люди більше не бачать у Путіні свого рятівника й звинувачують його в тому, що він надто багато часу витрачає на повернення величі Росії замість допомогти їм якось вижити.


Навіть багаті еліти почуваються некомфортно й невпевнено через наростання конфронтації із Заходом (що загрожує їхнім статкам) та безмежну владу ФСБ, таємної поліції (що загрожує їхній свободі та навіть життю). Кілька років тому підтримка Путіна вважалася гарантією політичної перемоги. Сьогодні близькість до Путіна створює ризики і в Росії, і за її межами.


Усе це зовсім не означає, що путінська система ось-ось розвалиться. Але господар Кремля може спробувати захистити її силою вдома й за кордоном. Підтвердженням чого є події 24 вересня: опозиційний лідер Алєксєй Навальний, який просидів за ґратами 30 днів за організацію акції протесту дев’ять місяців тому, був повторно заарештований через дві хвилини після виходу на волю. З наростанням протестних настроїв Навальний і його антикорупційні розслідування перетворюються на загрозу.


Також російські спецслужби погрожують позасудовими діями. Віктор Золотов, колишній охоронець Путіна, який нині командує 300-тисячною Росгвардією, що призначена для придушення найперших ознак заворушень, 11 вересня викликав Навального... на дуель і пообіцяв зробити з нього «соковитий біфштекс». Його погроза лише підтвердила наростання страху Кремля перед відкритим і чесним змаганням.

 

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com

Новини RedTram

Loading...