Політика 2018-10-15 11:27 Лапаєв Юрій

Під егідою добра

Після закінчення Другої світової війни на заміну неефективній Лізі Націй постала Організація Об’єднаних Націй, а з нею й нові надії на мирне існування та розвиток.

За більш ніж 70-річну історію діяльності ООН, на жаль, встигла втратити свій миротворчий потенціал. Можливо, у конфліктах в Африці чи Азії Організація ще здатна виконувати свою функцію, але у випадку бойових дій на Донбасі зіткнулася із системною кризою та потребує перегляду принципів роботи. Це добре відчула на собі Україна, адже наразі держава-агресор РФ є постійним членом Ради Безпеки (РБ) ООН, що дає право вето, яким із задоволенням користується російська сторона. Вона не лише відхиляє чи блокує резолюції Організації щодо України або Сирії, а ще й стоїть на заваді вирішення питання введення миротворців на Донбас. Про реформування РБ та всієї ООН уже не раз висловлювалося багато політиків, але знов-таки це питання блокується Кремлем і чекати на зміну позиції марно.


Утім, Організація Об’єднаних Націй зіткнулася не лише з цією проблемою. Одним із найвідоміших став скандал довкола програми «Нафта в обмін на продукти», яку ООН проводила щодо Іраку за часів Саддама Гусейна. Її ідея полягала в накладенні санкцій на торгівлю нафтопродуктами задля тиску на уряд Гусейна та припинення розвитку його війська. Санкціями дозволявся продаж обмеженої кількості нафти тільки для подальшої закупівлі визначених товарів, передусім йшлося про продукти харчування та медикаменти. Та в реальності все вийшло не зовсім гладко. По-перше, не вдалося повністю зупинити військові плани Саддама. Цим ситуація певним чином скидається на санкції проти Ірану (див. «Економіка опору», Тиждень, № 40/2018). А по-друге, продаж нафти став ласим шматком для чиновників-корупціонерів. У 2004‑му іракська газета «Аль-Мада» оприлюднила список із 270 осіб, які допомагали режиму Гусейна в обмін на нафтові ваучери. Скандал довкола цієї програми показав недосконалість системи фінансового нагляду ООН. Через хиби в програмі режим Саддама Гусейна зміг заробити близько $11 млрд, перебуваючи під дією санкцій.

 

Читайте також: Як Україні захистити постраждалих від російської агресії. Бачення правозахисників


За результатами незалежного розслідування під керівництвом колишнього голови Федерального резерву США Пола Волкера встановлено, що тисячі приватних компаній платили хабарі задля того, щоб потрапити в списки для участі в програмі. Водночас було помічено небажання тодішнього генерального секретаря ООН Кофі Аннана розслідувати порушення з боку корпорацій, зокрема й тих, які були пов’язані з його єдиним сином Коджо Аннаном, громадянином Швейцарії. З 1995 по 1997 роки Коджо працював консультантом у швейцарській фірмі Cotecna, яка пізніше, у 1998-му, отримала контракт на суму $4,8 млн за програмою «Нафта в обмін на нафтопродукти». Під час слухань Кофі Аннан зізнався, що мав зустрічі з представниками Cotecna, проте заперечував будь-які нелегальні оборудки. Пізніше його виправдала спеціальна комісія, яка заявила, що не має достатньо доказів корупційних діянь генсека. Однак не всім удалося відмитися. США розпочали власне розслідування, результатом якого стала низка арештів. У 2005 році було затримано Саміра Вінсента й засуджено за нелегальний лобізм на користь Іраку. Двох росіян, Владіміра Кузнєцова та Алєксандра Яковлєва, які працювали на ООН у Нью-Йорку, засудили за відмивання грошей і хабарництво. Схожі вердикти дістали й інші чиновники з Південної Кореї, Болгарії та Сполучених Штатів. Усі місця, де діють особливі режими, — від країн під дією санкцій до регіонів, у яких точаться конфлікти, — так чи інакше вразливі до різних корупційних оборудок. Як кажуть, війна в Афганістані триватиме доти, доки іноземним компаніям буде вигідно його відбудовувати. Схоже, що така сама доля чекає на Сирію, хоча здається, усі ролі щодо відновлення там уже розподілені між РФ, Туреччиною та Іраном.

Можливо, у конфліктах в Африці чи Азії Організація ще здатна виконувати свою функцію, але у випадку бойових дій на Донбасі зіткнулася із системною кризою та потребує перегляду принципів роботи. Це добре відчула на собі Україна


Утім, працівників ООН обвинувачують не лише в корупційних скандалах. Одна з компаній, Oxfam, яка працювала під егідою Організації та допомагала відновлювати Гаїті після руйнівного землетрусу 2010-го, вдалася до злочинів. Її працівників обвинуватили в сексуальному насильстві та вимаганні інтимних послуг від постраждалих. Схожі повідомлення щодо цієї самої компанії з’явилися й із Південного Судану. Крім працівників сторонніх підрядників, так само поводилися й члени офіційних місій ООН, хоча ці факти переважно приховуються. Тому справжні масштаби злочинів оцінити неможливо. Хоча варто зазначити, що в боротьбі за рейтинги низка закордонних мас-медіа запустила фейкові новини про те, що представники місії ООН причетні до 60 тис. випадків сексуального насильства, а це було лише дуже грубим математичним припущенням авторів тих матеріалів.


Однак на думку колишнього працівника ООН Ендрю Маклауда, якого цитує BBC, це питання не лише Oxfam, а й усіх агентств міжнародної допомоги в усьому світі. Зі свого боку, представник Агентства ООН у справах біженців Андрей Магечіч заявив, що кожна окрема доповідь чи навіть підозра щодо сексуальної експлуатації, переслідування чи жорсткого поводження ретельно розслідується. І якщо порушення будуть доведені, практикується нульова терпимість до осіб, винних у цих злочинах.


Скоєння будь-яких незаконних дій полегшує складна та надзвичайно розгалужена система Організації. ООН має під своїм крилом понад 30 різних програм, фондів і спеціалізованих установ. Більшість із них фінансується окремо, а частина — з бюджету ООН. Найчастіше згадуваними в пресі є ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН), ЮНЕСКО (Фонд ООН з питань освіти, науки та культури) та Міжнародний валютний фонд. Керівництво останнього також штормить то від гучних корупційних скандалів, то від обвинувачень у сексуальному насильстві. Утім, є чимало й менш відомих організацій, до ефективності яких виникає багато запитань.

 

Читайте також: Die Welt: Іграшковий барабан


Наприклад, до спеціалізованих організацій ООН належить Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). Напевно, вона є найвідомішим підрозділом ООН для пересічних громадян України: такої кількості згадок не має жодна інша структура. Причому діяльність ВООЗ не завжди розцінюється однозначно. З одного боку, це певний орієнтир для прогресивно налаштованих українців, адже на ресурсах організації можна відшукати інформацію про щеплення, рекомендації щодо догляду за хворими та лікування певних захворювань. Та з другого — позначку «рекомендовано ВООЗ» доволі часто використовують різні шарлатани, коли хочуть свою продукцію зробити привабливішою для покупців. Ця фраза вже устигла стати чимось на кшталт «рекомендацій провідних стоматологів» із нав’язливої реклами. Є й серйозніші проблеми: організацію часто обвинувачують у змові з найбільшими світовими фармацевтичними виробниками. Нібито ВООЗ штучно перебільшує масштаби захворювань, щоб стимулювати продажі вакцин. Офіційних доказів такій поведінці немає. Утім, теорією залюбки користуються противники вакцинації та сучасної медицини.


Інша ініціатива ВООЗ — Рамкова конвенція з боротьби з тютюном. До неї приєдналася 181 країна, тобто близько 90% населення планети. На 2018 рік у ній заплановано бюджет близько $9 млн. Штаб-квартира організації міститься в Женеві, там періодично проводяться круглі столи та конференції. Ефективність цієї конвенції спірна. З одного боку, вона реально допомагає країнам напрацювати нормативно-правову базу щодо обмеження куріння. З другого — за нещодавнім звітом цієї структури, у країнах, що розвиваються, спостерігається зростання виробництва та споживання тютюнових виробів. На такому тлі скандал довкола призначення колишнього зімбабвійського диктатора Роберта Муґабе послом доброї волі від ВООЗ є просто невинним жартом. Після анонсу цього призначення в жовтні 2017-го на адресу організації вибухнув шквал критики, кандидатуру Муґабе зняли наступного дня.

 

Читайте також: Жертви серед цивільних, насильство та проблеми з правосуддям — звіт ООН про Україну


Поруч із відомими агентствами та підрозділами є певна кількість організацій, «широко відомих у вузьких колах». Зазвичай ідеться про різні громадські організації та фонди, які змогли добитися для себе офіційного партнерського статусу при ООН. Важко сказати, чи є від їхніх дій хоч якась шкода, якщо порівнювати з розглянутими раніше випадками. Однак упевнено можна стверджувати про брак користі. Наприклад, HWPL (за абревіатурою ховається назва Heavenly Culture, World Peace, Restoration of Light — «Небесна культура, мир у всьому світі та відновлення світла»). Це недержавна організація, яка займається «відновленням глобальної спільноти за принципами миру та життя».

 

Вона зареєстрована в Південній Кореї як неприбуткова. Крім того, HWPL зареєстрована в ООН і є офіційною НУО, асоційованою з Департаментом публічної інформації ООН, а також з Економічною та соціальною радою ООН. Як повідомляється на сайті, НУО має 170 філій, 158 радників, 506 публічних посланців та понад 200 тис. волонтерів у всьому світі. Для більшої ваги організація залучає до себе відставних політиків, як-от колишнього президента України Віктора Ющенка чи Геннадія Бурбуліса, який у 1991–1992 роках був державним секретарем у РФ. HWPL навіть проводить міжнародні конференції, збирає журналістів і спікерів. Ось, наприклад, цитата з реального прес-релізу: «Конференція миру завершилася презентацією Косонської угоди та підписанням меморандуму […] із метою розвитку спільних зусиль у миробудівництві як у всьому світі, так і на Корейському півострові». Звичайно, немає нічого кримінального в тому, що кілька пенсіонерів вирішили створити карго-культ великої політики та підписати папірець «за все добре проти всього поганого». Кепсько те, що ці організації асоціюють себе з ООН, яка в такий спосіб намагається імітувати бурхливу діяльність у сфері міжнародної безпеки, ховаючись від питань про реформування. І поки в корейському Косоні HWPL практикуються в наведенні миру в усьому світі, інша організація, яка справді має цим займатися, лише висловлює глибоку стурбованість за $2,69 млрд (бюджет ООН на 2018-й). Ефективність обох майже однакова й у разі України близька до нуля.

Новини RedTram

Loading...