Політика 2018-10-13 11:01 Лесь Рутченко

Перегрупування на флангах

Як готуються до виборів представники основних політичних сил

З наближенням виборів пожвавилися рухи в передвиборчих штабах. Навколо основних кандидатів у президенти і далі групуються сили. Часу до голосування залишається все менше, тому навіть ті, хто до останнього не міг вирішити, до якого ж табору приєднатися, тепер змушені робити вибір.


Вибір цей, як завжди, нелегкий. Адже ми вже давно звикли до того, що ідеального варіанта в українському політикумі немає. За традицією вибирати доводиться найменше зло. А для політиків такий вибір ускладнюється ще й тим, що це «найменше зло» має ще й виграти виборчі перегони. Як відомо, кандидати з хорошою репутацією не завжди можуть претендувати на перемогу. Найчастіше рейтинг усіляких «нових облич» не перевищує і 1%.


З огляду на рекордно низькі рейтинги головних претендентів на президентську посаду, серед яких поки що лише Юлія Тимошенко долає планку 10%, уже зрозуміло, що багато залежатиме від здатності кандидатів об’єднуватися та йти на компроміси. Адже сьогодні електорат дуже роздроблений між численними претендентами та їхніми партіями, а розрив між першими п’ятьма кандидатами в президенти не перевищує 1–2%. Тож будь-який альянс може суттєво змінити розстановку сил і подарувати перегонам нового фаворита.

 

Читайте також: Президентські вибори: друга ліга кандидатів


Та поки що справи з об’єднанням не дуже райдужні. Навпаки, відбувається радше зворотний процес. У проросійському таборі, де тільки нещодавно заявили про свою готовність гуртуватися представники Опозиційного блоку та партії «За життя», розкол раптом трапився там, де цього найменше очікували. Один із лідерів «За життя» Євген Мураєв заявив про вихід із проекту і заснував власну політсилу — партію «Наші».


«Ми вирішили залишити політпроект «За життя» Вадима Рабіновича. Заберемо людей, ідеї, вашу довіру та підтримку. Для нас політика — це не бізнес-проект, здатний забезпечити ситу старість, і не підготовлене нашвидкуруч ток-шоу», — прокоментував Мураєв своє рішення.
Чутки про те, що між Мураєвим і Рабіновичем триває конфлікт, ходили в кулуарах уже досить довго. Однак мало хто думав, що все закінчиться розлученням напередодні виборів. Як розповіли люди, близькі до проекту «За життя», терпець Мураєва урвався після того, як до проекту приєднався Віктор Медведчук, у результаті чого сам Мураєв був відсунутий на другий план. Таке становище не влаштувало амбітного політика, і він пішов у вільне плавання. Утім, це зовсім не означає, що рішення не мати справ із Рабіновичем і Медведчуком остаточне. Як це часто буває в українській політиці, такий крок міг бути зумовлений бажанням підвищити вартість своїх акцій. Не виключено, що з часом Мураєв знову об’єднуватиметься з іншими представниками проросійського табору. Тільки вже на нових, вигідніших для себе умовах.

Сьогодні електорат дуже роздроблений між численними претендентами та їхніми партіями, а розрив між першими п’ятьма кандидатами в президенти не перевищує 1–2%. Тож будь-який альянс може суттєво змінити розстановку сил і подарувати перегонам нового фаворита


Що ж стосується альянсу Опозиційного блоку та партії Медведчука — Рабіновича, то й тут поки що немає ясності. Якщо Льовочкін і Бойко вже досягли принципової згоди з Медведчуком, то переговори з крилом Ахметова тривають. Льовочкін і Медведчук украй зацікавлені в тому, щоб виставити на президентських виборах єдиного кандидата від проросійських сил. Кажуть, заради цього вони навіть готові піти на поступки й висунути не Бойка, а людину Ахметова. Проте згоди ще не досягнуто.


Тим часом крило Ахметова — Новинського розкручує власний проект — Партію миру, реклама якої сьогодні з’являється по всій Україні. Таким чином, на проросійському фланзі замість двох партій до виборів вимальовуються контури трьох: об’єднання частини Опоблоку із «За життя», Партія миру та «Наші» Мураєва. І це не беручи до уваги таких менш популярних проектів, як «Відродження» Коломойського — Хомутинника, «Наш край», який курирує Адміністрація президента, та «Основа» Сергія Тарути.


Цікаво, що остання всіляко відхрещується від звання проросійської, однак використовує всі меседжі, спрямовані на залучення саме проросійськи налаштованого електорату. Крім того, «Основа» стала притулком для колишніх регіоналів. Утім, об’єднуватися з Опоблоком і «За життя» Тарута не збирається. Люди, близькі до цієї партії, кажуть, що її лідерові вже вдалося досягти домовленості з Юлією Тимошенко про підтримку її кандидатури в другому турі. Таке рішення Тарута нібито прийняв після того, як стало зрозуміло, що агресивна рекламна кампанія не дає плодів і рейтинги «Основи» не зростають.

 

Читайте також: Невидимий електорат. Як проголосувати переселенцям та іншим мобільним громадянам


Немає поки що згоди й на протилежному фланзі, у стані опозиційних націонал-демократичних сил, які загалом обстоюють ті самі цінності, що й нинішній президент Петро Порошенко, але критикують останнього за невиконані обіцянки, провалені реформи та корупцію.


На сьогодні непогані позиції в цій ніші має Анатолій Гриценко. У разі об’єднання з іншими політиками, які працюють на той самий електорат: Андрієм Садовим, Віктором Чумаком, а також лідером гурту «Океан Ельзи» Святославом Вакарчуком, у Гриценка є певні шанси вийти в другий тур. Однак у стані демократів за традицією немає єдності. Мер Львова Андрій Садовий днями оголосив, що має намір узяти участь у президентських виборах, і дав зрозуміти, що не збирається підтримувати Гриценка. Налаштований лідер «Самопомочі» вельми рішуче. Він уже пообіцяв, що не балотуватиметься в мери Львова, і заявив, що переїжджає жити до столиці. Поки що рейтинги Садового не лишають йому шансів навіть на вихід у другий тур, а рівень підтримки «Самопомочі» не дає їй подолати прохідний бар’єр у парламент, але команду Андрія Івановича це не лякає. Садовий упевнений, що зможе повторити успіх 2014 року, коли його партія також показала на виборах несподівано високий результат, якого від неї ніхто не очікував.


Логіка в таких міркуваннях є. Але нинішня ситуація все ж таки відрізняється від ситуації 2014-го. Тоді «Самопоміч» була новою політичною силою, а тепер за плечима в неї чотири роки не надто вдалої роботи в парламенті, епопея зі львівським сміттям, а також низка великих скандалів. Останній — вигнання з партії всієї фракції «Самопомочі» в Київраді на чолі з відомим ресторатором Сергієм Гусовським. Такі історії не додають популярності нікому. Втім, на тлі того бруду, який традиційно супроводжує політичні процеси в Україні, ці скандали здаються не такими страшними та навіть буденними. З огляду на низькі рейтинги інших кандидатів у президенти становище Садового не безнадійне.

 

Читайте також: Ремонт на ходу


Сьогодні лідер «Самопомочі» намагається посилити свої позиції й заручитися підтримкою політичних сил другого ешелону, як це раніше вже робив Анатолій Гриценко. Про підтримку Садового на президентських виборах уже заявив лідер ДемАльянсу Василь Гацько. В електоральному сенсі посилення слабке, враховуючи нульовий рейтинг цієї партії, але в медійному це помітний плюс. Садовий, як і Гриценко та, зрештою, багато інших політиків, демонструє бажання об’єднувати молодих політиків та набирати у свою команду представників нового покоління.


Щоправда, і тут не обійшлося без проблем. У самому ДемАльянсі рішення про приєднання до партії Садового дехто вважає волюнтаризмом Гацька. Народні депутати Мустафа Найєм і Світлана Заліщук, які не так давно приєдналися до політсили, були проти такого кроку, однак Гацько фактично проігнорував їхню позицію й оголосив про союз із «Самопоміччю». Коли його заява з’явилася в медіа, Найєм і Заліщук акуратно відмежувалися від неї й сказали, що про підтримку Садового говорити поки що рано.


«Об’єднавчі процеси дуже важливі. І в мене є сподівання, що всі проєвропейськи налаштовані гідні люди зможуть стати по один бік барикад. Інакше буде реванш проросійських і корупційних сил. Водночас вважаю, що сьогодні в нового покоління свій виклик: мобілізуватися, структуруватися й запустити громадсько-політичний рух, щоб власною платформою рухатися на перегони. Ця платформа зрештою мала б стати, зокрема, фактором тиску та/або підтримки єдиного кандидата серед усіх демократичних. Чи буде це Садовий? Чи буде це Гриценко? Чи буде це Вакарчук? Найближчий час покаже. Поки що казати зарано», — прокоментувала Заліщук новину про об’єднання двох партій.


Таким чином, незважаючи на гучні заклики до об’єднання, насправді політики поки що далекі від консенсусу як на проєвропейському, так і на проросійському флангах. І це хороші новини для президента, який через свій низький рейтинг зацікавлений у тому, щоб його конкуренти були максимально роздроблені. У нинішній ситуації головною проблемою Порошенка, як і раніше, є Юлія Тимошенко, яка лишається лідером електоральних симпатій і не планує ні з ким об’єднуватися. У неї в штабі все стабільно, і на сьогодні ще не зрозуміло, як команда президента збирається її зупиняти.

Новини RedTram

Loading...