Світ 2018-10-29 18:10 Володимир Заблоцький

Танки уповільненої дії: Європа vs Росія

Чим країни Західної Європи можуть відповісти на навалу російської бронетехніки

Поряд з «глибокою стурбованістю», про яку Захід заявляв щоразу, коли Кремль перетинав чергову червону лінію, європейці теоретично мусили б подбати і про реальне переозброєння власних армій. Адже хай там як, а західні розвідки добре бачили, що насправді відбувалося і відбувається надалі як в Україні, так і  в  Європі в цілому, тобто всюди, куди дотягнулася «рука Москви».

Дійсно, європейці  все ж таки вирішили подбати про посилення власної обороноздатності, хоча й із запізненням. Можливо, своєчасному прийняттю рішення завадила не лише необхідність погоджувати рішення всередині НАТО або ЄС між усіма країнами, а й бажання багатьох політиків якось домовитися з путінською Росією заради звичного «business as usual».

Свого часу реакція Заходу на напад РФ на Грузію, що супроводжувався кібератакою на грузинські державні установи і критичну інфраструктуру, виявилася на диво стриманою, без жодних наслідків для агресора. Хоча російська армія у війні 888 не лише бомбила та окупувала майже третину території Грузії, а й обстріляла «іскандерами» ділянку стратегічно важливого експортного нафтопроводу Баку  — Тбілісі  — Джейхан, конкурентного для російських компаній.

Кремль зробив висновки, розцінивши позицію Заходу, як слабкість і дозвіл самому собі на подальші захоплення. Росія також ретельно проаналізувала досвід війни з Грузією і почала реорганізацію своєї армії і переозброєння на нові зразки ОВТ. Водночас відпрацьовувалася нова тактика бойових дій, які супроводжувалися операціями підтримки — пропагандистськими, кібернетичними тощо.

Коли ж у 2014 році Росія напала на Україну, анексувала Крим і розв’язала свою проксі-війну на Донбасі, Захід спочатку також висловив свою «глибоку стурбованість». І цього разу цілком обґрунтовано — адже вперше після Другої світової війни вона опинилася в небезпеці зовнішньої агресії.

Справді, після довгих років безпечного життя під американською ядерною «парасолькою» Західна Європа у 2014 році виявилася не готовою до нових викликів. Там постійно зменшували витрати на оборону, насамперед, це робила Німеччина, лідер ЄС і приклад для інших. Її витрати на оборону у 2013 році в межах 1,2% далеко не відповідали рекомендованим у НАТО параметрам у 2% (!). Навіть сьогодні Берлін лише обіцяє поступово (!) підняти планку цього показника до 1,5% ВВП не раніше ніж 2024 року.

Поки Росія активно озброювалася, проводила войовничі військові навчання з репетиціями ракетно-бомбових і ядерних ударів по європейських столицях (!), сама Європа була зайнята зовсім протилежним — вона активно роззброювалася, скорочувала збройні сили та витрати на оборонні розробки. У 2014 році європейці фактично опинилися беззбройними перед новим викликом з боку РФ, яка переважала в усіх відношеннях — і кількісно, і якісно.

Саме тому як Брюссель, так і Берлін,  і Париж, окрім запровадження санкцій, у відповідь на російську агресію проти України, незважаючи на очевидне порушення РФ міжнародного права, не поспішали робили занадто різких рухів.

Не на висоті виявилася тоді і Велика Британія, один з гарантів України за Будапештським меморандумом. Збройні сили Об’єднаного Королівства, економіка якої посідає п’яте місце у світовому рейтингу(!), а збройні сили — четверте у світі і перше в Європі також значно скоротилися. Отже, вектор «глибокої стурбованості» західних лідерів змінився, відтепер ідеться вже про їхню власну безпеку.

Хто винен і що робити?

Найбільш небезпечним для країн НАТО сценарієм вважається потенційно можливий удар Росії з використанням великої кількості бронетехніки в напрямку Польщі і країн Балтії. До того ж Кремль активно залякує європейців і нагнітає обстановку у вигідному для себе світлі. Зокрема, Росія відновила і розгорнула на західному напрямку нові підрозділи, в т. ч. 150-у, 144-у, 1-у гвардійську танкові армії. Інша річ, що це не обов’язково гарантує подальше вторгнення і в сучасних умовах може так і залишитися елементом інформаційної війни.

Важливим і закономірним рішенням Варшавського саміту НАТО стало підвищення оборонних витрат усіх країн Альянсу. За даними британського військового експерта Джуліана Ліндлея-Френча, британські витрати на оборону, наприклад, у 2015 році становили $56 млрд, тоді як німецькі — лише 36. Тоді ж британський внесок в оборонні інвестиції становив $25 млрд (на рівні витрат Росії), тоді як німецький — тільки 7,5 млрд.

Але після Brexit англійці припинять фінансування європейських оборонних розробок, і ЄС від цього лише програє. Brexit також змушує європейців оптимізувати власні обороні витрати відповідно до реалій нової ситуації, що змінюється. Тобто розуміння небезпеки з боку РФ стимулює ЄС і НАТО нарощувати свої збройні сили.

На думку британського експерта, в подальшому варто очікувати посилення німецької активності в напрямі створення європейського оборонного союзу. Для цього Берлін створюватиме механізми посилення взаємодії, щоб запросити решту 9 членів ЄС до співпраці.

З урахуванням зазначеного реакція урядів Німеччини і Франції  із загальною тенденцією до інтеграції у сфері оборонних розробок має цілком природний і логічний вигляд. Та й відбувалися ці процеси саме на фоні тієї ж «глибокої стурбованості», яку західні політики висловлювали з приводу російської агресії, залишаючи собі можливість повернути відносини з Кремлем до звиклого вже «business as usual».

 У свою чергу, збільшення країнами НАТО і ЄС оборонних витрат поряд із новими викликами і об’єктивною необхідністю модернізації національних збройних сил і заміни щонайменше частини ОВТ (бойові літаки, вертольоти, танки, БТР тощо) на нові зразки сприяють пожвавленню економіки Старого континенту. Не дивно, що очолили цей процес саме найбільш «глибоко стурбовані» Німеччина і Франція.

26 квітня цього року в Берліні під час роботи Міжнародного авіакосмічного салону «ILA-2018» міністри оборони двох країн Урсула фон дер Ляєн і Флоренс Парлі підписали аж 4 угоди щодо спільного виробництва ОВТ для потреб власних збройних сил і закликали  решту Європи долучитися до спільних програм.  

Поряд зі створенням в ЄС фонду оборонних розробок, призначенням якого є фінансування перспективних проектів (наразі це дрони і робототехніка) з річним бюджетом у 5,5 млрд євро, це дасть змогу ліквідувати відставання і вийти на якісно новий рівень конкурентоспроможності.

19 червня п. р. міністри оборони Німеччини і Франції підписали меморандуми щодо реалізації двох головних європейських програм, майбутнього європейського танка MGCS (Main Ground Combat System)  і перспективного бойового літака NGWS (Next Generation Weapon System) — в якості частини програми створення перспективної повітряної бойової системи FCAS (Future Combat Air System).

Підписані документи є знаковими, адже вони вперше окреслюють рамкові параметри реалізації двох названих програм. Причому керівництво програмою щодо створення перспективного європейського танка покладається на Німеччину, як на більш просунутого світового виробника бронетанкової техніки.  Програма МGCS має на меті спільну розробку перспективного основного бойового танка на заміну парка машин, що сьогодні стоять на озброєнні — німецьких типу Leopard 2, а згодом і французьких  AMX-56 Leclerc.

У свою чергу, Франція очолила авіаційну програму NGWS, концептуальні дослідження в рамках якої заплановані вже на кінець 2018 року. До 2025 року вже має бути сформульована концепція FCAS — нової багатоцільової бойової повітряної системи ХХІ століття, з елементами штучного інтелекту, здатної діяти в мережі пілотованих і безпілотних літальних апаратів. Прийняття нової машини на озброєння заплановане на 2034 рік.

Європейські бронетанкові перспективи

Стосовно перспективного танка високі сторони визначили, що вже у 2019 році розпочнеться етап демонстрації технологій, проте, лише у 2024-му мають бути визначені тактико-технічні вимоги до нової машини (!). А прийняття її на озброєння очікується взагалі вже після 2030 року. Більш того, вважається, що реалізація цього проекту буде потужним сигналом до відновлення європейського потенціалу колективної оборони. Йдеться про якісні зміни, адже раніше збройні сили країн ЄС, головним чином, брали участь в операціях за кордоном, тобто не в Європі.

Перші оцінки щодо створення франко-німецького танка беруть свій початок ще у 2000 році, проте, реальні зрушення в цьому напрямі почалися лише після того, як Росія анексувала український Крим. Зокрема, в прийнятому наприкінці 2014 року бюджеті Німеччини вперше за багато років було збільшено витрати на оборону, а Бундестаг поставив перед міністерством оборони завдання створити новий основний бойовий танк (робоча назва Leopard 3).

У жовтні 2015 року після узгодження на рівні урядів двох країн відбулося об’єднання концернів: німецького KMW і французького Nexter, які спеціалізуються на виробництві ОВТ для сухопутних військ. Так було створено міжнародний концерн KNDS, що вважається відповіддю на нові виклики.

Звертає на себе увагу реєстрація нового франко-німецького концерну в Амстердамі, спочатку в якості СП Honosthor N.V., до складу якого увійшли німецький концерн Krauss‐Maffei Wegmann GmbH & Co. (KMW), що відноситься до ФПГ Wegmann GmbH & Co., та французький концерн Nexter Systems (Nexter), що входить до складу GIAT Industries S.A.

Портфель замовлень СП або нового концерну, що отримав у червні 2016 року нову назву KNDS N.V. (KMW + Nexter Defence Systems N.V.), на сьогодні становить 9 млрд євро.

Основна мета KNDS полягає у створенні нового європейського танка, який поки не має назви  — у різних джерелах його неофіційно називають Leopard 3, Leleo або навіть Leoclerc. За оцінкою державного секретаря у МО ФРН Маркуса Грюбера, появи нової машини слід очікувати не раніше ніж 2030 року. У свою чергу, голова правління KMW Франк Хаун  налаштований більш оптимістично і вважає більш реальним термін 2025–2030 рр.

Читайте також: Хто в Чорному морі господар?

Перші передсерійні зразки нового танка очікуються у 2020–2022 рр.,  коли буде вирішено низку суто технічних і правових питань. Перші стосуються відмінностей у стандартах інсталяцій, другі — правових врегулювань передачі оборонних технологій. З боку Німеччини останні мають особливо обмежувальний характер.   

Експерти не відкидають можливої участі у промисловій кооперації також інших, передусім, німецьких оборонних фірм. Зокрема, йдеться про концерн Rheinmetall, який брав участь у створенні танка Leopard 2,  а нещодавно оприлюднив власну концепцію розвитку танкового озброєння, в т. ч. нову танкову 130-мм гармату.  

Можливістю безпосередньої участі у спільному проекті створення нового європейського танка вже зацікавилася Польща, яка проводить перемовини щодо цього з 2016 року. Питання створення нового танка є для неї одним з перших військових пріоритетів. Наразі триває розробка національних вимог до нової машини (програма Wilk). Черговим кроком для можливої участі Польщі у програмі має стати гармонізація цих вимог із союзниками.

За неофіційними даними, обидва члени концерну, KMW і Nexter, попередньо підтверджують відкритість проекту для нових учасників, але тільки після ухвалення відповідного політичного рішення. Причому не відкидається і можливість участі у програмі й інших країн, що не входять до складу ЄС, як-от Ізраїль або Південна Корея.

Окрім танка, Німеччина і Франція також планують створити самохідну гаубицю (САУ) нового покоління у форматі Спільної високоточної артилерійської системи CIFS (Сommon Indirect Fire System), що замінить існуючі САУ PzH 2000 або Caesar. Щоправда, CIFS має потрапити на озброєння лише приблизно у 2040 році. Наразі тривають дослідження і оцінки майбутньої бойової машини.

У своєму нещодавньому інтерв’ю для видання Handelsblatt голова правління німецького концерну KMW Франк Хаун повідомив, що протягом наступних 20-30 років у Європі існуватиме потреба у придбанні близько 5000 нових танків загальною вартістю до 75 -100 млрд євро. Причому KNDS розраховує на освоєння щонайменше половини цієї суми. Передусім, ідеться про потреби армій країн на східному фланзі НАТО.

Яким буде перспективний європейський танк?

Отже, танкова програма буде ключовим підприємством, що реалізуватиметься в Європі, з усіма шансами на фінансування з використанням європейських механізмів, Європейського оборонного фонду або PESCO. Черговим доказом цього стала презентація на 26-й міжнародній виставці ОВТ Eurosatory-2018, що відбулась у Парижі 11–15 червня ц. р. технологічного прототипу танка ЕМВТ гібридної конструкції.

Корпус, двигун і шасі взяли від німецького танка Leopard 2A7, а легку і компактну башту з автоматом заряджання нової 130-мм танкової гармати  — від французького танка Leclerc. У свою чергу, 130-мм пушка  — німецька, її розробник — концерн Rheinmetall. Останнє зумовлене зростанням маси танкових пострілів (снарядів із зарядами), що ускладнює ручне заряджання, прийняте на німецьких танках, а також бажанням максимально автоматизувати майбутній танк.

Читайте також: Нові іграшки «бога війни»

Розглядалась можливість використання навіть 140-мм гармати, проте, експериментальні дослідження довели, що вона для танка буде занадто важкою. Крім того, збільшення калібру гармати на 10 мм спричинить збільшення майже на 50% дульної енергії, що зменшує бойову ефективність машини.

У свою чергу, наявність автомата заряджання дає змогу зменшити чисельність екіпажу до 3-х осіб, а отже, зменшити масу танка в цілому і збільшити  резерв на модернізацію. Командир і навідник розмістяться у башті, тоді як механік-водій — у передній частині корпусу.

Не можна відкидати впровадження практики ізоляції екіпажу від решти внутрішнього простору машини з метою підвищення живучості в цілому, а також оснащення танка дистанційно керованою баштою, що відповідатиме сучасним трендам і додасть низку очевидних переваг.

Комбіноване бронювання демонстратора MGCS — на рівні існуючих зразків. Надалі воно може бути доповнене елементами активного та динамічного захисту. Демонстратор оснащений дизельним двигуном потужністю 1200-1500 к.с.

Завдяки використанню шасі, сертифікованого до класу носія MLC 70 (до 63-х тонн), машина вже має резерв на модернізацію до 6 тонн, тобто, це дає змогу оснастити її новими засобами захисту, зв’язку, озброєння тощо. Новий танк буде оптимізовано для участі в бойових діях високої інтенсивності в умовах активної протидії противника. До проекту закладено можливість взаємодії з БПЛА і роботизованими системами.

Демонстратор вважається «короткотерміновою» відповіддю Європи на нові танки РФ. А його поява менш як за 3 роки після підписання угоди демонструє важливість і потенціал взаємодії провідних країн Європи. Наразі він успішно завершив мобільні та вогневі випробування і вважається цілком діючим зразком озброєння, ТТХ якого поки що уточнюються.

 Підписання франко-німецької рамкової угоди є формальним підтвердженням плану створення нового танка. Наступним кроком має бути ретельне опрацювання порядку реалізації проекту промисловцями двох країн.  Проте, це лише частина процесу консолідації європейських зусиль у військовій і військово-промисловій сферах.

Танки as usual

Є всі підстави розглядати франко-німецький проект, як суто бізнесовий, що має мало спільного з сучасними викликами, адже попри все, він має на меті насамперед отримання прибутків, а не протистояння російській загрозі, як такій. З одного боку, поєднання зусиль французьких і німецьких компаній дає змогу заощадити лише на розробці проекту до €60 млн протягом п’яти років, а з іншого — економити час і оперативніше реагувати на розвиток світового ринку бронетехніки.

Особливо це стосується реакції на появу в Росії, політика якої останнім часом вирізняється агресивністю, нових танків Т-14 «Армата», якими Кремль має намір поступово переозброїти свою армію. Це дійсно інноваційний багато у чому проект, який британська розвідка відносить до революційних розробок, що кидають виклик бронетанковим силам НАТО, зважаючи на нове озброєння і конструкцію.

Інша справа, що економічно послаблена Росія невдовзі буде неспроможною виготовити обіцяну кількість нових танків Т-14 з огляду на високу вартість. Але факт залишається фактом.

Нові танки власної розробки створюють сьогодні також інші країни, в т. ч. Туреччина (Altay), Іран (Karrar), Південна Корея (K2 Black Panther), Пакистан (Al-Khalid II), Японія (Typ 10) та Ізраїль (Merkava Mk 4).

Танки Leopard і Leclerc з часом старіють і втрачають резерви на модернізацію, тоді як експлуатаційні витрати  зростають (наприклад, для одного французького танка Leclerc вони становлять €246 249 на рік або до €20 тис. на місяць). Загалом Франція має 241 танк цього типу, але чисельність поступово зменшується й у перспективі становитиме 200 одиниць з витратами на експлуатацію близько €60 млн на рік.

Читайте також: Офсет для Patriot

Аналогічною є ситуація у Німеччині та інших країнах ЄС і НАТО, адже модернізація танкового парку проблем не вирішує і не може бути альтернативою на період після 2030 року. Все це дає підстави для прогнозів щодо додаткових замовлень для франко-німецького бронетанкового концерну.

На сьогодні Німеччина має на озброєнні 328 танків Leopard 2A6 (у строю 264), триває модернізація танків до стандарту 2А7. Фінляндія має 10 танків Leopard 2A4, тривають поставки з Німеччини більш сучасних машин Leopard 2A6, Данія — 51 танк Leopard 2A5, Чехія — 40 Т-72,  Хорватія — 75  Т-84, Болгарія — 90  Т-72, Боснія і Герцеговина — 325, у т. ч. 71 Т-84, Австрія — 40  Leopard 2A4, Греція — 170  Leopard 2A6, 183 Leopard 2A4, 100 M-60A1, 513 Leopard 1A4/A5, Угорщина — 44   Т-72, Італія — 200  Ariete (у строю 113), Нідерлагды — 18  Leopard 2A6, Норвегія — 48  Leopard 2A4, Польща-247  Leopard 2A4/2A5, 218 PT-91, 188 T-72, Португалія — 37 Leopard 2A6, 21 M-60, Румунія — 260  Т-55,  104 TR-85, 54 NR-85 M1, Сербія —  214  М-84, 53 Т-72, Словаччина — 30  Т-72, Словенія — 45  М-84, Іспанія — 216  Leopard 2E, 108 Leopard 2A4150, Швеція — 120  Leopard 2S, Швейцарія — 134  Leopard 2S,  Туреччина — 298  Leopard 2A4, 923 M-60A1/А3 и М-60Т, 394 Leopard 1A/1A3/1A4, 1980 W-48A5T1/T2.

Таким чином, це лише зайвий приклад європейського busines as usual, особливо на фоні зрадницької по відношенню до України позиції офіційного Берліна у питанні будівництва газогону «Північний потік-2». Якщо не більше. Не дарма ж кажуть, що у гібридній війні Росія використовує замість танків трубопроводи…

 Тож проект створення нового танка прив’язаний передусім до потреб міжнародного ринку. А його потенційний експорт буде полегшувати та проста обставина, що свого часу концерн KNDS був зареєстрований у Нідерландах, щоб вивести його з-під дії вкрай обмежувального німецького законодавства у частині експорту озброєнь. Адже добре відомий приклад, коли через регуляторні проблеми німецького експорту, з яким стикнулися KMW і  Rheinmetall, уряд ФРН одного разу навіть заблокував продаж Саудівській Аравії 800 танків Leopard 2.

Отже, проект створення перспективного європейського танка за реально існуючих загроз можна назвати таким, що з’явиться із запізненням. Це буде поки що досить умовною зброєю на кшталт «танка уповільненої дії». Дійсно, навіщо і кому він буде потрібний після 2030 року, коли ЗС Росії відпрацьовують наступ на країни НАТО вже сьогодні?

Новини RedTram

Loading...