Світ 2018-11-05 12:32 Володимир Заблоцький

Що в прицілі? Головні тренди ринку озброєнь

Збільшення обсягів експорту/імпорту озброєнь та військової техніки (ОВТ) зумовлюється загальносвітовою нестабільністю, посиленням чутливості до нових загроз, недосконалістю міжнародних безпекових механізмів, наявністю численних гарячих точок, локальних збройних і «заморожених» конфліктів, територіальних претензій низки країн до сусідів, боротьби за райони видобутку енергоносіїв, ринки збуту та маршрути транспортування тощо.

До найнебезпечніших у світі сьогодні належать агресія Росії проти України, конфронтація Росії з країнами НАТО, війна в Сирії, протистояння США з Іраном, а Ірану з Ізраїлем, протистояння в Південно-Китайському морі КНР та кількох країн регіону, кібератаки на важливі об’єкти інфраструктури в США, країнах ЄС, Україні тощо.


Як на це реагує ринок озброєнь? Завдяки попиту на ньому постійно з’являються принципово нові та перспективні види ОВТ, такі як винищувачі 5-го покоління, нові танки, самохідні артилерійські установки і СРЗВ, нові боє­припаси тощо. Одразу в кількох країнах активно працюють над системами зброї, основаними на нових фізичних принципах (енергетична, гіперзвукова, лазерна тощо).


Поява на ринку навіть одного нового виду ОВТ викликає ланцюгову реакцію, яка призводить до змін кон’юнктури загалом. Типовий приклад цього — поява винищувачів 5-го покоління F-35. Тим часом у ВМС США вже працюють над створенням перспективного літака-винищувача вже 6-го покоління для панування в повітрі (попередня назва F/A-XX).

 

Читайте також: Танки уповільненої дії: Європа vs Росія

 

Оскільки потенційні супротивники — Китай і Росія — створюють нові об’єднані системи ППО-ПРО, що працюватимуть разом із РЛС UHF- та VHF-діапазону, новий американський літак F/A-XX заздалегідь оптимізується для протидії РЛС керування вогнем (Ku-, X-, C- та частково S-діапазону частот). Для цього планується застосувати низку нових технологій.


Унаслідок переозброєння ВПС відповідних країн літаками 5-го покоління на продаж виставляється велика кількість машин попередніх конструкцій, ціна на які відповідно зменшується. Ймовірно, з огляду на критичне старіння парку бойових літаків ПС ЗСУ Україні доведеться до 2030 року оновлювати його. Можливі два варіанти: пошук на вторинному ринку машин, що були у використанні, або ж придбання на світовому ринку літаків 5-го покоління. Останнє потребуватиме значних коштів.


Водночас провідною тенденцією глобального ринку ОВТ, що зумовлює його кон’юнктуру, надалі залишається продаж перспективних засобів ППО-ПРО, авіаційної техніки і засобів повітряного нападу. Відповідно головні країни-експортери формують свої пропозиції традиційним і новим покупцям.

 

Актуальні тренди


За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI), сьогодні 3/4 світового експорту ОВТ спрямовується до країн Близького Сходу, Азії та Океанії. Вартість експорту й імпорту ОВТ останнім часом постійно зростає. Провідним постачальником озброєнь залишаються США, проте збільшується частка поставок і роль інших виробників, таких як, наприклад, Південна Корея, Франція, Туреччина або Китай.


Зокрема, США збільшили обсяги поставок у 2013–2017-му на 25% завдяки контрактам, підписаним ще за президентства Барака Обами. І ця тенденція зберігається. Штати продають ОВТ до 98 країн світу. При цьому майже 50% американського зброярського експорту припадає на країни Близького Сходу. За підсумками 2017 фінансового року його обсяг становив $41,93 млрд.

 

Читайте також: Хто в Чорному морі господар?


Друге місце у світовому рейтингу після США поки що утримує Росія, проте її експорт зменшився на 7,1 % і далі падає. За нею йдуть Франція (зростання експорту ОВТ на 27%), Німеччина (падіння на 14%) і Китай (зростання на 38%).
До першої десятки експортерів увійшли також Велика Британія (зростання на 37%), Іспанія (зростання на 12%), Ізраїль (зростання на 55%), Італія (зростання на 13%) і Нідерланди (зростання на 14%). На першу п’ятірку припадає майже ¾ (74%) світового експорту зброї, а на країни першої десятки — 90%.


Одинадцяту позицію зайняла Україна (падіння експорту на 26%), далі йдуть Південна Корея (зростання на 65%) і Туреччина (зростання на 145%).


Серед найбільших поставок, схвалених Конгресом США у 2017 фінансовому році, такі: системи ППО-ПРО (на суму $3,9 млрд, Румунія), винищувачі F-16V ($2,785 млрд, Бахрейн), системи ППО-ПРО THAAD ($15 млрд, Саудівська Аравія).
РФ посідає друге місце в експорті ОВТ на світовий ринок. Щоправда, про зростання його обсягів нині не йдеться. Понад те, спостерігається значне зменшення (на 7,1%) поставок ОВТ російського виробництва. Основ­ними їх одержувачами є 47 країн Азії та Близького Сходу (66%): Індія (35%), Китай (12%), В’єтнам (10%). Причинами від’ємної динаміки експерти називають зменшення замовлень і дію американських санкцій. Унаслідок цього припинено реалізацію російських експортних контрактів на суму понад $3 млрд.  


Утім, оскільки експорт озброєнь є одним із ключових джерел отримання валюти, Москва в умовах санкцій і падіння економіки намагається активно розвивати цей напрям, обходити міжнародні санкції і де тільки можливо випереджати США. Інколи це вдається. Так, у IV кварталі 2019 року планується розпочати ліцензійний монтаж російських танків Т-90С і Т-90СК у Єгипті (до 2026-го планується скласти до 400 танків).


 
Нова серія зоряних війн


Водночас поряд із пропозиціями ОВТ повітряного, наземного та морського базування останнім часом активно розвиваються й інші пов’язані з ними напрями, такі як космос і кіберпростір.


Космос поступово стає доступним дедалі більшій кількості країн. І водночас повна правова неврегульованість питання його мілітаризації/демілітаризації залишає велике поле для маневру зацікавлених сил на свою користь. Усі без винятку провідні держави вже використовують (хоча й не визнають цього відкрито) космос у військових цілях. Насамперед ідеться про виведення на навколоземні орбіти супутників розвідки та зв’язку, а також супутників, призначених у разі війни для виведення з ладу або знищення ворожих космічних систем. Ще наприкінці 1980-х років США та СРСР активно створювали космічні кораблі багаторазового використання. Головним призначенням останніх була можливість оперативного розміщення на навколоземних орбітах власних супутників різного призначення, бойових лазерних систем та/або принагідно навіть крадіжка ворожих супутників з орбіти. Американські «човники» і дуже схожий на них конструкцією радянський космічний корабель багаторазового використання «Буран» мали для цього все необхідне, зокрема великий вантажний відсік і дистанційно керовані маніпулятори.

 

Читайте також: Нові іграшки «бога війни»


Навіть сьогодні, після закриття програми багаторазових «човників», у США реалізується програма зі створення таємного космічного безпілотника багаторазового використання X-37B Orbital Test Vehicle-4. Уже на стадії випробувань він здійснив першу космічну місію, що тривала 718 діб. Наразі відомо про існування щонайменше двох таких апаратів.


За неофіційними даними, саме їх у майбутньому використовуватимуть для розвідки, доставки на орбіту нових супутників, ремонту та повернення старих, які відпрацювали свій ресурс. В експертному середовищі вважають, що на базі X-37B проводяться експерименти за програмою створення перспективного іонного двигуна та дослідження зміни властивостей матеріалів під час перебування в космічному просторі.


X-37B побудовано за відомою схемою «човника» зав­довжки 8,8 м і з розмахом крил 4,5 м. Злітна маса цього космічного безпілотника, здатного під час повернення на Землю здійснювати посадку за класичною аеродинамічною схемою (у режимі літака), становить близько 5 т.


У 2017 році президент США Дональд Трамп дав доручення Пентагону розпочати роботу над створенням військових космічних сил як окремого виду в складі ЗС США. Нагадаємо, що нова національна стратегія Сполучених Штатів визнає космос такою самою сферою військового протистояння, як земля, повітря та вода.


Нагадаємо, що в Росії 2015 року було створено ПКС (Повітряно-Космічні сили), що мають на озброєнні не лише бойову ударну авіацію, а й протисупутникову зброю та засоби радіоелектронного придушення супутників.

 

Читайте також: Офсет для Patriot


Фактично в космосі давно триває прихована гонка озброєнь із використанням систем подвійного призначення. Починаючи з 2013 року РФ вивела на орбіту чотири таких апарати: «Космос-2491», «Космос-2499», «Космос-2504» і «Космос-2519». На відміну від інших ці супутники періодично вдаються до маневрів на орбіті, наближаються на коротку відстань до інших космічних об’єктів, демонструючи свою здатність до точного маневрування.


Такі дивні можливості цих супутників викликали занепокоєння в представника США на Женевській конференції в серпні 2018 року. Тоді Сполучені Штати звинуватили Росію у виведенні на орбіту супутників, здатних пошкоджувати інші апарати. Утім, Москва наполягає, що йдеться лише про «супутники-інспектори, призначені для виявлення та усунення проблем у роботі інших російських космічних апаратів». А насправді, за оцінками експертів, вони здатні точно маневрувати на орбіті й наближатися до інших космічних апаратів, цілком можуть слугувати як для їх ремонту, так і для виведення з ладу.  


На сьогодні такі апарати також мають США, що володіють передовими технологіями в космічний галузі. Відомо про розробку там базового супутника «Фенікс», до якого на орбіті пристиковуватимуться міні-супутники, що здійснюватимуть демонтаж тих, що вже не працюють.


У КНР теж є на озброєнні сучасні засоби «спрямованої енергії», засоби для спостереження за супутниками та їх осліплення і виведення з ладу. За даними американської розвідки, деякі китайські супутники здатні маневрувати на орбітах, що свідчить про виконання ними спеціальних місій, які становлять загрозу іноземним, передусім американським, апаратам.


У 2016 році Піднебесна здійснила вже шосте випробування протисупутникового апарата власного виробництва. Щоправда, за іншими даними, вона провела його навіть раніше, у 2007-му. Тоді було знищено на навколоземній орбіті неактивний китайський супутник, що відпрацював свій ресурс.

 

Читайте також: Винищувачі п’ятого покоління — гра на випередження


У КНР поставили собі завдання «контролювати низьку орбіту з метою перемоги над США на Землі». 2013 року Китай вивів на навколоземну орбіту свій супутник Shijian-15 із системою точного маневрування та маніпуляторами. Його офіційне призначення — очищення орбіти від космічного сміття, проте на ньому перевіряється можливість поповнення пальним та ремонту інших космічних апаратів.


Однак експерти не відкидають і використання Shijian-15 для викрадення з орбіти чужих супутників або їхніх фрагментів під прикриттям очищення довкілля від космічного сміття. Немає нічого дивного, що саме китайці переймаються цим питанням. Якщо згадати, як вони активно полюють на чужі секрети на Землі, то чому б їм не робити це і в космосі? Тим більше що технічні можливості згаданого супутника ідеально для цього підходять.


У листопаді 2015 року китайці здійснили чергове успішне випробування, знищивши ракетою (аналог американської SM-3), запущеною із Землі, ціль у космосі (непрацюючий супутник).


Розміщення на космічних апаратах звичайних озброєнь (ракет, лазерів тощо) не забороняється. А досягнення міжнародної згоди щодо заборони мілітаризації космосу через відмінності підходів США, що мають перевагу, Росії та Китаю найближчим часом вважається малоймовірним.

 

Швидкі та неядерні


Гіперзвукова зброя, яка фактично перебуває в процесі розробки та випробування, також є одним із вирішальних факторів, що зумовлюють активність оборонної промисловості, адже через високу швидкість гіперзвукових снарядів жодна з наявних сьогодні систем ППО-ПРО не здатна їх перехопити. Отже, у разі успіху створення такої зброї може вплинути на стратегічний баланс сил у світі.


Утім, можливість завдавати високоточних, дуже швидких та неядерних ударів може викликати в деяких лідерів велику спокусу неочікувано спрямувати їх проти супротивника, що не робить наш світ безпечнішим. Ідеться про зброю, що розвиває в повітряному середовищі швидкість більш як М5 (М — швидкість звуку, 1234 км/год). У цьому напрямі активно працюють США, РФ, Китай, Індія, Велика Британія, Австралія, що мають різні досягнення. На виставці «Зброя і безпека-2017» українське ДКБ «Південне» також показало свою розробку в цій сфері, зокрема гіперзвукову платформу, проте особливих подробиць не розголошували.

 

Читайте також: Чому Україна торгує зброєю


Вважається, що РФ досягла певних успіхів у створенні гіперзвукової зброї у вигляді протикорабельних крилатих ракет «Циркон» морського базування і КР Х-32 повітряного базування. Обидві системи створювалися як ефективний засіб боротьби з американськими авіаносцями на відстанях більше ніж 400 км. З огляду на економічні проблеми РФ планове прийняття КР «Циркон» на озброєння у 2019–2020 роках може не відбутися. А ось КР Х-32, яка нині перебуває на завершальному етапі випробувань, за сприятливих умов, не виключено, невдовзі потрапить на озброєння бомбардувальників Ту-22М3М. Щоправда, вона є не зовсім гіперзвуковою ракетою, оскільки має швидкість лише 4М.


Іншим напрямом є створення глайдерів — гіперзвукових апаратів. У РФ це глайдер для перспективної важкої МБР РС-28 «Сармат». На відміну від звичайної бойової частини він відділяється від БР і покидає космос набагато раніше, долаючи значні відстані до цілі атмосферою. Здатність маневрувати робить його перехоплення наявними засобами ПРО майже неможливим, а висока точність влучення в ціль дає змогу використовувати глайдер як неядерну бойову частину МБР.


США також мають певні досягнення у створенні гіперзвукових глайдерів і ще у 2011 році здійснили успішне випробування одного з них — HypersonicTechnologyVehicle 2 (HTV-2). Проте подальші маніпуляції виявилися невдалими через відмову бортових електронних пристроїв в умовах високих температур.


Успішнішими були спільні з Австралією розробки в межах дослідницького проекту HIFiRE (Hypersonic International Flight Research Experimentation Program). Під час одного з випробувань гіперзвуковий глайдер розвинув швидкість М7,5 (9190 км/год). Метою спільного проекту є вивчення поведінки гіперзвукових глайдерів, що входять в атмосферу з ракети-носія і виконують маневри.

потенційно можливі санкції проти Саудівської Аравії лише гратимуть на руку Москві та Пекіну й аж ніяк не сприятимуть поліпшенню обстановки в регіоні. Тому Вашингтон намагається, з одного боку, зайвий раз не загострювати становище, а з другого — показати рішучість


Американці також працюють над створенням гіперзвукових крилатих ракет X-43A та X-51 WaveRider (дослідницькі проекти). Перша під час випробувань розвинула швидкість M9,65, друга — М5,1, подолавши дистанцію 426 км за 6 хв. Щоправда, обидві ракети не мали БЧ і систем наведення. Триває розробка перспективної гіперзвукової КР HSSW (High Speed Strike Weapon), яку планується прийняти на озброєння в середині 2020-х років.


Китай також працює над створенням гіперзвукової зброї. Відомо про розробку гіперзвукового глайдера DF-ZF (інші назви HGV або Wu-14). За даними американської розвідки, швидкість DZ-ZF під час випробувань 1 і 15 листопада 2017 року на відстань 1400 км сягала від М5 до М10. За неофіційними даними, прийняття китайського варіанта гіперзвукового глайдера можна очікувати навіть у 2020-му.

 

Кіберпростір


За визначенням експерта з безпеки уряду США Річарда Алана Кларка, «кібервійна — дії однієї національної держави з проникнення в комп’ютери або мережі іншої національної держави для завдання збитку або руйнування». Американський журнал The Economist першим назвав кібервійну «п’ятою сферою війни після землі, моря, повітря та космосу».


Нещодавно The New York Times повідомила, що кіберкомандування США розпочало першу операцію в кіберпросторі з протидії поширенню дезінформації та втручанню у вибори. Кампанія, що охоплює кілька місій, є першою кібероперацією з метою захисту американських виборів включно з проміжними виборами до Конгресу, запланованими на листопад цього року.  До таких заходів вдалися після того, як Міністерство юстиції США оприлюднило дані про розгорнуту російською стороною інформаційну війну з метою впливу на вибори. Йшлося про широку загрозу, яку американська влада вбачає у втручанні Москви. Вважається, що ціллю операції кіберкомандування, ймовірно, є працівники російських спецслужб та хакерські групи, фінансовані олігархами. Подробиці та методи не розкриваються.


Американська операція має виважений характер, особливо порівняно з діями РФ, яка намагається застосовувати проти США дедалі витонченіші методи дезінформації. Вона також має на меті утримувати Москву від ескалації її активності в кіберпросторі, зокрема не провокувати атаку на енергосистеми та посилення таким чином протистояння між двома державами.

 

Читайте також: Україна увійшла в топ-10 найбільших експортерів зброї


За прогнозами американської розвідки, більша активність Росії в кіберпросторі очікується на президентських виборах у США 2020 року.


На Варшавському саміті НАТО 2016-го країни — учасники Альянсу підписали зобов’язання щодо оборони кібер­простору. Це зобов’язання супроводжувало рішення визнати кіберпростір такою самою сферою, де можливе ведення воєнних дій (domain of warfare), як і суша, море та повітря. Утім, незважаючи на ухвалення таких важливих документів щодо кіберпростору, питання його оборони учасники саміту чомусь віддали на відкуп національних урядів. Саме вони мають гарантувати безпеку власного кіберпростору і таким чином посилювати загальну безпеку НАТО. Ця неузгодженість працює на користь агресора.


Тож зобов’язання щодо оборони кіберпростору не дає відповіді на запитання, що саме робитиме НАТО у разі агресії в кіберсфері проти одного зі своїх членів. Тобто складається парадоксальна ситуація, коли в Альянсу як колективного органу безпеки немає чіткої стратегії колективних дій у кіберпросторі. І навіть саміт у Варшаві кардинальним чином це не змінив.


І не лише це. Дивно складається доля й інших важливих для безпеки України законопроектів, навіть уже проголосованих Конгресом Сполучених Штатів. Першим було ухвалено законопроект про підтримку свободи України в грудні 2014 року, який так і не став законом. А 7 лютого 2018-го Палата представників проголосувала проект закону про співпрацю з Україною з питань кібербезпеки, що мав на меті забезпечити активну взаємодію між двома країнами в умовах протидії російській гібридній агресії. Документ передбачав допомогу Україні в удосконаленні стратегії кібербезпеки, зокрема в посиленні захисту комп’ютерних мереж органів державної влади, зменшенні залежності нашої країни від російських інформаційних та комунікаційних технологій, а також сприяння участі в програмах обміну інформацією тощо.


На жаль, тут також не склалося. 28 лютого законопроект передали на розгляд до Сенату, проте закон чомусь так і не з’явився. Хоча основні його положення нібито внесли до іншого закону США, підписаного президентом Дональдом Трампом 1 серпня цього року, який передбачає виділення $250 млн на безпекову допомогу Україні.


9 травня 2018-го набрав чинності Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України». Сталося це вже на п’ятий рік війни, з величезним запізненням, але ж краще так, ніж було досі. Тобто розуміння питання кібербезпеки приходить із часом не лише до західних, а й до українських політиків та можновладців.

 

Читайте також: Українська безпека: морський вимір


Від самого початку війни з РФ кібератаки організованих та утримуваних ФСБ та/або ГРУ ГШ РФ хакерських груп постійно нарощувалися. Повідомлялося про спроби зламати сайти низки урядових структур, засобів масової інформації, телевізійних каналів тощо. У грудні 2015-го хакери атакували аеропорти та енергетичні, транспортні компанії. За даними СБУ, російська група APT28 заблокувала роботу Державного казначейства. У багатьох випадках атаки виявилися вдалими і завдали значної економічної шкоди.


Уже після президентських виборів у США стало зрозуміло, що РФ використовує Україну ще й як тестовий майданчик. Адже американську виборчу систему, за даними СБУ, зламали ті самі хакери групи APT28, які раніше заблокували в нас роботу Державного казначейства. Тобто коло замкнулося…


Щоправда, для Білого дому можливість кібервтручання із загрозою національній безпеці США — це не лише Росія, а й Китай, Іран та Північна Корея. Утім, найбільшу небезпеку становить таки Росія.


Восени 2018 року на базі ВПС «Нелліс» у штаті Невада має розпочати роботу комбінований центр управління операціями, де здійснюватиметься практичне випробування системи MDC2 з отримання та обробки інформації, що надійшла від супутників і наземних систем спостереження, для підготовки ЗС США до відбиття агресії на суші, у повітрі, космосі чи кіберпросторі.

 

Доба безпілотників


Найдинамічніше порівняно з іншими видами ОВТ розвивається безпілотна авіація, ефективність застосування якої має наслідком постійний попит на БПЛА на світовому ринку.  Так, у США до 2020 року планують довести частку безпілотників до 30% загальної чисельності парку бойових літальних апаратів. На деяких напрямах дрони навіть цілком мають замінити пілотовані машини.


Сьогодні їх розробляють і випускають більш ніж у 30 країнах світу. Поміж світових лідерів у цій сфері США, Ізраїль, Китай, а також Франція, РФ та деякі інші.


На багатоцільові (ударні) дрони особливий попит, адже вони є розвідувальними апаратами, оснащені зброєю, що дає змогу суттєво зменшити час від викриття цілі до її ураження. Так, завдяки оснащенню американського розвідувального БПЛА RQ-1А Predator 2 керованими ракетами AGM-114 Hellfire класу «повітря-земля» з лазерним наведенням він став багатоцільовим.


Надалі на базі RQ-1А компанія General Atomics створила нову версію дрона — MQ-9 Reaper, що вирізняється більшими розмірами та посиленим озброєнням, має потужніший двигун, покращені корисне навантаження (1,7 т — до 16 ракет) і льотно-тактичні характеристики. MQ-9 з успіхом використовують США в Іраку й Афганістані. Зокрема, 11 із 20 ліквідованих ватажків «Аль-Каїди» були знищені саме ракетами з безпілотників.

 

Читайте також: Чи спроможна Україна будувати сучасні бойові кораблі?


З 2016 року ВПС США відпрацьовують можливість використання дронів MQ-9 для перехоплення та знищення балістичних ракет на старті. При цьому дрони, оснащені широкосмуговою оптикоелектронною системою MTS-B (Multi-spectral Targeting Systems-B), мають патрулювати райони базування північнокорейських та іранських БР.  


Відомо також про плани Ізраїлю використовувати тактичні БПЛА для патрулювання районів базування іранських ракет і за потреби знищувати останні на ранній стадії.


Над створенням середньовисотних БПЛА активно працюють США, Китай та Ізраїль. Цей напрям вважається перспективним й обіцяє компаніям-виробникам непогані замовлення. До найвдаліших проектів окрім американського БПЛА RQ/MQ-1 Predator зараховують й ізраїльські Heron і Hermes, а також китайські Cai Hong і Wing Loong.


БПЛА виробництва цих країн сьогодні активно експортуються. Так, БПЛА MQ-1 Predator, MQ-1C Grey Eagle, MQ-9 Reaper та їхні модифікації стоять на озброєнні ЗС США, Великої Британії, Франції та Італії і використовуються в зонах конфліктів.


Ізраїльський БПЛА Heron є найбільш експортованим у своїй категорії, адже крім ЗС Ізраїлю він перебуває на озброєнні армій 12 країн світу на всіх континентах. Активно продається й інший ізраїльський дрон Hermes-450, який також перебуває на озброєнні 12 армій світу.

БПЛА є важливою складовою військової стратегії Китаю, де розробляється повний спектр дронів, зокрема ударні середньовисотні машини класу MALE: Rainbow CH-4/CH-5, Cloud Shadow, Wing Loong (аналог американського MQ-9 Reaper), ударний дрон малої помітності Sharp Sword, а також експериментальний гіперзвуковий БПЛА DF-ZF (або WU-14).


Крім того, у КНР уже створений і проходить випробування аналог американського стратегічного БПЛА RQ-4 Global Hawk під назвою Soar Dragon.  


РФ із 2014 року активно використовує БПЛА у своїй війні проти України для здійснення розвідки, зокрема радіоелектронної, коригування артилерійського вогню тощо. У 2014–2018-му в зоні бойових дій на Донбасі було зафіксовано сім типів російських БПЛА: легкі «Гранат-1», «Гранат-2», «Орлан-10», «Элерон-3СВ», «Тахион», а також тактичні БПЛА «Форпост» і «Застава». Два останніх є тактичними дронами ізраїльського виробництва: «Форпост» — ізраїльський дрон Searcher II, а «Застава» — BirdEye-450. Обидва типи збиралися в РФ із придбаних за контрактом в ізраїльської фірми ІАІ комплектів — відповідно 10 і 30 апаратів. У квітні 2016 року на вимогу США Ізраїль припинив співпрацю з РФ у цьому напрямі.

 

Читайте також: Війна в іншому форматі


Росія також працює над створенням нових БПЛА, зокрема ударних, проте зазвичай справа обмежується створенням прототипів, жоден із яких не пішов поки що в серійне виробництво. Як повідомлялося, серед них були важкі БПЛА «Альтаир» (2017), «Охотник» (з елементами штучного інтелекту, 2018), тактичний БПЛА «Орион» (аналог американського MQ-9 Reaper).

 
Утім, у РФ тривають дослідження в цій царині навіть в умовах дії міжнародних санкцій. За оцінками російських експертів, до 2040 року бойові БПЛА будуть здатні автономно долати ешелоновану багатошарову систему ППО й завдавати ударів по цілях у глибині оборони супротивника. Це буде можливо завдяки запровадженню нових технологій малої помітності та потенційній здатності БПЛА маневрувати під час ухиляння з більшими перевантаженнями, ніж пілотовані літаки.


У цьому сенсі в США в межах подальшого розвитку БПЛА, що забезпечують прорив ППО супротивника, агенція DARPA реалізує програму Gremlin. Її особливістю буде можливість багаторазового використання відносно дешевих малих дронів SUAS (Small Unmanned Aircraft System). Останні пропонується застосувати в першому атакувальному ешелоні як фальшиві цілі, розвідники, ударні дрони та постановники перешкод. Малі дрони запускатимуться з пілотованих літаків із наступним поверненням на базову платформу, наприклад транспортний літак С-130.


Українські розробки у сфері безпілотної авіації ґрунтуються на використанні як вітчизняного потенціалу, так і перевірених на практиці іноземних прототипів, що передусім відповідають потребам ЗСУ. Поряд із цим Україна активно просуває дрони на експорт. Наприклад, під час міжнародної виставки IDEX-2018 в ОАЕ вперше демонструвалися одразу два безпілотники: тактичний PD-1AF із вертикальним стартом («Укрспецсистемс») та ударний дрон-камікадзе RAM («Оборонні електронні технології»).


У 2017 році вперше піднявся в повітря прототип оперативно-тактичного БПЛА «Горлиця», створений фахівцями ДП «Антонов». Апарат здатний здійснювати розвідку та завдавати вогневих ударів із використанням ракет «повітря-земля». Як повідомив голова РНБОУ Олександр Турчинов, наступним кроком має стати створення БПЛА стратегічної розвідки. Виходячи з власних оцінок, у передових країнах фахівці намагаються визначити майбутній вигляд, роль і місце БПЛА, а також реальні напрями розвитку за межами 5-го покоління. Відомо, наприклад, про розробку в кількох країнах, зокрема США і КНР, принципово нових БПЛА типу «літаюче крило», що мають вирізнятися великими швидкістю та висотою польоту, поліпшеними маневреними якостями, корисним навантаженням і малою помітністю.


Так, Корпус морської піхоти США в межах програми MUX (Marine Air Ground Task Force Unmanned Expeditionary Capabilities) оголосив тендер на створення до 2025 року нових зразків бойових БПЛА вертикального старту й посадки. Радіус дії повинен становити від 650 до 1300 км за крейсерської швидкості від 370 до 555 км/год.


Берегова версія БПЛА має бути готова до 2025 року, палубна (корабельного базування) — до 2028-го, а прийняття машини на озброєння КМП заплановано на 2034-й.


Важливу роль у розвитку безпілотної авіації може відіграти поява БПЛА з новими ТТХ і принципами руху, що відрізняються від усіх відомих сьогодні аеродинамічних схем. Швидкий розвиток авіаційних і промислових технологій та використання нових легких, міцних радіопрозорих конструктивних матеріалів дають підстави говорити про перспективи появи вже найближчим часом гібридних дронів, що поєднуватимуть у собі можливості та позитивні якості як літаків, так і вертольотів.

 

Читайте також: Війна нового покоління


На 26-й Міжнародній виставці озброєнь MSPO-2018 у місті Кельце (Польща) вже демонструвалися оригінальні прототипи майбутніх дронів, такі як гібридний проект DracoX та інноваційний FlatFlyer (обидва польської розробки). Вони вирізняються використанням нестандартної аеродинамічної схеми, нових конструктивних матеріалів та оригінальними конструкторськими рішеннями, що в підсумку надають БПЛА низку якісних переваг.
 
 

Новітні виклики


Утім, ситуація іноді змінюється дуже швидко й кардинально, загрожуючи світу непередбачуваними наслідками та спалахом нових вогнищ дестабілізації. Наприклад, через жорстоке вбивство саудівськими спецслужбами в Стамбулі опозиційного журналіста Джамаля Хашукджі Європарламент пропонує запровадити санкції проти Ер-Ріяда, заборонивши поставки до Саудівської Аравії зброї, військової техніки й техніки подвійного призначення.


У дуже складному становищі опинився і Вашингтон, головний союзник цієї країни та постачальник озброєнь. Чи підтримає Адміністрація Трампа можливі санкції проти Саудівської Аравії, що поставить під загрозу всю політику США на Близькому Сході, передусім із погляду протидії Ірану? Найімовірніше, ні. Адже це призведе до занадто великих утрат і ризиків для самих США.


Та й для України ізоляція Ер-Ріяда європейською, а можливо, і світовою спільнотою матиме небажані наслідки, зокрема у сфері ОВТ. Нагадаємо, що завершується розробка на замовлення саудівської сторони ОТРК «Грім», отже, можуть виникнути перешкоди на шляху його подальшої передачі замовникові.


Таким чином, потенційно можливі санкції проти Саудівської Аравії лише гратимуть на руку Москві та Пекіну й аж ніяк не сприятимуть поліпшенню обстановки в регіоні. Тому Вашингтон намагається, з одного боку, зайвий раз не загострювати становище, а з другого — все ж таки показати рішучість у питанні запровадження санкцій проти будь-кого, хто діє всупереч американським інтересам.


Непростою лишається і ситуація довкола Туреччини, яка, попри належність до НАТО, дозволяє собі втручання у війну на території Сирії, де разом з Іраном та РФ бере участь у воєнній інтервенції. Попри несхвалення Білого дому, жодних санкцій проти Анкари за С-400 поки що не запроваджено. Щоправда, поставки літаків F-35 до Туреччини відповідно до рішення Конгресу США може бути припинено.


Відомо, що два передані Туреччині F-35 наразі лишаються на території США, де використовуються для підготовки турецьких пілотів. Утім, за оцінками Пентагону, виключення Туреччини з ланцюжка учасників програми створення винищувачів 5-го покоління матиме негативні наслідки для всієї багатомільярдної міжнародної програми.

Новини RedTram

Loading...