Світ 2018-12-14 14:00 Лазарева Алла
  ▪  

Франсуа Крокет: «Використання списку Маґнітского на рівні ЄС могло б пришвидшити обмін полоненими між Україною та Росією»

Тиждень обговорив із послом Франції з прав людини перспективи звільнення українських військових полонених та політичних в’язнів і ситуацію з правами людини у світі.

Минулого тижня в Криму був заарештований відомий кримськотатарський адвокат Еміль Курбедінов, якого щойно звільнили з-під варти. Чи займався ваш офіс цією справою? Чи ви загалом маєте доступ до інформації про те, що відбувається на окупованому півострові?

 

— Ситуація в Криму насправді є постійним предметом нашого занепокоєння, а в останні дні з певних причин ще більшого. Ми дізналися про арешт Еміля Курбедінова, точніше про насильницьке позбавлення його волі, щойно це сталося. Еміль є речником кримських татар, правозахисником, до якого ми дослухаємося. У 2017 році він отримав премію Front Line Defenders, ми приймали його в Парижі... Справа Курбедінова — це доказ того, що може статися на півострові з будь-ким. Ми бачимо, що правозахисники перебувають під загрозою, їх залякують, заарештовують, незаконно тримають за ґратами. Ми дуже раді, що Еміля Курбедінова щойно звільнено з-під арешту.

 

Поговоримо про іншого політичного в’язня з Криму — українського режисера Олега Сенцова. Ви публічно виступаєте на його захист, брали участь у перегляді фільму Сенцова просто неба, під стінами російської амбасади в Парижі, а потім зробили фото на тлі кремлівських стін у Москві з плакатом  #FreeSentsov. Як для дипломата, це досить несподівані кроки. Чому ви до них вдалися?


— Справа Олега Сенцова є емблематичною і для кримської ситуації, і, в ширшому розумінні, для російської. Безперечно, Олег є українським громадянином, який народився в Криму, а не росіянином, як це намагається піднести Кремль. Його заарештували в 2014-му. У його випадку йдеться і про насильницьке позбавлення волі, і про тортури. Процес Сенцова, що відбувся 2015 року, Amnesty International назвала сталінським. Стрічка Аскольда Курова «Процес» наочно доводить, що справу було справді сфабриковано. Ось чому я брав участь у численних засіданнях у паризькій мерії, яка у вересні цього року надала Олегу Сенцову статус почесного громадянина міста. Потім ми зорганізували спільно з кінематографістами перегляд першого фільму Олега, щоб ознайомити публіку з його творчістю. Франція завжди підтримуватиме Сенцова.

 

Читайте також: Лора Купер: «Сполучені Штати непорушні у своїй підтримці України, ми були з вами до виборів, залишатимемося й після них»

 

Перегляд відбувся під час його 145-денного голодування. Це тривалий термін, у той час ми дуже переживали, щоб він не загинув. І свою тривогу висловили на найвищому рівні: президент республіки не раз говорив про долю Олега Сенцова з російським лідером, у публічному спілкуванні й приватно. Макрону пообіцяли повідомити інформацію про стан здоров’я Сенцова. 145 днів без їжі не минають безслідно. Але ми й досі цієї інформації не отримали. Тому я вирішив поїхати до Москви. На жаль, як це часто трапляється, представники російської влади скасували на місці всі ті зустрічі, про які було домовлено перед моїм відльотом. Це підштовхнуло мене до рішення зробити фото на підтримку Олега Сенцова на Червоній площі з плакатом на його підтримку. Франція вимагає і вимагатиме для нього свободи.

Справа Олега Сенцова є емблематичною і для кримської ситуації, і, в ширшому розумінні, для російської. У його випадку йдеться і про насильницьке позбавлення волі, і про тортури

 

Чи займається ваш офіс українськими моряками, яких викрала Росія в Чорному морі?


— Це значно ширший аспект відносин України з Росією, а також війни в цьому регіоні. У тій ситуації ми теж висловилися, щойно дізнавшись про захоплення кораблів. Вимагаємо звільнити українських моряків, які досі утримуються в Росії. Є побоювання, що й вони стали розмінною монетою в тій торгівлі заручниками, яких намагаються використати в нинішніх переговорах, що, сподіваюся, завершаться обміном полоненими. Ми працюємо в цьому напрямку, арешт моряків ускладнив ситуацію.

 

Чи займається Франція справою звільнення українського журналіста Романа Сущенка, який шість років працював у Парижі з офіційною акредитацією при Міністерстві закордонних справ? У результаті сфабрикованого процесу його засуджено до 12 років ув’язнення...


— Ми контактуємо із захисниками та родиною Романа Сущенка. Його дружина була у нашому офісі в Парижі кілька місяців тому. На жаль, у цій справі також жодної нової інформації. Ми особливо уважно стежимо за долею Романа, бо його було заарештовано, коли він прилетів до Москви безпосередньо з Парижа. Йдеться про офіційно акредитованого кореспондента, якого звинуватили в шпіонажі. Справу також сфабриковано. І на прикладі згаданої групи осіб (бо Олег Сенцов вимагає звільнення не для себе, а для всіх 70 українських політичних в’язнів) дуже добре помітно, що ситуація перебуває в глухому куті. Ми закликаємо учасників переговорів, а насамперед Росію, зробити жест і дозволити обмін бранцями. Сподіваюся, це невдовзі станеться.

 

Читайте також: Військовополонені гібридного конфлікту

 

Українці Франції регулярно виходять на демонстрації в Парижі, вимагаючи більше санкцій проти Росії. Що ви про це думаєте? Чи доцільно було б їх посилити? Чи, можливо, ви бачите інший механізм впливу на Москву, який дав би змогу звільнити військових і політичних полонених?


— Санкції запроваджено на рівні Європейського Союзу. На цьому самому рівні ухвалюватиметься рішення про їх продовження або можливе посилення. Цього тижня в Брюсселі саме відбуваються переговори. Як і інші держави, Франція вважає, що санкції мусять зберігатися, допоки не буде виконано конкретні вимоги. Сьогодні ми констатуємо, що їх не виконано. Звичайно, питання ефективності санкцій виникає, особливо в контексті тих індивідуальних випадків, які ми щойно обговорили. Ми постійно думаємо про те, як спонукати Росію на більшу гнучкість. Особисто я вважаю, що було б доречним застосувати на рівні ЄС аналогу списку Маґнітского. Така ймовірність нині обговорюється в Євросоюзі. Цей механізм дає змогу безпосередньо застосовувати санкції проти грубих порушників прав людини, насамперед у Росії, але не тільки. Перемовини почалися кілька тижнів тому в Нідерландах та Німеччині. Тут є перспектива.

 

Недипломатична відвертість. Попри офіційний статус, Франсуа Крокет сміливо виступив на підтримку українського політв’язня Сенцова 

 

Коли ви кажете про інших грубих порушників демократичних стандартів у царині прав людини, про які держави насамперед ідеться? Чи займається ваш офіс Китаєм, Бразилією, іншими країнами Азії, Латинської Америки, Африки?


— На жаль, приводів до занепокоєння не бракує. Ви згадали Китай — це наш пріоритет, тому що ситуація з правами людини в цій країні критична. Я їздив туди два місяці тому, щоб висловитися за скасування смертної кари. Китай страчує найбільше у світі. Точної цифри смертних вироків немає, але це щонайменше 6 тис. осіб щороку. Я їхав у відрядження без жодних ілюзій, але з надією, що тамтешнє керівництво почує нашу позицію. Говоритимемо на цю тему знову найближчим часом. На жаль, у КНР ще безліч проблем. Одна з них — ситуація з уйгурським населенням.

 

Читайте також: Окуповані в’язниці: обстріли, катування і голод

 

Мільйон уйгурців утримується в таборах, які китайці сором’язливо називають «центрами професійного вдосконалення». Але насправді це справжні тюремні табори. Франція вимагає закриття таких установ. Є чимало й інших проблемних країн. Наприклад, Філіппіни. Ви згадали про Латинську Америку. Нещодавно відбулися президентські вибори в Бразилії, і висловлювання нового керівника держави Жаїра Болсонару про права людини й про тих, хто їх обстоює, викликають тривогу. Побачимо, звичайно, якою буде його політика. Але загалом через 20 років після ухвалення Декларації про правозахист ситуація з правозахисниками зовсім погана. Ці люди потребують захисту та підтримки.

 

Чи плануєте найближчим часом відвідати Україну?


— Я сподіваюся навідатися до України наступного року. Ми мусимо зважати на вибори, що невдовзі там відбудуться, але, попри це, я вважаю важливим приїхати до Києва й, можливо, до інших українських міст. 

 

-------------------------------

Франсуа Крокет народився 1966 року в Парижі. Закінчив Інститут політичних досліджень (Париж). У дипломатії з 1988-го. Працював у Кіншасі (Демократична Республіка Конго). У 1994-му був спостерігачем на перших демократичних виборах у Північній Африці. У 1996–1999-му — радник посольства Франції в Москві, відповідальний за питання Кавказу та Чечні. У 2003–2006-му — дипломатична робота в Лондоні. У 2006–2010-му — аташе з питань культури в Монреалі. У 2011–2013-му — дипломатичний радник президента в Сенаті.

 

схожі публiкацii