Економіка 2018-12-17 12:20 Тиждень

Світ у 2019-му і прогнози для України

15 грудня у Верховній Раді відбувся круглий стіл, організований Українською асоціацією Римського клубу та журналом «Український Тиждень», під час якого обговорили головні виклики і тренди прийдешнього року

Торговельна війна США та Китаю, Brexit, штучний інтелект, зміна поколінь (міленіали замість бебі-бумерів), зростання протекціонізму, російський вплив на енергетичному ринку – все це актуальні теми глобального рівня у наступному році. Для України ж 2019 – це низка викликів: як встояти в умовах гібридної війни, захистити свої ринки і національного виробника, знайти своє місце в добу четвертої промислової революції, створити передумови для подальшого сталого розвитку. Ці теми обговорювали під час круглого столу «Світ та Україна у 2019-му році», проведеному у парламенті під егідою Української асоціації Римського клубу та журналу «Український Тиждень».

 

 

У стінах парламенту презентували проект «Світ у 2019» журналістів «Українського тижня» та британського «The Economist». В українській частині випуску основна увага приділена питанням безпеки, економіки, енергетичної незалежності та трудової міграції.

 

 

Так головний редактор журналу «Український тиждень» та проекту «Світ у 2019» Дмитро Крапивенко, власне, представив глобальні тренди, на яких акцентує The Economist. Ключовий з них – ідеологічне протистояння глобалізму та націоналізму, де останній слід інтерпретувати як протекціонізм окремих країн “Великої двадцятки” та “Великої сімки”, які жорстко захищають свої ринки. “Основний маркер цього процесу - протистояння між США та Китаєм. Це відчують абсолютно всі економіки. Перед кожним національним урядом постане питання, яку політику впроваджувати - відкритих ринків чи протекціонізму. Провідні світові економіки обирають протекціонізм, що бачимо на прикладі США та Китаю”, - зазначив він. Крім того, Д.Крапивенко візначив такий виклик як скорочення робочих місць у зв’язку із стрімким розвитком технологій. Також очікується зміна поколінь бебі-бумерів на міленіалів, а точніше - їх пріоритетів. Крім того, було відзначено російський вплив на енергетичному ринку.

 

 

Якщо Україна не перейде на політику економічної модернізації та нової індустріалізації, сприяючи створенню робочих місць, які були б конкурентні порівняно із закордонними, то ризикує перетворитися на «спальний район» Європи. Це призведе до низки проблем, як у соціальній, так і у фінансовій сферах, - наголосив заступник головного редактора журналу «Український тиждень» Олександр Крамар: “Легкодоступність і зацікавленість сусідніх країн в українських працівниках та величезна різниця доходів, які вони можуть мати там і тут,  штовхатиме Україну на перетворення у «спальний район» Європи, якщо не буде зміни державної політики”.

 

 

Поряд з економікою, тут велику увагу приділили темі війни та подіям на окупованих територіях. “За підсумками року, ми помітили, що Росія змінює порядок управління окупованими територіями Донбасу - захоплені українські підприємства передаються під пряме керівництво російських структур. По-друге, відбувається деіндустріалізація. Все це на фоні скорочення видатків Росії на утримання територій. Також дуже відчутний відтік фахівців”, - наголосив заступник головного редактора журналу «Український тиждень» Максим Віхров, відзначаючи, що це підвищує шанси на звільнення Донбасу свого часу, втім, у зруйнованому стані.

 

 

Народний депутат України I скликання, співзасновник Української асоціації Римського клубу Віталій Мельничук назвав 2019 рік роком глобальної нестабільності як політичної, так і економічної, з високою ймовірністю початку кризи. “2019 рік в Україні – рік війни, непростих виборів, що також є елементом нестабільності, величезних виплат по зовнішніх зобов'язанням: 5,8 млрд доларів основний борг плюс великі відсотки”, - пояснив він, також відзначаючи негативні тенденції стосовно бізнесу в контексті втручання в його діяльність фіскальних та правоохоронних органів, а також нестабільності у питаннях власності.

 

 

Мати ж зиск із конкурентної девальвації нашій країні у 2019 не вдасться. На цьому наголосила професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Наталія Резнікова: «На жаль, Україна не зможе скористатися перевагами девальвованого курсу, як-то збільшення експорту, якщо не почне виробляти. Розраховувати, що із падінням національної валюти на 10%, на цих 10% впаде й імпорт може тільки країна із диверсифікованою структурою економіки. Треба сповідувати політику імпортозаміщення. Без неї ніяк! Нормативний протекціонізм - інструментарій сильного світу, яким користуються країни “Великої сімки” та “Великої двадцятки”.

 

 

Професор, експерт з макроекономіки та управління проектами факультету аграрного менеджменту, член-кореспондент Національної академії наук України Лідія Шинкарук прогнозоване економічне зростання України у 3% назвала катастрофою, вбачаючи істотним поштовхом для подальшого розвитку детінізацію та стимулювання попиту, адже без нього неможливо стимулювати виробництво: «Європа використовує такі інструменти як стимулювання малорозвинених регіонів,  стимулювання через створення робочих місць та інноваційних підприємств. В Україні ж ці важелі застосовують слабко”.

 

 

Дійсно, має бути інструментарій та науково-обгрунтований підхід до того, як “розігріти” економіку – через, які канали прискорити зростання ВВП, - переконаний президент Української асоціації Римського клубу, голова Комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк. «Це диктує вибір інструментів, тому ми не випадково застосовуємо матрицю промислових реформ: "Купуй українське, плати українцям!" – для розумного імпортозаміщення, експортно-кредитне агентство – для експансії на зовнішні ринки та вирівнювання торговельного балансу, індустріальні парки – для залучення інвестицій та зміцнення виробничої бази, безкоштовне приєднання до інженерних мереж – для того, щоб зняти головний бар'єр на вхід в українську промисловість і дати поштовх розвитку реального сектору економіки, а не спекулятивного капіталу, чи просто торгівлі, чи фінансової сфери”. За словами нардепа, економічну силу, спроможність та суверенітет в усьому світі визначають великі промислові компанії - "національні чемпіони", яких на рівні державної політики свідомо плекають, захищають, просувають на зовнішні ринки. Малим та середнім компаніям же допомагають ставати такими.

 

Директор же Агентства розвитку Дніпра, автор книги «50 відтінків самолегітимації» Володимир Панченко додав – Україна має шанси досягнути успіху, якщо замістить неолібералів в університетах, експертному середовищі та інформаційному просторі правильною позицією економічного націоналізму. Крім того, він наголосив – за версією The Economist, Китай у війні з США буде поступатися іпотечними фінансовими позиціями, частково відкривати фінансові ринки, вводячи додаткові тарифи, але в жодному разі не поступиться необхідністю передачі технологій, субсидіюванням технологій і промисловості, та змінами у ланцюгах вартості.

 

Тож, протекціонізм є обов’язковим атрибутом сильної економіки. Україні ж варто впроваджувати політику імпортозаміщення і сприяти зростанню експорту продукції з високою доданою вартістю.