Світ 2018-12-17 13:00 Анатолій Шара
  ▪  

Die Welt: план Трампа працює, наступниця Путіна, помилки Макрона

Хаотичний Brexit - реальність, Франція стає на шлях Італії – основні теми видання

Головний економіст Euler Hermes Людовік Субран  запевняє, що «тактика протекціонізму Дональда Трампа ефективно працює і від цього всі виграють». На зустрічі  G20 пояснення подій від країн-учасниць чекали з не меншим нетерпінням, ніж твіти Дональда Трампа. Адже, провідні економіки світу так і не зрозуміли чи буде продовжуватися торговельна війна чи все зрештою заспокоїться. Американський президент не став примушувати себе довго чекати. Він заявив про досягнення домовленостей з Китаєм про зменшення напруги між обома країнами. Ця новина суттєво підтримала ринки. Зрозуміло, що це повинно гарно вплинути на світ в 2019 році. Звичайно, що нещодавнє протистояння США та Китаю не могло пройти без наслідків. І це розуміли всі. Але Трамп тиснув не тільки на Пекін, а й на німецьких автовиробників. Ясно, що не треба пояснювати значення автопрому для Німеччини. Американський президент застосовував свою улюблену тактику – погрози. Але її простіше пояснити на прикладі базару: висуваючи занадто високі вимоги під час переговорів, витримуючи потрібну паузу, він отримував «бажану» ціну. Це спрацювало з підписанням договору НАФТА та Південною Кореєю. Звичайно, що отримавши потрібний результат Трамп подав це як велику перемогу. І ніхто не горить бажанням згадувати на які поступки довелося піти. А з обранням нової Палати Представників його політика стане ще більш прагматичною. І це неминуче. І зараз важко сказати, чи дійсно Дональд Трамп є прихильником протекціонізму, чи це стало просто дуже зручним інструментом м’ягкого шантажу. Але його методи спрацювали, і Америка нині задає темп в зовнішній торгівлі. Можна очікувати на продовження цієї саги. В цьому можна не сумніватися.

 

Читайте також: Світ про Україну: Проросійські кандидати і розрив дружби з РФ

 

Павєл Локшин розповідає про неочікувану появу доньки Путіна на російському ТБ. Це був звичайний пропагандистський репортаж на російському телебаченні про high-tech фірму «Інопрактіка», яка нібито може стати конкурентом західним компаніям. Така телепередача не є дивним в нинішніх російських реаліях. Якби не одне але. В ній слово взяла Єкатєріна Тіхонова – донька російського президента Владіміра Путіна. І в країні, в якій політика не є предметом публічних обговорень чи дебатів відразу почали виникати спекуляції, здогадки – чому цей репортаж був показаний саме зараз. Що це все значить?  - це питання мучить більшість політологів, які прекрасно розуміють, що поява Тіхонової на державному телебаченні не є збігом обставин. В Росії вже давно говориться про те, що високопосадовці готують своїх дітей до передачі влади. Все частіше їхні чада отримують високі посади в крупних державних корпораціях. Але чи значить це те, що Путін планує передати наступнику головний пост Росії? Думки про те, що він залишить свою посаду такі ж давні як і його кар’єра. Про це говориться давно але як правило ті, хто наважувався таке говорити, перебувають за кордоном а він до цих пір при владі. Його система надзвичайно стійка та адаптивна до будь-яких умов. У внутрішній політиці він давно подолав етап невизначеності. Звичайно завдяки війні в Грузії та Україні. Путін подолає ті іміджеві проблеми, які принесла йому пенсійна реформа і відновить свій рейтинг. І тому поява його дочки є ні чим іншим як спробою просто відволікти увагу від нього самого. А зростання домислів навколо нього це такий технологічний крок, який пояснюється тим, що потрібно до 2024 року знайти формулу як залишитися на посту. І тут всі методи стають в нагоді.

 

Читайте також: Die Welt: слабкодухі німецькі політики, спільно проти Росії, методи Трампа працюють

 

Олаф Ґерземанн переконує, що «Президент зробив Францію новою Італією». Реакція французького очільника на «рух жовтих жилетів» повинен змусити Берлін задуматися. Адже, Макрон – це вже не партнер із порятунку Європи. А нині це вже обтяжуючий фактор ризику. Реформатор Макрон мав би знати, що підвищуючи мінімальну заробітню плату своїм законом, він ставить свою країну в один ряд з Грецією, Італією та Іспанією. Він піддався на шантаж «жовтих жилетів». Хоча в нього був шанс протистояти цій анархічній силі. Звичайно, що була можливість піти в контратаку, яка не перетворювала більшість громадян в жертв цього руху. Але його було втрачено. Юрба перемогла. При цьому президент точно знав, що не виконання тих вимог точно не загрожує нічим надзвичайним. А виконання навпаки точно не гарантує зниження безробіття. Ці новини погано сприйняли не тільки здорові сили Франції, яка має величезний потенціал. А й в Німеччині, яка є економікою №1 в ЄС. Адже тепер Берлін втрачає свого союзника, який тепер став на шлях Італії. І ясно, що заходи прийнятті Макроном не вирішують економічних проблем країни. Як то кажуть, «до повного щастя» не вистачало ще політичних проблем в ЄС, які вдавалося вчасно вирішувати завдяки компромісам Франції та Німеччини. Така політика хай не без проблем але гасила пожежі. Нині, можна очікувати, що для такого конструкту настануть не найкращі часи. Не треба забувати, що в обох країнах все більшого впливу мають націоналістичні сили. І те, що Макрон підіграв цим настроям додало їм сил. Питання тепер повисло в повітрі, як тепер Німеччині вибудовувати свою політику всередині ЄС та на кого спиратися. І відповідь треба давати терміново.

 

Читайте також: Die Welt: млява реакція Заходу на події в Криму. Чи поставить Німеччина Росію на місце

 

Штефані Больцен та Ганнелоре Кроллі стверджують, що « Брюссель поводив себе погано, але Лондон ще гірше». Тереза Мей їхала до Брюсселю в гарному настрої. Їй вдалося уникнути вотуму недовіри. Вона була повна надій, що чергові переговори підуть по її сценарію. Але після восьми годин дебатів її настрій був далекий від ейфоричного. Даунінг Стріт оголосила, що вирішальне голосування британського парламенту за план виходу країни з ЄС відбудеться в січні 2019 а не в грудні 2018 року. Це вже суттєво підвищує градус напруги в політичних колах. І Лейбористська партія може втілити свою погрозу та провести таки голосування щодо висловлення недовіри до уряду. І цього не можна виключати. Але не тільки британські парламентарі злісно реагують на тактику затягування Терези Мей. Європейці ледь приховують своє розчарування. Всі 27 країн заявляють про те, що вже була попередня домовленість, яка вимагала від британської очільниці встановити хоча б тимчасове розмежування кордонів для Північної Ірландії. Але вона й цього не зробила.  Це дуже дратує передовсім Ірландію та Францію. ЄС намагається використати кожен доступний інструмент тиску, щоб таки імплементувати досягнуті раніше домовленості. Потрібно сказати, що й надії про те, що британський парламент зможе вирішити ці питання в січні не має вже зараз. Жан-Клод Юнкер з сумом повідомляє, що які тільки методи переконань, вмовлянь не були задіяні – все марно. Цього тижня голова Єврокомісії презентуватиме план дій у випадку найгіршого сценарію з можливих – вихід Британії без угоди. Група експертів готує надзвичайний план для різних управлінських органів та агенцій.