Світ 2018-12-30 11:03 Армін Турнгер

Die Welt: Wunderwuzzi — той, хто може все

Австрією вже рік керують Австрійська партія свободи (АПС) та Австрійська народна партія (АНП). На чолі — канцлер Себастіан Курц. Політична експертиза? Ні, не чули. Дилетантство новачків проходить із двох причин

Чоловік на верхівці втратив перший блиск. Але не в Австрії, там його популярність лише зростає. Натомість у Німеччині, де через нього рік тому в мову ввійшло австрійське поняття «wunderwuzzi» (той, хто може все), а в телевізійних шоу про нього казали як про нового політичного юного месію, захоплення відчутно охололо. 


У репортажі програмі Tagesschau німецького каналу ARD про те, що США, Австралія та «кілька східноєвропейських країн» стали осторонь від міграційного пакту ООН, ім’я Себастіана Курца не згадувалося. Серед цих «східноєвропейських держав» Австрія була однією з перших. Цілком успішний в організації свого головування в ЄС уряд у Відні без потреби поспішив оголосити, що не приєднається до міграційного пакту ООН. 


Ідентитаристи — правоекстремістська підготовча організація правопопулістських АПС і АНП, раділи й вважали відмову підтримувати пакт своїм успіхом. І зовсім небезпідставно. Проти пакту вони почали боротьбу в соціальних медіа. В австрійському комплексі політичних медіа, де досі домінувала потужна бульварна газета Kronen Zeitung, субгромадськість, яка нагнітає ворожість, не має противаги. Справа непідписаного міграційного пакту показує дилему. Судячи з його слів, Себастіан Курц палкий європеєць (аж до згорання?). Австрійська економіка відмовила б йому в підтримці в разі відкритого антиєвропейського курсу. 

 

Читайте також: Die Welt: Що для нас означає Європа


Водночас Курців партнер по коаліції АПС входить до фракції в Європарламенті «Європа націй та свободи» й хоче підірвати ЄС у його актуальній формі. У 2016-му ця сила на чолі з Ганцом-Крістіаном Штрахе та Норбертом Гофером, який із мінімальним відставанням програв президентські вибори, а зараз є міністром інфраструктури, уклала договір про дружбу з партією Владіміра Путіна «Єдиная Россия». 


Чи справді Австрія стала «східною країною»? Яка її роль у ЄС? Після року правоконсервативної коаліції ці питання в тумані, бо уряд дотримується єдиного принципу «Не сварись!». Майже всі попередні уряди зазнали фіаско через те, що консервативна Австрійська народна партія та Соціал-демократична партія Австрії не допускали успіху одна одної. Ніхто не знає цього краще, ніж Себастіан Курц, який колись на посаді міністра закордонних справ за всіма правилами цього мистецтва організував усунення свого партнера із СДПА канцлера Крістіана Керна. Сам він підривної діяльності не виконував, брудну роботу зробили інші. 


Тепер канцлер Курц і віце-канцлер Штрахе всю енергію спрямовують на створення картинки єдності. Це, вочевидь, надзвичайно напружений процес. Важко уявити, яких зусиль коштує таке акторське мистецтво. Адже вони разом проводять тиждень за тижнем, спільно виступаючи перед пресою, дружньо слухають один одного, демонструючи одностайність і виступаючи в ролі однодумців.


Приховувати є що. Тоді як Штрахе та його люди не роблять таємниці зі своєї прихильності до президента Росії Владіміра Путіна, прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана та міністра внутрішніх справ Італії Маттео Сальвіні, Курц став обережнішим. Проте його стосунки з Орбаном і прем’єр-міністром Чехії Андреєм Бабішем таки слід вважати кращими, ніж стосунки з Анґелою Меркель. Політичну помилку висунутої АПС міністерки закордонних справ Карін Кнайсль, яка на своєму весіллі, сяючи від щастя, реверансом привітала почесного гостя Путіна, задля демонстративної гармонії Курц проковтнув, не реагуючи. 

 

Читайте також: У Австрії заарештували підозрюваного у шпигунстві на користь РФ


Приховувати доводиться й те, що цьому урядові бракує реальної політичної експертизи. Міністерську посаду обіймав раніше лише бундесканцлер. Припускають, що він не хотів мати поруч із собою політичних професіоналів, щоб ще більше сяяти самому. Можливо, дивовижний факт існування дилетантського уряду має простіше пояснення. До влади в АНП Курц прийшов завдяки путчу, підготованому його молодіжною організацією. Він використав зручний момент, щоб поставити партію перед фактом і перебрати на себе керівництво. Досі через внутрішньопартійний розподіл посад кожен керівник АНП зазнавав невдачі.


Успіх на виборах підтвердив розрахунок Курца. Відтоді він систематично проводить своїх прибічників та однолітків на посади в наближених до держави підприємствах та урядових структурах. Поділ теплих місць — це те, що також об’єднує дві такі різні партії. АПС отримує державну залізницю, АНП відходить телекомунікаційна фірма А1. За прадавнім австрійським звичаєм клієнтели вони мають нахабство називати це врядування «новим стилем».


Щойно ухвалена в парламенті реструктуризація системи соціального страхування, яка й досі добре функціонувала, мала б зекономити мільярд євро. Але не зекономить. Що точно відбудеться: ця реструктуризація зруйнує надійне самоуправління семи мільйонів застрахованих і передасть право ухвалення рішень економіці. У майбутньому керівні посади в медичному та пенсійному страхуванні між працедавцями та працівниками повинні бути розділені у співвідношенні 1:1, замість дотеперішніх 1:4 чи 1:2. 


Дилетантство новачків при владі проходить із двох причин. По-перше, через слабкість опозиції. «Зелені» вилетіли з парламенту, СДПА під керівництвом нової голови Памели Ренді-Ваґнер має ще згрупуватися. По-друге, австрійська громадськість не лише занепала, а й завдяки власникам медіа прихильна до Курца. Натомість АПС домінує в соціаль­них медіа. Міністр внутрішніх справ Герберт Кікль, відповідальний в АПС за пропаганду й погані віршики («дім замість ісламу»), має у своєму міністерстві понад 20 осіб для соціальних медіа. Прихильність бульварної преси купують мільйонними замовленнями на оголошення. Журналістика публічно-правового мовлення коректна, але обережна. В очікуванні урядової атаки редактори вже застерігають від «знищення каналу» новим законом про ORF (Австрійську суспільну телерадіокомпанію). Напрямок задають численні нападки АПС на представників каналу. Треба, як це колись добре сформулював Йорґ Гайдер, «менше брехати в редакційних кабінетах». Нині вони це доносять інакше.

 

Читайте також: Курц закликав Росію повернути Україні кораблі і звільнити українських моряків


Дилетантською була атака міністра внутрішніх справ на відомство захисту Конституції та боротьби з тероризмом. Як тим часом постановив суд, вона не мала законних підстав. Дилетантським був і мейл прес-служби Кікля, у якому від поліції вимагали обмежити до необхідного мінімуму комунікацію з оціненими як критичні медіа, зокрема газетами Kurier, Standard і Falter. Дилетантськими є також численні законопроекти, перші редакції яких суперечать або Конституції, або праву ЄС. Парламент блокують, вимагаючи вкладатися в найкоротші строки. Це скидається на ранню фазу системи Орбана, коли партія «Фідес» зумисне засипала парламент протягнутими законами, які доводилося постійно змінювати. 


Наприкінці 2018 року австрійський уряд опинився з нечіткою аж до небезпечності з погляду європейської політики позицією. Внутрішньополітичні дилетанти без найменшої поваги до демократичної громадськості, але з добрим чуттям пропаганди. Сімейний бонус має покращити фінансове становище багатьох родин. Отже, виборці отримують не лише видовище, а ще й хліб. Питання тільки, чи путч молоді настільки імунізує і християнське коріння «нової АНП», що вона витримає демонстративну гармонію з праворадикальною партією. Кількість виступів проти явно негуманних депортацій шукачів притулку зростає.


План Курца очевидний: подарувати партнеру-против­нику повільну смерть в обіймах, яка врешті знову закінчиться своєрідною імплозією правих, а популярність Курца тим часом зростатиме. До нього добре застосовне виборче гасло великого зразка «Курц передусім!». А на що тим часом перетвориться європейська правова й соціальна держава Австрія, не так важливо. 

схожі публiкацii

Новини RedTram

Loading...