Суспільство 2019-01-17 08:47 Козлюк Станіслав

Лефортовське мовчання

Що відомо про долю полонених моряків

Росія і далі утримує українських моряків у полоні. 15 і 16 січня Лефортовський районний суд Москви продовжив арешти для 24 українців, яких РФ захопила в полон під час бойового зіткнення 25 листопада в Азовському морі. Подивитися на процес приїхали рідні моряків та дипломати з різних країн. Однак судові засідання оголосили закритими. 

 

Попри неодноразові заклики Заходу звільнити полонених, Кремль тримається своєї лінії й переконує: українські військові є просто «порушниками державного кордону» й аж ніяк не військовополоненими. Попутно Москва відмовляється показати медичну документацію, яка допомогла б зрозуміти, скільки точно українців поранили росіяни під час атаки і який у них стан здоров’я.

 

Читайте також: Військовополонені гібридного конфлікту

 

Варто нагадати, що майже одразу після нападу на наші кораблі поблизу Керченської протоки Україна звернулася до Європейського суду з прав людини, який, своєю чергою, вирішив: РФ має надати медичну документацію щодо стану здоров’я моряків. І поставив для Москви дедлайн — 2 грудня. Утім, попри вимоги, РФ жодних документів не надала. Уже 4 грудня ЄСПЛ ухвалив нове рішення: ув’язнені моряки, зокрема й поранені, мають отримувати всю необхідну медичну допомогу. Разом із тим Євросуд нагадав Росії і про вимогу надати відповідну документацію. Станом на 16 січня 2019-го жодної офіційної інформації про стан здоров’я полонених немає. Як і незрозуміло, коли і яка саме допомога надавалася українцям. Виникають питання й щодо точної кількості поранених. Адже від самого початку повідомляли про шістьох людей, яких травмували на обстріляному росіянами броньованому катері «Бердянськ». Але згодом офіційні російські джерела зменшили їхню кількість рівно вдвічі — до трьох осіб. Українські офіційні органи, зокрема офіс уповноваженого з прав людини, цю інформацію ретранслювали.


Тут потрібно пояснити, що всі дані про стан здоров’я полонених на Азові військових, якими володіє Україна, ґрунтуються на словах самих військовополонених. Родичі й частина адвокатів припускають, що травми могло отримати більше моряків. Мова, зокрема, про контузії, які росіяни не діагностували.

Станом на 16 січня 2019-го жодної офіційної інформації про стан здоров’я полонених немає. Як і незрозуміло, коли і яка саме допомога надавалася українцям. Виникають питання й щодо точної кількості поранених. Адже від самого початку повідомляли про шістьох людей


«Не так давно від адвокатки, яка зустрічалася з Андрієм, ми отримали оновлену інформацію про стан його здоров’я. Андрій їй нібито розповів, що рани загоїлися, він добре почувається, ліки не потрібні. Водночас у нього 10 січня був український консул. І він нам сказав дещо інше. Наприклад, що з пораненого коліна досі не зняли шви, йому боляче ходити сходами, потрібна фізіотерапія, є підозри на контузію. Такі припущення консул робить, оскільки під час особистого спілкування побачив судини, які полопалися в очах. Рани на ногах досі загоюються, лишаються осколки в нозі. Тобто в майбутньому потрібна операція. Розбіжності в інформації виникають, можливо, тому, що Андрій знає від адвоката: про його стан здоров’я повідомлятимуть рідним. І, певно, не хоче, щоб ми дуже непокоїлися», — розповіли Тижню родичі моряка Андрія Ейдера.


За словами адвоката Ейдера Євгенії Закревської, загрозлива ситуація й з іншими «офіційними» пораненими. Так, в Андрія Артеменка поранення очей, можуть бути проблеми із сітківкою та рогівкою. У Василя Сороки проблеми з рукою: припускають, що пошкоджено нерв, сухожилля, м’язи, не працює кілька пальців. Очевидно, у майбутньому можуть знадобитися операція та реабілітація. Проте чи може російський слідчий ізолятор забезпечити таке лікування на належному рівні — питання риторичне. Українське Міністерство охорони здоров’я, маючи лише уривчасту інформацію, дало свій висновок: необхідне медичне обстеження за межами СІЗО. Адвокати, які захищають поранених моряків, подавали відповідне клопотання до РФ. Однак відповіді на нього досі немає.


«За майже два місяці ми не отримали від Росії жодних даних щодо стану здоров’я військовополонених українців. І в моїй практиці таке вперше, щоб РФ так відверто ігнорувала рішення Європейського суду з прав людини. Зазвичай бодай якусь уривчасту, применшену інформацію, якісь нечитабельні ксерокопії документів вона надає. Але в історії з моряками повна тиша. Це загрозливо. Як на мене, завданням України нині є домогтися медичного обстеження та лікування полонених моряків», — коментує Тижню ситуацію Євгенія Закревська.

 

Інфографіка: Моряки в російському полоні


Окрім рішень ЄСПЛ Росія ігнорує й Женевську конвенцію 1949 року. Так, посилаючись саме на неї, українці відмовлялися відповідати на запитання суддів 15 січня. А захист вимагав, щоб провадження передали до Московського гарнізонного суду. Адже згідно з Конвенцією справу військовополонених має розглядати військовий суд. Проте російська Феміда на це не зважає. Передавати справу з Лефортовського суду відмовилися. Крім того, адвокати заперечували проти продовження арешту. Адже військовополонених мають тримати не у в’язницях, а в спеціально облаштованих таборах. Але й тут відмова.


«Військовополонених можна тримати в спеціально облаштованих таборах, але не в тюремних умовах. У таборі вони мають право носити свою військову форму й знаки розрізнення, не бути розділеними між собою. А в СІЗО їх перевдягли в тюремні роби й розсадили по різних камерах. Основна позиція російської сторони — і слідства з прокуратурою, і суддів — «якщо немає війни, то немає і військовополонених, це звичайна кримінальна справа». Насправді Женевська конвенція 1949 року про поводження з військовополоненими передбачає, що вона «застосовуватиметься в разі оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту», — написав 15 січня на своїй сторінці у Facebook адвокат Романа Мокряка Ілья Новіков.

 

Читайте також: Росія затягує азовський вузол


«Так, наші моряки є військовополоненими. Це єдина можлива позиція. Вона очевидна і для України, і для міжнародної спільноти. Адже таких явних військовополонених у нас іще не було. Так, Росія може довго з нами сперечатися про Кримський півострів і те, як користуватися Керченською протокою. Хоча тут немає про що сперечатися. Але є факт: військові РФ відкрито обстріляли українських військових. Про те, що наші судна військові, росіяни знали на момент атаки. Але все одно відкрили вогонь. Тобто це бойове зіткнення. Тут можна й треба з’ясовувати, хто винен (відповідь очевидна, але явно неприємна Росії). Заперечувати, що атака на кораблі була бойовим зіткненням, — це суперечити здоровому глузду. Це не затримання під час начебто порушення кордону. Моряків взяли в полон в результаті атаки на їх кораблі», — наголошує Закревська. 


Що в цьому випадку може робити Україна? І далі використовувати положення Женевської конвенції. Закревська зауважує, що один із кроків, до якого можна вдатися, — пошук країни-покровительки, третьої сторони, яка допоможе звільнити українців із полону. Також треба вимагати створення змішаних медичних комісій з українських і російських лікарів, які мають обстежити військових. Необхідно негайно повернути важкопоранених до України. Поранених і не тільки — на територію країни-гаранта. Щоправда, публічно інформація про пошук такої «третьої країни» поки що не озвучувалася.