Суспільство 2019-01-17 17:00 Олег Фея
  ▪  

Світлана Благодєтєлєва-Вовк: «Нашою діяльністю ми хочемо показати, хто насправді господар в українській науці»

Ініціативна група українських науковців «Дисергейт», що викриває факти плагіату та псевдонауки під час захисту дисертацій можновладцями й простими людьми, працює три роки.

Її історія почалася зі скандалу навколо докторської дисертації Катерини Кириленко, дружини віце-прем’єра В’ячеслава Кирилен­­ка. Зго­­дом «Дисер­гейт» знайшов плагіат у кандидатській Арсенія Яценюка, роботах численних ректорів і чиновників. 


І вже третій рік поспіль «Дисергейт» проводить конкурс «Академічна негідність року», на якому всі охочі можуть проголосувати за найгучніші скандали в українській науці та освіті. Щоправда, серед тих, хто голосує, значний відсоток науковців та освітян. Третій конкурс закінчився 15 січня й приніс чимало сюрпризів. Тиждень поспілкувався з однією із засновниць і координаторкою «Дисергейту» кандидаткою економічних наук Світланою Благодєтєлєвою-Вовк про викриття плагіату, погрози активістам, корумпованих «токсичних» ректорів, студентські протести, про те, як шахрують іноземці з українськими дисертаціями, про квантову культурологію й астральні тіла у вихованні молоді. Одне слово, про найтемніші справи української освіти й науки.

 

Розкажіть, як виник «Дисергейт».


— Усе почалося, коли 13 січня 2016-го доктор філософських наук Тетяна Пархоменко викрила плагіат у ди­сер­тації Катерини Кириленко та опуб­лікувала статтю на «Українській правді», яка набула розголосу. Пані Тетяна там не лише подавала факти плагіату, а показала, що нова влада в особі В’ячеслава Кириленка, тодішнього міністра культури, поводиться так само, як і попередники. Тетяна розплющила очі на те, що наука й освіта не реформуються. На той час міністр освіти й науки Сергій Квіт сприяв захисту Катерини Кириленко. Пані Тетяна зверталася до МОН ще до моменту затвердження рішення про присвоєння ступеня, подавала матеріали про плагіат, але їх проігнорували. Історія ланцюговою реакцією призвела до руйнації інститутів атестації наукових кадрів. Адже нова міністерка освіти Лілія Гриневич підписала нормативний акт, згідно з яким позбавити наукових ступенів через порушення стало неможливо до утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). А епопея з НАЗЯВО триває й нині. Фактично з 2016 року в нас немає інституцій, що карають людей, які займаються плагіатом, фабрикаціями в науці. 

 

Читайте також: Рік грантів в українській науці

 

Ця історія стала каталізатором, а як виник сам «Дисергейт»?


— Моя колега-математик Ірина Єгорченко звернула увагу на псевдонаукові абзаци в дисертації Кириленко. До цього долучився фізик, академік Вадим Локтєв, він написав у МОН відкритого листа щодо цієї маячні. Так сформувалася невелика спільнота людей, які мали що сказати. Ми провели прес-конференцію щодо кейса Кириленко. До ядра спільноти ввійшли Тетяна Пархоменко, Ірина Єгорченко, доктор фізико-математичних наук Сергій Шарапов, доктори медичних наук Віктор Досенко та Світлана Арбузова, кандидатка філософських наук Алла Сингаївська, докторка філологічних наук Елеонора Шестакова, кандидат біологічних наук Олег Смірнов. До речі, останні двоє у 2016-му викрили плагіат і в статтях самої Лілії Гриневич. 

Якщо ми, активісти, дістанемо перевагу, то шахраї боятимуться плагіатити через високі ризики бути викритими. Якщо ж переможуть шахраї, то нормальні науковці й активісти виявляться витисненими за межі системи, втратять роботу


Ми домовилися далі займатися викриваннями. Так народився «Дисергейт». Однією з пропозицій було переглянути дисертації вищих керівників держави. Ми знайшли плагіат у науковій роботі Яценюка, що оприлюднили 2017 року. Трохи побоювалися щодо можливих переслідувань активістів, та влада зреагувала на викриття не так, як ми сподівалися! Його просто проігнорували. Проте наслідки для Яценюка були. Це негативно позначилося на його іміджі серед іноземних політиків із тих держав, де цінують репутацію. 

 

Яка мета проведення конкурсу «Академічна негідність року»? У Facebook ви декларували ціль — привернення уваги до проблем плагіату, корупції та псевдодосліджень в українській науці. Чи це все?


— Не тільки привернути увагу суспільства. Ми й так постійно це робимо. Головне — заявити, хто в домі господар. Ним є не Міністерство освіти і науки, яке покриває плагіаторів, а доброчесні науковці, що виявляють недоброчесні факти, доводять їх до логічного закінчення. Ми не хочемо, щоб токсичні установи далі панували у вищій освіті. І разом з однодумцями заявляємо: не дозволимо вам і надалі займатися імітацією, фальсифікаціями, боротимемося, зокрема, оприлюднюючи матеріали цього конкурсу.

 

Номінацію «Плагіатор року» у вашій премії виграв Дмитро Дроздовський. Він досить відома людина, та все ж таки не міністр…


— У пана Дроздовського знайшли плагіат у докторській монографії, та він уперто не реагував на ці свідчення. Унаслідок цього викривачі взялися за інші його праці. Виявилося, що людина з метою рухатися кар’єрними сходами крала та запозичувала тексти іноземних авторів і стала відомою. Нині, як член конкурсної комісії Шевченківської премії, як редактор журналу «Всесвіт», як один із радників МОН, що курирує реформу середньої школи, він має чимало впливу. Дроздовського викрила група відомих за кордоном науковців — команда Тамари Гундорової. На її здивування, відбувся колосальний спротив людей Дроздовського цьому. Їй просто брехали в очі. До його групи підтримки входять дуже впливові особи. Вони вже починають боротися з активістами. На останньому заході, у «Книгарні Є», де виступала Гундорова, знайшлися нападники на її наукову спадщину. Це вже маніпуляційні технології підривання авторитету людини, що є викривачем. Це політика! Проте загалом добре, що сьогодні таке відбувається в освіті. Раніше все було тихо й гнило, а тепер ситуація виходить на світло, до неї привертається увага суспільства, тож є шанс щось змінити. Якщо ми, активісти, дістанемо перевагу, то шахраї боятимуться плагіатити через високі ризики бути викритими, постати в епіцентрі скандалу, втратити вплив. Якщо ж переможуть шахраї, то нормальні науковці й активісти виявляться витисненими за межі системи, втратять роботу.

 

Читайте також: Змінитися, щоб бути лідером

 

Таке вже відбувалося з членами «Дисергейту»?


— Так. Тетяну Пархоменко звільнили. Мені не продовжили контракт наприкінці 2014 року, ще до «Дисергейту», через виступи проти корупції в Національному педагогічному університеті імені Драгоманова. Власне, оці контракти в системі освіти й науки — запобіжник щодо виступів науковців і викладачів. Кийок проти нелояльності. Так само й переслідування Ірини Єгорченко. Тесля хотів покарати її, зокрема фінансово: хотів 50 тис. грн за «компенсацію моральної шкоди».

 

На мою думку, премія цього року вийшла політизованою. З одного боку Дроздовський, з другого — Ольга Богомолець, голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, що виграла номінацію «Псевдонауковець року».


— У нас немає упереджень щодо політики. Головне, щоб висунення кандидатів на антипремію були обґрунтовані. Пані Богомолець номінували в коментарях в одній із груп. Не знаю, чи є політичне підґрунтя там. Та вона робила скандальні заяви щодо вакцинації в Україні, які заперечило Міністерство охорони здоров’я в одній із публікацій. Так, питання щеплень стосується виживання українців. Епідеміологічна ситуація страшна. І кір, і от скоро може бути епідемія дифтерії, грип. Звичайно, коли політик, голова комітету Верховної Ради, науковець вкидає в публічний простір псевдонаукові заяви, громадськість має їх оцінити належним чином. 

 

Які ще були кандидати в цій номінації?


— Усі кандидати на «псевдонауковця» були викриті протягом року. Наталія Поліщук за «відкриття» космічно-божественного типу особистості. Оксана Гавеля за її «квантово-орбітальну теорію культурології», про яку писало чимало фізиків, і завдяки їхнім зусиллям дисертацію зняли із захисту. Це й Тамара Тюрина, від дисертації якої волосся дибом стає! Торсійні поля, лептони, абсолютне ніщо, тонкі тіла, астрал — і все це в контексті виховання молоді! Із середовища медиків номінувався Сергій Бубновський і його компанія I-MED за біорезонансну терапію. Висуванець же, якому «симпатизує» «Дисергейт», — Валерій Михайлович Бебик. 

 

Читайте також: Реформа науки. З багатьма невідомими

 

За «Христа-галичанина, за будина Будду, за українців-ханів Мамая і Чінгіза та весь сором загалом»? А ще його ж на Шевченківську премію номінували. За те саме!


— Для раціональних людей, знайомих із науковим методом, усе, що походить від Валерія Михайловича, — посягання на наукові здобутки. Звичайний народ його підтримує, адже «теорії» Бебика дуже прості й людям хочеться пишатися. Присвоїти собі Христа! Назва Галичина й Галілея схожі, тому Христос походить з України. Це просто смішно. 

 

А ще його полюбляють наші телеканали й російські ЗМІ, що розносять будь-яку його заяву. 


— Звичайно, це використовуватимуть проти становлення української національної ідентичності. Коли ми висували Бебика, в одній із груп докторка наук захищала його, адже «патріот, за все українське». Ми дискутували, казали, що українське — це не пустопорожні інсинуації. Українське — це про науковий метод. Вона не погодилася. Навіть серед науковців є колосальна проблема з критичним мисленням. 

 

Розкажіть про номінацію «Токсичний ректор» і її переможницю Катерину Амосову.


— Тут лідерами стали Катерина Миколаївна Амосова з Національного медичного університету імені О. О. Богомольця та Михайло Захарович Згуровський, ректор Київського по­­літехнічного інституту. Починаючи з лютого минулого року, МОЗ ухвалило рішення усунути Амосову від виконання обов’язків ректорки НМУ через незабезпечення умов проведення іспитів «Крок» (система екзаменів для визначення компетенції студентів-медиків. — Ред.). Амосова двічі в суді скасовувала це рішення. Та ось 10 січня вже цього року її ознайомили з новим наказом про звільнення. До протистояння залучена спільнота НМУ, що поділена у своїх позиціях. Практично рік університет «ковбасить», нормальний освітній процес під загрозою.

 

У вашій іншій номінації «Скандал року» маріонеткові «студентські протести» в університеті імені Богомольця також серед номінантів?


— Це подали незалежні від «Дисергейту» люди. Була велика кількість повідомлень, що лідери цього «протесту» пов’язані певними інтересами з адміністрацією Амосової. Ми бачимо, що за всім формальним боком справи, судами триває протистояння між впливовими людьми. Ідеологічне, непримири­­ме. Конфлікт наразі неможливо розв’язати. Треба було все робити ще 2015-го. Тоді до міністра Квіташвілі звернулися студенти з інформацією про багатомільйонні зловживання адміністрацією Амосової. Якби ректорку відсторонили за кримінальним провадженням через корупцію, торішнього конфлікту вдалося б уникнути, очистивши університет від її команди й токсичних людей. 

 

Читайте також: Юлія Безвершенко: «На рівному місці інновацій не побудуєш, треба розвивати фундаментальну науку, прикладну, а слідом за ними розробки й технології»

 

У цій номінації взагалі «смачні» кандидати: подвійна дисертація Чжан Сінь із філософії освіти, скандальне рішення суду у справі Тесля — Єгорченко, антикорупційні студентські протести в КПІ. Вони в ній, власне, і перемогли.


— Є багато прикладів, коли саме студентське середовище проявляло спротив системі. У 2014 році — «студентська революція» в НМУ. Далі — студентські виступи в НПУ імені М. П. Драгоманова. Студентський проект «ШеваПіл» у КНУ. Усі ці ініціативи були придушені або розпалися, декого зі студентів виключено. Наші «токсичні ректори» вже знають, як поводитися в таких ситуаціях. І тут несподівано виникає проект випускників і студентів КПІ StudWatch. Через ProZorro вони перевіряли документи, пов’язані з господарською діяльністю КПІ, і накопали зловживань на десятки мільйонів. Вони звернулися до журналістів-антикорупціонерів. Для адміністрації був удар, покарання здавалося неминучим. І в ректора Згуровського знайшли проблеми в декларації, імовірну несплату податків на активи в США. Пікантна особливість у тому, що він відповідатиме за законами Америки. На мою думку, це не дасть скандалу затихнути. Мета викриттів StudWatch — не притягнути Згуровського до відповідальності, а почати системне очищення КПІ. У мене великі надії на них. На тлі розслідувань студенти почали протести, на які Згуровський вивів літніх людей, буцімто викладачів КПІ, із метою дискредитувати студентський рух і звинуватити його в продажності, показавши в ЗМІ нібито «куплених» дідусів і бабусь. Самі протести він називав «загрозою національній безпеці». І є ще проблема. Якщо та ж таки Амосова підпорядковується МОЗ, яким керує Супрун, то Згуровський відповідає перед МОН на чолі з Лілією Гриневич. Він є людиною, на яку вона покладається, авторитетним серед інших «токсичних ректорів». У нього дуже сильні позиції в системі, проте він має чимало проблем всередині КПІ та колосальну шкоду репутації. 

 

Ще одна ваша номінація, «Спец(з)рада», про недоброчесні дисертаційні ради. Перемогла рада з НПУ імені М. П. Драгоманова, у якій повторно захистилася горезвісна Чжан Сінь. Невже в іноземців є такий великий попит на українські дисертації, що вони готові порушувати закон?


— Попит є і зовнішній, і в самій Україні. Навіщо докладати зусиль, якщо ти за гроші отримаєш певний статус? Щодо Чжан Сінь. Наприкінці 2017‑го до мене звернувся один викривач, що своєю ідеєю змінив нашу тактику. До того ми викривали впливових людей, проте не змогли жодного з них позбавити ступеня. От він і запропонував боротися з плагіатом у дисертаціях, що мають з’явитися або тільки-но були захищені. Наприклад, ми виявили плагіат і я пишу офіційну заяву до спецради. Якщо її ігнорують або робота вже захищена, ми подаємо заяву в Атестаційну колегію МОН. Вона може або затвердити рішення спецради, або скасувати. Ми вчинили згідно з цим алгоритмом щодо Чжан Сінь, яка захищалася в Харківському національному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Вона «написала» дисертацію з філософії освіти «Репрезентація національної ідентичності у просторі сучасної освіти», не знаючи української. Робота, звичайно, має великі текстові запозичення. І — о диво! — 20 березня 2018 року Атестаційна колегія скасувала рішення ради. 


Згодом той викривач мені пише: Чжан Сінь захищається в НПУ імені Драгоманова. Із тією самою дисер­тацією. Це взагалі є порушенням усіх норм. У МОН мені пояснили, що на тому ж таки засіданні Атестаційної колегії дали дозвіл на захист плагіаторам. Хоча взагалі-то дисертації з виявленим плагіатом повторно захищати не можна. А якщо в неї є якісь проблеми іншого характеру, то не раніше як за рік. А тут чотири місяці минуло! Я була на повторному заході. Чжан Сінь не могла слова сказати самостійно, нам заборонили знімати. Ганебна історія. І от спецрада університету імені Драгоманова фіналіст у нашому конкурсі. Звичайно, я знову написала заяву, на що мені відповіли: нема плагіату! До того ж МОН сфальсифікувало протокол із засідання 20 березня. Воно приписало Гриневич слова, які вона не казала, і цей допис був на користь плагіаторів. При цьому згаданий вище Згуровський керував роботою Атестаційної колегії. Саме відбувалися протести проти нього, у залі сиділи активісти StudWatch. І ось справу по захисту Чжан Сінь знову відправили на розгляд. Згуровський, мабуть, не хотів ще більше вдарити по своїй репутації.

 

Чого ви нині очікуєте від проведеного цього року конкурсу?


— Наша діяльність — сигнал еліті, що вона не залишиться безкарною. Соціально-економічна ситуація зміниться, і їх притягнуть до відповідальності. По-друге, це сигнал суспільству: не бути байдужим, захищати свої інтереси. Адже без науки й освіти майбутнє вкрай сумне. І сигнал чесним науковцям: долучайтеся, єднайтеся, виконуймо разом цю справу. Усі викривачі наразі не пов’язані жодним чином із «Ди­сер­гейтом», вони надають корисну інформацію. Яка може бути реакція? Крики еліти, що ми підриваємо їхню репутацію. Цих неспроможних до управління кадрів.

 

------------------

Світлана Благодєтєлєва-Вовк народилася 1972 року. Кандидатка економічних наук, голова ради ГО «Точка росту: освіта і наука», співзасновниця та координаторка антиплагіатного руху «Дисергейт». Працювала професоркою в НПУ імені М. П. Драгоманова, та була звільнена, зокрема, через свої антикорупційні ініціативи.