Суспільство 2019-02-09 10:19 Гончарова Єлизавета
  ▪  

Донбас. Війна за воду

Чим загрожує «націоналізація» бойовиками частини компанії «Вода Донбасу»

Гостре питання забезпечення водою Донеччини та Луганщини, як окупованих, так і вільних їхніх частин, із початку війни доводилося тактовно називати «компромісним». Лінія фронту поділила території, але система водопостачання залишається єдиною. У компанії «Вода Донбасу» наголошують, що працюють за українськими законами у вимушених обставинах і намагаються якомога менше коментувати рішення, які довелося ухвалювати через необхідність обслуговувати окуповану територію. Але навіть без пояснень зрозуміло, що отримання платежів, обслуговування обладнання, оплата роботи працівників на окупованій території без взаємодії з так званою владою з того боку просто неможливі. Наприклад, у великих містах гроші за воду приймають у так званому «Республіканському банку», а в інших населених пунктах працюють різні мобільні пункти для платежів, графіки приймання яких є на офіційному сайті компанії. Це, як і вся її діяльність, звичайно, не було б можливим без узгодження з терористами, навіть якщо є сприяння міжнародних гуманітарних організацій. Такий стан речей мусили мовчки терпіти як українська сторона, так і бойовики. Бо навіть за наявності бажання нашкодити одне одному перекриванням води, фізично виконати це нереально. Адже єдине джерело водопостачання області — канал Сіверський Донець — Донбас, водогін кілька разів перетинає лінію фронту, а вільні та окуповані населені пункти зв’язані один з одним. 

 

Читайте також: ОРДіЛО: Прискорення невільного падіння


Але несподівано правила гри починають змінюватися. Сепаратистські ЗМІ оприлюднили плани фейкових керманичів щодо об’єднання частини структурних підрозділів компанії, розташованих на території, яку тимчасово не контролює Україна, у «республіканське підприємство» з оформленням на нього всіх її працівників. Про це заявив Сергій Наумець, «міністр будівництва ЖКХ». Про його досвід роботи на Крайній Півночі Росії та причетність до зведення олімпійських об’єктів у Сочі можна прочитати на сайті «Миротворець». На заяву відреагував голова делегації Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Алан Ешліманн, який був здивований таким поворотом подій і запропонував провести незалежний аудит компанії, щоб оцінити потреби з модернізації системи водопостачання області. А голова донецької обласної Військово-цивільної адміністрації (ВЦА) Олександр Куць чітко наголосив, що Україна не збирається втрачати своє: «Донецька обласна державна адміністрація, яка є власником КП «Вода Донбасу», наполягає на тому, щоб під час проведення аудиту, а також надалі в процесі модернізації системи водопостачання Донеччини компанію розглядали як єдину на всій території області (зокрема, і на окупованій її частині)». Він вважає, що такі заяви — це чергова спроба маніпулювання та шантажу заради «підвищення ставки в переговірному процесі». 


Попри впевнену риторику нашої влади, яка спрямована все ж таки більше на питання стратегічні, ніж практичні, навряд чи процес уже вдасться припинити. Бо в бажанні «віджати» та «ореспубліканити» всім цим приїжджим «міністрам» немає рівних. Але навряд чи внаслідок того кардинально зміниться картина водопостачання, бо те, що існує у фізичному сенсі, змінити якимись фейковими розпорядженнями все одно швидко не вийде: ані напрямок руху води в каналі, ані поєднаність населених пунктів, поділених лінією фронту, розпорядженнями не переінакшиш. А ось фінансова складова процесу обслуговування та користування, найімовірніше, зміниться офіційно. У компанії «Вода Донбасу» від коментарів традиційно відмовляються, посилаючись на вимушене перебування «між двох вогнів». Але неофіційно деякі спеціалісти припускають, що одним із можливих варіантів стануть нові домовленості, згідно з якими бойовики візьмуть на своє утримання самі водоканали, а за користування водою далі платитимуть через міжнародні організації.

 


Це певною мірою дещо розв’яже руки самій компанії, яка, хоч би як це намагалися завуальовувати, співпрацює з терористами та змушена йти на компроміси й порушення законодавства. Правозахисники вже стикалися з випадками, коли працівники «Води Донбасу», які начебто офіційно працювали у прифронтових місцевостях, що територіально належали до підрозділів, які залишилися на окупованій території, не змогли стати на облік у Центр зайнятості чи оформити пенсію за віком через те, що компанія певний час взагалі не платила за них податки. І відсутність у деяких платіжних документах, які видають на руки працівникам, наприклад, згадки про військовий збір, теж вказує на наявність певних компромісних схем. І ще цікавий момент: наприкінці минулого року, ще до гучної заяви псевдоміністра, відбулося переформатування деяких підрозділів компанії на вільній території, яке включало, зокрема, і перевпорядкування. Тому навряд чи офіційний розділ став для «Води Донбасу» таким уже неочікуваним. Але в цій ситуації, як і у випадку з іншими «націоналізаціями», що відбулися раніше, є небезпечніші ризики, ніж нюанси фінансової політики самої компанії. Окрім затоплених шахт і вирізаних на металолом заводів ми можемо дістати глобальну екологічну катастрофу через руйнацію системи водопостачання, яка, ще раз наголошую, на Донбасі єдина незалежно від лінії фронту.

 

Читайте також: Яким ви бачите Донбас через п’ять років?

 

Можливо, усвідомлення ризику, що з кожним днем збільшується, і підштовхнуло обласну владу нарешті дати офіційний старт процесу створення незалежного водогону для забезпечення прифронтових населених пунктів. Зокрема, міста Торецьк, що не раз опинялося на межі катастрофи через пошкодження водогону під час бойових дій. Про розробку проекту сповістив голова ВЦА Олександр Куць, зауваживши, що він буде недешевим, але для його реалізації планується залучати кошти з державного бюджету та є сподівання на допомогу донорів. Якщо в проект буде закладено також будівництво фільтрувальної станції, ітиметься про 350 млн грн. Звичайно, це тільки окремий проект, який не може запобігти всім можливим наслідкам «господарювання» окупантів, але початок цього процесу надзвичайно важливий для розв’язування подальших конфліктів та уникнення спроб маніпуляцій і шантажу.