Світ 2019-03-04 16:14 Анатолій Шара

Die Welt: цугцванг в Венесуелі, загрози для Європи

Платіжна система для Ірану, дипломатичні ігри навколо Північної Кореї – основні теми видання.

Редактори  видання повідомляють, що європейці створюють платіжну систему для торгівлі з Іраном. Простіше кажучи, Німеччина, Франція та Велика Британія вирішили створити для себе зручні алгоритми для активізації торгівлі з Тегераном. Для чого це потрібно? Відповідь дуже проста – уникнути американських санкцій. Ця система має назву «Інстекс», працюватиме вона з Парижу, а очолює цей весь процес колишній менеджер Коммерцбанку Пер Фішер. Іран вітає це рішення і вважає його виконанням частини домовленостей досягнутих ще в 2015 році. Американське посольство в Німеччині погрожує різкими та рішучими заходами. Вашингтон обіцяє накласти санкції на європейські компанії, якщо вони скористаються «Інстекс». Ця дипломатична дилема триває вже давно. Американці хочуть покарати цю країну за поновлення ядерної програми, європейці ж хочуть усмирити її не такими радикальними методами. Німецька промисловість з великою зацікавленістю спостерігає за розвитком подій. Звичайно, промисловці прекрасно розуміють наслідки будь-якого кроку. Якщо розглядати ситуація  на макро рівні, то для європейців важливішим є інше питання - чи зможе Тегеран постачати нафту, а зовсім не продаж медикаментів, продуктів харчування. Необхідно все зважити чи є сенс торгувати з Іраном з огляду на неминучість санкцій. Німеччина намагається все ж знайти якійсь геополітичні рішення. Ангела Меркель піднімала цю тему під час візиту до Японії. На даному етапі навіть не можна говорити про гіпотетичну участь Токіо в проекті «Інстекс». Японці дуже обережно ставляться до ініціатив, які йдуть в розріз з американською політикою. Схоже, що ситуація з торгівлею з Іраном буде лише ускладнюватися. Ясно, що тут немає простих рішень.

 

Читайте також: Die Welt: слабкість Європи полягає в боягузтві Німеччині, Путін погрожує США

 

Міхаель Штюрмер переконує, що існує багато серйозних загроз для союзу західних держав.  Головна проблема для Європи полягає в тому, що Німеччина сама потребує більше захисту. Без сили США та їх ядерної зброї складно побудувати європейську безпекову систему, особливо проти Росії. Як і раніше, в часи Гельмута Коля, саме постачання газу з Росії стало надзвичайно дискусійною темою для відносин з США. Вашингтон чітко вказує на очевидні загрози для безпеки Німеччини. Але місцеві політики на це практично не звертають уваги.  Здається, що вони забули для чого американці утримували (та продовжують це робити) свій військовий континент. В першу чергу, це дозволяло усмиряти геополітичні апетити росіян. Ну і звичайно, наявність американських вояків заспокоювало західні європейські держави. Але оманливі роки відносного спокою після розвалу СРСР зробили свою справу. Західні демократії повірили в те, що всі попередні заходи відносно безпеки вже не потрібні. Вони почали зменшувати свій військовий потенціал. А тема оборони стала цікавити виключно спеціалістів. Але проблема в тому, що Німеччина вже давно уникає чесної розмови про свою роль у створенні потужної європейської безпекової архітектури.  З приходом Дональда Трампа, позиція США щодо спокою в Європі змінилася. Тепер, ЄС повинен сам піклуватися про свою оборону. Ясно, що ніхто не був готовий до цього кроку. А Берлін потрапив у складну ситуацію, адже йому важко співпрацювати з США, але й вижити без них неможливо. Звичайно, що у Вашингтону свої плани. Зрештою, це над-держава. А для ЄС настали часи турбулентності. Адже, Росія не спить а поступово відновлює свою міць.

 

Читайте також: Die Welt: як Захід проспав “вставаніє з колєн” Росії, провал фінського соціального експерименту

 

Торстен Крауель стверджує, що Кім все ще в грі. Північнокорейський диктатор недооцінив Дональда Трампа. США володіє всією інформацією по прихованим потужностях для збагачення урану. Проте й Трамп не досягнув поставлених цілей. На нещодавній конференції Дональду Трампу поставили два запитання, які є критично важливими для майбутнього корейського півострову. На одне питання він дав відповідь, на інше ні. Перше запитання стосувалося того чи збираються США посилювати санкції відносно Північної Кореї у зв’язку з зривом зустрічі очільників двох держав. Трамп відповів, що цього не передбачається. І пов’язав це з турботою про простих людей. Але зрозуміло, що в переговорах з США, на Північну Корею здійснюється тиск зі сторони Китаю та Росії. Тому всім зрозумілі ось ці всі геополітичні хитрощі. Але друге запитання чи вважає Трамп Північну Корею державою з ядерною зброєю?  І тут вже американський очільник обійшовся без прямої та чіткої відповіді. По факту питання так і зависло в повітрі. Очевидно, що він не міг дати ту відповідь, на яку очікував весь світ. Адже, це безпосередньо вплине на результат переговорів. Отже, ця зустріч не принесла результатів. А це значить, що таємні переговори будуть продовжуватися. Трамп знав, за які ресурси він грає в цей покер. Але він не приймав Північну Корею як рівноцінного гравця. Так, було принаймні спочатку. Тиск на диктатора був величезний. Адже, певний баланс сил складався на півострові десятиліттями. І тут потрібні тільки виважені рішення. Американський президент спробував виставити як свою перемогу нібито обіцянку Кім Чен Ина не випробовувати ядерну зброю. Всі розуміють, що це зовсім не те, що очікувалося від зустрічі. Тож потрібно запасатися терпінням, яке дуже потрібне для вирішення північнокорейського питання.

 

Читайте також: Die Welt: венесуельські тітушки, небезпечна газова залежність Європи від Росії

 

Тобіас Койфер описує яскраву безпомічність Вашингтону. Незважаючи на всі погрози венесуельський лідер Мадуро почав жорстокими засобами придушувати опозицію. Американський план з постачаннями гуманітарної допомоги провалився.  І тепер кожній із сторін цього конфлікту потрібно доводити свою рішучість. А це як відомо призводить до суттєвого зменшення простору для маневрів.  І для Вашингтону ситуація якраз найгірша. Адже весь світ бачить, що США не вдається переламати розвиток подій на свою користь. Мабуть не варто казати, як сприйматимуть США у випадку невдачі і кому це потрібно. Опозиціонер Гуайдо втрачає дорогоцінний час. Чим більше він залишається за кордоном, тим меншими стають його шанси на зміну статусу-кво. До того ж, дещо заспокоїлася й регіональна ситуація. Американські союзники, як виявилося не готові до рішучих дій. Бразилія та Колумбія не хочуть застосовувати військові сили для зміщення Мадуро. І це, звичайно, дуже дратує Вашингтон. І тут треба звернути увагу на той факт, що Богота так і не дала офіційного дозволу на розміщення 5000 американських солдат. І це все змушуватиме США діяти. При цьому, скоріш за все діяти доведеться самостійно. Адже сприятливий момент для виконання своїх завдань вислизає з рук. Ставки тут вже підвищилися до максимального рівня. І скоро можна буде побачити найближчим часом, який сценарій розвитку подій обрали сторони.