Світ 2019-03-12 11:41 Крістіна Браузе , Алєксєй Гок
  ▪  

Die Welt: Центрифуга пліток

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан почав брудну кампанію до виборів у Європарламент. Дезінформація грає на руку правим популістам навіть за межами країни. Кричуща брехня дієвіша за правду

Із плаката всміхаються двоє чоловіків, так, наче вони щось накоїли. Текст поруч усе пояснює: «Ви також маєте право знати плани Брюсселя». Брюссель — то ці двоє: президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер та американський мільярдер Джордж Сорос. На плакаті нібито їхні плани: «Вони хочуть запровадити обов’язкову квоту поселення. Вони хочуть послабити право держав-членів на охорону кордонів. Імміграційними візами хочуть полегшити імміграцію».
Постер, який сьогодні представив уряд прем’єра Угорщини Віктора Орбана, із правдою має мало спільного. Навпаки, плакатну кампанію можна назвати дотеперішнім піком дезінформаційної передвиборчої боротьби. Сорос роками є мішенню теорій змов не лише для Орбана, а й для правих популістів усього світу.


Приклад американського мільярдера показує, що праві популісти зуміли тим часом поширити своє бачення світу на всі країни й мови. Тим, хто сіє дезінформацію, вдалося оптимізувати свої методи, тепер органи ЄС, уряди та соціальні платформи борються за гідну відповідь. Фейкові новини й дезінформація з’явилися у виборчій кампанії США 2016 року й спричинили великий резонанс, так само як і в референдумі щодо Brexit. Юнкер чітко відреагував на особистий випад Орбана: люксембуржець виступає за виключення з консервативної фракції партії Орбана «Фідес». Тема дезінформації також хвилює Юнкера: у грудні його комісія розробила «План дій проти дезінформації». «Кампанії з дезінформації, — йдеться в ньому, — часто є частиною гібридної війни». Росію прямо згадують із «досить однозначними доказами».

 

Читайте також: Компромісу з Німеччиною щодо міграції не буде - Орбан


Але як така пропаганда поширюється через кордони? 30 жовтня словенський сайт Nova24TV опублікував статтю про те, що мігранти на Балканах для фінансування своєї втечі отримували кредитні картки від американської компанії MasterCard. Через два дні статтю підхопила європейська філія американського порталу InfoWars, відомого поширенням теорій змов. Там уже з’явилося ім’я Сороса,  ненависної постаті для правих. Нарешті 3 листопада німецька сторінка PI-News перетворила це на «наплив мігрантів до Європи завдяки MasterCard і Soros-Express». У наступні дні статті з’явилися на правих сайтах Норвегії та Італії.


Цікаво те, що в брехні була частка правди. У деяких державах Управління верховного комісара ООН у справах біженців справді видає кредитні картки з певною сумою, які, однак, можна використовувати лише в конкретній країні та лише для щоденних витрат. І Сорос до цього не має жодного стосунку. Але то абсолютно не цікавить поширювачів. Їхня мета — створити ненависних персон, на яких можна повісити всі помилки й проблеми. Цим вони не лише активізують власних виборців, а й руйнують довіру до своїх опонентів.

 є мережа сайтів, які час від часу публікують неправдиву або неточну інформацію і при цьому цитують одне одного, зокрема й через кордони. Інтереси та повідомлення цих інтернет-активістів раз у раз збігаються з офіційними позиціями правих популістських партій


Джованні Заньї, директор італійського порталу Pagella Politica, перевіряє достовірність таких повідомлень. Він стверджує, що знайшов відповідь на те, як вони поширюються: є мережа сайтів, які час від часу публікують неправдиву або неточну інформацію і при цьому цитують одне одного, зокрема й через кордони. Проте він додає: «Ми не маємо доказів наявності координованих дезінформаційних кампаній». Те, які особи та які держави кидаються брудом, відомо. Як і те, що в усіх країнах праві популісти роблять ставку на однакові образи ворога. Але залишається під питанням, чи справді дезінформація поширюється скоординовано всією Європою.


Принаймні дослідження виборів у Швеції, Італії та Німеччині показують, що є своєрідні ретранслятори, наприклад праві користувачі, які свідомо популяризують маніпулятивні повідомлення. Згідно з даними Institute for Strategic Dialogue напередодні виборів у баварський ландтаг на очорнення головної кандидатки партії «Зелених» Катаріни Шульце разом працювали праві екстремісти з різних країн. Збирати про неї бруд закликали на інтернет-форумах.


Інтереси та повідомлення цих інтернет-активістів раз у раз збігаються з офіційними позиціями правих популістських партій. Минулої осені було дві паралельні кампанії проти Пакту ООН про міграцію: правоекстремістського ідентитарного руху та партії АдН. В альянсі, випадковому чи зумисному, вони намагалися затаврувати угоду. І досить успішно.

 

Читайте також: Європарламент розгляне можливість введення санкцій проти Угорщини

 


Мартін Еммер із берлінського інституту Weizenbaum досліджує використання цифрових медіа. Він вважає, що дезінформація може мати дві мети. Суть першої полягає в тому, що є повідомлення, покликані переконати людей у певних позиціях, але їхній мобілізаційний потенціал обмежений. Більше успіху очікується від другої: введення конкретних тем у порядок денний. Приклад — міграційна політика. Масове поширення правими популістами частково маніпулятивних повідомлень робить цю тему нагальнішою, ніж вона є насправді.


У випадку з пактом про міграцію це відчув і федеральний уряд Німеччини. Для швидшої реакції в майбутньому розробили оцінку соціальних мереж і веб-сайтів, систему раннього попередження. Обертаючись назад, виконувач обов’язків прес-секретаря уряду Ульріке Деммер каже, що суперечливі дебати щодо пакту про міграцію Берлін помітив запізно. «Але тоді ми послідовно реагували», — зауважує він. Урядова прес-служба з відповідними міністерствами опублікувала відео та статті у формі питань-відповідей. Це нерівна боротьба: факти замість контратак.


На таку дилему ще кілька років тому звернула увагу Емілі Габер, посол Німеччини у Сполучених Штатах. Вона казала, що правова держава не може відповідати тією ж монетою. «Дезінформацію слід викривати, — вважає Емілі. — Щоправда, вона завжди буде на крок попереду. Це, так би мовити, структурний недолік правової держави».

 

Читайте також: Вебер і Орбан проведуть закриті переговори в Будапешті


Дослідження Фонду «Нова відповідальність» (Neue Verantwortung) про поширення неправдивих новин перед виборами в Бундестаг засвідчило, що перевірка чи виправлення фактів лише частково дієві у викритті фейкових новин: «Майже всі проаналізовані брехливі повідомлення мали більше поширення, ніж їхні розвінчання або правдивий виклад фактів». Правда потребує часу та поширюється куди повільніше, ніж емоційні чи сенсаційні новини.


Під це підлаштовує свої дії і Єврокомісія. «Для виявлення, аналізу та відсічі дезінформації вирішальними є перші години після її публікації», — йдеться в плані дій. Тому ставку на систему раннього попередження роблять і в Брюсселі. До середини березня її мають створити в Німеччині разом із Міністерством закордонних справ. Але залишається питання: чи справді така європейська система є рішенням проблеми? Достатньо подивитися на плакат Юнкер — Сорос для того, щоб зрозуміти, що ще може видати угорський уряд.


Не варто недооцінювати роль Facebook — до відповідних контрзаходів у соцмережі вдаються замало, із цим погоджується багато експертів. У вересні разом із Google, Mozilla й Twitter концерн зобов’язався підвищити прозорість. Однак ще до цього Facebook оголосив, що запровадить власний так званий AdArchive (архів реклами) в Німеччині, щоб уможливити публічне відстеження бюджетів на рекламу.

 

Читайте також: Die Welt: Орбана спіткав гнів ринків


Досі компанія свій план не реалізувала. Якщо Facebook видаляє фальшиві профілі, як-от нещодавно вчинив із 289 сторінками та 75 обліковими записами, пов’язаними з російським новинним сайтом Sputnik, то вдається до цього переважно через порушення стандартів спільноти, а не через зміст або власників. Наприкінці січня компанія разом із Twitter схоже вчинила з кількома сотнями підроблених сторінок, пов’язаних з Іраном.


У грудні було оприлюднено два дослідження для Сенату США про те, як Росія через інтернет втручалася в американську політику. У центрі уваги «Агентство інтернет-досліджень» (Internet Research Agency, IRA). Це російська фабрика тролів, яка належить довіреній особі президента РФ Владіміра Путіна. За даними Міністерства юстиції США, бюджет російської мережі тролів, до складу якого входить ІRА, із 2016 року до середини 2018-го перевищив $35 млн. Щоправда, згідно з дослідженням компанії New Knowledge 2017 року «найефективнішою платформою» для IRA став не Facebook, а Instagram.


Наскільки спроби маніпулювання успішні, сказати важко. Соціальні мережі дають ученим лише обмежений доступ до даних. Тому Єврокомісія звертається безпосередньо до громадян. «Комплексний захист від дезінформації потребує активної участі громадянського суспільства», — ідеться в плані дій. Єврокомісія оголосила в березні «тиждень медіа-грамотності» із заходами в країнах-членах. Досі сайт із датами показує лише три події. І жодної в Німеччині.