Культура 2019-05-03 12:58 Ігор Закус

Jazz Kolo в українському культурному просторі

Що об’єднує різні покоління українських джазменів

Джаз — форма музичного мистецтва, що виникла наприкінці XIX — початку XX століть у результаті синтезу африканської та європейської культур. Характерними рисами джазу стали імпровізація, поліритмія, основана на синкопованих ритмах та унікальному комплексі прийомів виконання ритмічної фактури, — свінг.


Дуже швидко музиканти та композитори з усього світу почали активно опановувати й розвивати ритмічні та гармонійні ідеї джазу. Ця форма музичного мистецтва стала модною та елітарною. Джаз надзвичайно розвинувся, набув різних форм, поєднав у собі кілька жанрів. Утворилися різні напрямки та стилі: свінг, бібоп, біг-бенд, мейнстрим, страйд, стиль Канзас-Сіті, джаз Західного узбережжя, кул (прохолодний), хард-боп, ладовий (модальний), прогресив-джаз, соул-джаз, грув, фрі-джаз, кріейтів, ф’южн, постбоп, ейсід-джаз, смуз-джаз, джаз-мануш та інші.

 

Читайте також: Сімон Леренґ Вільмонт: «У близькому майбутньому ми побачимо вагому зміну в сприйнятті того, яким може бути документальне кіно»


Оскільки джаз свої коріння має в блюзі (народній музиці рабів, привезених до Америки з Африки), то природно, що музиканти та композитори інших країн, які почали грати джаз у себе вдома, привнесли в це мистецтво власні характерні риси, менталітет, темперамент, мелос. Отже, сьогодні джаз — міжнародне мистецтво, що поєднало різні культури світу та надзвичайно збагатилося завдяки цьому.


Українська земля завжди була багата на таланти. Тут повсякчас живе творчість, мистецтво, музика… Навіть важко уявити українця без цих речей. Тому в нашій країні народна творчість на особливому рівні. Вона різна, глибока та самобутня. До того ж українці легко й швидко сприймають нові світові тенденції культури. Так сталося і з джазом. В Україні джаз з’явився в 1950-х роках. Сталося це великою мірою завдяки таким музикантам, як Володимир Симоненко, Володимир Молотков, Юрій Кузнецов, Євген Дергунов, Єфим Марков. У часи, коли не було інтернету, коли ми жили «за парканом», Володимир Симоненко компонує та видає перший радянський Real Boock-збірник джазових стандартів. Володимир Молотков та Володимир Манілов пишуть і видають джазові школи гри на гітарі. Це надихає та розвиває наших виконавців. І джаз починає жити на наших землях теж.

 


Так сформувалося перше покоління українських джазових музикантів, які грали джаз на концертах, у клубах, ресторанах, записували платівки, видавали підручники, школи, збірники п’єс. Ось дехто з них: Володимир Молотков, Сергій Швірст, Євген Дергунов, В’ячеслав Полянський, Артем Алексанян, Юрій Кузнецов, Енвер Ізмайлов, Єфим Марков, Юрій Яремчук, Володимир Соляник, Олександр Саратський. У 1980-ті ці музиканти активно працювали, залишили багато хорошої музики. Велику колекцію джазових композицій, які виконують українські джазмени, зібрав Леонід Гольдштейн у популярній тоді телепрограмі «35 хвилин джазу». Джаз можна почути й на українському радіо, великою мірою завдяки Олексію Когану. 

Оскільки джаз свої коріння має в блюзі (народній музиці рабів, привезених до Америки з Африки), то природно, що музиканти та композитори інших країн, які почали грати джаз у себе вдома, привнесли в це мистецтво власні характерні риси, менталітет, темперамент, мелос


У 1990–2000-х роках, зі здобуттям Україною незалежності, до Києва активно з’їжджаються молоді джазмени. Адже місто стає столицею, і перспективи роботи для музикантів тут значно вищі. Так формується друге покоління українських джазових виконавців: Юрій Шепета, Максим Гладецький (Вінниця), Ігор Закус (Червоноград), Сергій Овсянников (Краматорськ), Сергій Табунщик (Миколаїв), Володимир Волков (Херсон), Родіон Іванов, Михайло Баньковський, Олександр Гарькавий, Віталій Савенко, Лана Меркулова (Донецьк), Віталій Іванов, Наталія Лебедєва, Артем Менделенко, Алік Фантаєв, Олександр Муренко (Київ), Володимир Шабалтас, Дмитро Александров, Олександр Лебеденко, Денис Дудко, Олексій Саранчін (Харків). Це далеко не повний перелік музикантів, яких можна зарахувати до другого українського джазового покоління.


На початку 2010-х процес концентрації джазових музикантів у Києві триває. Хтось приїздить у пошуках роботи, хтось навчатися. Так формується третє покоління українських джазових музикантів. Ось деякі прізвища: Ілля Єресько, Денніс Аду, Павло Литвиненко, Костянтин Іонен­ко, Ігор Гнидин, Павло Галицький, Олександр Ємець, Олег Марков, Павло Сидоренко, Сурен Томасян, Богдан Гуменюк, Дмитро Коваленко, Данило Зверхановський, Ілля Алабужев, Олексій Боголюбов, Станіслав Чумаков, Ольга Лукачова, Тамара Лукашева, Юхим Чупахін, Дмитро Бондарєв, Сергій Балалаєв, Олександр Поляков… Цей список може бути значно довшим.

 

Читайте також: Джаз без бомонду


Сьогодні формується четверте покоління українських джазових музикантів. Це 20-річні юнаки та дівчата. Хтось із них навчається в Україні, хтось за кордоном. Їхні здобутки ще на них чекають. Отже, чотири джазові покоління творять та розвивають українську імпровізаційну музику. І вона дуже різна, бо на те є певні умови, свої причини. Важливу роль у розвитку джазу в нашій країні відіграють вітчизняні джазові фестивалі. Їх не так багато, як у Європі чи Америці, і, на жаль, не всі сьогодні функціонують: Київ (Jazz in Kyiv, «Єдність», Am I Jazz? Festyval, Jazz Kolo), Львів (Leopolis Jazz, Jazz Bez), Донецьк («ДоДж»), Харків (Za Jazz Fest), Луцьк — Рівне (Art Jazz Cooperation), Одеса (Odessa Jazz Fest), Дніпро («Джаз на Дніпрі»), Вінниця (Vinnytsia Jazzfest). Ці фестивалі мають характерні риси:

1. Бюджети фестивалів дуже малі, тому склад учасників обмежується друзями-музикантами, які можуть приїхати безплатно, або недостатньо професійними колективами, котрі знову-таки приїдуть власним коштом, щоб тільки «засвітитися». Це в жодному разі не вина організаторів, які проводять ті заходи великою мірою на власному ентузіазмі й любові до цієї музики.


2. Найбільший український фестиваль (Leopolis Jazz), маючи потужних спонсорів, привозить нам зірок першого ешелону. За це йому величезна подяка. У нас з’явилася можливість наживо почути й побачити Ела Джерро, Маркуса Міллера,

 

Таню Марію, Джо Зевінула, Чіка Коріа та багатьох інших, і це чудово. Але щоб заплатити чималі гонорари артистам, організатори повинні весь акцент під час рекламної кампанії робити на закордонних зірках. Це об’єктивний момент. Та українські музиканти, які зуміли створити якісний музичний продукт, залишаються поза увагою. 

 

 

Напевно, з огляду або завдяки цим негативним і позитивним тенденціям та особливостям 2007 року музикант і композитор Ігор Закус спільно з Юлією Олійник (видавниц­т­во «Темпора») створили проект Jazz Kolo. Скоро до організаторів приєднався музикант і музичний діяч Роман Нед­зельський (сьогодні директор Палацу «Україна»). Ці люди, кожен зі свого боку, уже 12 років творять і розвивають згаданий вище український джазовий проект. 

 

Читайте також: Небесно-блакитні інструменти


Jazz Kolo (серія джазових концертів) виник, щоб підтримати українську імпровізаційну музику. Він об’єднав навколо себе кращих вітчизняних музикантів, завдяки йому було проведено близько 80 концертів, створено чудову колекцію (15 DVD та 16 CD) авторської джазової музики, видано своєрідну антологію — 5 CD-збірників українських інструменталістів, кожен із яких презентує окремий інструмент (фортепіано, гітара, саксофон, бас-гітара та барабани). За допомогою цієї колекції можна проаналізувати напрями й тенденції розвитку вітчизняних виконавців у музиці з 1980-х до сьогоднішніх. Також створено серію телевізійних програм, де українські виконавці грають різні стилі джазової музики та розповідають про особливості, характерні риси й секрети кожного. Представлено серію різних авторських програм вітчизняних джазових виконавців. І тут можна спостерігати за розвитком і формуванням обличчя українського джазу. Наші джазмени стали дорослими, вони пропонують цікаві твори та ідеї. І для них дуже важливо бути представленими в європейському джазовому просторі, спілкуватися на рівних із європейцями та американцями мовою музики, мовою джазу. Саме така ідея двох останніх музичних років Jazz Kolo. Проект запрошує європейських джазменів спільно з українцями створювати музичні програми, спілкуватися, ділитися ідеями та музичними враженнями, музикувати разом в Україні та за кордоном.

 


Ще однією важливою складовою джазового життя в Україні, крім фестивалів, є клубне життя та майданчики концертних залів і театрів. Сьогодні цей процес активізується. І Jazz Kolo зі своїми концертними програмами — частий гість у таких місцях. Напевно, головними рисами та особливостями проекту є цікаві музичні ідеї, висока технічна якість, глибока національна ідейність, фіксування на аудіо- та відеоносіях висококласного українського музичного продукту, сприяння його розвитку, що природно дають організаторам стимул для створення справжнього європейського джазового свята, де представлені кращі українські джазмени на рівних зі світовими. І дуже хочеться вірити, що серія концертів Jazz Kolo, які відбуваються щороку, завершуватиметься міжнародним джазовим конкурсом і фестивалем із добрими традиціями та ім’ям. 

схожі публiкацii