Світ 2019-05-16 13:00 Лазарева Алла
  ▪  

Вітер зі Сходу

На Заході не знають, що думати про Зеленського

Франкомовна преса досить стримано коментує результати президентських виборів в Україні. Повідомлення переважно інформаційного характеру. Більшість часописів обмежується нейтральним переказом біографії новообраного президента, наголошуючи на його атиповості та нечітко прописаній програмі. Спроб портретних замальовок зовсім небагато: французькі Paris Match, La Croix та швейцарська Le Temps. 
«Зеленському вже не смішно», — зазначає в заголовку часопис Paris Match, аргументуючи тим, що період відеороликів, із яких складалася президентська кампанія Зеленського, мав би завершитися, але незрозуміло, що далі? «Усі, хто хотів би про це дізнатися, можуть орієнтуватися на сюжет фільму «Слуга народу-2»: «Після шести місяців роботи нової влади економічна ситуація погіршується. Ціни зростають, національна валюта знецінюється. Рейтинг популярності президента швидко падає. Він потребує негайної фінансової допомоги від МВФ, якої не отримає, якщо Україна не здійснить антикорупційні реформи... У відчаї глава держави мусить звернутися по допомогу до свого запеклого політичного ворога — колишнього прем’єра, якого він власноруч посадив за ґрати внаслідок політичного скандалу...».

 

Читайте також: Труднощі становлення


Загальний тон більшості дописів про нового президента України доволі обережний. Paris Match згадує про «недоладну платформу» та «непрофесійну кампанію», яку за бажання можна побачити й політичним новаторством, відмовою від «політики за старими стереотипами». Проте здобути владу не означає ефективно її використовувати в майбутньому. «Поламати систему, як він пообіцяв, перебуваючи під постійним тиском агресивної Росії, що заповзялася зламати Україну, буде вкрай важко», — зазначає Tribune de Genève. «Виборці побачили в Зеленському можливість повернутися спиною до політичного класу, який вони вважають неефективним та корумпованим», — робить висновок швейцарський часопис. Проте знати, що не подобається, не означає розуміти, як діяти, щоб ситуація змінилася на краще.
Швейцарська газета Le Temps побачила Володимира Зеленського «дзеркалом нового світу», а його прихід до влади — результатом «недозволеного зв’язку між реальністю та фантастикою». «Карколомний успіх нового українського президента — це свідчення того, що глобальний світ, керований соціальними мережами, не знає кордонів, — підсумовує часопис. — Потрібно наголосити на українському внеску до «оновлення світу»: народи, незадоволені своєю буденністю, приходять до урн із метою позбутися еліт без жодного уявлення, що буде далі». У франкомовних публікаціях про результати українських виборів очевидно бракує якісної аналітики, а словосполучення «стрибок у невідоме» та «крок у невизначеність» зустрічаються дуже часто. Ще один спільний момент багатьох текстів — наголос на «очевидності української демократії», оскільки президенти постійно змінюються і ніхто не може впевнено передбачити результати чергових перегонів заздалегідь.

 

Читайте також: У нових умовах


«Україна не стане частиною Росії та не ввійде до євразійського простору, — переконані в Le Temps. — Демократія закоренилася: дух Майдану формуватиме політичний пейзаж і в наступні роки. Курс на Захід став наслідком консенсусу українського суспільства, новий лідер його підтвердив». Оптимістичні швейцарці припускають навіть, що «вітер відродження Європи прилине зі Сходу», не уточнюючи, що принесе цей вітер: позитивні зміни чи руйнацію тої крихкої політичної рівноваги, що утримує континент від масштабних конфліктів останні 70 років.
Паризький тижневик L’Express непокоїться перспективами відносин України з Росією у контексті впливу війни, яка триває п’ять років, на європейську безпеку, економіку та політику. Журнал зазначає, що Владіміру Путіну, який уособлює «максимальний політичний контроль», мусить протистояти людина, що демонструє «кричущий брак політичної культури». Публікація L’Express проголошує початок постполітичної епохи, наголошуючи, що в Україні так чи інакше ідеологія відіграє значно меншу роль, ніж економічні мережі співпраці та спільні бізнесові інтереси лідерів. Висновок статті радше песимістичний: «Із пострадянського склерозу досконалі демократії не народжуються». 
«Чи потрібно засвітитися на ТБ, щоб мати успіх у політиці?» — розмірковує французький тижневик Marianne та порівнює успіх Зеленського з механізмами здобуття популярності, що привели до влади Трампа в США та Беппе Ґрілло в Італії. Кожен із цих політичних лідерів забезпечив свою впізнаваність телебаченням. «У реальності заможний Зеленський має куди більше спільного з ненависними елітами, ніж зі стражденним народом», — іронізує Marianne та припускає, що «усмішка й образ ідеального зятя» нового українського лідера ще не гарантує вдалого президентства. Західна преса посіла спостережну позицію та не поспішає з висновками.