Світ 2019-05-30 12:41 Лапаєв Юрій
  ▪  

США-Туреччина: приборкання норовливого

Як розвивається ситуація довкола російських ракетних систем для Туреччини

Нещодавно Тиждень уже писав про дипломатичний конфлікт між Сполученими Штатами й Туреччиною через бажання Анкари придбати чотири батареї російської зенітно-ракетної системи С-400 «Тріумф» (див. «Тріумф неволі», № 15/2019). Однак ситуація лишається далекою від вирішення. Понад те, дипломатична перепалка може перейти в серйознішу фазу ультиматумів. 


Так, недавно стало відомо, що американська сторона від прохань перейшла до суворих вимог: Анкара має відмовитися від угоди з Російською Федерацією до початку червня нинішнього року. До того ж вона повинна придбати американський аналог — протиповітряні комплекси Patriot. У разі невиконання цих вимог Туреччину буде виключено з програми F-35, наявні винищувачі будуть перебазовані, а проти самої країни можуть бути застосовані вже економічні санкції. Адже партнерство Анкари з Москвою підпадає під положення Акта щодо протидії противникам Америки через санкції (Countering America’s Adversaries Through Sanctions Act, CAATSA). Речниця Державного департаменту США Морган Ортаґус прокоментувала позицію Сполучених Штатів так: «Якщо це (купівля С-400. — Ред.) станеться, будуть справж­ні й дуже негативні наслідки». 

 

Читайте також: Туреччина між двома "друзями"

 

Крім того, ймовірно, до цих обмежувальних заходів можуть долучитися деякі країни — члени НАТО та інші союзники США. Так, уряд ФРН уже заявив, що рішення Туреччини про придбання російських ракет є важким питанням для Альянсу й Німеччина вітатиме зміну Анкарою свого рішення. А Саудівська Аравія, ще один американський партнер, розпочала економічний наступ на Туреччину, закликаючи інвесторів утриматися від бізнесу в цій країні, а туристів обирати інші маршрути. Деякі члени королівської родини навіть вдалися до бойкоту продукції звідти. Так, губернатор Ер-Ріяда принц Фейсал бін Бандар нещодавно демонстративно відмовився пити турецьку каву, а принц Абдулла ібн Султан аль-Сауд використав відеозапис цього для заклику ігнорувати все турецьке. І хоча основною причиною такої поведінки саудитів є наслідки вбивства опозиційного журналіста Джамаля Хашукджі торік, однак не можна виключати й певного впливу Сполучених Штатів. 


Утім, сучасна Туреччина не може дозволити собі показати слабкість. Тому у відповідь Вашингтону президент Ердоган сказав, що «угода є завершеною», а про її скасування «не може бути мови». Також турецький лідер вважає, що рано чи пізно отримає винищувачі F-35. Скасування їх поставок із Америки він не розглядає. До цього додалася заява міністра оборони Хулусі Акара про те, що «США не хочуть зрозуміти та прийняти» думку союзника щодо угоди. При цьому очільник оборонного відомства підкреслив: Анкара цілковито виконує всі вимоги щодо програми F-35, а в Сполучених Штатах триває підготовка турецьких пілотів та технічного персоналу. Водночас, за його словами, Туреччина вже почала готуватися до можливого застосування санкцій CAATSA. Хоча і досі має надію, що Дональд Трамп зможе захистити свого союзника по Альянсу від покарання. Проте з часом риторика Хулусі Акара змінилася: у своєму інтерв’ю від 27 травня цього року для газети Cumhuriyet він уже оголосив, що в поставках російських систем можливі затримки, через що Туреччина отримає їх не в червні, як було заплановано, а «в найближчі місяці». Це може свідчити про те, що переговори з американською стороною досі тривають.  

Поки що єдиним, хто виграє від конфлікту між Туреччиною та США, є Кремль, якому фактично одним пострілом вдалося виконати два завдання: обійти санкції й отримати покупця на продукцію свого оборонпрому та посіяти розбрат серед країн НАТО

 


Цілком очікувано в цей дипломатичний діалог втрутилася й Москва. Так, речник президента Росії Владіміра Путіна Дмітрій Пєсков заявив, що Кремль «негативно ставиться до будь-яких ультиматумів узагалі й вважає їх неприйнятними». І теж зазначив, що угода вважається завершеною. Це відповідає звичній тактиці «розділяй та володарюй», яку російська верхівка застосовує проти Заходу. Мета — посіяти розбрат у НАТО з метою зменшення його обороноздатності.

 

Час збиратися? Криза довкола поставки російських зенітних ракетних систем (ЗРС) поновила дискусію щодо необхідності виведення американської ядерної зброї з Туреччини

 

Ердоган, своєю чергою, не зупинився на досягнутому й пішов у своїх планах ще далі. Так, 18 травня він без розкриття деталей анонсував, що після завершення контракту із С-400 Анкара перейде до спільної з Москвою розробки ще одного протиповітряного комплексу С-500. На відміну від попереднього покоління, С-500 «Прометей» виявлятиме цілі на більшій відстані. Зросте й дальність ураження, що дасть змогу включити ЗРС у систему стратегічної протиракетної оборони. Наразі С-500 перебуває на стадії розробки. Раніше представники Міноборони Росії повідомляли про плани взяти ЗРС на озброєння ЗС РФ у 2016 році, однак пізніше терміни було переглянуто. Наразі очікується, що перший дослідний зразок буде готовий не раніше ніж у 2020-му. Можливо, завдяки співпраці з Анкарою Москва намагається дістати доступ до новітніх технологій та матеріалів, необхідних для подальшої роботи над ЗРС. Адже оборонна промисловість Туреччини останнім часом демонструє значні успіхи, у той час як Росія обмежена санкціями, які вдарили по розвитку армії. 

 

Читайте також: Ердоган заявив, що США працюють у Сирії проти інтересів Туреччини, Ірану і Росії

 

Водночас криза довкола С-400 не обмежується лише санкціями та винищувачами. Навпаки, проблема набуває стратегічного значення, адже дедалі частіше в аналітичних колах порушується питання щодо доцільності перебазування американської ядерної зброї, яка наразі зберігається в п’яти європейських країнах, зокрема й у Туреччині. Йдеться про авіаційні бомби В61 з ядерною бойовою частиною, що на авіабазі Інджирлік. З огляду на прохолоду у відносинах між Анкарою та Вашингтоном, а також дружні стосунки між Путіним та Ердоганом тримати американський арсенал у цій країні стає небезпечно. Невпевненості додає й агресивна політика РФ у Сирії: американська база в Туреччині стає занадто вразливою, зважаючи на її географічне положення поблизу цієї арабської країни. 

 

Чи буде знайдено вихід із кризи, стане відомо буквально за кілька тижнів. Наразі ситуація складається так, що жодна сторона не прагне компромісу. Можливо, зменшити напруженість вдасться союзникам: нещодавно французьке оборонне відомство запропонувало Туреччині протиповітряну систему Samp-T виробництва франко-італійського консорціуму Eurosam як альтернативний варіант. Наразі цю пропозицію розглядає турецька сторона. Однак це швидше стане не заміною російським комплексам, а додатком до них. А поки що єдиним, хто виграє від конфлікту між Туреччиною та США, є Кремль, якому фактично одним пострілом вдалося виконати два завдання: обійти санкції й отримати покупця на продукцію свого оборонпрому та посіяти розбрат серед країн НАТО. С-400 виправдовує свою назву «Тріумф».