Світ 2019-06-23 10:08 Олександр Кореньков
  ▪  

Терористичний інтернаціонал

Чому тероризм глобалізується та чим це загрожує світовій безпеці

У розвинених країнах уже навчилися боротися з терористичними організаціями. Принаймні про це свідчить кількість розкритих терористичних змов. Так, за два останні роки у Великій Британії було виявлено та знешкоджено 19 таких змов. За словами Саджида Джавіда, міністра внутрішніх справ Великої Британії, 14 із них були джихадистськими, 5 пов’язані з праворадикалами. У США тільки 15 із 121 терористичної змови, що сталися в 1993–2017 роках, виявилися повністю успішними (дані моніторингу Comparing Failed, Foiled, Completed and Successful Terrorist Attacks). Інші були своєчасно розкриті переважно через витік інформації про наміри теракту або ж роботу інформаторів у лавах терористів. 


Професор Пол Піллар із Джорджтаунського університету пояснює слабкість терористичних організацій на Заході тим, що вони залишають багато слідів для розвідки. Досвідчений ветеран ЦРУ Піллар наводить два основні методи пошуку терористів у Сполучених Штатах. Це радіоелектронна розвідка, або SIGINT (від signals intelligence), та HUMINT (від human intelligence). Перший метод полягає в збиранні інформації, яка передається через всі можливі засоби радіо- та електронної комунікації (наприклад, телефони чи месенджери). Другий охоплює всю інформацію, джерелом якої може бути людина. Це і класичне шпигунство, і допити, і робота свого агента під прикриттям. Обидва ці методи дуже ефективно працюють саме проти організацій. Діяльність жодної терористичної організації неможлива без певного набору обов’язкових складових, як-от вербування й тренування членів, пошук і розподіл ресурсів, комунікація всередині та поза організацією. І кожна з них продукує цілу купу «відбитків»: електронних, інформаційних, біологічних тощо. Саме ці «відбитки» й дають змогу знайти та знешкодити організацію. 

 

Радикальна децентралізація 


Цю слабкість добре усвідомлюють самі терористи. Ще на початку 2000-х один із ключових стратегів та ідеологів «Аль-Каїди» Абу Мусаб ас-Сурі обґрунтовував необхідність відмовитися від централізованих підпільних організацій на користь децентралізованих автономних груп. У своїй роботі «Вихід із кризи» ас-Сурі запевняв прихильників, що «не можуть ні нині наявні, ні майбутні організації повалити уряди їхніх країн за допомогою таємної організації, яка веде боротьбу в межах класичної системи: коли є таємна організація з пірамідальною ієрархічною структурою, якою керує амір (командир), що перебуває в підпіллі». Натомість він пропонував використовувати групи, які «не утворюють загальну організацію, не дають собі назв, не мають ні єдиної методики, ні спільного аміра, адже з ним вони стануть ієрархічною організацією, яка буде легко ліквідована спецслужбами внаслідок затримання лише кількох членів». 

 

Читайте також: Американський сенатор запропонував визнати РФ спонсором тероризму


Два найбільші теракти в США після атаки 11 вересня скоїли саме одинаки. У 2016 році відвідувачів гей-клубу в Орландо розстріляв прихильник «Ісламської держави» Омар Матін (49 убитих). А 2017-го в Лас-Вегасі Стівен Педдок розстріляв натовп глядачів музичного концерту, убивши 58 осіб. В Ізраїлі на зміну атакам смертників із лав «Бригад Ізз ад-Діна аль-Кассама» прийшли напади озброєних ножами жінок та підлітків. У Росії місце знищеного батальйону «Ріядус-Саліхін» зайняли діти та смертники-одинаки. І успіхи спецслужб у розкриті терористичних змов, і заклики лідерів терористів бути обережнішими та більше уваги приділяти безпеці, і тенденція до збільшення атак терористів-одинаків у США та Європі ніби підтверджували висновки ас-Сурі. Але терористи не збираються відмовлятися від організацій, професійно вишколених бойовиків і масштабних спланованих заздалегідь нападів. 

 

Раціональний вибір слабших 


Ще у 1980-х роках дослідниця Марта Креншоу в роботі «Причини тероризму» доводила, що в основі рішення організації взятися за терористичні методи боротьби лежить свідомий політичний вибір. «Коли група усвідомлює, що варіанти для неї обмежені, тероризм приваблює саме своєю відносною дешевизною та простотою, а також тим, що потенційний здобуток від його використання високий», — пише Креншоу. Тероризм, на думку дослідниці, допомагає таким організаціям у вирішенні двох ключових завдань. По-перше, відповісти на репресії з боку влади в умовах, коли немає інших легальних засобів. По-друге, привернути до себе увагу та дістати підтримку з боку певної групи, яку вони вважать «своєю». За Креншоу, групи, які хочуть «деморалізувати уряд, дістати підтримку народу, спровокувати насильство з боку режиму, надихнути послідовників або домінувати в ширшому русі опору, слабкі до режиму й нетерплячі діяти, часто вважають тероризм раціональним вибором». Якщо погодитися з цим твердженням про раціональність вибору тероризму, тоді логічно, що кожна така організація шукатиме найефективніших засобів для реалізації стратегії тероризму. Простіше кажучи, те, що краще привертає увагу, залякує та провокує, для терористів має більше значення. 


2015-го американська дослідниця тероризму Бурчу Пінар Алакок із Вебстерського університету проаналізувала атаки терористів-смертників, які були скоєні у 1970–2010 роках. Вона дійшла висновку, що, «незважаючи на поточне зростання нападів терористів-одинаків, терористичні організації залишаються найбільш організованими, ресурсними та ефективними виконавцями терактів». Участь організації в підготовці атаки смертника, за висновками дослідниці, суттєво збільшує летальність цього нападу. Напад терориста-смертника, який діє самостійно, без допомоги організації, у середньому призводить до загибелі дев’яти осіб. Напад терориста-смертника, якого підготувала організація, — до загибелі 14 осіб. Таким чином, організації вбивають більше за одинаків, а для терористів, які завжди шукають максимально руйнівну з доступних зброю, критерій летальності є одним із ключових. Крім того, організації надають терористам такі переваги порівняно з діями одинаків, як системність, гнучкість і більша тривалість ефекту, отриманого від нападу. На відміну від одинаків, напади яких можуть бути спонтанною реакцією на певний подразник, наприклад заяву певного політика чи напад на членів своєї спільноти, організації ретельно готують кожну операцію, що є елементом більшої кампанії. 

 

Віддалене управління 


Яскравим прикладом є діяльність такої секретної служби в структурі «Ісламської держави», як «Амніят аль-Харидж». Вона спеціалізується на підготовці терористів для організації та виконання нападів за межами «халіфату». Відносно свіжим прикладом її роботи є невдала спроба теракту в Лівані. У грудні 2018-го Інформаційним відділом Сил внутрішньої безпеки Лівану завдяки роботі підставного агента було розкрито мережу терористів «Ісламської держави», якою керував оперативник «Амніяту» з території провінції Ідліб у Сирії. Показово, що, перебуваючи в іншій країні, терорист зумів організувати доставку до Лівану готових до використання саморобних вибухових пристроїв (один із яких важив більше ніж 4 кг) та відеоінструкцій з їхньої активації. Підготовка до теракту тривала кілька місяців і включала збір інформації про потенційні мішені (за планом, ними мали стати місцеві християни), налагодження кур’єрського каналу доставки  (бомби, сховані у великих шматках звичайного сиру, передавалися через таксі) та координацію безпосередньої підготовки атаки. І хоча теракту вдалося запобігти, рівень організації та системність, із якою працювали терористи з території іншої країни, змусили ліванських силовиків бити на сполох. Робота таких координаторів дуже схожа до того, чим займаються співробітники ФСБ та кадрові російські військові на Донбасі. Вони не тільки воюють, а також вербують, організовують інших, забезпечуючи їх усім необхідним для здійснення терактів, координують їхні дії та обирають мішені нападу. Якщо потрібно, вони відправляють своїх спеціалістів як інструкторів та командирів. Відмінність лише в тому, що «Ісламська держава» в разі вдалого теракту бере на себе відповідальність. 

 

Читайте також: Сучасний тероризм: напівдержави, вовки-одинаки та атаки смертників


Гнучкість — інша перевага терористичних організацій. Наявність добре вишколених і вмотивованих бійців дає змогу швидко змінювати в разі потреби методи боротьби. Прикладом є терористична кампанія зі знищення врожаю в Іраку, де впродовж травня цього року терористи підпалювали за допомогою саморобних вибухових пристроїв фермерські угіддя та сади місцевих мешканців, які відмовлялися співпрацювати. Масштаби кампанії змусили владу Іраку використовувати військові підрозділи для охорони полів. Інший приклад — технологічні інновації, винайдені терористами. Маючи ресурси та кадри, організації можуть створювати зовсім нові види озброєння, наприклад бойові квадрокоптери, або започатковувати нові тактичні прийоми, як-от використання смертників. 


Нарешті, терористичні організації, на відміну від одинаків, забезпечують тривалий інформаційний супровід терактів. Спеціально навчені люди готують прес-релізи, монтують відео, поширюють у соціальних мережах інформацію про напади. Члени та прихильники терористів вибудовують цілі медіа-імперії в соціальних мережах, із якими дуже важко боротися. Наприклад, прихильники та члени «Ісламської держави» після введення жорсткої політики щодо екстремістського контенту адміністраціями Twitter та Facebook, перенесли свою активність у Telegram. Результати проведеного автором дослідження показали, що терористи створили у Telegram складну, багаторівневу, а головне — дуже стійку до протидії структуру з поширення інформації. Їм вдається не тільки впродовж кількох днів відновлювати всі видалені адміністрацією Telegram канали, а й створювати нові. Саме через Telegram відбувалося вербування членів «Ісламської держави» та поширення новин від її офіційного агентства Amaq Agency. Через Telegram та інший зашифрований сервіс Threema спілкувалися терористи, які влаштували теракти на Шрі-Ланці у квітні 2019-го.

 

Загроза для непідготовлених країн 


Наведені вище переваги існування організації для терористів переконують у тому, що в найближчому майбутньому навряд чи поради Абу Мусаба ас-Сурі будуть узяті до уваги. Хоча використання терористів-одинаків привертає увагу ЗМІ, провокує паніку в суспільстві та відвертає ресурси держави від боротьби з організаціями, усе ж таки останні залишатимуться пріоритетом у стратегії терористів. Просто використовуватимуть їх там, де для цього будуть сприятливі для терористів умови. Поки міжнародна спільнота намагається домовитися, яку організацію та в якій країні вважати терористами, самі терористи вже давно зрозуміли всі переваги глобальної кооперації. Ми можемо спостерігати, як сьогодні на наших очах формується новий терористичний інтернаціонал, що не прив’язаний ані до певної території, ані до певної ідеології. 

 

Читайте також: Терористи-смертники: хто вони й що ними керує


«Ісламська держава», ключова рушійна та організуюча сила цього інтернаціоналу, у своїй пропаганді та діяльності вже давно вийшла за межі дискусії «близького — віддаленого супротивника». Нагадаємо, що раніше між джихадистами точилися запеклі дискусії про те, проти кого потрібно воювати передусім. У таборі їхніх «націоналістів» стверджували, що спочатку потрібно повалити національний уряд і створити власну державу, а потім боротися проти світового порядку. У таборі «інтернаціоналістів», навпаки, переконували в тому, що насамперед треба повалити Захід/США, а потім уже добити ослаблені втратою підтримки національні уряди. «Ісламська держава» запропонувала новий підхід, згідно з яким воювати треба проти всіх і всюди. Навіть якщо в якійсь країні немає при владі ані «муртадів» (відступників), ані американських військових баз, ані міжконфесійного конфлікту чи пригноблення мусульман, усе одно ця країна може та має бути атакована. У кожній державі світу за бажання терористи зможуть знайти «насара» (християн), «яхудів» (іудеїв) або «мушріків» (язичників), щоб виправдати свій терористичний напад. 


Ідеологія в цьому випадку відіграє утилітарну роль: обґрунтувати бажання терористів напасти на незахищену країну. Там, де сили безпеки та уряд готові до боротьби проти підпілля та змовників, терористи атакуватимуть через використання радикалізованих одинаків-прихильників. Там, де влада ігноруватиме терористичну небезпеку, вони формуватимуть підпілля для підготовки масштабних і гучних нападів. Однак в обох випадках головну роль відіграватиме саме організація, яка матиме у своєму розпорядженні добре вишколених, умотивованих та готових до рішучих дій професійних терористів. У 2014 році один канадський громадянин, який добровільно долучився до лав «Ісламської держави», потрапив на секретну зустріч, яку проводили кадрові терористи з «Амніяту». На ній обговорювали плани нападів на країни Заходу. Пізніше, уже в інтерв’ю журналістці The New York Times, він згадував таке: «Там було багато таких. Були люди з Австралії, Британії, Бельгії, Франції. А також із Середньої Азії, пара американців, три або чотири канадці. Вони казали, що в них є багато людей. І Європа для них — тільки одне з місць, куди будуть спрямовані ці люди. Вони розповідали, як нам повернутися назад, як підготувати напад, якими можуть бути ці напади». Цей канадець на прізвисько Абу Хузейфа аль-Канаді не організовував та не скоював нападів у себе вдома. Він повернувся, щоб розповісти свою історію журналістам і поліції. Але скільки з тих майже 2 тис. іноземних бойовиків «Ісламської держави», які з 2014-го повернулися до країн ЄС, учинять так само, як і цей канадець, покаже лише час та ефективна робота спецслужб. У будь-якому разі потрібно готуватися до нової редакції старої практики терористичних змов.