Політика 2019-08-01 09:27 Козлюк Станіслав
  ▪  

Окружний адмінсуд Києва: нова «плівкова» справа

«Шеф! Давай что-то учудим!» — ця фраза зробила знаменитими суддю Євгена Аблова та його начальника Павла Вовка

Приблизно так само, як «чучундри» забезпечили широку славу фігурантам журналістського розслідування щодо розкрадання в оборонній сфері. Тільки цього разу постаралися правоохоронці, а не медійники. Минулої п’ятниці, 26 липня, Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Управління спеціальних розслідувань (УСР) Генпрокуратури провели обшуки в Окружному адміністративному суді Києва (ОАСК). А згодом керівники цих відомств Артем Ситник та Сергій Горбатюк вийшли на спільну прес-конференцію, під час якої продемонстрували доволі цікаві записи розмов між працівниками ОАСК. І якщо від початку, за словами правоохоронців, обшуки проводили в межах розслідувань щодо Майдану, то згодом виявилося, що отриманих матеріалів потенційно може вистачити не на одне кримінальне провадження.

 

 

Широкому загалу Окружний адмінсуд Києва відомий цілою низкою доволі специфічних рішень. Скажімо, саме він свого часу забороняв Євромайдан і фактично дозволив силовикам його розігнати. Судді ОАСК зупинили перейменування Української православної церкви Московського патріархату. Окружний адмінсуд зупинив конкурс на посаду очільника митниці та намагався відсторонити від посади виконувачку обов’язків міністра охорони здоров’я Уляну Супрун. А ще судді ОАСК скасовували націоналізацію ПриватБанку. Також вони відзначилися тим, що кілька разів масово хворіли в дні, коли мали проходити кваліфікаційне оцінювання.

 

Читайте також: Сценічний авторитаризм

 

Власне, ОАСК мали б ліквідувати в межах судової реформи, декларованої попереднім президентом Петром Порошенком. До цього його також закликала активна громадськість. Одна з причин таких вимог: в Окружному адмінсуді й далі працюють «судді Майдану», які виносили рішення щодо протестувальників і протестів під час Революції гідності. Друга причина, яку не припиняють називати представники громадськості, — зв’язок із владою часів Віктора Януковича. Зокрема, з такими одіозними персонажами, як Сергій Ківалов та Андрій Портнов. До того ж цей суд має унікальні повноваження: він може зупинити або скасувати будь-яке рішення міністерства чи іншого органу влади, що міститься в Києві. І, як в історії з Уляною Супрун, здатний встановлювати наявність чи відсутність повноважень у представників влади.

 

 

«Навіть якщо деякі судді будуть перевірені, а деякі звільнені, це не вирішить проблеми ОАСК. Практично весь чинний склад цього суду підбирався Ківаловим (голова суду Павло Вовк — його колишній помічник) та Портновим спеціально для виконання політичних рішень і залишився практично недоторканним до сьогодні. Цей суд має унікальну підсудність: він може визнати протиправним і скасувати будь-яке політичне рішення міністерства чи органу влади, які містяться в Києві», — написав член Громадської ради доброчесності (яка відповідає за очищення судової влади) Михайло Жернаков у своєму блозі на початку тижня, третього дня після обшуків.

 

 

Очікувано, що будь-яку причетність до оприлюднених розмов судді ОАСК відкидають. «У поширеному аудіофрагменті скомпільовані набори слів, певно, сказані в різних ситуаціях та в різний час. Так, ці голоси схожі на голоси суддів ОАСК, але фрази вирізані з контексту, зібрані в різні дні, із різних приводів, навіть у різних місцях. Це ж чутно через різний шум на фоні. Дуже грубо, непрофесійно зроблений монтаж», — запевняє суддя Вовк на своїй сторінці у Facebook.

 

Читайте також: У нових умовах

 

Підтвердити чи спростувати автентичність цих записів могла б експертиза. Бажано призначена через суд. Однак, щоб продемонструвати їх у суді, справа щодо ОАСК має потрапити до зали судових засідань. Для цього щонайменше потрібні підозрювані (бодай частина учасників розмов), а відповідно підпис керівництва Генпрокуратури під відповідними документами. Утім, ГПУ не поспішала. Її очільник Юрій Луценко пішов у відпустку й через соцмережі звинувачував Управління спецрозлідувань у неналежному виконанні роботи: то нібито тексти підозр надійшли невчасно, то разом із підозрою не надали доказів. Керівник УСР Сергій Горбатюк натомість пояснював: документи надіслали керівництву Генпрокуратури ще в день обшуків. А щоб їх підписати, не потрібна доказова база, адже вирішується лише питання обґрунтованості підозри. Поставити свій підпис під документами мав би його новий заступник Сергій Кізь. Як стверджували джерела Тижня в ГПУ, він нібито мав певні зауваження до текстів підозр і навіть пропонував уточнення. А 30 липня планував збирати нараду, щоб розібратися в питанні. Врешті, після хвилі суспільного обурення Генпрокуратура ці документи підписала. Однак вручити їх мають чомусь аж 2 серпня, за тиждень після початку скандалу.

 

 

Водночас у момент здачі номера не було публічної реакції на оприлюднені записи розмов від Офісу президента Володимира Зеленського. Так само немає реакції від уповноваженої з прав людини Людмили Денісової, про яку між собою нібито говорили судді. І якщо припустити, що аудіозаписи автентичні, то ОАСК змушував українського омбудсмена ухвалювати «правильні рішення» щодо Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), яка займається питаннями призначення суддів і кандидатів у судді на посади. Якщо бути точнішим, то в оприлюднених фрагментах розмов ідеться про те, щоб Денісова «прибрала» неугодних членів ВККС, які могли б заблокувати переатестацію працівників ОАСК. Мова, зокрема, про скандал з Андрієм Козловим, що стався цього літа. Але, попри такі кричущі речі, Денісова обмежилася доволі коротким коментарем, у якому радила з усіма питаннями й уточненнями звертатися до її адвоката. Здається, і в Офісі президента, і в Денісової очікують, що про скандал забудуть і проблема зникне сама собою.

 

Читайте також: Андрій Козлов про реванш через суди

 

Проте в цій історії варто розуміти: Окружний адмінсуд із його сумнівними рішеннями доволі токсичний. А частина інформації, поширена НАБУ та УСР свідчить про те, що люди в мантіях з ОАСК фактично керували частиною життя країни: нібито впливали на призначення й атестацію суддів, нібито давали вказівки Державному бюро розслідувань, нібито впливали на інших суддів, щоб ті ухвалювали «правильні» рішення. І якщо в період виборів можна було кивати на владу Порошенка, то тепер ОАСК — відповідальність нинішнього президента. І йому доведеться вирішувати цю проблему. Або залишити Окружний адмінсуд у нинішньому стані, або ліквідувати його. Для цього буде достатньо ініціативи Володимира Зеленського та рішення Верховної Ради. Адже його попередникові така установа, яка в «ручному режимі» могла виносити потрібні рішення, була необхідна про всяк випадок, якщо Кабмін чи парламент спробують зробити те, що йтиме врозріз із планами та бажаннями президента. У Зеленського ж нині в руках уся повнота влади, він майже сформував собі монобільшість у Раді. А на важливі посади в Кабінеті міністрів навряд чи зможуть потрапити недружні ЗеКоманді люди. Тож доцільність існування такого судового інструменту сумнівна