Наука 2019-08-25 13:32 Катерина Койдан
  ▪  

Технічний прогрес проти злиднів

Мобільні телефони, дистанційне навчання, доступні ноутбуки, водоочисне обладнання — як новітні технології допомагають долати бідність у світі

На сьогоднішній день більшість новітніх технологій покликані полегшити життя середнього класу. Роботи-пилососи, голосові асистенти, безпілотні автомобілі — всіма цими технологічними новинками останніх років навряд чи зможуть скористатися найбідніші верстви населення. Власне, дотримуючись законів ринку, технологічний прогрес іде в тому напрямку, у якому очікувана вигода вища. Тож чи можуть технології бути корисними населенню менш розвинених країн світу або навіть подолати там бідність? Мабуть, менше, ніж нам хотілося б, але все ж таки деякі з них допомагають людям і в дуже скрутному становищі.
Передусім варто згадати про телефони. У той час як для забезпечених людей смартфон став радше розвагою, ніж першочерговою необхідністю, мобільний зв’язок у незаможних країнах відкриває для людей багато нових можливостей. Так, завдяки мобільному банкінгу безліч жителів найбідніших регіонів світу, де найближче банківське відділення міститься дуже далеко, дістали доступ до банківських послуг. Вони можуть отримувати та надсилати грошові перекази з мінімальними комісіями, робити заощадження, брати позики, формувати кредитну історію, яка згодом дає їм доступ до ще більших кредитних ресурсів. Таким чином з’являються ширші можливості для того, щоб започаткувати бізнес, придбати житло, транспортний засіб тощо. Крім того, доступ до мобільного банкінгу в людей, які потребують допомоги, спростив процедуру її надання благодійними організаціями з усього світу.


Крім того, мобільні телефони дають змогу інформувати людей про наближення цунамі, землетрусу чи іншого стихійного лиха. Через різноманітні прикладні програми можна піднімати рівень освіченості в найбідніших громадах. Наприклад, такий проект у Гані покликаний допомогти вагітним жінкам, які мають дуже обмежений доступ до інформації про здоровий розвиток дитини. У межах проекту майбутні мами щотижня отримують повідомлення, покликані розвіяти різноманітні забобони та пов’язані з вагітністю міфи.

 

Читайте також: Індія: тривкий консенсус


Однак іноді все ж таки здається, що мобільні програми, які мають допомагати неосвіченим жінкам, заходять занадто далеко. Наприклад, Red Tracker, що працює через текстові повідомлення, розроблений для того, щоб навчати жінок репродуктивного здоров’я та фертильності, а також відстежувати менструальний цикл. Однак до інформації, яку жінка надає програмі, мають доступ і місцеві медпрацівники. Так, якщо якась жінка не надіслала повідомлення про початок менструації у відповідний час, до неї додому приїжджає медпрацівник, щоб зробити тест на вагітність і запропонувати іншу допомогу. І хоча такий інструмент, очевидно, розроблявся з добрими намірами, здається, тут усе ж таки порушується право людини на приватне життя.


Доступ до інтернету, як і мобільний зв’язок, надає бідним громадам багато нових можливостей. Насамперед це можливість здобуття якісної освіти онлайн. Багато дітей, особливо дівчат, у сільській місцевості має обмежений доступ до освіти. Навіть якщо поруч є школа, рівень педагогів і наявні навчальні матеріали часто є незадовільними. Однак нові технології дають змогу учням брати участь в інтерактивних уроках із найкращими вчителями в режимі реального часу. 


Однак для дистанційного навчання в бідних регіонах світу окрім доступу до інтернету потрібні також комп’ютери. XO Laptop був створений спеціально для того, щоб вирішити цю проблему. Це маленький, недорогий але дуже ефективний комп’ютер, який працює від прямих сонячних променів. Ноутбук має вбудований бездротовий інтернет, що дає змогу учням у віддалених регіонах під’єднуватися до глобальної мережі. Понад 2,4 млн дітей у Перу, Кенії, Непалі та Афганістані використовують ці пристрої.

 

Читайте також: Найбідніша країна Європи


Окрім дистанційного навчання інтернет надає доступ до книжок, художньої літератури, енциклопедичної інформації. Якісна освіта та можливість отримувати інформацію є не просто приємним бонусом для незабезпечених людей. Це також можливість подолати бідність і вийти на новий рівень життя.


Бідні громади найчастіше є дуже залежними від сільського господарства. Так, за даними Організації Об’єднаних Націй, більшість із 1,4 млрд людей, що живуть менш як на $1,25 на день, покладаються на сільське господарство. Тому всі технології, які дають змогу покращити врожай, позитивно позначаються на їхньому добробуті. По-перше, хоч як дивно це для нас звучить, генетично модифіковані організми в сільському господарстві допомогли збільшити врожаї, зменшити використання пестицидів і підвищити прибутки фермерів. По-друге, штучний інтелект наразі може надавати фермерам рекомендації щодо найефективнішого використання земельних ділянок. Ті самі згадані вище мобільні програми допомагають доносити ці рекомендації. Звичайно, не варто очікувати, що люди, які звикли вести господарство певним чином і мають усталені традиції вирощування тих чи інших культур, кардинально змінять свій підхід через якесь повідомлення в смартфоні. Однак реалізація такого проекту в Гані засвідчила, що активні користувачі програми були більш схильні (майже вдвічі) змінювати свої практики ведення сільського господарства.


У багатьох бідних регіонах нашої планети також дуже гостро стоїть питання питної води. За даними ООН, понад 748 млн людей у світі не мають доступу до чистої води. І сучасні технології можуть допомогти у вирішенні цієї проблеми. Наприклад, у дуже засушливому регіоні Кенії встановили водяний насос, що працює на сонячній енергії й закачує туди близько 30 тис. л чистої води щодня. Також хороший приклад показує компанія LifeStraw, яка створила спеціальні пристрої для  очищення брудної води й роблять придатною для вживання за допомогою простої системи фільтрації. Крім індивідуальних фільтрів, що роздаються людям у регіонах, де в цьому є потреба, компанія також пропонує більші фільтраційні системи в користування цілим громадам.

 

Читайте також: Арифметика злиднів


І нарешті, технології можуть допомогти незабезпеченим громадам самостійно покращити свій добробут. Наприклад, платформа Poverty Stoplight допомагає сім’ям зрозуміти, які їхні основні потреби, які в них є сильні сторони та можливості та яким чином можна вирішити проблеми. 


Розглянемо принцип дії цієї платформи на прикладі Джона, який почув від знайомих про ініціативу Poverty Stoplight і вирішив вивести свою родину та громаду з бідності. Він знайшов відділення цієї компанії неподалік свого містечка й через спеціальну прикладну програму пройшов 30-хвилинне опитування, щоб визначити основні проблеми місцевої громади загалом і своєї родини зокрема. Джон поділився своїм досвідом із сусідами, і вони також пройшли опитування. Після опрацювання всієї інформації виявилося, що пріоритетним питанням для них є доступ до чистої води. І Джон разом із сусідами за підтримки місцевого відділення Poverty Stoplight створили комітет, який мав залучати фінанси на придбання та встановлення системи забезпечення питною водою. Через кілька місяців спільної роботи вони вже змогли насолоджуватися чистою водою у власних будинках. При цьому програма Poverty Stoplight і далі нагадує членам громади про їхні сильні сторони та пріоритетні проблеми, які потребують вирішення.


Такий інструмент допомагає родинам перейти від ситуації «ми дуже бідні, у нас нічого немає» до розуміння конкретних проблем, які можливо вирішити крок за кроком. Крім того, малозабезпечені громади стали дійовими особами, які самі докладають зусиль до того, щоб покращити власний добробут замість того, щоб чекати, коли їм хтось допоможе, щось подарує або ж просто дасть гроші.
Отже, самі по собі технології не є хорошими чи поганими. Це звичайний інструмент, має значення лише те, як ми його використовуємо. Замість того щоб просто спостерігати, як нові технології впливатимуть на наше суспільство, варто почати керувати технологічним прогресом і скеровувати його туди, де він може бути найкориснішим, зокрема й на подолання бідності у світі.