Політика 2019-08-30 10:52 Голуб Андрій , Козлюк Станіслав
  ▪  

Без гальм і правил. Як стартувала нова Рада

День відкриття роботи Верховної Ради ІХ скликання розтягнувся до пізньої ночі. Депутати обрали новий уряд, керівництво силових органів та навіть розглянули скасування недоторканності.

Урочисте засідання-відкриття кожної нової Верховної Ради починається не з гімну України. І не з присяги народних депутатів. Воно стартує з величезної черги журналістів на площі Конституції. Медійники починають займати місця поближче до одного з під’їздів парламенту ще з опівночі, аби одними з перших потрапити до будівлі. Вже близько 8 ранку, коли відчиняються двері Ради, надворі стоїть 30-40 людей. Далі кілька кордонів охорони в самій будівлі і можливість обрати найкраще місце для роботи. Втім, трапляються й ексцеси.

- Ми подавали усі документи, заповнили усі форми. Чому нас немає у списках акредитованих?  – обурюються журналісти, які скупчилися біля ложі преси: фотографи та оператори. Пересічних працівників ЗМІ через брак місця вирішили поки в ложу не пускати.

- Поняття не маємо. Ми за це не відповідальні. Питання до прес-служби, – відповідають представники державної охорони

- Це ви не там вказали, що ви фотограф чи оператор. Тепер вас уже всередину ніхто не пустить, – своєю чергою пояснюють представники прес-служби. Чим спричиняють ще більше роздратування у «загублених» журналістів», яких назбирується понад 20 людей.

Врешті, після майже години сварок і з’ясування стосунків, медійники потрапляють всередину. Новообрані народні депутати, в цей час, складають присягу. Хор співає гімн. З президії парламенту присутнім радісно аплодує уже колишній голова Верховної Ради Андрій Парубій. Усміхнені депутати рушають в кулуари отримувати посвідчення для голосування. У натовпі нових обличь можна впізнати «бувалих» депутатів. От ставить підпис від документами колишня перша заступниця голови Ради Ірина Геращенко. А от колишній президент Петро Порошенко демонструє на камери депутатську присягу. Щоправда, отримати бажане посвідчення вдається не всім.


Скандали

- Але ж це посвідчення!

- Воно тимчасове.

- Яка різниця?

- Різниця в тому, що там постійне посвідчення, а у вас тимчасове.

- Але в законі про це не йдеться. Там ідеться про посвідчення.

- Так. Але у вас тимчасове посвідчення.

- Але ж це посвідчення!

- Воно тимчасове.

У кулуарах Верховної Ради сперечаються кілька чоловіків. Вони стоять тут вже понад 15 хвилин і їхній діалог постійно повторюється. У словесній баталії зійшлися, з одного боку, Сергій Рудик та народний депутат Дмитро Лубінець, а з іншого, керівник Апарату Верховної Ради Петро Боднар. Їхня суперечка виникла через колізію з депутатськими повноваженнями Рудика. Мажоритарник-самовисуванець (який у минулому скликанні представляв БПП – Ред.), за даними ЦВК, виграв вибори у 198-му виборчому окрузі на Черкащині. Однак його опонент Наталія Д’яченко зі «Слуги народу» оскаржила результат. Нині справа перебуває на розгляді в судах. Рудика спочатку зареєстрували нардепом і він отримав тимчасове посвідчення, але згодом Шостий апеляційний адмінсуд призупинив це рішення ЦВК.

Через це Рудику після складання присяги відмовили у видачі постійного посвідчення нардепа та картки для голосувань. Так і виникла суперечка. Роль депутата Лубінця в цьому конфлікті полягає в однозначній підтримці інтересів Рудика. Він – також самовисуванець і 29 серпня оголосив про створення депутатської групи з 23 мажоритарників «За майбутнє». Судячи з усього, членом об’єднання мав стати і Рудик. У минулому скликанні Лубінець також представляв БПП і вийшов з фракції тільки 18 червня цьогоріч. Що далі сторони повторюють одна одній про «посвідчення», то більше ця суперечка нагадує комедію. В результаті сторони лишилися при своїх. Рудик, за даними сайту ЦВК – народний депутат, а от картки для голосувань йому так і не видали.

Ще одна комедія з присмаком скандалу стається кількома годинами пізніше. Цього разу відзначається новообраний нардеп від «Слуги народу» та екс-претендент на посаду голови МОЗ Михайло Радуцький. Кореспондент Цензор.нет сфотографував нецензурну переписку депутата в телефоні. Там ішлося про в.о. голови МОЗ Уляну Супрун і нову претендентку на посаду очільниці відомства.

- Мой человек! Зоряна Черненко, - написав Радуцький.

- А то все п**дят, что Супрун, - відповідає співрозмовник.

- Х** им в ж**у!!! – лаконічно відповів Радуцький.

Коли переписку опублікували, нардеп почав обговорювати у месенджері можливість тиску на Цензор.нет з метою зняття публікації. Це, звісно ж, також потрапило в об’єктиви камер і було опубліковано.

Вже за кілька хвилин потому в кулуарах парламенту Радуцький виправдовується перед журналістами у цензурній формі.

- Мені соромно за слова, а не за переписку, бо це є моя особиста переписка з моїм особистим другом

- Обіцяєте більше не лаятися?

- В особистій переписці не обіцяю. Це було особисте спілкування. Я дуже добре ставлюся до пані Супрун. Я вважаю, що сьогодні ми повинні знайти нового міністра, адже були певні недоліки у її роботі, які не можна дозволяти. Коли я писав, що Черненко – моя людина, то малося на увазі, що я підтримаю її висунення на посаду.

«Черненко» - насправді звуть Зоряна Скалецька. Вона колишня дружина екс-нардепа Олександра Черненка, тому її більше знають за цим прізвищем. Скалецька до останнього часу була головним експертом медичної групи Реанімаційного пакету реформ та експертом Центру підтримки реформ при Кабміні. Цього дня Скалецька таки стає новим міністром охорони здоров’я.

Інцидент згодом навіть отримує реакцію під час звернення президента Володимира Зеленського до парламенту: «Давайте працювати. Я вас дуже прошу. Народ чекає. Менше есемесок, більше законів». Депутати дадуть більше. Тільки залишиться чимало питань стосовно якості.

 

Читайте також: Совок у смартфоні

Єдність слуг

Мегафракція числом у 252 депутати вже принесла в український політичний словник нове слово «монокоаліція». Найбільше уваги цього дня саме до них. Відчутно, що багатьом така увага незвична, і деякі депутати ніяковіють. До цього додається ще й розгубленість від перебування у незнайомому місці.

- Слухайте, а як тут до туалету пройти, а то я ще не знаю? – питає один зі «слуг» у журналістів після коментаря.

Близько опівдня розтягнута колона депутатів «Слуги народу» неквапливо переходить із зали засідань в сторону закритої частини кулуарів Ради.

- А де буде засідання фракції? – питає кореспондент Тижня.

- Не знаю… От ідемо, - відповідає один із депутатів.

- Засідання закрите! Потім вийдемо до преси, - втручається до розмови голова фракції Давид Арахамія.

- А приміщення знайшли?

- Шукаємо, - каже Арахамія.

Раніше у «Слузі народу» нарікали на те, що у Раді просто немає місця для проведення засідання настільки великої фракції. У підсумку потрібну залу в парламенті все ж знайшли. «Стоячи всі вмістилися. Квадратними метрами», - жартуватиме згодом перший віце-спікер Руслан Стефанчук.

З огляду на таку чисельність, ще до початку роботи нової Ради почали активно обговорювати  питання можливого розколу фракції на невеликі групи. І одне із запланованих цього дня рішень потенційно могло випробувати фракцію на міцність. Йдеться про призначення в уряд «нових облич» старого міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Нардеп Ірина Верещук, яка колись була мером Рави-Руської на Львівщині, потенційна нова зірка українських інформаційних телеканалів. Вочевидь, її пробують на роль постійного речника від «Слуги народу» з усіх питань. Цього дня вона чи не найчастіше з колег виходить до преси. Вже після засідання фракції Верещук намагається запевнити, що призначення Авакова в новий уряд досі не вирішена справа.

- Ми знаємо про те, що на сьогодні у президента чотири кандидатури на посаду голови МВС, які він розглядає.

- Серед них є Аваков?

- Не знаю, напевно є. Ви зрозумійте, що фігура пана Авакова на сьогодні є значимою, якщо ми говоримо про силовий блок…

- А що за чотири кандидатури на посади?

- На жаль, я не знаю. Нам про це не говорили. Президент ще раз наполіг, що це його відповідальність. Будуть питати не з депутатів, не з Верещук або когось іншого. Питатимуть Зеленського, як так сталося, що коли війна і загроза, то ми маємо на вулиці різні парамілітарні утворення, вуличні протести, зіткнення, конфлікти. Ми ж хочемо порядку, ми хочемо, аби було спокійно на вулицях. Тому сподіваюся, що рішення буде найкорисніше для суспільства.

Між тим серед журналістів уже ходять чутки про те, що на засіданні фракції частина депутатів виступила рішуче проти Авакова і пішла в опозицію до більшості фракції. Мовляв, наполягали на голосуванні за його кандидатуру окремо від решти міністрів. І вирішальне слово було нібито за самим президентом, який наполіг на пакетному голосуванні з Аваковим включно.

Співрозмовники Тижня зі числа депутатів від «Слуги народу» не заперечують дискусії стосовно персони Авакова, але заперечують будь-який конфлікт із цього приводу.

- Не було жодного розколу. Були висловлені власні думки низки депутатів. Щодо Авакова були певні заперечення, але якщо казати про процедуру голосування, то ми з президентом спілкувалися і сьогодні, і раніше про це, - зазначив один із них.

- Так, стосовно Авакова були дискусії. Вони були й щодо інших міністрів. Дійсно пропонували винести його за рамки «пакета». Однак ми від самого початку домовилися, що на засіданні фракції всі можуть висловлюватися як хочуть. Якщо ж фракція вирішила щось, то всі повинні дотримуватися цієї лінії в залі, - додала інша депутатка.

Врешті кандидатуру очільника МВС Слуги народу підтримують під час голосування за новий Кабінет міністрів. На рішення не впливають ані вуличний протест, який приблизно в цей момент відбувається під стінами парламенту, ані позиції окремих депутатів. Та й із самими міністрами народні обранці поспілкуватися не встигають. Так само не встигають вони дізнатися подай найперші кроки новообраних чиновників щодо розвитку кожної із сфер майбутнього Кабміну. Прем’єр-міністр Олексій Гончарук обіцяє показати план дій уряду впродовж місяця. А вже після завершення засідання парламенту, коли депутати розходилися по домівках, кореспондент Тижня почув уривок з розмови двох «слуг».

- Якби Авакова окремо поставили, я б не голосувала. Але завалити уряд через нього не можна було. Ех! Компроміс...

У підсумку з усієї фракції за призначення уряду не проголосували тільки 14 осіб. Окрім самих новообраних урядовців це зробили кілька депутатів, обраних по мажоритарних округах у Києві та області, та ще кілька, очевидного зв’язку між якими немає. Тож у перший день фракція «Слуги народу» на відмінно склала іспит на єдність. Це ще більше проявилося ближче до ночі, коли під куполом Ради почали відбуватися дивні дива.

Читайте також: Ознаки реваншу

 

Дивні дива

Якщо під час всього робочого дня опоненти Слуг народу час від часу нарікали на порушення регламенту, тобто процедури прийняття рішень, то ближче до опівночі 30 серпня такі звинувачення стали системними. Чи не кожна спроба голосування представників монобільшості натикалася на звинувачення у різних порушеннях: відсутні роздруківки проектів рішень, порушується закон про регламент, хтось із опозиційних фракцій не встиг отримати слово.

«Регламент! Регламент!» – кричить щосили колишній голова фракції Блоку Петра Порошенка, нині  представник фракції «Європейська солідарність» Артур Герасимов.

Депутати саме взялися розглядати питання про зняття недоторканості. Щоправда, роблять це із порушеннями. Варто пояснити, що законодавство передбачає послідовний розгляд кожного питання. Тобто нардепи мають спочатку повністю розібратися з одним питанням, і лише потім переходити до іншого. У випадку з голосуванням за зняття депутатського імунітету, відбулося навпаки: спочатку представник президента в парламенті і заступник голови Ради Руслан Стефанчук запропонував депутатам взятися за проект закону про недоторканість, а у процесі вирішив скасувати одну із постанов парламенту минулого скликання. Тобто розірвав безперервний процес. Що у майбутньому може дати приводи для скасування результатів голсоування.

- Регламент! Регламент! – чути з рядів «ЄС».

- Ну чого ви кричите? Чого ви постійно кричите? – в мікрофон обурюється президент Володимир Зеленський. Останній разом із головою Офісу президента Андрієм Богданом сидить під куполом зали засідань уже кілька годин, стежачи за перебігом голосування за проекти постанов та законів.

- Ви порушуєте регламент! – знову чути з рядів опозиціонерів.

До трибуни, між тим, виходить член «Опозиційної платформи «За життя» Василь Німченко. В минулому він – суддя Конституційного суду. Чоловік намагається в мікрофон пояснити молодшим колегам, що порушення процедури голосування в майбутньому можуть призвести до скасування законів. Втім, його не слухають. «Голосуємо! Голосуємо» – чути з рядів Слуги народу.

«Ви додумалися вписати у документ фразу про те, що рішення Конституційного суду не відповідає Конституції. Ні, ми все розуміємо. Це не перша Рада, де лише 12 юристів. Але у нас немає повноважень оцінювати рішення Конституційного суду! Приберіть цю фразу, інакше вона може стати причиною для скасування закону!» – обурюється з трибуни представник фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв.

Врешті, депутати «попередньо схвалюють» законопроект про скасування недоторканності і переходять до невідкладних законопроектів, серед яких регулювання ринку фінансових послуг, зміни до публічних закупівель, зміни до Податкового кодексу тощо. Загалом у плані понад 40 документів. Новообраний голова Ради Дмитро Разумков та його заступник Руслан Стефанчук починають зачитувати назви законопроектів, монобільшість «слуг» синхронно підтримує всі пропозиції, даючи то 240, то 250 голосів «за».

«Ми за що взагалі зараз голосуємо? Це який законпроект? – чути з рядів Європейської солідарності, – Внесіть їх до порядку денного! Не порушуйте законодавство!»

У президію рушають голова фракції «Голос» Сергій Рахманін та колишня перша заступниця голови парламенту Ірина Геращенко. Удвох вони намагаються пояснити Стефанчуку та Разумкову свої претензії. Зазначають: якщо монобільшість хоче голосувати проекти законів, то варто робити це згідно процедур, без порушень. Очільники нового парламенту кивають головами. Рахманін і Геращенко займають свої місця. Голова Ради продовжує монотонно зачитувати назви проектів законів. «Слуга народу» так само синхронно голосує. Залу спочатку залишають депутати від «ЄС», потім від «Голосу».

Кулуарами походжає роздратований представник «Євросолідарності» Артур Герасимов. Поруч на підвіконні сидять його колеги Ірина Геращенко та Вікторія Сюмар. «Що відбувається? Вони голосують якісь законопроекти. Але роблять це в обхід регламенту. Оскільки для початку всі ці документи треба внести в порядок денний сесії Ради. А цього ніхто не зробив. І тому в майбутньому всі ці рішення можна скасувати! Ми їм про це казали. І пояснювали, що варто все робити за законом. Але нас не почули», – обурюються нардепи.

«Що роблять депутати від «Слуги народу»? По-перше, вони голосують за те, аби відправити проекти законів у профільні комітети. Але такої процедури в принципі у регламенті Верховної Ради немає. Ти або включаєш законопроект до порядку денного, аби його розглянути, або ні. По-друге, вони голосують документи, яких ще немає в природі. Ми окрім назв і листа від президента з цими назвами нічого не бачили. На сайті Ради теж немає текстів цих документів. А щодо порушення регламенту… не думаю, що вони це спеціально. Просто вони…», – обурювався один з депутатів у розмові із кореспондентом Тижня, стукаючи кулаком по мармурових перилах сходів.

«Таке голосування в майбутньому, як і з недоторканістю, дає привід для скасування прийнятих законів. Не знаю, чому вони це роблять. А наша фракція вийшла із зали, щоб не бути простими статистами. Ми розуміємо, що «Слузі» вистачає власних голосів. Тому ми залишили залу. Щойно це дивне голосування завершиться – ми повернемося», – пояснював журналістам голова фракції «Голос» Сергій Рахманін.

Власне, на момент завершення експрес-голосування за кількадесят назв законопроектів, під куполом Ради лишилися фракції «Слуга народу», кілька представників «За Життя!», кілька позафракційних депутатів і кілька представників «Батьківщини». Фактично ж, більшість опозиції покинула будівлю парламенту.

Читайте також: Tertium non datur

На гальорці

Про те, що депутатам, які не представляють в парламенті президентську партію Слуга народу, буде відведена роль статистів, можна було здогадатись. Ще з часу оприлюднення результатів парламентських виборів, коли стало відомо, що ніякої коаліції фракцій формувати не доведеться. Власне схема розміщення депутатських фракцій і груп у сесійній залі, що з’явилась на етапі підготовчої роботи нового парламенту, теж це підтвердила. Місце для всіх дрібних фракцій включно з мажоритарниками відвели на гальорці сесійної зали.

Втім, періодичне обурення «слуг» з приводу небажання менших фракцій долучатися до роботи, вносити пропозиції та кандидатури, часом вселяло надію, що співпраця все ж планується. І Верховна рада, навіть в такому незвичному форматі, працюватиме й надалі як колективний демократичний орган, опозиція чи позакоаліційні фракції матимуть якісь можливості втілювати свої ідеї, впливати на законотворчий процес та бути активними учасниками парламентського життя.

Однак уже перший робочий день новообраного парламенту довів протилежне. Слуги народу не готові ділитися ні з ким своїм монопольним становищем та рахуватися з іншою думкою також. Принаймні, поки що. Поки їх середовище є монолітним, а новоспечені обранці ще не освоїли тонкощі парламентської кухні й змушені підтримувати міф про щирі наміри.

Очевидно, «не слуг» залучатимуть в певні процеси, де це необхідно та даватимуть можливість висловити свою думку. Одним словом, будуть так сяк витримувати процедурні норми прописані в регламенті. Саме таку позицію було досить відверто продемонстровано в процесі стартових голосувань та призначень новобраним керівництвом Ради, що безумовно дещо розчарувало обранців інших фракцій. Втім, триватиме це лише доти, доки регламент не буде змінено для зручності втілення революційних ідей мегафракції. Про це за результатами першого робочого дня вже заявив глава фракції «Слуги Народу» Давид Арахамія, зазначивши на необхідності внесення змін до регламенту для прискорення ухвалення рішень.

Така поведінка більшості природно викликає у меншості певну розгубленість. Там все ще плекають ілюзії, що зможуть якось вплинути на ситуацію та долучитися до законотворчості. Руслан Князевич з Європейської Солідарності, каже, що його фракція апелюватиме до процедури, яка дає всім без винятку фракціям, в тому числі опозиційним, брати участь в роботі й під час обговорення, і під час розгляду законопроектів, і в комітетах, і в сесійній залі.

- Хіба що будуть волюнтаристським рішенням порушувати норми закону про регламент, тоді ми будемо звертатися вже в інший спосіб, в тім числі й до Конституційного суду, який вже напрацював цілу низку рішень якими поскасовував законопроекти саме через те, що була порушена процедура їх прийняття. Я дуже вірю що вони будуть зважати на цей факт, - зазначає депутат. Він каже це вдень, до подій, які сталися ближче до ночі.

Інший представник ЄС Микола Княжицький фактично повторює слова колеги.

- Ми будемо аналізувати, що вони подають і якщо це буде виглядати абсурдом, або процедура прийняття буде абсурдом, пояснювати це людям апелювати до суспільства, висловлювати в залі власну позицію й застосовувати власні аргументи. Ми звичайно будемо подавати власні законопроекти. Згідно процедури вони подаються через комітети.

Втім, "Європейська Солідарність" екс-президента Петра Порошенка вже першого ж дня оголосила про те, що йде в опозицію, очевидно розуміючи, що має мало шансів до співпраці з провладною фракцією. А можливо й не бажаючи її насправді. Зважаючи хоча б на «теплоту стосунків» між теперішнім та колишнім господарем Банкової та їх командами, постійні взаємні закиди та звинувачення. Очевидно, що ЄС не складе компанію в опозиції Опозиційній платформі «За життя» Медведчука-Рабиновича, яка забронювала собі це місце ще до початку роботи Ради. Це будуть дві зовсім окремі опозиції і їм доведеться навчитися якось з цим жити.

Вже також зрозуміло, що до них не долучаться інші фракції меншості. Принаймні, поки що. У "Батьківщині" та "Голосі" наче визначились в якому форматі працюватимуть. В компанію до ОПЗЖ та ЄС вони не збираються, але в союзники до Слуги народу не підуть. Хоча б, з тої простої причини, що їх туди не кличуть. Батьківщина в принципі була готова до такого братання і навіть пропонувала якщо й не руку та серце то принаймні своє дружнє плече. Втім, «слуги» цю ідею проігнорували і тепер нічого не залишається як говорити про ситуативну співпрацю в прийнятних межах.

- Фракція «Батьківщини» не знаходиться у більшості. Ви чули щойно як «Слуга народу» оголосила, що перебирає права коаліції на себе. Тому більше ніхто не перебуває в більшості. А хто знаходиться в опозиції чи ні, ми подивимося під час голосувань за перші закони, — каже Сергій Власенко.  

Більш чітко прокоментувала статус своєї політсили сама Юлія Тимошенко.

- Ми не переходимо в опозицію, ми будемо працювати поза більшістю, але підтримаємо будь-які рішення і законопроекти, спрямовані на благо України.

Щоправда, є кілька червоних ліній, які Тимошенко і її фракція не будуть готові переступити й підтримати. Йдеться про досягнення миру шляхом капітуляції та здачі національних інтересів, відкат в підтримці української мови та культури, хаотичний продаж землі та приватизацію стратегічних державних підприємств, ну й звісно, ефективність боротьби з корупцією.

Ну а щодо Голосу Святослава Вакарчука, то тут взагалі не бачать наразі ніякої проблеми в стосунках з партнерами. Жодних переговорів як запевняють в фракції про будь-яку співпрацю з Слугами в них не було, ніяких домовленостей відповідно теж. Звісно, процедурою кадрових призначень та способом голосувань там не задоволені, але загалом налаштовані на конструктив та роботу. В опозицію не збираються.

- Ми плануємо критикувати тих хто робить погано й підтримувати тих хто робить добре. Ми за владу не боремось, а боремось за конструктивні речі, тому зосередились на роботі в комітетах, бо там вирішуватиметься доля законів і можна буде про це комунікувати, - переконує депутатка від "Голосу" Наталя Піпа.

Звісно, за результатами роботи лише одного дня, ще важко судити як складуться стосунки між фракціями. Наразі "Європейська Солідарність" голосує проти кандидатур та ініціатив «слуг», Батьківщина їх часто підтримує, а Голос утримується та спостерігає. Знаючи, наскільки умовними бувають в українській політиці всеможливі статуси та позиції, як легко опозиціонер перетворюється в союзника влади, які незбагненні й оригінальні можуть бути способи домовитись і як просто розпадаються здавалось би монолітні команди, не складно припустити, що в динаміці робота парламенту ІХ скликання буде виглядати дещо інакше. Нині більшість може собі дозволити поводитися так, як їй подобається, а меншість ігнорувати її зверхність, відмовляючись брати на себе відповідальність за чужі примхи, не голосувати за них і просто спостерігати. Такий статус-кво може навіть якийсь час всіх влаштовувати.