Світ 2019-10-11 14:11 Крістіан Вольф
  ▪   © 2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Покоління XYZ — яке воно?

Міленіали нарцисичні, покоління Z політичне — такими були ярлики для певних генерацій. Але чи відповідають вони дійсності?

2000-й був поворотним роком, переконаний Клаус Гуррельманн. Але він говорить не про початок нового століття, а про мільйони підлітків у світі й про їхню «сильну соціальну травматизацію», як називає це дослідник молоді та поколінь берлінської Школи управління Герті (Hertie School of Governance). Адже на молоді роки тих, хто з’явився на світ до 2000-го, припали численні глобальні шоки: теракти 11 вересня, економічна криза, Фукусіма. Сигнал для підростаючого покоління — більше немає нічого надійного, не можна покладатися на те, що отримаєш робоче місце, політична ситуація нестабільна, планета під загрозою. «Це лишило сліди», — каже Гуррельманн.

 

Під цими слідами він має на увазі риси покоління Y, народженого між 1985-м і 2000-м. Вони збагнули, що треба самим дбати про себе, і є політично малоактивними. На відміну від їхніх наступників, які побачили світ після 2000 року, пережили зовсім інші події, себто досить певні професійні та економічні перспективи. «А це, згідно з головним правилом дослідження поколінь, робить його політичним», — веде далі Гуррельманн. «Якщо говорити про групу, яку досі називали поколінням Z, то її увага зосереджена передовсім на питаннях екології». Найкращий приклад цього — рух Fridays for Future.

 

Читайте також: Die Welt: Huawei робить американцям привабливу пропозицію

 

Покоління X, Y чи Z — ось улюблені ярлики, які чіпляють на певні когорти, щоб влучно їх описати. Але під час детального розгляду виявляється, що ці «етикетки» повні суперечностей, що особливо помітно на поколінні Y, до якого нині прикута найбільша увага. То казали, що ця генерація робить успіхи передовсім у професійній діяльності та кар’єрі, то що міленіалам, як ще називають її представників, узагалі не йдеться про роботу. Навпаки, молодші покоління, а передовсім покоління Y, начебто значно менше честолюбні, ніж старші, й більше цінують сім’ю. Що глибше занурюєшся в хитросплетіння літер, то більше запитуєш себе: наскільки на позначення поколінь можна покладатися? Чи вони взагалі здатні звести до простої формули стиль життя певних генерацій?

 

У розмові з Клаусом Гуррельманном абстрактні ярлики оживають — настільки проникливо й емпатично він говорить про молодь. І не дивно, адже він чи не найкраще в Німеччині розуміє її. Врешті, він із 2002-го проводить регулярні дослідження позиції молодих. Гуррельманн і його колеги виходять із того, що зміна позицій, яка стає помітною приблизно кожні 15 років, дає нове покоління. Бо суспільні події, які припадають на молодість представників тієї чи іншої генерації, об’єднують їх чітко відмежованими зразками позицій протягом усього життя. Для людей, народжених до 1985-го, дослідники поколінь теж мають напоготові ярлики: «покоління 68-го», «покоління бебі-буму», «покоління Z».

 

Читайте також: Кремнієва долина проти кліматичних змін

 

Цікаво буде порівняти ці позиції і, наприклад, виявити, чи справді представники покоління Y значно егоїстичніші, ніж бебі-бумери. Однак досліджень, які на підставі великих обсягів даних порівнювали б покоління, на жаль, майже немає. До заповнення цієї прогалини доклалися 2017 року фіни, проаналізувавши численні опитування з 1984-го по 2013-й, у яких брали участь респонденти віком 15–29 років, що саме починали працювати. Дослідники оцінювали, яке значення молодь надає трудовій діяльності, дозвіллю та сімейному життю й наскільки вона активна на роботі. Результати можна кваліфікувати як порятунок честі покоління Y: цінність роботи в очах працівників-початківців не зросла і не впала, а в аналізованих трьох десятиліттях залишалася незмінно високою.

 

Інші описи міленіалів схожі: різниці між поколіннями або немає взагалі, або вона не така значна, як часто стверджують. Зокрема, нерідко можна почути, що молодші покоління самозакохані — справжнісінькі нарциси. Про представників покоління Y кажуть, що вони гіперчутливі до своїх талантів і досягнень та очікують визнання власної величі. Прикладом цього слугують соціальні медіа-платформи, на яких міленіали інсценують себе і вимагають оплесків за самоприкрашання. Однак одна група дослідників, що сформувалася довкола психолога Брента Робертса з Іллінойського університету, дійшла іншого висновку. Команда проаналізувала опитування студентів трьох американських університетів 1990, 2000 і 2010 років і практично не виявила відмінностей між різними поколіннями. Рівень нарцисизму серед молоді з 1990-х навіть дещо знизився. То чому попередні покоління все ж таки оцінюють їх так негативно? Брент Робертс припускає, що старші покоління могли забути власний молодечий нарцисизм, адже з віком він тьмяніє.

 

Саме в цьому й полягає одна з найбільших проблем дослідження поколінь: із часом люди змінюються незалежно від того, до якого покоління вони належать. Молодь бачить світ інакше, ніж дорослі. Клаус Гуррельманн хоча й досліджує погляди підлітків, але не бере до уваги те, що бебі-бумери чи представники покоління 1968-го, можливо, мали схожі погляди, коли були молодшими. Тож чи зміняться з віком погляди покоління Y? І тоді поняття покоління несподівано втрачає свій особливий сенс.

 

Читайте також: Die Welt: Нечутливі до великої решти світу

 

Соціолог Мартін Шредер із Марбурзького університету дослідив саме це питання, і не лише можливі наслідки старіння, а ще й так звані ефекти періодів. «Наприклад, якщо люди від покоління до покоління стають дедалі ліберальнішими стосовно гомосексуалів, то це може бути ефектом періодів», — пояснює соціолог. — Адже ліберальнішим стало все суспільство, а не лише те чи інше покоління». Для дослідження він використав дані понад 75 тис. людей соціологічно-економічної панелі — щорічного репрезентативного опитування тих самих домогосподарств.

 

Мартін Шредер також не знайшов у німецьких повоєнних поколіннях жодних помітних відмінностей — ані в життєвих цілях чи хвилюваннях, ані в суспільних чи політичних питаннях. Отже, покоління Y аж ніяк не надто аполітичне, нарцисичне, орієнтоване на кар’єру чи сповнене страху майбутнього. Натомість соціолог наштовхнувся на багато ефектів періодів: отримані дані свідчать про те, що народжені пізніше менше турбуються про економічну ситуацію. Але така безтурботність — це не зміна позиції, що особливо характерна для молодшого покоління. Усе суспільство стало дедалі менше турбуватися про економічний розвиток.

 

Отже, з одного боку, усе плинне, змінюються позиції всього суспільства, а з другого — на покоління таки впливають рамки сучасної історії, воно має чіткі орієнтири. Чи це не суперечить одне одному? Ні, вважає Клаус Гуррельманн: «Молода генерація першою майже сейсмографічно сприймає певні події». Так, сьогодні найвищим пріоритетом для покоління Z є тема зміни клімату, і це поширюється й на старших людей.

 

Читайте також: Зміна клімату та українська перспектива

 

Щоправда, є один дражливий, досить ризикований пункт: вирішальні події, як-от 11 вересня, мають кожні 15 років породжувати нове покоління й протягом усього життя визначати його позицію. Соціолог Мартін Шредер дивиться на це скептично. Хоча, за його словами, такі події, як Перша світова війна, можливо, і вплинули на життя цілого покоління. Проблема сучасних ярликів, які навішуються на покоління, у тому, що роблять це регулярно кожні 15 років: «Причому треба вважати, що якась подія вплинула на покоління X, Y чи Z».

 

Звісно, ніде не написано, що нове покоління з’являється кожні 15 років, заперечує його колега Клаус Гуррельманн. Але загалом у процесі дослідження повоєнних поколінь такий період, на його подив, підтвердився: «Зовнішні умови у світі змінюються кожні 15 років так помітно, що це позначається й на людях, які виросли в них», — вважає він.

 

Але в одному обидва експерти одностайні: практично неможливо довести, що якісь історичні події надовго визначають риси покоління. Крім того, вони не однаковою мірою властиві його представникам. «Іноді це стосується лише невеликої групи», — каже Гуррельманн. Але при цьому йдеться про лідерів громадської думки, які задають тон.