Світ 2019-10-19 20:06 Крістіан Пуч
  ▪   © 2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Чому слабкість Африки більше не на користь їй

Тривалий час найбільшу допомогу отримували ті країни Африки, які були на порозі катастрофи. Слабкість була вигідною. Однак від початку кризи біженців підтримувати стали й сильних. На це робить ставку й Німеччина

Були часи, коли президент Уганди Йовері Мусевені вкрай різко описував ситуацію на півночі своєї країни. Територію тероризують кримінальні елементи, деякі регіони поза законом і там небезпечно — так публічно висловлювався він стосовно парамілітарного угруповання Армія опору Господа (LRA) ще до початку нового тисячоліття. Після теракту 11 вересня в США злочинці в його промовах раптом стали «терористами». Дослідник Джонатан Фішер з Університету Бірмінґема вважає, що Мусевені з допомогою американських лобістів перебільшив загрози задля отримання допомоги та озброєння. Це ключова причина тривалої міжнародної підтримки Уганди, пише Фішер у своєму дослідженні від 2013 року: «Якщо вигідно бути крихкою державою, то цей сумнівний концепт став угандійською звичкою та зловживанням».

 

Однак такі методи давно в минулому, а на слово «крихкість» в Уганді алергія. Коли 2012 року країна опинилася на 20-й позиції у впливовому Р­ейтингу крихких держав від американського Фонду миру, тобто на одну позицію нижче, ніж 2011-го, тодішній міністр Нсаба Бутуро критикував «упереджену» оцінку. Позиція Уганди, казав він, скандальна. Обурювався й один із офіційних радників Мусевені: «Ми не неспроможна держава».

 

Читайте також: Die Welt: Африка повинна самотужки звільнитися від відсталості

 

Точного визначення цього не існує, термін використовують також Світовий банк та Організація економічного співробітництва і розвитку (OECР), вказуючи на функціональну неспроможність державних інституцій. Якщо установи більше не можуть надавати послуги громадянам, країна вважається «крихкою». Байдуже, недієздатна чи крихка, результат від того не міняється: оцінка має великий позитивний вплив, але водночас дедалі більше й негативний.

 

Сьогодні майже всі країни Африки бояться цієї класифікації. У минулі роки, а надто з початком кризи біженців, ЄС і більшість країн-членів зосереджувалися переважно на підтримці стабільних та прихильних до реформ урядів, бо очікують від них швидших і стійкіших результатів. Так, у 2017 році Німеччина під час свого президенства в G20 заснувала проект Compact with Africa, який мав на меті залучити приватні інвестиції для окремих африканських країн.

 

Кризовим державам у таких програмах не місце. Попри нещодавно збільшену матеріальну допомогу, у них мало надії на економічне зростання. За підрахунками Німецького інституту політики розвитку (DIE), у 2017 році ВВП усіх 36 країн, позначених Світовим банком «крихкими», був меншим, ніж федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія.

 

Недостатня правова безпека й складні рамкові умови відлякують інвесторів та ускладнюють виплату допомоги. Проекти стовідсотково реалізують країни-донори, оскільки стабільних місцевих установ бракує. Це суттєво звужує сферу діяльності урядів структурно слабких країн.

 

Торговельні переваги крихких держав

 

Однак у дипломатичних колах кажуть, що деякі країни, що розвиваються, мають протипоказання до вилучення їх зі списку крихких. Бо існують торговельні угоди, що прив’язані до так званої крихкості контексту. Так, країни, визнані ООН «найменш розвиненими», можуть безмитно експортувати будь-які товари до ЄС (за винятком зброї). Більшість із перелічених там 47 держав є в списку крихких.

 

Читайте також: Китай і Африка: ярмо допомоги

 

А загалом слово «крихкість» обтяжує помітніше, ніж будь-коли досі. Нічого не змінюють і нещодавно збільшені виплати світового співтовариства. Світовий банк погодив €12,6 млрд до середини 2020 року, тобто йдеться про збільшення виплат удвічі. З добре поінформованих кіл можна почути, що з 2020-го суми зростатимуть.


Німеччина теж виділяє більше грошей. 58 країн, які за критеріями OECР класифіковані як крихкі, 2017 року отримали €6,5 млрд допомоги, що на понад 50% більше, ніж у 2014-му, повідомив речник Міністерства розвитку ФРН. Остаточних даних за 2018-й ще немає.


Однак отримання крихкими державами більшої допомоги є просто наслідком того, що дедалі більша частина критичної бідності у світі припадає саме на конфліктні країни. Це аж ніяк не означає, що тенденція надання міжнародної допомоги переважно стабільнішим країнам зазнала змін. Як зазначив речник міністерства, для застосування інструментів співпраці у сфері розвитку «хороше урядування відіграє ключову роль».


«Сьогодні жоден відповідальний уряд не хоче бути в категорії крихких країн, — каже Джеккі Сілльєрс із південноафриканського Інституту досліджень безпеки (ISS Africa), — бо найшвидшого розвитку досягають країни з низьким рівнем доходів, але стабільною ситуацією». Приклад — Ефіопія, яка з міжнародною допомогою показує вражаючий прогрес у системі охорони здоров’я. Натомість крихкі держави не мають інституцій, які могли б належно скористатися коштами.
«Жодна країна світу не розвивається стало лише завдяки допомозі», — каже Сілльєрс. Прикладом такої зміни перспективи є Замбія, Малаві та Малі. Ще 20 років тому уряди там концентрувалися на генеруванні виплат допомоги. А тепер ідеться про підвищення доходу на особу й змагання за нові інвестиції, де ярлик «крихка держава» немов отрута.

 

Читайте також: Малам Умар Саїд Тудун Вада: «Найбільшою проблемою Африки є брак хороших лідерів»


Крім того, концепт крихких держав відображає «асиметричний розподіл сил» між індустріальними країнами й країнами, що розвиваються, писав дослідник Олівер Ней у статті для часопису Third World Quartly 2014 року. Він слугує інтересам Заходу, чия міжнародна гегемонія залежить від співпраці зі стабільними та прогнозованими центральними урядами. Ней наголошує на тому, що після терактів 11 вересня це визначення впливає на підтримку національних стратегій безпеки. Поділ на крихкі та не крихкі держави вигідний для Заходу й полегшує йому завдання.


Відповідно стабільні держави намагаються опинитися якомога далі від «крихких місць». На оцінку впливають численні індикатори безпеки, економіки та бідності, і ці критерії не завжди чіткі. «До нас часто звертаються уряди, які хочуть краще розуміти нашу методологію або потребують допомоги в інтерпретації даних», — повідомив у листі директор Фонду миру Дж. Дж. Месснер. Але були й такі країни, що намагалися впливати на рейтинг, пропонуючи власну статистику й дані. «Звісно, такі пропозиції ми відкидали», — каже Месснер. 


Серйознішою видається справа з Кенією, яка вважається стабільною і має найбільші прямі іноземні інвестиції на континенті. Там незадоволені своєю 25-ю сходинкою в Рейтингу крихких держав. Уряд попросив у Фонду миру допомоги в організації дискусії з громадянським суспільством, щоб обговорити можливості посилення інституцій. Це можна розцінювати принаймні як розумний лобізм на шляху до зміцнення своєї позиції в згаданому рейтингу. Однак безпосереднього впливу в цьому випадку не було, наголошує Месснер. Натомість з’явилися «помітні публічні дискусії, і ми вважаємо це позитивним результатом». Але встановити, як такі зусилля впливають на позицію в рейтингу, практично неможливо.