Світ 2019-10-17 10:31 Соня Ґіллерт
  ▪   © 2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Служба у м’якому варіанті

Швеція знову запровадила військовий обов’язок, перший призов уже відслужив.Попри простий шлях обійти армію кількість новобранців збільшилася. Можливо, ця модель пасує Німеччині?

Неторкані ліси, усамітнені дерев’яні хати на безкінечних озерах, відпочинок в абсолютній тиші — шведська природа запрошує до мрій. Однак коли Аманда Ювас думає про шведську природу, то в її голові зринають геть інші думки: нескінченні марші у важкій амуніції, дні тренувань на виживання й тижні далеко від сім’ї. «Якось ми провели в лісі дев’ять днів», — розповідає 20-річна шведка.

 

Після відновлення обов’язкової військової служби Ювас однією з перших серед шведок пішла до армії. «Це було справді важко», — згадує дівчина. На початках її особливо лякали стрільби. Із середини червня вона знову цивільна, працює в готелі у Стокгольмі й незабаром хоче піти навчатися. Якби не призов, то навряд чи пішла б до армії, каже Ювас.

 

У 2017-му, після семирічної паузи, Швеція відновила військовий обов’язок. Надто мало шведів ішли до війська за власним бажанням. Наприкінці 2016-го бракувало близько 8 тис. призовників, тому неможливо було втримати чисельність військ на рівні 20 тис. І це тоді як нейтральній країні на Балтійському морі дедалі більше загрожує Росія. «Не можна допустити, щоб вакантною залишалася хоча б одна посада, адже в іншому разі ми, ймовірно, зможемо добре воювати, але не потрапимо в потрібне місце, — каже Йоганнес Малмінен, виконувач обов’язків дослідного директора Шведського інституту оборонних досліджень, підпорядкованого Міністерству оборони. — Ми в Швеції це зрозуміли, тому знову запровадили обов’язкову службу».

 

Читайте також: Гібридне протистояння. Шведський досвід

 

Тепер країна робить ставку на «м’який» військовий обов’язок: кількість новобранців збільшилася, хоча є простий шлях обійти призов. Можливо, це модель, яка могла б функціонувати й у Німеччині? Адже Бундесверу бракує фахівців у певних галузях.

 

Ювас народилася 1999-го, із досягненням 18-річчя їй, як і решті з 94 тис. шведів цього самого року н­ародження, довелося зареєструватися онлайн, інакше загрожував штраф. «Коли знову запровадили військовий обов’язок і кожен мав зареєструватися, я подумала: можливо, мені піти до армії», — пригадує вона. Із зареєстрованої молоді на проходження медкомісії запросили тільки 4,5 тис. чоловіків і 1,5 тис. жінок. Зрештою, шведська армія призвала лише частину від загальної кількості: у 2018-му службу розпочали лише 2,5 тис. призовників і 1,2 тис. добровольців. Загалом це все-таки більше, ніж 2,3 тис. шведів, які у 2017 році пішли до армії за власним бажанням.

 

Ювас могла б відмовитися без наслідків. Ті, хто не може поєднати військову службу зі своїми переконаннями, сьогодні у Швеції не мусять проходити навіть альтернативну цивільну службу, бо вона й надалі скасована. Попри це, частка призовників, які не відмовилися від проходження служби, дуже висока. За даними шведської призовної служби, тільки дві особи з тих, кого призвали у 2018-му, не були прийняті на службу.

 

Відновлення обов’язкової служби в армії — це один із багатьох кроків, якими Швеція останнім часом посилює оборону країни. Держава, що тісно співпрацює з НАТО, збільшила й видатки на оборону. Військові видатки у 2018-му були найвищими за останні 10 років: вони сягнули $5,73 млрд і зростатимуть далі. Фінансувати збільшення видатків на оборону з 1% до 1,5% ВВП до 2025-го соціал-демократичний уряд планує, серед іншого, через новий податок.

 

Впровадження обов’язкової служби також потребує коштів: «Викликом тут є необхідність відновлення інфраструктури для військовозобов’язаних. Потрібні житло, викладачі та місця для навчання, — пояснює експерт Малмінен. — Сьогодні в армію намагаються повернути досвідчених фахівців, які останніми роками пішли в приватний сектор через зменшення фінансування. Окрім того, непросто використовувати старі навчальні полігони. Протягом останніх 30 років біля заморожених полігонів частково з’явилися поселення або їхнє використання тепер ускладнюється природоохоронними приписами». У Німеччині з часу скасування обов’язкової служби у 2011-му щороку служать 8–9 тис. добровольців. Це хоч і більше, ніж у Швеції, але для країни з увосьмеро більшою кількістю населення замало. Особливо порівняно з колишньою обов’язковою службою, яку востаннє у 2009-му пройшли 37 тис. німців.

 

Читайте також: Польща в активній обороні

 

Карло Масала, професор із міжнародної політики Університету Бундесверу в Мюнхені, скептичний щодо шведського варіанта для розв’язання проблем у Бундесвері: «Ми в Німеччині також маємо проблему з малою кількістю людей, які йдуть на службу добровільно, але ще більша проблема — відсоток тих, хто потім залишиться». Навіть якщо таки вдасться залучити справді хороших людей, це не вирішує виклику втримати їх для тривалої військової служби. «Для цього потрібна система заохочень», — переконаний Масала. У Швеції ж ідеться передовсім про збереження чисельності військ. Окрім того, експерт із оборони вважає, що серед 18-річних ще важко розпізнати спеціалістів, яких бракує в Бундесвері. «У нас проблема з високотехнологічними напрямами, наприклад авіацією і космонавтикою, — каже він. — Добрі успіхи в математиці ще не означають успіхів загалом у навчанні».

 

Чого Німеччина може навчитися від Швеції, то це того, що для подальшої розбудови армійської інфраструктури потрібні гроші. Перш ніж Ювас пішла служити, батько розповідав їй про свій досвід. «Ліжко й досі таке саме», — жартує вона. Змінилося з часів її батька, однак, те, що з 2017-го призивають і жінок. Цього за 109 років, за винятком короткотривалого призупинення призову, ще не було.

 

Попри це, серед своїх друзів Ювас єдина служила: «Для багатьох іти до армії було просто немислимим». Але довгих дискусій чи негативної реакції вона не мала. Це, ймовірно, пов’язано з геостратегічним розташуванням Швеції: з часу російської анексії Криму в країні зросло почуття загрози, збільшився страх перед агресією з боку РФ. Тому Стокгольм у 2016-му знову розмістив свої війська на шведському острові Готланд у Балтійському морі. А у 2018 році уряд оновив інформаційну брошуру на випадок кризи чи війни й розіслав її в усі 4,8 млн домогосподарств країни.

 

Читайте також: Нові обличчя повітряної війни

 

Свобода проти примусової служби

 

«Ми не маємо загрозливих сценаріїв для Німеччини, — каже німецький експерт з оборони Масала. — Тому в нашій країні тема строкової служби обговорювалася не так із погляду безпекової політики, як із погляду того, наскільки сильно такою примусовою службою можна втручатися у свободу молоді». Відокремлення військової та цивільної служби, як це зробила Швеція, Масала вважає доцільним, оскільки рішення щодо відновлення призову має ґрунтуватися виключно на безпеково-політичних міркуваннях, а не змішуватися із соціально-політичними аспектами.

 

Чи відновлять у Швеції згодом ще й цивільну службу, поки що незрозуміло. Але країна хоче й надалі збільшувати кількість військовозобов’язаних. Так, у березні 2019 року комісія Міністерства оборони запропонувала призивати з 2024-го по 8 тис. рекрутів щороку. Ця пропозиція ляже в основу проекту закону про оборону на 2020–2025 роки. Шведський експерт Малмінен вважає, що через таке збільшення в певний момент може розпочатися дискусія про справедливість. «Тоді, щоб зробити службу привабливою, країна має застосувати як батіг, так і пряник», — підсумовує він.

 

Ювас нині не уявляє себе в армійських лавах після закінчення строкової служби. Але не шкодує, що свого часу пішла до війська: «Я рада, що була в армії, бо там подорослішала». І вона навчилася того, чого точно не вміє ніхто з кола її друзів, — маневрувати медичним автомобілем по узліссю.