Суспільство 2019-10-18 13:17 Дмитро Путята
  ▪  

Хто воює проти нас. 2-га й 4-та ОМСБр сепаратистів

У цій серії матеріалів буде подано опис основних військових частин ворога, які входять до армійських корпусів на Донбасі, а ті, своєю чергою, до російського Південного військового округу

Читайте також:  ​Хто воює проти нас? 1-ша та 3-тя омсбр сепаратистів

 

2-га ОМСБр, в/ч 73438. 1 листопада 2015 року присвоєно статус гвардійської.

 

Бригада дислокується в Луганську. Її діяльність бере початок ще з літа 2014-го, адже кістяк бригади утворили ветерани важких боїв з українською армією на Луганщині. Створена 7 жовтня 2014-го (на честь дня народження російського президента було сформовано два армійських корпуси) на базі батальйону «Заря», чисельність якого сягала вже близько 1 тис. бійців. Солдати цього батальйону брали участь у боях за Металіст, Вергунку, Хрящувате, Луганський аеропорт. Також до складу бригади увійшов загін «Хулиган», який улітку перебував у складі батальйону бойовиків ГШР (група швидкого реагування). Основою для ще одного її батальйону став підрозділ «Дон» (нічим особливим у літній період не відзначився).

 

Читайте також: Росія проти всіх

 

Розпочався процес формування трьох мотострілецьких батальйонів, танкового батальйону та артилерійських дивізіонів. Бригаду активно поповнювали технікою та особовим складом. Особливу увагу приділили артилерії (оскільки планувався штурм виступу в районі Дебальцевого). Тактичний знак — біле коло всередині трикутника.

 

Приклад тактичного знака в період зимової кампанії

 

Командиром першого мотострілецького батальйону став командир колишнього батальйону «Заря» Андрій Патрушев, випускник Військового університету Міністерства оборони РФ, командиром другого — підполковник Герасименко, третього — Дєніс Кудрін, громадянин РФ, який проходив службу в групі бойового управління. Начальником штабу — громадянин РФ Сєрґєй Фомченков, командиром бригади — Гегам Айрапетян. Керувати танковим батальйоном поставили Валерія Липицького.

 

Читайте також: Зеленопілля. Спогад офіцера

 

Для зимової кампанії в бригаді сформували потужній гаубичний самохідний артилерійський дивізіон на САУ 2С1 «Гвоздика» (122 мм). У дивізіоні за штатом 18 машин, за допомогою OSINT-досліджень вдалося відшукати й прив’язати до того періоду фотографії 17 із 18 САУ, що свідчить про те, що командування 2-ї ОМСБр оперувало великими силами для досягнення поставлених перед ним завдань. Окрім САУ було створено артилерійський дивізіон на гаубицях Д-30 (в українській армії такі гаубиці перебувають на озброєнні десантно-штурмових бригад) та дивізіон на БМ-21 «Град». Точну кількість у період зимових боїв установити не вдалося, але відомо, що їх було щонайменше по 12 штук в обох дивізіонах. Російське командування окрему увагу приділяло й танковим військам.

 

228.jpg

САУ 2С1 «Гвоздика» 2-ї ОМСБр

Танковий батальйон 2-ї бригади взимку 2015-го складався з танків Т-64БВ і Т-72Б (основна частина все ж таки Т-64БВ, позаяк улітку 2014-го на Луганщину їх завезли значно більше). Згідно з власними дослідженнями взимку 2015-го ця бригада мала приблизно 20 боєздатних танків, що брали участь у боях або стояли в резерві бригади чи корпусу. Частину було виділено для захоплення позицій українських військ на Бахмутській трасі, а саме 31 БП. В атаці на цей опорний пункт загинув командир танкового батальйону бригади.

 

iOxDnPr-AuI.jpg

Танки бригади перед штурмом українських позицій

 

Під час дебальцівської операції ця бригада мала найбільші втрати серед усіх тих, що були задіяні в ній, а саме понад 70 бійців загиблими. Вона атакувала позиції українських військ поблизу Троїцького, Новогригорівки, Чорнухиного та самого Дебальцевого.

 

На сьогодні бригада є боєздатною одиницею з повним комплектом техніки та особового складу. У танковому батальйоні є одна рота на танках Т-64БВК. У бригаді також доволі велика кількість БТР-80, які постачалися туди влітку 2014-го, і приблизно 15 БМП-2, решта БМП мотострілецьких батальйонів — це морально та фізично застарілі БМП-1П. Особливих змін в організаційно-штатній структурі здійснено не було. Змінився лише тактичний знак на техніці: замість трикутника з колом з’явився квадрат із цифрою 2 всередині. Перевагою цієї бригади можна назвати її укомплектованість та чисельність. Якоїсь активності на фронті вона не виявляє.

 

4-та ОМСБр, в/ч 74347

 

Дислокується бригада в місті Алчевськ Луганської області (а також у Краснодоні та Красному Лучі(Хрустальному). Також сформована з ветеранів періоду літа 2014-го, а саме з батальйону «Леший», що дислокувався в Луганську, батальйону «Витязь» із Краснодона та групи швидкого реагування під командуванням ліквідованого росіянами Бєднова. Рішення про ліквідацію прийняли, коли стало зрозуміло, що Бєднов не бажав приєднуватися до складу бригади, а волів займатися анархізмом і самотужки керувати добре озброєним загоном. Після його ліквідації й погроз розпустити загін особовий склад усе ж таки приєднався до 4-ї мотострілецької бригади. Група швидкого реагування, куди також входила ДШРГ «Русич», улітку займалася диверсійними обстрілами наших позицій поблизу Луганська, брала участь фактично у розстрілі бійців «Айдару» та 80-ї аеромобільної бригади 5 вересня під Цвітними Пісками. Батальйон «Витязь», на мою думку, утворив кістяк бригади, адже в ньому влітку 2014-го були своя артилерія, танки, БМП і БТР.

 

Читайте також: Висота Конвалія. «Залізні» добровольці із Закарпаття

 

Як і у випадку з 2-ю ОМСБр, 4-ту мотострілецьку бригаду забезпечили артилерією й танками перед штурмом опорних пунктів ЗСУ. Найбільшу увагу приділили реактивному дивізіону на БМ-21. За допомогою OSINT-досліджень та аналізу операції вдалося встановити, що в розпорядженні командування бригади було 17 із 18 «Градів». У жодній бригаді ЗСУ станом на січень 2015-го не було такої кількості реактивної артилерії, як у бойовиків перед зимовою кампанією. Тактичним знаком для бригади було обрано біле коло всередині прямокутника.

 

Приклад тактичного знака, зима 2015-го

Командиром першого мотострілецького батальйону став  Олексій Павло (комбат Лєшого), другого — Олексій Крипко. Щодо третього батальйону інформації немає. Командиром танкового батальйону став Віктор Вєрємєєнко. Окремо хотілося б зазначити, що танковий батальйон цієї бригади взимку був доволі слабким. На його озброєнні перебували застарілі танки Т-64А із самостійно навішеними блоками динамічного захисту й Т-64БВК. Орієнтовна кількість — 12 одиниць. Було сформовано й інші артилерійські дивізіони, але, як і у випадку з 2-ю ОМСБр, вони не всюди були повні. Так, замість 18 САУ 2С1 у них було не більш як 15, аналогічно з гаубицями Д-30, частина з яких несла бойове чергування неподалік Алчевська й завдавала вогневі ураження по наших бійцях під Бахмутом. Найбільші проблеми виникали з бронетехнікою: у деяких ротах замість 10 БМП було 3–4, решта пересувалася на «Уралах» або в кращому разі на МТ-ЛБ. Ті БМП-1, які були в наявності, не завжди могли навіть доставити до точки особовий склад, оскільки виходили з ладу. Бригада брала участь у боях за Чорнухине.

 

На сьогодні ця бригада найбільша у складі 2-го армійського корпусу. У деяких мотострілецьких ротах є позаштатна бронетехніка, що збільшує її кількість із 10 до 12–13 БМП на роту. Переважно це БМП-1П. У танковому батальйоні є рота на Т-72Б, решта Т-64БВ, Т-64БВК (майже 10 штук) і Т-64А.

 

R54l2nCG9j4.jpg

Т-64А 4-ї ОМСБр

Після зимової кампанії до бригади було включено батальйон «Призрак», який був переформований в окремий батальйон територіально оборони й на озброєнні якого є низка БМП і БТР-80. Але головна його ударна сила — це ідейний особовий склад. На мою думку, саме завдяки цьому БТрО (має номер 14) бригаду й можна вважати показовою та боєздатною. Адже саме зі згаданим батальйоном у зоні його відповідальності й ведуться активні бойові дії та здійснюються зухвалі вилазки ДРГ.