Політика 2019-12-19 09:14 Макаров Юрій

Підстава

Брифінг минулого четверга за участю Арсена Авакова, Руслана Рябошапки та Володимира Зеленського, присвячений «розкриттю» вбивства журналіста Павла Шеремета в липні 2016 року, планувався як тріумф, а ввійде в підручники новітньої історії як приклад ганьби правоохоронних органів України.

Саме по собі дійство, яке транслювалося в прямому ефірі, попервах справляло враження крутого голлівудського детектива: попри безнадійний тупик у розслідуванні, копіткі слідчі переглянули тисячі годин відео з камер спостереження, зіставили схожі за почерком злочини, виокремили потенційних фігурантів, пропрацювали їхні зв’язки, здійснили операції негласного зняття інформації й нарешті визначили організатора та виконавців. Для людей, ознайомлених із криміналістикою за фільмами та серіалами, — верх захопливості та переконливості.


Утім, сумніви з’явилися вже під час шоу й укріпилися після уважного спокійного аналізу аргументів. Ті, хто безпосередньо був у матеріалі, відреагували швидше, точніше, миттєво. Це Андрій Антоненко на псевдо Riffmaster (назва його музичного проекту) — організатор убивства? «Захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи величність арійської раси, розмежування суспільства за принципом національної належності»? Ви це все серйозно? Не розумієте, що це потенційний негайний мем? Це Юлія Кузьменко підклала вибухівку? Кандидат медичних наук, хірург-кардіолог, три тисячі операцій на серці, переважно дітям?.. Тепер у поліції такі жарти? Жарти жартами, а обидва підозрюваних проведуть новорічні свята й ще місяць після них у тюрмі. Ще одна підозрювана — медсестра Яна Дугар — під домашнім арештом. Усі троє волонтери, один служив в ССО. І ще двом фігурантам, які проходять в іншій кримінальній справі, підозри наразі не подано.

 

Читайте також: У вбивстві Шеремета підозрюють волонтерів і військових. Що відомо про ситуацію


Карколомна історія про деструктивних пасіонаріїв-патріотів, у яку, цілком припускаю, щиро повірили самі слідчі, почала сипатися під вантажем природного скепсису. Серед «доказів» збіг малюнків футболки, суперечливі експертизи відеозаписів надпоганої якості, вимкнені на певний час телефони, проживання поруч із місцем злочину… Ну й уже звичне, на жаль, у певних колах упередження проти «психічно нестабільних атовців, у яких зірвало дах».


 Це правда, правоохоронці та фронтовики часто-густо перебувають по різні боки ментального бар’єру, їхнє протистояння триває, власне, від часів Євромайдану. Поліція за інерцією сприймає волонтерів і добровольців як продовження або прямих учасників сутичок узимку 2013–2014 років. Відомча належність тут ні до чого: нацгвардійці, які брали безпосередню участь у бойових діях, і колишні беркутівці, які чергують на віддалених від «нуля» блокпостах, — різні породи людей зі зброєю. А радикали, яких, за чутками, патронує міністр внутрішніх справ, не завжди герої й навіть не завжди ветерани.


Чи означає це, що учасники війни не здатні на злочин? Аж ніяк. Вони живі люди, до того ж із навичками користуватися зброєю і, припустімо, деякими психологічними проблемами. Але презумпція винуватості стосовно них, яку в багатьох випадках сповідують правоохоронці, — то не просто порушення духу й букви закону, не просто дурість, то ницість. А також наочна демонстрація морального занепаду особового складу спецслужб, утрати ними орієнтирів. 


Система заточена на результат. За Кучми результатом була готовність виконувати накази без обговорення. За Януковича — кількість грошей, що транспортувалися нагору. За Порошенка оцінювати почали знову за «раскриваємость», тобто за кількість справ, які закінчилися обвинувальним вироком у суді. А суди в нас які? Судді в нас хто? Вовк? Практики які? Яка там частка виправдань? Яке співвідношення справ, виграних у ЄСПЛ? От з огляду на це й треба розуміти логіку дій. Система, яка має задовольнити критерії Печерського суду, не може бути покращена за визначенням. Жодна Хатія Деканоїдзе не врятує. Тож система приречена боротися за місце під сонцем політичними методами, показухою, піаром і колективним замазуванням продуктами своєї імпотенції.

 

поліція разом із прокуратурою щосили доводитимуть правдивість своєї версії. А всі, хто здатен критично мислити, неминуче переноситимуть недовіру й презирство до безталанних детективів на владу загалом, включно з президентом

 

Показово, що поліція не розслідувала або недоколупала явні сліди, які ведуть за східний та північний кордони. Наприклад, щойно стало відомо, що напередодні загибелі Павло Шеремет спілкувався з одним колишнім вихованцем школи КГБ, колишнім російським та білоруським фашистом, потім, ніде правди діти, колишнім бійцем «Азова», а нині мільйонером і членом «Національного корпусу», про це повідомив сайт «Беларускі партызан». М’яко кажучи, напружені стосунки Павла з російською та білоруською владою ні для кого не є таємницею. Там, вочевидь, і слід шукати мотивацію демонстративної страти опозиціонера, а не в якомусь бажанні «дестабілізувати» порядок, для чого харизматичний і відважний, але ще не такою мірою популярний в Україні експат навряд чи був ідеальним кандидатом.

 

Тепер уже неможливо запхати пасту назад у тюбик і вдати, що нічого не сталося, тому поліція разом із прокуратурою щосили доводитимуть правдивість своєї версії. А всі, хто здатен критично мислити, неминуче переноситимуть недовіру й презирство до безталанних детективів на владу загалом, включно з президентом. Назвімо речі своїми іменами: Зеленського підставили, коли запросили на брифінг освятити своєю присутністю попереднє торжество справедливості. Тепер він разом з іншими учасниками частково відповідальний за парад небезпечних для суспільства нісенітниць.


Аналітики «диванної сотні» вже розклали скандал на гіпотези:
1) це узгоджені дії Офісу президента, Кабміну та МВС із метою довести народові ефективність нової влади;
2) те саме з метою відвернути увагу від «капітуляції» — кроків назустріч Росії та патронам «нормандського формату»;
3) те саме з метою позбавити впливу, дискредитувати ветеранів та волонтерів як неконтрольоване, потенційно опозиційне середовище;
4) це «ексцес виконавця» — ініціатива глави МВС або когось із його підлеглих з метою довести Банковій ефективність відомства й персонально Арсена Авакова.

 

Читайте також: Андрій Антоненко: «У нас є й позитивніші, переможні пісні, але для них немає ефірів, про них ніхто не знає»

 

На користь останньої версії запущений зрозуміло ким і звідки натяк: під час попередньої влади, мовляв, відомству Авакова перешкоджали чи то конкуренти з СБУ, яка перебувала під контролем Порошенка, чи то сам Порошенко особисто, тепер тиску немає, звідси негайний результат. Ви вірите? Я ні.

 

Єдине, що слід визнати: попередня влада самодіяльну стихію так само не любила й не жалувала. Вона так само прагнула приборкати безпосередній порив українців, які намагалися допомогти фронту «через голову» Міноборони й МВС. І так само плекала недовіру до добровольців та волонтерів загалом, попри окремі випадки офіційного визнання й нагородження. Тоді активістів удалося каналізувати. Нині їхнє обурення може стати черговим витком громадського протистояння. Ну от на біса воно потрібне?