Суспільство 2020-01-25 10:26 Гончарова Єлизавета

Нетиповий Соколик

Олександр Соколов, якого в його рідному Мирнограді знають як Сашка Соколика, один із тих, кого зараз називають неофіційними лідерами: він не тільки ініціатор багатьох місцевих молодіжних проектів, а й автор незалежної інтернет-спільноти «Типовий Мирноград», популярної в шахтарському містечку.

Олександр, на перший погляд, типовий східняк: народився й виріс у невеличкому місті на Донеччині в шахтарській родині, де виховувалися три хлопці. Мріяв про погони, а тому після школи вступив до Донецького юридичного інституту, але через проблеми зі здоров’ям не зміг продовжувати навчання. Довелося ще пошукати себе. Влітку 2012-го Олександрові вдалося вступити на бюджетне відділення до Державного університету фіскальної служби в Ірпені. Але ось на цьому розповідь про «типовість» нашого героя закінчується, бо того самого року разом зі своїм товаришем Юрієм він створив у Мирнограді (тоді ще Димитрові) громадське об’єднання «Димитровський патріотичний рух», метою якого є популяризація спорту, української мови, а також патріотичне виховання. Об’єднання дуже швидко стало популярним серед міської молоді. «У 2013-му ми започаткували акцію «Наш вибір — ЄС!» — згадує Олександр. — Вона мала інформативний характер і пропагувала переваги від асоціації з ЄС. Восени того самого року брали активну участь у Євромайдані в Києві. Але через подальші події в країні наше об’єднання втратило підтримку серед наших містян. Вони несподівано подумали, що ми «злі радикали». Багато людей тут, на Донбасі, піддалося російській пропаганді, вони ходили на референдум, на мітинги. А мій друг Юрій одразу пішов добровольцем на війну. Я восени 2014 року став одним із засновників місцевої інтернет-спільноти «Типовий Димитров» у соціальних мережах».

 

Читайте також: Сумуючи за Кримом


Олександр вбачає своє покликання на цій війні в боротьбі з пропагандою. Метою його проекту стала саме протидія інформаційним атакам з боку агресора, бо на той час було дуже багато сепаратистських інфо­спільнот. Певний час керував ним з інших міст і навіть країн, довелося пожити, зокрема, і в Ірландії, але в сучасному світі це вже не така й дивина. Зараз інформаційний ресурс «Типовий Мирноград» — найбільша спільнота мешканців цього населеного пункту в усіх доступних соціальних мережах, у якій висвітлюються події в місті, країні, світі. «Крім того, наша команда займається громадською роботою, яка ці п’ять років кипить, мабуть, в усіх прифронтових містах: волонтерство, патріотичні заходи, — розповідає Олександр. — Наприклад, щороку на День Незалежності різноманітні патріотичні заходи ми традиційно завершуємо вечірнім автопробігом. Після трагічної ДТП, у якій загинув Кузьма Скрябін, почали в лютому щоразу проводити вечори пам’яті, на які приходить багато молоді. Важливо підтримувати такі ініціативи! Також щоліта просто неба в нашому парку проводимо історико-ідеологічні вечори».


Найуспішнішим і найпопулярнішим серед молоді міста став вокальний проект Соколика «Зіркова Хвиля», який стартував у 2016 році. Конкурс має різні етапи: відбіркове прослуховування, виступи в прямому ефірі, що транслюються в соціальних мережах, півфінал, у якому знімають кліпи для учасників. А власне фінал відбувається у вигляді великого концерту на площі в центрі міста. Для невеликих населених пунктів, які зазвичай називають депресивними, такі, здавалося б, прості події часто змінюють атмосферу й сенси. П’ять років існування конкурсу показало, що Мирнограду дуже не вистачало такого позитивного об’єднання навколо творчих людей. Олександр тішиться, що до «Зіркової Хвилі» вже виходить долучати місцевих меценатів — отже, люди розуміють користь і важливість таких заходів для молоді. І, звісно, один зі стратегічних планів Олександра та його друзів — реалізація проекту «Зіркова Хвиля» вже на рівні області.
«А ще торік велика кількість реклами наркотиків на фасадах будівель м­отивувала нас започаткувати акцію Stop Drugs.

 

Читайте також: Друг героя

 

За кілька рейдів було замальовано сотні посилань на канали збуту наркотиків, — розповідає Соколов. — Згодом цю акцію підтримали й інші громадські організації міста та місцева влада». Олександр каже, що задоволений тим, як «типова» мирноградська молодь активно реагує на різні ідеї та пропозиції. Багато хто за ці роки став уже не просто споживачем готового продукту, а ініціатором нових проектів і заходів. А адміністратори інтернет-спільноти, жартує він, виросли у справжніх медіа-зірок. Олександр з усмішкою згадує, як його не просто впізнали як «батька» популярного пабліка в черзі за яблуками, а й попросили зробити з ним селфі! Щоправда, довелося червоніти, як ті яблука, але ж перша слава — справа така! «Загалом нашу діяльність підтримують люди, але ви ж розумієте, що всім не догодиш. Є такі, що ставляться до нас негативно. Часто саме через нашу чітку проукраїнську позицію. А ще від дня заснування ми майже не маємо жодних контактів із місцевою владою з низки причин. Якось не виходить співпрацювати з «хамелеонами». Але головне те, що з року в рік після проведення різних заходів у моєму рідному місті більшає людей, які поділяють наші переконання».


Олександр упевнений, що його інформаційний ресурс обов’язково перетвориться на потужне ЗМІ. І водночас залишиться принципово незалежним і чесним виданням. Зізнається, що доводилося відмовлятися від деяких пропозицій від впливових людей міста, адже це могло стати причиною втрати ідентичності й незалежності. «Якось я зустрівся з одним журналістом відомого телеканалу в Києві, сиділи пили каву, а він мені каже: «Це ж ви на гранті працюєте?». Я в той момент навіть не знав, що й відповісти, — згадує Олександр. — А коли сказав, що кошти отримуємо лише від реклами, що ніхто з наших адміністраторів не одержує заробітної плати й що все це робиться на волонтерських засадах, він був здивований нашою відданістю справі».

 

Читайте також: Грибна рота


Молодим активістам, звісно, ще зарано підбивати підсумки, але результати с­воєї роботи вони вважають непоганими: від патріотичної інформаційної політики, яку успішно просувають у соціальних мережах у «Типовому Мирнограді», до розвитку та організації дозвілля молоді в нелегкий для міста й країни час. «Може, хтось думає, що ми займаємося всім цим уже п’ять років задля власного піару, заради крісла депутата на місцевих виборах чи ще з якоюсь користю. Але особисто я для себе вирішив, що в політику не піду, — твердить Соколов. — Мені подобається те, чим зараз займаюся, я від того дістаю задоволення. Сподіваюся, від цієї діяльності поштовх для розвитку й користь отримує і моє рідне місто».