Суспільство 2020-02-11 17:45 Гончарова Єлизавета

Це вам не курорт

Хто знищує унікальні санаторії на Донеччині, пристосовані для лікування людей із тяжкими формами інвалідності

Після окупації Криму, де в Саках функціонував клінічний шпиталь, на вільній території України залишився тільки один комплекс для санаторного лікування, цілком пристосований для обслуговування хворих, позбавлених можливості самостійно пересуватися. У реабілітаційному центрі «Слов’янський курорт», що включає три окремих санаторії (і до того ж є найстарішим в Україні), була створена система лікування та оздоровлення за допомогою унікальних водних джерел і грязей. Ідеться передусім про інвалідів із травмами й захворюваннями хребта, суглобів, центральної нервової системи, а також із ДЦП. Путівки регулярно надавала громадянам держава, але санаторії мали попит і серед тих, хто міг самостійно оплатити проживання та оздоровлення.

 

На початку 1990-х міськрада передала землю під санаторіями «Слов’янський», «Донбас» та «Ювілейний» в оренду на 25 років Укрпрофоздоровниці, яка на сьогодні існує у формі закритого акціонерного товариства. Але Укрпрофоздоровниця примудрилася фактично знищити реабілітаційний центр. На офіційному сайті Слов’янська розміщена інформація про виконання бюджету за 2019 рік, де вказано, що головним підприємством-боржником зі сплати податків є саме «Слов’янський курорт», який заборгував місту понад 7,43 млн грн. Ідеться про борги за електроенергію, перед Пенсійним фондом та компанією «Вода Донбасу», за користування землею. Крім того, підприємство створює незручності й мешканцям довколишніх населених пунктів, які постійно перебувають під загрозою повного відключення від електропостачання, бо селища й санаторії з’єднані в одну мережу.

 

Читайте також: Культура поруч із війною

 

З літа 2019 року жоден із санаторіїв не приймає відвідувачів, інфраструктура майже зруйнована, питання відновлення роботи навіть не обговорюється. Атмосфера довкола «Слов’янського курорту» наелектризована до межі: на акції протесту виходять мешканці селищ, що періодично залишаються без світла, колишні працівники, яким заборгували заробітну плату за кілька років, люди з інвалідністю, які бояться втратити єдину можливість лікуватись. Остання акція в серпні 2019-го вивела на трасу Київ — Харків — Довжанський десятки людей, які намагалися перекриттям дороги привернути увагу до знищення курорту. «Зараз ми готові взяти у військових намети та їхати на безстрокову акцію під будівою Федерації профспілок, — каже голова обласної організації «Союз осіб з інвалідністю України» Надія Поламарчук. — Бо ми не можемо дозволити занапастити унікальний і єдиний в Україні центр для лікування осіб із важкими формами інвалідності. Перебування надважких пацієнтів, наприклад із травмами шийного відділу, в інших санаторних закладах украй проблематичне через необхідність перевезення в лежачому положенні в різні корпуси. Тут було все передбачено й облаштовано. Ми вимагаємо передати комплекс на баланс області, бо, здається, орендатори спеціально доводять його для банкрутства, а за таких умов санаторій точно не функціонуватиме». Пані Надія розповідає, що за останні роки вдалося домогтися будівництва сучасного пляжу з поручнями та підйомником на березі одного з лікувальних озер, але для повноцінної реабілітації потрібно відновити всю інфраструктуру закладу.

 

Насправді літопис негараздів курорту можна починати з подій десятирічної давності, коли відвідувачі нарікали на брак сучасного обладнання та капітального ремонту. Є версія, що господарі не поспішали модернізувати заклад, бо мали на меті довести його до банкрутства, щоб потім змінити форму власності й продати іноземним кампаніям. Але найбільшого руйнування комплекс зазнав останніми роками, особливо після початку бойових дій. Спершу в реабілітаційний центр заселилися бойовики, а після звільнення Слов’янська у двох санаторіях, що офіційно значаться як непрацюючі, розташувались українські військові. У третьому, «Слов’янському», тривав прийом хворих. Люди отримували путівки, хоча більшість висококваліфікованих працівників давно звільнилася. Борги накопичувались, а керівництво не виявляло бажання робити щось для порятунку центру. Звісно, деяким політичним силам і прибічникам «русского мира» було зручно звинувачувати в усьому українську армію, мовляв, це військові не сплачують за спожиту електроенергію, тому й накопичуються борги. Але такі домисли суперечать фактам. Приміром, на початку 2018 року полковник Андрій Галиц, представник частини, що базувалася на курорті, на вимогу громадськості продемонстрував дані про повну оплату Міністерством оборони за користування фондами курорту та їх утримання. Однак з’ясувалося, що оплата проходила через Укрпрофоздоровницю, а тому питання, чому гроші не потрапляли до постачальника води й світла, мають бути адресовані до керівників підприємства, а не до військових.

 

Читайте також: Олеся Моргунець-Ісаєнко і Тарас Лазер: «Коли ми стали працювати над документалкою про Грубешівську операцію, зовсім інакше подивилися на історію Другої світової війни»

 

Часто в ЗМІ та соцмережах поширювалися фото, що здіймали хвилю обурення: на території ландшафтного парку, де міститься реабілітаційний центр, велися роботи з демонтажу комунальних мереж і знищувалися зелені насадження. Усе це часто подавалось як свавілля військових, аж поки всі не зрозуміли: «Слов’янський курорт» вирізає на брухт власне керівництво. Ще у 2016-му прокуратура разом із Національною поліцією відкрила кримінальне впровадження по факту службової недбалості проти посадових осіб «Слов’янського курорту» через проведення земельних робіт без відповідних дозвільних документів. До справи долучилися екологи, які підрахували збитки. У 2019 році в реабілітаційному центрі відбулися обшуки за ініціативою СБУ щодо можливих зловживань повноваженнями. За інформацією місцевих журналістів, це могло бути пов’язано з махінаціями з оплатою електропостачання. Рахунки реабілітаційного центру були арештовані.

 

Наприкінці 2019-го військові виїхали із санаторіїв. Але вирізання комунікацій для продажу на брухт не припинилося, навпаки, тільки пожвавилося. Як кажуть мешканці, що живуть поруч, «тепер їм навіть військові не перешкоджають, тому ріжуть і вдень, і вночі, бо тут вже й опалення немає». За словами керівників реабілітаційного центру, яких від 2014 року змінилося кілька, таким чином вони намагаються зібрати гроші, щоб розрахуватися з колишніми працівниками. До речі, хто зараз керує підприємством, достеменно невідомо.

 

На ситуації, що склалася довкола унікального курорту, намагаються заробити «дивіденди» різні політичні сили, які вже кілька років поспіль обіцяють повернути його в державну власність, передати на баланс області чи міста, зробити прибутковим і доступним для всіх верств населення. Міський голова Слов’янська Вадим Лях вкотре розповів громадськості, яка знову зібралася на протестну акцію, що відбулися перемовини з членом правління та консультантом з управління всіма санаторіями щодо передачі «Слов’янського курорту» у власність міста. Але не безплатно: місто має взяти на себе всі борги підприємства. А це не так уже й мало — понад 48 млн грн. Та чи вистачить сил і грошей невеличкого міста для відновлення унікального санаторію, у якому зацікавлені люди з усіх куточків країни?