Світ 2020-05-21 11:55 Олаф Ґерземанн
  ▪   © 2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Поколінню Z загрожує шок через COVID-19

Пандемія коронавірусної хвороби стала першою кризою в житті покоління Z. Вона може змінити його назавжди. Молоді варто налаштуватися на болісні втрати у професійному житті

Вони — ті, хто ще на першій співбесіді запитує про додаткові вихідні. Хто навіть на випробувальному терміні не хоче працювати понаднормово. Хто надто добре знає про змагання за фахівців серед працедавців та орієнтує на це власну поведінку. Ідеться про молодь, народжену незадовго до зламу тисячоліть чи одразу після нього: покоління Z. «Остання ґенерація, чутливі юні роки якої минули у сприятливій економічній перспективі, — це представники 1968 року й бейбібумери», — каже відомий дослідник молоді Клаус Гуррельманн.


Але криза коронавірусної хвороби може докорінно це змінити. Економічні наслідки не оминуть нікого: ні молодих, ані старих. Німецькі фірми вже зараз перевели на півставки не менш ніж 10 млн працівників. Велика коаліція вважає, що докризового рівня економіка досягне не раніше, ніж за два роки. А додатково збільшені державні борги доведеться сплачувати платникам податків, які сьогодні ще тільки готуються до відвідування дитячих садків.
Проте найімовірніше поколінню Z загрожує своєрідна мутація в «покоління С» (від назви Corоnavirus). Принаймні про це свідчить досвід минулого. «Люди, які дорослішають у кризовий час, зазвичай не оговтуються впродовж усього життя», — стверджує професор економіки з Цюріха Ганс-Йоахім Вот. Натомість Людґер Вісманн, керівник Центру економіки освіти в Мюнхені, додає: «Економічні кризи масштабно й тривало вплинуть на молодь, яка зараз перебуває на порозі трудового життя». Учені-економісти називають такий ефект «економічним рубцюванням» (economic scarring). Кризи, пережиті у важливі роки, назавжди залишають сліди. І очевидні, і приховані.
Нижчі доходи

 

Читайте також: Карантин по-слобожанськи


Очевидний вимір матеріалізації криз для працівників-початківців — нижчі зарплати й менша кількість роботи або взагалі її відсутність. «Тим, хто виходить на ринок праці в час рецесії, доводиться тривалий час задовольнятися низькими зарплатами», — підсумовує професор економіки з Бонна Томас Домен.


Безробіття серед випускників відчутне також після завершення гострої фази рецесії. Бо тоді на ринок виходять молодші працівники, а отже, зростає конкуренція. «Надмір робочої сили знижує початкові зарплати, натомість досвідчених працівників звільняють неохоче», — каже Домен. «Початковий дефіцит» відповідні групи можуть «надолужити дуже повільно або не надолужити взагалі».

 

Гальмування кар’єри


Те, що невдалий старт поступово вдається надолужити (якщо вдається), також пов’язане зі стигматизуючим ефектом безробіття. І з тим, як уважає Домен, що цим людям іноді «доводиться задовольнятися роботою, що взагалі не відповідає їхнім схильностям і здібностям». А це додає ще й психологічних ефектів. «Криза на початку професійного життя, яка обтяжує вихід на ринок праці, має далекосяжні наслідки. Ми в Німеччині це знаємо, Гельмут Шельскі у 1957 році описав наслідки у своїй книжці «Скептичне покоління» (Die skeptische Generation)», — зазначив Гуррельманн. Пережите тоді недооцінювання може супроводжувати людину все життя. Перед цим постало ще покоління Y, народжене між 1985 і 2000 роками, коментує Гуррельманн: «Їм постійно сигналізували: вас надто багато». Як наслідок люди цих років народження обережні, вони діють тактично».

Економісти Паола Джуліано й Антоніо Спілімберґо дослідили, що те, чи проголосує американець за кандидата лівішої народної партії, демократів, до 15% зумовлено лише тим, чи переживав він у юності рецесію

Тепер щось схоже може стосуватися й покоління Z, принаймні з певною затримкою. «Насправді все стане зрозумілим трохи згодом, треба не забувати про близько п’ять років своєрідного гальмівного шляху», — уточнив Гуррельманн.

 

Освіта з прогалинами


Але для декого криза навіть може виявитися корисною: ті, хто через погану ситуацію на ринку праці спершу здобуде вищу освіту, наприкінці професійної діяльності ймовірно перебуватиме у кращій фінансовій ситуації, ніж у молодому віці без кризи.


Однак цього разу імпульс освіти загалом може виявитися радше негативним, що зумовлено закритими через коронавірусну хворобу школами. «Відсутність занять скоро матиме драматичні наслідки», — зауважив економіст у сфері освіти Вісманн. «Неотриманий розвиток компетенції більше не надолужиться, що підтверджено емпіричними доказами. Це можна показати на прикладі страйків учителів у валлонській частині Бельгії, але не у фламандській».

 

Читайте також: Леся Литвинова: «Люди не розуміють, чим під час епідемії зайнята влада та чим аргументовані конкретні протоколи чи обмеження»

 

Навіть заздалегідь запланована відсутність навчання має глибокі наслідки, якщо триває довго. Так, на думку Вісманна, сталося в Західній Німеччині, коли в середині 1960-х через уніфікацію початку шкільного року в певних федеральних землях зменшили роки навчання. «Кожен додатковий навчальний рік збільшує дохід у середньому на 10%, — каже експерт. — Якщо нині випадає третина шкільного року, то цілком імовірно, що дохід сьогоднішніх учнів зменшиться на 3%. Ідеться про десятки тисяч євро на особу». Для майбутніх працівників академічної сфери втрати можуть вимірюватися навіть шестизначними цифрами.


Зменшення споживання


Очевидно, що ті, хто менше заробляє, також менше витрачає. Однак у кризових поколіннях спостерігається певний довготривалий ефект. Його виявила Ульріке Мальмендьє, німецька економістка з Берклі у своєму дослідженні 2018 року: люди, які в молодому віці постали перед безробіттям, упродовж усього життя, незалежно від фактичного доходу, витрачатимуть менше грошей на споживання. Видатки зменшуються, люди значно частіше купують товари зі знижками та гіршої якості.

 

Уникання ризиків


Ульріке Мальмендьє у відомій у фахових колах статті «Депресивні діти» (2011) також довела, як особистий досвід із поганою дохідністю акцій на десятиліття знижує схильність до ризику. «Здобутий у молодому віці досвід приголомшливо впливає навіть через десятки років», — підсумували колись Мальмендьє та її співавтор.

 

Читайте також: Невраховані

 

Ліві погляди в політиці


Рецесії за своїми наслідками схожі на удари долі. Люди, які пережили їх у віці між 18 і 25 роками (соціальна психологія називає такий вік «роками впливу»), часто втрачають віру в капіталістичну відповідальність за себе. Економісти Паола Джуліано й Антоніо Спілімберґо дослідили, що те, чи проголосує американець за кандидата лівішої народної партії, демократів, до 15% зумовлено лише тим, чи переживав він у юності рецесію. Висновок науковців такий: «Індивіди, які в молодому віці пережили рецесію, більше вірять у державний перерозподіл і в те, що життєвий успіх залежить від удачі; вони тенденційно обирають ліві партії».

 

Шоковий вплив: цього разу інакший розподіл?


Те, що у тривалій перспективі від наслідків економічних криз особливо страждає молодь у віці від 15 до 25 років, майже не викликає сумнівів у дослідників. Однак від кризи коронавірусної хвороби особливо сильно можуть постраждати й інші вікові категорії. Наприклад, діти через закриті школи. Соціолог із Білефельда Матіас Альберт загрозу «рубцювання» бачить також для 40–60-річних, «які ще кілька місяців тому могли сподіватися на закінчення свого професійного життя без періодів безробіття».


Натомість Давіде Кантоні з мюнхенського університету Людвіґа-Максиміліана розглядає покоління Y: багато хто з них прийшов на ринок праці в час світової фінансової кризи і щойно став на ноги, включно з безстроковими трудовими договорами й першими іпотеками. Але тепер, каже Кантоні, поколінню Y після фінансової кризи загрожує те, чого уникли попередні покоління: «другий великий шок».