Політика 2020-05-26 18:01 Казанський Денис

Окупанти погрожують війною

Схоже, мінські переговори в черговий раз зайшли у глухий кут. Причому, цього разу, вже остаточно. У всякому разі, як вирулювати з цього глухого кута більше вже нікому не ясно.

15 травня міністр з питань реінтеграції окупованих територій України Олексій Резніков продемонстрував російські паспорти представників ОРДіЛО - Наталії Никонорової (Донецьк) та Владислава Дейнего (Луганськ). Таким чином вперше були офіційно опубліковані докази того, що на переговорах так звані «народні республіки» насправді представляють громадяни іншої держави - Російської Федерації.

 

Опублікована інформація не була сенсацією. Про це здогадувалися і раніше. Втім, одна справа - припущення, а інша - конкретні факти. Нові обставини остаточно розвіяли міф про «внутрішній конфлікт» та «громадянську війну» в Україні, і зробили будь-які подальші переговори за участю Никонорової та Дейнего безглуздими. Очевидно, що змінювати законодавство і тим більше Конституцію на вимогу громадян іншої держави не стане жодна країна світу. Громадяни Росії можуть висувати будь-які умови тільки своєму власному уряду, і не мають жодного права вимагати чогось від України або якоїсь іншої країни.

 

Як і стверджувала українська сторона з самого початку конфлікту, так звані «ДНР» та «ЛНР» виявилися насправді окупаційною адміністрацією Росії, та аж ніяк не представниками окремих районів Донецької та Луганської областей. У цих умовах українська сторона зважилася на ще один нестандартний маневр. До переговорів в якості представників ОРДіЛО вирішили залучити переселенців звідти, що в 2014 покинули територію у зв'язку з бойовими діями.

 

Читайте також: Росія на Донбасі: «Можем повторить»

 

Формально такий підхід абсолютно логічний. З точки зору права, переселенці з ОРДЛО мають такий самий статус, що і будь-які інші жителі непідконтрольної території. І якщо в Мінських угодах зазначено, що переговори необхідно вести з представниками «окремих районів», то про те, які саме це мають бути представники - нічого не написано. Жодні ЛДНР в угодах не згадуються. Отже узгоджувати що-небудь з представниками цих угруповань Україна не зобов'язана.

 

В російської сторони та її представників, зрозуміло, такий маневр України викликав напад люті. Так звані глави МЗС ЛНР і ДНР, ті самі Никонорова та Дейнего синхронно виступили проти залучення переселенців до переговорів з приводу подальшої реінтеграції ОРДЛО. Зокрема, Дейнего заявив, що Україна намагається «підмінити діалог сурогатом, сформованим із зручних для української влади переселенців з Донбасу, що свого часу втекли звідти». Цинізм заяви очевидний. Адже, втекти людей якраз і змусили угруповання ЛНР та ДНР, які зробили умови проживання в Донецьку і Луганську неможливими, а також стали переслідувати жителів Донбасу, які їх не підтримували.

Безпорадність переговорних позицій і повний провал переговорної стратегії Росії та її сателітів став очевидним навіть бойовикам ЛДНР​

 

«Саме ми, і тільки ми, обрані чотирма мільйонами жителів Донбасу представники, маємо право і повноваження говорити в Мінську від імені Донбасу. І київській владі доведеться прийняти цей факт», - заявив «міністр закордонних справ ЛНР». Інакше, крім як істерикою, це такий вислів назвати складно. Як складно і без сміху читати подібні опуси.

 

Читайте також: Ескалація на Донбасі. Реакція світової спільноти на атаку найманців РФ

 

Безпорадність переговорних позицій і повний провал переговорної стратегії Росії та її сателітів став очевидним навіть бойовикам ЛДНР.

 

«Україна хайпує і набирає очки. Вони примудрилися приволокти до Мінська наших втікачів і заявити, що ось саме вони повинні виступати від імені Донбасу, а не Никонорова, у якої російський паспорт - і виклали на стіл його ксерокопію. Ми куди йдемо? Якщо минулий стан справ я називав бігом по колу, то тепер очевидно ми побігли по спіралі: нарізаючи кола, ми поступово сповзаємо вниз. Що далі викине Україна? Колись ми поставили раком Порошенка і змусили його підписати ці прокляті мінські угоди, які стали для нас і "біблією і їжею" на останні шість років. Тепер ставлять раком нас. І це та сама Україна, яка на ладан дихає і ось-ось схлопнется?» - розлючено написав відомий польовий командир ДНР Олександр Ходаковський.

 

У ситуації, що склалася, у Росії і її сателітів залишився тільки один інструмент - війна. Тому цілком передбачувано на тлі дипломатичного провалу на переговорах, окупаційна адміністрація РФ почала загрожувати Україні відновленням гарячої фази бойових дій та новим наступом. Лідер угруповання ЛНР Леонід Пасічник заявив, що збирається «відсунути лінію зіткнення» вглиб підконтрольної Україні території, тобто, фактично пригрозив відмовитися від виконання Мінських угод. А «заступник голови народної ради ЛНР» Дмитро Хорошилов взагалі пригрозив, що бойовики ЛНР захоплять всю підконтрольну Україні частину Луганської області, яку «народна республіка» вважає своєю окупованою територією.

 

Читайте також: ЗСУ: Генеральна візія

 

«Раніше був прийнятий закон про державний кордон, який збігається з колишнім кордоном Луганській області. Якби ми змогли відсунути українську армію на наші законні кордони, то це було б просто чудово. Ті люди, які проживають в Сєвєродонецьку, Лисичанську, Рубіжному та Кремінній, також брали участь в референдумі, і також голосували за те, щоб колишня Луганська область стала Луганською республікою. Сьогодні ця частина нашої республіки знаходиться під окупацією України. Тому я вважаю, що ми повинні звільнити свою територію», - заявив Хорошилов.

 

Подібна заява була зроблена від очевидного безсилля. Зазнавши поразки на дипломатичному фронті, сателіти Росії повернулися до єдино зрозумілого їм аргументу - до погроз, шантажу та брязкання зброєю. Втім поки що всі ці погрози здаються не більше, ніж блефом. Адже сама Росія зараз явно не в тому стані, щоб знову загострювати війну і нариватися на нові санкції, Та й наступ на позиції ВСУ навряд чи має якийсь сенс. У кращому випадку росіянам вдасться після кровопролитних боїв, ціною великих втрат знову захопити 2-3 зруйнованих українських міста. Але навіщо? Розбите варварськими обстрілами Дебальцеве до сих пір так і не відновили. Ніякого економічного сенсу в його захопленні не було. І в разі аналогічного наступу росіяни у підсумку отримають лише сотню тисяч нових нахлібників та купи непотрібних руїн.

 

Що далі в цих умовах буде з Мінськом - не ясно. Втім, точно можна сказати, що про обіцяні цієї осені вибори у ОРДЛО можна забути. Звичайно, мало хто вірив в можливість проведення цих виборів з самого початку, але все ж невелика ймовірність такого розвитку подій зберігалася. Тепер же очевидно, що ситуація увійшла в клінч, бойові дії тривають, незважаючи на всі спроби розведення військ, і виходу з глухого кута як і раніше не видно.

 

Україна не зможе у жодному вигляді узаконити особливий статус ОРДЛО, поки там будуть заправляти всім російські громадяни. Росія ж виводити свої війська з ОРДЛО поки як і раніше не збирається і навпаки - навіть нагнітає військову істерію. У цих умовах Україні слід піднімати питання про нові санкції для РФ. Адже тепер світове співтовариство має нові докази того, що в ОРДЛО перебуває російська окупаційна адміністрація. Отже, розплачуватися за всі дії цієї адміністрації та її агресивну риторику повинна Москва.

схожі публiкацii