Світ 2020-06-20 11:38 Екгарт Любкемаєр , Фолькер Штанцель
  ▪   © 2020 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Китай – необхідний партнер

«Китай передусім» — своєю експансивною політикою Пекін планує стати глобальною потугою. Країни Європи повинні бути обережні й не дозволити Піднебесній зіштовхнути їх між собою

Китай випробовує світ пандемією коронавірусу. Ймовірно, вірус заскочив Пекін зненацька, як і решту світу, але це єдина країна, яка і в час пандемії дотримується глобальної стратегії. На меті у неї розширення впливу в Азії, Гонконзі, а також в Європі. Для реакції на такі наміри Китаю Європі необхідна стратегія. І вона потрібна якомога швидше, бо у вересні в Лейпциґу глави держав та урядів ЄС зустрічатимуться з китайським президентом Сі Цзіньпіном.
Запрошує на цю зустріч Анґела Меркель, очільниця уряду країни, яка у другому півріччі 2020 року головуватиме у Раді Європейського Союзу. Отже саме час визначитись, чого хоче Німеччина і чого вона може досягти зі своїми партнерами з ЄС. Цього разу виклик незмірно більший, ніж у 2007 році, коли німецьке головування у Раді ЄС головно було зосереджене на порятункові проваленої конституційної угоди.

 

ЄС перед найбільшим випробуванням


Зважаючи на наслідки пандемії коронавірусу ЄС опинився «перед найбільшим випробуванням з часу його заснування» (Меркель), сюди ж входять і відносини з Китаєм.


Китаєві, як досі жодній іншій країні, лише за одне покоління вдалося стати незамінним — глобальним локомотивом зростання, партнером у торгівлі та виробництві, а також у проекті століття — захисті довкілля, ринком збуту, інвестором і кредитором для сировинних країн і країн, що розвиваються. До того ж КНР на шляху до перетворення у технологічну та наукову світову потугу. Так воно і залишається, попри те, що Китай: як і всі решта, потерпає від впливу пандемії на світову економіку.

 

Читайте також: Черговий привід


Але є ще й інший бік медалі: безоглядна політика сили та просування інтересів — «Китай передусім». Той, що вже кілька років ставить під питання систему правил та цінностей, які визнав будучи членом ООН та її Ради Безпеки. Пекін переслідує свої експансивні плани у Східній Азії, намагається розбудувати для своїх підприємств всесвітню інфраструктурну мережу («Новий Шовковий шлях»), хоче так розвивати нові технології, щоб виникла міжнародна залежність від Піднебесної, зокрема завдяки обладнанню Huawei для мереж 5G.


Тут для Європи є дві першочергові проблеми. По-перше, закордонними інвестиціями та фінансовими преференціями Китай забезпечує собі вплив, який використовує для протиставляння країн ЄС одна одній та Брюсселеві.
По-друге, він відвертається від заснованого на правилах світопорядку, який підтримує мир і безпеку, стале господарювання та глобальний розвиток. Єврокомісія разом зі Союзом німецької промисловості вже називають Китай «системним конкурентом».


Криза коронавірусу призвела до американсько-китайської конфронтації, яку розпалюють обидві сторони і у якій Європа може опинитися затиснутою.


Пандемія почалася з Китаю, але Пекін досі відмовляється взяти відповідальність за недбалість в Ухані, спроби замовчування і на сім тижнів запізнілу реакцію на спалах. Ця поведінка перетворила епідемію на пандемію і забрала життя незчисленних людей. Через дії Пекіна запізно зреагувала і ВООЗ. Натомість КНР запустила глобальну кампанію з презентації себе успішним борцем з пандемією і благодійником у скруті.


Прикриваючись пандемією Пекін використовує цю нагоду і розширює свою присутність в Південно-Китайському морі та в Індії.


Нещодавно Китай прийняв «безпековий закон», що ігнорує укладену в 1984 році угоду з Великою Британією, яка за принципом «Одна країна, дві системи» до 2047 року гарантувала Гонконгу його власну правову систему, громадянські свободи та «значну автономію». «Нічого не вартий клапоть паперу», так про угоду з Британією висловився речник китайського МЗС. Отже маємо сигнал для гонконгської опозиції та світу — якщо це слугує китайським владним інтересам, то ніщо не стоїть на заваді порушенню міжнародного права.

Для Європи є дві першочергові проблеми. По-перше, закордонними інвестиціями та фінансовими преференціями Китай забезпечує собі вплив. По-друге, він відвертається від заснованого на правилах світопорядку, який підтримує мир і безпеку, стале господарювання та глобальний розвиток


Досі корисний фінансовий майданчик Гонконг, з його забезпеченим правовими гарантіями особливим статусом, багатому Китаєві більше не потрібен. А «одна країна, дві системи», як модель для мирного возз’єднання з Тайванем, зжила себе — Пекін погрожує демократичній острівній державі, щодня порушуючи її повітряний простір своїми військовими літаками.


До того ж Піднебесна готова на загострення конфлікту з США, що вже й так розпалений обома сторонами.


На такому тлі в Лейпцигу має відбутися зустріч з цим необхідним, але дедалі агресивнішим Китаєм. Чи відбудеться вона і в якому форматі через пандемію та запеклі суперечки між КНР та європейцями ще невідомо. Певне натомість те, що Німеччині варто докладати усіх зусиль для нової солідарності і співпраці в європейсько-китайських відносинах і використати для цього заплановану зустріч. Європа і Китай потрібні одне одному.


Рівноправність, взаємовигідність, довіра Щоб з цієї взаємної залежності вийшла плідна кооперація, необхідні рівноправність, взаємовигідність та довіра.

 

Читайте також: Інвестиції Китаю в умовах пандемії


Про партнерство на рівних Європа повинна подбати сама — єдністю, економічною силою та автономією. З цього для президенства ФРН у Раді випливають дві головні лінії — Німеччина може вийти з кризи, спричиненої пандемією, якщо з неї вийдуть її сусіди в ЄС і лише зміцніла Європа може рівнятися з Піднебесною. Тому німецька солідарність в Європі і задля Європи, а також рішуче відстоювання європейських інтересів — далекоглядна політика стосовно Китаю.
Недбалість, приховування і зволікання коштували китайському керівництву довіри у час коронавірусної кризи, зараз недовіру посилила ситуація з Гонконгом. На цьому фоні на передній план зустрічі в Лейпциґу повинні вийти три теми — коронавірус, відносини Китай — ЄС і створення довіри.


Коронавірус: федеральна канцлерка Анґела Меркель нагадала про прозорість у питанні виникнення вірусу. Китай, на її думку, повинен запросити незалежну комісію експертів ООН для ознайомлення з джерелом спалаху пандемії, а також заходами її стримування. Окрім того ЄС та Китаю необхідно домовитись про «партнерство в галузі охорони здоров’я». Передовсім для розробки вакцини, її виробництва і міжнародної дистрибуції. Для довготермінового запобігання та боротьби з вірусними та іншими хворобами, передовсім в Африці, де пандемія може лютувати значно сильніше, ніж в Китаї та Європі.

 

Читайте також: Двобій за гегемонію. Як пандемія COVID-19 може вплинути на перебіг китайсько-американського протистояння


Створення довіри: воно не поєднується зі свавільним ставленням до міжнародних договорів. Зараз Пекін сам зробив Гонконг випробуванням на власну придатність до партнерства. Днями федеральний уряд назвав вирішальний фактор для цього — безпековий закон має прийняти гонконгський парламент, реалізовувати його повинні незалежні суди і установи Гонконгу за дотримання усіх громадянських свобод населення. Від цього залежить, чого можна буде досягти в Лейпциґу.


Двосторонність: довго обговорювана угода про захист інвестицій стає для економіки ЄС дедалі важливішою. Пекін, зацікавлений у європейсько-китайському договорі про вільну торгівлю, врешті має почати рахуватися й з інтересами Брюсселя. Рішучість необхідна також і у відмові від обладнання Huawei для європейської мережі 5G. Допуск китайського постачальника в інфраструктуру цифрової економіки майбутнього не поєднується з прагненням, про яке голови держав та урядів ЄС оголосили 26 березня 2020 року — бути автономними в межах Європи і «захищати від іноземних інвестицій стратегічні економічні активи та технології».


Чи світ в умовах пандемії і після неї буде краще співпрацювати і стане сталішим чи навпаки націоналістичнішим та несприятливішим для майбутнього, залежить в тому числі й від Європи та Китаю. Саміт ЄС — Китай за президенства в Раді ЄС Анґели Меркель може стати дороговказом до плідного партнерства. Але лише якщо Європа зустріне Пекін люб’язно і водночас рішуче і якщо Піднебесна серйозно поставиться до проблеми Гонконгу.