Пандемія. Герої та антигерої 2020-07-03 12:20 Олег Фея

Олена Годлевська: «Наразі взагалі не доведено, що нинішній коронавірус передався людям саме від кажанів»

Після спалаху пандемії SARS-CoV-2 до кажанів було привернуто багато уваги — і з боку науковців, і з боку далеких від науки людей, бо вважається, що саме від цих тварин людині передався коронавірус.

Тиждень поговорив із дослідницею кажанів, кандидаткою біологічних наук, старшою науковою співробітницею лабораторії популяційної екології Інституту зоології імені І. І. Шмальгаузена Оленою Годлевською про коронавіруси, труднощі експедицій та українських кажанів.

 

Чому важливо вивчати кажанів?


— Це єдина група ссавців, яка володіє активним польотом. Також вони володіють ехолокацією, проте не всі види саме ультразвуковою. Загалом кажани — малодосліджена група. До певного часу не тільки в Україні, а й всюди у світі вони не те що були поза увагою, просто були складності для вивчення. Кажани — нічні тварини, їх нелегко побачити, треба знати місця, де вони живуть. Дослідження потребують певного інструментарію, іноді недешевого. І тому лише приблизно в 1960–1970-ті роки почався бум наукового інтересу до кажанів.


В Україні були ті самі труднощі. Крім того, кажани не їстівні, а в СРСР у дослідженнях наголошували на «цінних у господарстві» тварин. Тому їх досліджували лише героїчні, я сказала б, одинаки. Закономірно, що про фауну кажанів України до певного часу було відомо дуже мало.

 

Читайте також: Асимптоматичні хворі, імунітет та вплив ультрафіолету - огляд наукових новин про коронавірус

 

Який інструментарій потрібен людині, яка захотіла вивчати кажанів?


— Найбанальніше — ліхтар. У першу свою печеру 20 років тому я спустилася з малопотужним ненадійним ліхтариком, з лампою розжарювання. Зараз у кожного LED-ліхтарик у телефоні, а тоді — лампа розжарювання та величезний блок батарей. Навіть із такими простими речами було складно! Просто необхідний інструмент — ультразвуковий детектор. Вони лише з 2000 року стали доступними в Україні, дуже пізно порівняно з іншими країнами. Кажани використовують ультразвук, що поза зоною сприйняття людини. Детектори перетворюють ультразвук на такий, що чує людина. Так ми можемо хоча б почути кажанів, бо побачити їх у темряві іноді неможливо. Соціальні звуки кажанів можна почути — це їхня комунікація. А ехолокація — інструмент, щоб орієнтуватися в просторі та знаходити здобич.

 

Чи можна казати про якісь екологічні чинники наявності чи відсутності в регіоні кажанів?


— Наприклад, у Криму та на Закарпатті живе понад 20 видів кажанів, у Києві трапляється (не обов’язково живе постійно) 15 видів. Що зумовлює цю різницю? Екологічні та біотичні чинники середовища: харчування, міжвидова конкуренція, діяльність людини. У нас є дуже рідкісний вид — вечірниця гігантська, і в Києві його бачили в середині ХХ століття. Ми спільно з харків’янами проводили експедицію місцями, де тоді натрапляли на цього кажана, і не знайшли його. Лише потім, під час іншого дослідження, науковці зареєстрували його в Чорнобильській зоні. Є види-мігранти, які відлітають з Києва на зиму, повертаються навесні, приводять молодих, молоді стають на крило, і потім вони всі разом відлітають на південь. Проте точні шляхи міграції невідомі.

 

А навіщо кажани мігрують? І як досліджують шляхи міграції?


— Старий надійний метод, проте дуже трудомісткий — кільцювання. Треба закільцювати велику кількість тварин, і потім хтось зловить їх. Та відсоток повернень дуже низький. Із GPS-мітками схожа ситуація — тварину все одно треба зловити. Інший метод — радіотрекінг, проте невеликий радіопередавач на крихітній батарейці працює недовго. А великий на маленького кажана не повісиш. Для вивчення дальніх міграцій такий метод не підходить. Рекордсмен за міграціями — наш вид, лісовий нетопир, який пролітає понад 1900 км.

 

Читайте також: Формула ефективності. Чи минула доба тубдиспансерів?


У світі існує понад 1300 видів кажанів, серед них є фруктоїдні, та всі види нашої фауни — комахоїдні. Тому взимку вони або впадають у сплячку, або мігрують. Щоб тварина змогла дожити до весни, вона має знайти собі відповідні сховища. Деякі види використовують підземелля, печери. А ті, що не навчилися жити в печерах, живуть у дуплах дерев. Там узимку холодно, і доводиться мігрувати в регіони, де зима тепліша.

 

У яких регіонах України взагалі живуть кажани? Яка їхня кількість?


— Найбільша кількість видів — у Карпатах, на Поділлі та в Криму. Там найбільше сприятливих природних умов. Сказати, скільки саме цих тварин у нас живе, неможливо. Можна хіба що знати тренди — стабільна чи ні їхня чисельність. Такі заміри роблять, наприклад, у підземеллях: люди можуть потрапити туди й просто порахувати тварин. Це моніторингові програми, коли щороку проводиться облік, щоб знати зміну кількості кажанів у ключових точках.

 

Чому змінюється кількість кажанів?


— Причин кілька. Одна з основних на сьогодні — ставлення людини. Люди з різних мотивів знищують колонії тварин. Народжуваність у кажанів дуже низька, і кількість відновлюватиметься довго. Інша причина — зменшення кількості придатних сховищ або погіршення умов у них, що також нерідко пов’язано з діяльністю людей. Туристи, які ходять печерами, будуть заважати кажанам. У багатьох країнах науковці визначають важливі для кажанів підземелля й закривають їх для відвідувань. Наступний фактор — погіршення якості харчової бази, комах. Пестициди її дуже скорочують. Ще одна неочевидна причина — зміна ландшафтів. Наприклад, деякі види харчуються над сталою водою або в певному типі лісу, але водойму осушили або знищили в інший спосіб, а ліс вирубали. Власне, головний чинник зникнення кажанів — антропогенний. Я працюю з кажанами 20 років — це невеликий термін, щоб казати щось напевне щодо зміни кількості за цей час, і на постійний моніторинг у нас не завжди є кошти. Якщо брати історичні відомості — ми знали про колонії в тисячі кажанів ще з радянських джерел, однак коли діставалися до них, то нікого не знаходили. Цієї зими ми працювали з випадком, коли люди просто знищили сховище й видали нам на руки півтисячі кажанів. Просто врятувати колонію, допомогти їм дожити до весни — великий клопіт та великі витрати.

 

Читайте також: Маски скинуті: на окупованому Донбасі слід очікувати великий спалах епідемії

 

Які наразі проекти з вивчення кажанів є в Інституті зоології і яке практичне спрямування вони мають?


— В Інституті працює з кажанами кілька людей — і я сказала б, що для України це взагалі багато. Головні напрями — морфологія, а також еволюційна історія кажанів, що її досліджує Ігор Дзеверін з колегами. З польових досліджень — інвентаризація фауни. Також моніторинг фауни, зокрема кажанів, — одне з наукових завдань команд заповідників та національних парків. Дослідження екології та поведінки рукокрилих. Дослідження впливу змін клімату на зміну фауни. Також нещодавно розпочалися прицільні дослідження міграцій. Це практично корисно, адже зараз будують багато вітроелектростанцій, які для мігруючих літаючих тварин не завжди безпечний об’єкт ландшафту. Потрібно володіти цією інформацією, щоб знати, де будувати вітряки або в які пори року їх вимикати. У нас ухвалено закон про обов’язкове проходження процедури оцінки впливу такого будівництва на довкілля. Усі кажани фауни Європи — тварини, що їх охороняють міжнародні конвенції, національні закони. Тому до них багато уваги щодо виконання такої оцінки.

 

Чи є практичний механізм впливу на порушників норм будівництва?


— Ухвалення цього закону — одне з досягнень України. Через це всі плани будівництва вітроелектростанцій — публічна інформація. І місцева громада або будь-який інший громадянин України може переглянути ці плани й поставити свої запитання. Проектувальник повинен відповісти на них у звіті про оцінку впливу на довкілля. Цей закон стосується не тільки кажанів, а й великої кількості видів тварин, рослин та ландшафтів загалом. І не лише вітроелектростанцій, а й цілого набору будівельних проектів, які можуть мати суттєвий вплив на довкілля та на людину.


Чи змінилося ставлення людей до кажанів через пандемію коронавірусу?


— Зараз часто в інфопросторі виникає зв’язка «кажан — коронавірус». Відомі випадки, коли люди винищували їхні колонії, боячись інфекції. На щастя, не в Україні. Наразі взагалі не доведено, що нинішній коронавірус передався людям саме від кажанів. Так, він дуже подібний до коронавірусу одного з азійських видів підковиків, але той вірус не має протеїну, завдяки якому він потрапляє в клітини людей. Однак цей протеїн є в коронавірусів панголінів. Нині, коли ми кажемо «коронавірус», маємо на увазі саме SARS-CoV-2, а це дуже велика група вірусів. У принципі, у кожної групи тварин, у котячих, китоподібних, кажанів, у людей є свої коронавіруси. Ще під час епідемії першого SARS були припущення, що такі віруси можуть передавати людям кажани, і завдяки цьому рівень досліджень інфекцій кажанів став удвічі більшим, ніж для інших груп тварин. Тому закономірно, що кількість виявлених у них вірусів також більша — просто більше провели досліджень. Щодо MERS, то основним джерелом вірусу був верблюд. Припускається, що вірус Ебола пішов від кажанів, проте доказів цього також немає. У будь-якому разі під час контакту з дикими тваринами ми маємо дотримувати певних санітарних норм: надівати рукавички, тримати обличчя на певній відстані від них. Інша ситуація з «мокрим» ринком у Вухані: деякі дослідники припускають, що все почалося саме там. Це місце, де поруч перебуває велика кількість різних видів тварин у зовсім неналежних умовах. Там багато стресованих тварин, які зазвичай більше схильні до захворювань. І все це продає та вживає людина.

 

Читайте також: Голос лікарів. Як змінити українські лікарні

 

Ми з вами говоримо після закінчення однієї вашої експедиції і перед початком наступної. Як узагалі вони відбуваються?


— Зараз ми досліджуємо літню фауну Причорномор’я України, і нам потрібно попрацювати в кількох місцях для її комплексного опису. Основне завдання — зібрати максимальну кількість фактів, хто і в якій кількості де живе.
Щодо фінансування я маю подякувати міжнародним фондам, які підтримують дослідження в певних країнах, зокрема в Україні, саме через охорону кажанів міжнародними конвенціями. Ці тварини не знають адміністративних кордонів, і якщо зникне велика колонія, це може мати великі наслідки для регіону.

 

Що стається з регіоном у разі зникнення великої популяції кажанів?


— Кажани — потужні регулятори кількості комах. У них швидкий метаболізм, і, щоб ефективно літати та жити, їм треба з’їсти їх дуже багато. Серед цих комах є велика кількість шкідників сільськогосподарських та лісогосподарських культур. У лісовому господарстві є такий підхід, як вирощування лісу на продаж. Дуже часто це монокультури, які вразливі до спалахів кількості комах. Якщо продовжувати лінію — коли зникають кажани, в сільському господарстві починають використовувати більшу кількість пестицидів, що призводить до забруднення довкілля, і в підсумку це згубно для здоров’я людини. 

 

----------------

Олена Годлевська народилася в Києві. Кандидатка біологічних наук, тема дисертації — «Сучасний стан фауни рукокрилих України в умовах антропогенної трансформації середовища». Старша наукова співробітниця лабораторії популяційної екології Інституту зоології імені І. І. Шмальгаузена. Досліджує та охороняє кажанів з 1999 року. Має наукові публікації про коронавіруси, які циркулюють у популяціях цих тварин.