Суспільство 2020-07-04 12:19 Станіслав Козлюк

Андрій Антоненко: «Я вважаю себе політв’язнем і військовополоненим у власній країні»

Наприкінці травня Тиждень написав листа із запитаннями Андрієві Антоненку, якого під час брифінгу 12 грудня 2019 року міністр внутрішніх справ Арсен Аваков назвав підозрюваним у вбивстві журналіста Павла Шеремета.

Тиждень поцікавився, чи дали Антоненку змогу побачити матеріали розслідування, коли він познайомився з іншими фігурантами справи й чи залишається він у лавах Збройних Сил України.

 

Чи бачили ви відеозапис брифінгу Арсена Авакова 12 грудня щодо справи Шеремета?

 

— Відео брифінгу не бачив, переглядав лише уривки в новинах. Але в мене є стенограма з ілюстраціями. І якщо чесно, я шокований. Це на 100% інформаційно-психологічна спецоперація, яка базується на брехні й маніпуляціях. Її завдання — заплутати людей: викликати в них шок і ввести в оману. Класична російська версія. Бо хто буде вдивлятися в картинки і вчитуватися в текст на ТБ? Звісно, ніхто. Або майже ніхто. Зазвичай саме так вкидають дезінформацію й цілковиту брехню. Наприклад, демонструють одяг із «однаковим принтом». Але ж малюнок там різний! Людина на відео йде у светрі з капюшоном, а вони показують футболки («одяг із принтами», який знайшли під час обшуку в квартирі Антоненка. — Ред.), до того ж із малюнком, який не збігається з принтом на відео.


Вони навіть фото добрали такі, що не відповідають періоду, коли стався той злочин. Зовсім. Думаю, їм ішлося про те, щоб фото хоч приблизно видавалося схожим. Це в них називається «підігнати під картинку». І найважливіше: ні чоловік, ані жінка з відео за своєю статурою не відповідають ні моїм параметрам, ні параметрам Юлії Кузьменко. Також борода чоловіка не схожа на мою бороду, яку я носив улітку 2016 року. Тому вони врешті вигадали історію про «схожість ходи». Але й там брехня. Усе це зроблено для шокованого глядача. Добре, що воно не спрацювало, як вони сподівалися, що багато людей побачили ці розбіжності й почали про них говорити та писати. А про тези з самої прес-конференції я мовчу. 

 

Читайте також: Із думкою про війну

 

Коли ви дізналися, що в убивстві Шеремета звинувачують не лише вас, а й іще двох людей? А також чи чинили на вас тиск слідчі, вимагаючи визнати провину й зізнатися у злочині?


— Про те, що крім мене є й інші люди, я дізнався, коли зачитували підозру. Найцікавіше, що тоді я не знав, що Дугарь — це дівчина. Дізнався про це лише в суді. А живцем її вперше побачив 21 травня 2020 року. З пані Кузьменко влітку 2016 року ми майже не були знайомими. Так, спілкувалися у Facebook. Бо вона була свідком у справі про ДТП, під час якої збили мого сина. Але ми навіть не бачилися з нею, бо суд у справі про ДТП постійно переносили. Проте й тут намагаються маніпулювати. Слідство і прокуратура кажуть, ніби в нас тоді було тісне спілкування. І наче вони нарахували аж 108 «з’єднань». Але це також брехня. За півроку онлайнового знайомства в нас було аж дев’ять повідомлень і один телефонний дзвінок. Усе про ДТП. А вперше ми побачилися 21 липня 2016 року на моєму концерті під час Рокер-паті.


Щодо тиску, то прямого фізичного не було. Але був психологічний. Наприклад, мені забороняли теплі речі. Забороняли стригтися. Голитися. Не надавали медичної допомоги, коли боліли зуби (зараз, до речі, також не надають). Не дозволяли побачень. Підсаджували різних людей. Наприклад, один був із літературою про нацистів: якась книга Ґеббельса й іншого німецького генерала. Був іще один чоловік, який розповідав, як у нього знайшли гранати. Але в тюрмі збігів не буває. Ви ж пам’ятаєте історію про «захоплення величчю арійської раси»? Хоча я родом із єврейського регіону й мій рід іде від польських євреїв. Тому, звісно, я «ще той нацист», так.

 

Ваші захисники говорять, що різниця у зрості між вами й чоловіком, якого зафіксували камери спостереження в ніч убивства журналіста, — близько 10 см. Слідчі намагалися дізнатися ваш зріст? Чи вимірювали вас, коли привезли у слідчий ізолятор?


— Мій зріст 179,8 см, тобто майже 180 см. Це написано, зокрема, в моєму військовому квитку. До того ж це зріст без взуття й кепки (із таким набором мій зріст 185 см). І хоч як крути — не збігається. Тому слідство не хотіло давати відеодоказ, який міг би це підтвердити, зокрема долучити брифінг МВС 2016 року, де йдеться про зріст нижчого за мене підозрюваного. У слідства також є дві експертизи. І обидві засвідчують, що мій зріст відрізняється від зросту чоловіка на відео. А найцікавіше те, що люди на відео одного зросту! Часом жінка навіть здається вищою. Тому логічно було би припустити, що в такому разі або Кузьменко має бути 180–185 см, а бо я маю бути 166–170 см за зростом. Але ж це не так! Чи вимірювали мій зріст? Поставили на тлі лінійки і зробили фото. Наміряли 180 см.

 

Читайте також: «Наказую не хворіти!». Як живуть на карантині військові, які повернулися з передової

 

Де вас зараз утримують? Розкажіть про умови в ізоляторі: ви в камері самі чи з кимось, яке до вас ставлення працівників ізолятора й інших арештованих? І як загалом минає ваш день?

 

— Утримують мене в ізоляторі тимчасового тримання на Косогірному провулку на Подолі. Умови, звісно, не домашні. Але стерпно. Зараз сиджу в камері з сусідом. Раніше, бувало, сидів сам. Працівники ІТТ ставляться до мене добре, з розумінням і повагою. Так само й арештовані. А день минає, як у кіно «День бабака». Дивлюся ТБ, займаюся спортом, періодично щось пишу, але не часто. Голова трохи забита думками про дітей і дружину.

 

Звідки ви дізнаєтеся актуальні новини про життя в Україні та світі? Про політику, війну, пандемію COVID-19?

 

— Тут усі новини надходять із телебачення та від адвокатів.

 

Щодо пандемії: які у вас в ізоляторі обмежувальні заходи? Чи є засоби особистого захисту: маски, антисептики? Чи не скаржаться арештовані на симптоми ГРВІ? Яка загалом ситуація з медичною допомогою?

— Мені передали маски, рукавички й антисептик. Міряють температуру, камери дезінфікують. Не чув, щоб хтось скаржився на застуду чи щось таке. Або, може, такі факти просто приховують, не знаю. Медична допомога на місці відсутня взагалі. Усі ліки в нас лише свої. Єдине — можуть викликати швидку, яка приїжджає з карвалолом і анальгіном.

 

22 травня правоохоронці заявили про завершення розслідування. Скажіть, чи почали ви ознайомлюватися з матеріалами справи? Скільки у вашій справі томів і скільки з них ви вже встигли переглянути? 
 

— Так, розслідування завершили. Але всю справу не показують. Привезли мені лише три томи 2016 року. Я взагалі там мало що зрозумів, бо до тих подій не причетний. Тому навіть не читав їх, а просто повернув. Наскільки знаю, адвокатам справу в повному обсязі на ознайомлення не надають. І скільки в ній томів, я також не знаю. Тому з цим ознайомленням виходить якась загадка.

 

Читайте також: Спокуса диктатури


Також знаю, що журналісти «Слідство.інфо» впіймали на гарячому слідчих за фальсифікацією справи. Зокрема, вони переробили маршрут, яким ішли люди з відео камер спостереження. І це підтверджує, що справа від самого початку фальсифікована й політично вмотивована. Цікаво також те, що за версією слідства люди з відео вночі повернулися до житла неподалік місця злочину, у якому я нібито проживаю. Але це також відверта брехня, бо з 2007 року я з сім’єю мешкаю за зовсім іншою адресою. І геолокація мого телефона на той час підтверджує, що я був удома з родиною за місцем проживання (на вул. Старовокзальній, за кілька кілометрів від місця злочину. — Ред.). До першої ночі я спілкувався у Facebook. А потім спав, як усі нормальні люди.


Для прикладу, є справа національного гвардійця Віталія Марківа. Його засудили за сфальсифікованою справою і звинуватили в убивстві журналіста в АТО (ось такий збіг). І Аваков на всю країну заявляє, що справу сфабрикували російські посіпаки, а тому вони з президентом роблять усе можливе для звільнення Марківа. І це правильно, бо невинну людину треба звільнити.


Але водночас Аваков фабрикує й фальсифікує справу про вбивство Шеремета та застосовує ті самі методи російських посіпак. Тобто в Італії вони боряться за справедливість, а в Україні займаються таким самим, як в Італії, «бєспрєдєлом».

 

Чи маєте ви можливість бачитися з рідними? І чи отримуєте листи? Якщо не секрет — від кого?


— За весь час арешту в мене було аж два (!) побачення. І ті ми вигризали. Майже буквально. Листи заборонені. Тому їх я отримую через адвокатів. А пишуть мені різні люди, не лише знайомі.

 

Ви й надалі залишаєтеся в лавах Збройних Сил? Чи є підтримка з боку Сил спецоперацій?


— Так, я досі перебуваю в лавах ЗСУ й не планую нікуди йти. Підтримка від ССО шалена. Від командувача, офіцерів, бійців спецоперацій. Усі чекають на моє повернення. І я дуже вдячний їм за цю підтримку, для мене вона неймовірно важлива. Також командир 3-го окремого полку ССО «Редут7 уже не вперше передає моїй родині допомогу: харчі та смаколики для дітей. Хлопці передали підписані прапори із словами підтримки. Тому з друзями мені дуже пощастило. Насправді вони як рідня. Так само й мій безпосередній командир: він на постійному зв’язку з моєю родиною. А ще для мене був важливим виступ командувача ССО Ігоря Луньова на мою підтримку по ТБ.

 

Читайте також: Ярина Чорногуз: «Протест — це інтелектуальний акт, що має сприяти розвитку»

 

Чи вплинуло ув’язнення на вашу творчість?


— Звісно. Тут творчість узагалі відсутня. І це дуже боляче. Бо без інструментів я творити не можу. Періодично пишу вірші. Їх можна прочитати на сторінці Facebook #FREERIFF. А з музикою велика проблема. На жаль. Але впевнений, що ми це надолужимо.

 

Чи плануєте позиватися проти чиновників, які брали участь у брифінгу 12 грудня 2019 року, під час якого заявили про «затримання вбивць Шеремета»?


— Єдине, чого я зараз хочу, — це повернутися до дружини й дітей. Знову займатися творчістю. Знову опинитися на службі. А все інше буде згодом. Якщо чесно, то я впевнений, що Арсен Аваков знає, що ні я, ані інші затримані до цього злочину не причетні. Ще є час визнати помилку, знайти й покарати тих, хто фабрикував проти нас цю ганебну справу. І так відбутися малою кров’ю та залишитися на білому коні, якщо так можна висловитися. Тому буду діяти відповідно до ситуації.

 

Чи вважаєте себе політв’язнем? І як ставитеся до того, що багато хто вас так називає?


— Так. Я вважаю себе політв’язнем і військовополоненим у власній країні. Це не справа про вбивство журналіста. Це справа про збереження посади міністра МВС. Тобто пряма й безперечна політика. І той ганебний брифінг — однозначний доказ мого твердження. Усі ми бачили, хто в цьому брав участь. Екс-генпрокурор Рябошапка каже, що не хотів той «брєд» підписувати і його не можна було підписувати. Але ж Рябошапку якось змусили підписати підозри й затягли на брифінг. Навіть Зеленський заявляв, що його туди затягли силою. Тож усе ясно, як два на два.


Узагалі нас якось незрозуміло обрали чи призначили підозрюваними в цій справі. Ми наче жертвопринесення для утримання влади. А якими методами її утримуватимуть — байдуже. Дуже нагадує 1937 рік. А скільки ще є схожих історій? Федина, Звіробій, В’ятрович, Чорновол, генерал Марченко, Порошенко, Поярков. Скількох іще запланували й кого саме?


Проте цікаво інше. На які порушення й тиск можуть піти керманичі МВС? Чи, може, вони схаменуться?


Я хочу подякувати всім небайдужим, усьому суспільству та друзям за підтримку. Це спільна справа. Справа про захист правди, справедливості свободи й незалежності. Така гібридна війна. Тому разом і до кінця.