Вибори 2020: сила громад проти сили еліт 2020-08-29 08:58 Ганна Цьомик
  ▪   Харків

Місцеві вибори. Харків: між Кернесом і Кернесом

Хоч і не всі кандидати досі відомі, але агітаційна кампанія в місті вже у розпалі

Наразі названі імена п’ятьох кандидатів, які будуть висуватися на посаду мера Харкова: Геннадій Кернес (партія «Успішний Харків»), Олександр Фельдман («ОПЗЖ»), Ігор Черняк («Блок Світличної «Разом!»), Микита Соловйов («Демократична Сокира»), Андрій Коломійцев (ВО «Свобода»). Очікується, що «Слуга Народу» та «Європейська Солідарність» представлять своїх кандидатів із стартом виборчої кампанії (5 вересня).

 

Читайте також: Миколаївщина. Сильні жінки і трампівські гасла

 

Старі добрі опоненти

Чинний мер Кернес, «добрий управлінець», на посаді з 2010 року. На нинішніх виборах він балотуватиметься від власної політичної сили «Блок Кернеса - Успішний Харків». Сила є виключно регіональною та створеною під вибори, однак якщо Кернес здобуде перемогу, то цілком можливий і розвиток цього блоку. Партія мерів «Довіряй ділам», яку харківський міський голова торік презентував разом із одеським колегою за статусом, високим рейтингом та ідеологією Геннадієм Трухановим, була скоріше іміджевим проектом, який мав на меті продемонструвати ідейне об’єднання регіонів. Судячи з рейтингів (68% харків’ян схвалюють діяльність мера за даними Шостого всеукраїнського муніципального опитування, здійсненого групою «Рейтинг» на замовлення Центру аналізу та соціологічних досліджень Міжнародного республіканського інституту в лютому 2020 року), електорат чинного міського голови – це той пиріг, від якого інші політичні сили прагнутимуть «відкусити» шматок. Варто зазначити, що для перемоги у  Кернеса є все – адмінресурс і «ядерний» електорат, гроші на агітацію (мер першим почав рекламуватися – наразі кожні 10 метрів є нагадування, в чийому місті живуть харків’яни), бюст Жукова та навіть скандал щодо будівництва дороги через найбільший ринок України «Барабашово» (який належить Олександру Фельдману) – адже дорога будується «на благо города і всєх харьковчан». Важливим елементом іміджу Кернеса є будівництво і перебудування парків – існує певна красива картинка, яка радує око всіх містян і туристів. Однак про мінуси цих ініціатив – відмивання грошей чи газон не для сидіння – мало хто згадує. Також варто пам’ятати про дивовижну стійкість чинного мера: хто б не прийшов до влади в країні – Геннадій Адольфович знайде, як домовитися з ними. Заради цього він навіть готовий переключатися між режимами «міцного господарника з не менш міцним слівцем» та «лояльного і розуміючого друга всіх та кожного».

 

Опонентом Кернеса є Олександр Фельдман, який цього разу балотуватиметься від «Опозиційної платформи – За життя». Очевидно, попри слова Фельдмана, що ця боротьба не буде битвою ідеологій – винятково битвою за перерозподіл сил, грошей та впливу. 36% мешканців області позитивно оцінюють діяльність політика, ще 37% – нейтрально ставляться до нього (за даними опитування проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» протягом 4-12 липня 2020 року серед мешканців Харківської області). Це вагома частка для розширення електорату. Олександр Фельдман – бізнесмен (засновник і почесний президент ПАТ «Концерн АВЕК та Ко». Компанія займається управлінням активами у Харкові: торгівельними центрами, медіа-порталами, ринком «Барабашово» та Екопарком) і депутат Верховної Ради п’яти скликань. Проте своєю парламентською діяльністю він не надто переймається. На порядку денному у Фельдмана справи Екопарку (побудований як своєрідна відповідь Кернесу з його амбіціями перебудувати Парк Горького та Харківський зоопарк) та уже згаданий скандал щодо будівництва дороги через ринок «Барабашово». Безумовно, бути дорозі через якийсь ринок чи ні – це дуже локальна історія. Проте вона відображає боротьбу місцевих владних кланів: обидві сторони презентують свої ідеї як максимально людяні, але кожен переслідує власні фінансові інтереси. Сам Олександр Фельдман є стабільним регіональним актором, що давно знайомий і з політикою чинного мера, і з ним безпосередньо, тож цю кланову конкуренцію варто сприймати як новий виток у їхніх непростих відносинах.

 

Читайте також: Мери люблять тишу

 

Проукраїнські та юристи

 

Спільною ознакою всіх наразі заявлених кандидатів з чіткою проукраїнською позицією є освіта правників та юридична діяльність.

 

Несподіванкою для багатьох стала заява Ігоря Черняка (депутат Харківської міськради, співзасновник «Харківського Антикорупційного Центру»). Він заявив, що балотуватиметься на посаду міського голови від команди Юлії Світличної – колишньої голови ОДА, теперішнього народного депутата України. На «совісті» Черняка не одне розслідування розкрадання грошей командою Кернеса. Так само він відомий систематичною критикою теперішнього міського голови, активною проукраїнською позицією та волонтерством. Однак співпраця зі Світличною викликає низку питань. Невідома її особиста позиція щодо декомунізації («Я не знайома з Жуковим, тому я не можу бути ні за, ні проти нього»), також депутатка має зв’язки із Ігорем Райніним – вона була його заступником і протеже. Сам Райнін був головою ОДА Харківської області, очолював харківський осередок «Блоку Петра Порошенка», а з 2016 до 2019 року був главою Адміністрації президента. Після програшу Петра Порошенка на виборах очолив харківський осередок «Опозиційної платформи – За життя», чим викликав нерозуміння та обурення громадськості. Цю ситуацію у коментарі журналістам «Радіо Свобода» Петро Порошенко прокоментував так: «Райніна питайте. А що ви хочете у мене? Вибачте, будь ласка, але я його не бачив півтора місяці, і я не коментую його дії».

 

Тож Черняку доведеться не один раз пояснювати своїм прихильникам такий неоднозначний вибір. Сам він зазначив на сторінці у Facebook: «Йду разом із командою Юлії Світличної, як найбільш потужною та системною проукраїнською політичною силою у нашому регіоні».

 

Доволі передбачуваним кандидатом від партії «Демократична Сокира» став Микита Соловйов. Він – голова харківського осередку партії. Цікавим фактом його передвиборчої діяльності став краудфандинг фінансів на заставу для висування: метою було зібрати 219 тис. грн і це вдалося зробити менш як за тиждень. Соловйов – харківський активіст, був кандидатом у народні депутати (169-й округ). Є адептом доступної самооборони, європейської та євроатлантичної інтеграції України і легалізації грального бізнесу та ринку сексуальних послуг.

 

Попри однозначну проукраїнськість партії на національному та регіональному рівнях, не варто очікувати її об’єднання з іншими проукраїнськими партіями, як це сталося в Сумах (чотири партії – «Європейська Солідарність», «За Україну!», «Народний Рух України», «Демократична Сокира» – об’єдналися для формування єдиного списку). В Харкові, незважаючи на спільні акції, співпраця проукраїнських партій та рухів є більш ситуативною, аніж системною.

 

Кандидатом від «Свободи» став молодий партієць Андрій Коломійцев. Він поділяє ідеологію партії та головною мотивацією для висування на посаду міського голови називає «гостру необхідність знищення кланово-мафіозного устрою в місті». Коломійцев працює адвокатом та володіє бізнесом (ТОВ «Аліус» – гуртова торгівля фармацевтичними товарами, на кінець серпня 2020 року підписано контрактів на суму 11,93 млн грн), має юридичну та економічну освіти. У ВО «Свобода» він півтора роки, тож партійцем із досвідом його не назвеш.

 

Читайте також: Секрет довголіття мерів

 

Інтрига або обережність понад усе

Дві великі партії – «Слуга Народу» та «Європейська Солідарність» наразі не назвали своїх кандидатів на посаду харківського міського голови. Також невідомо, чи варто очікувати оголошення кандидата від «Батьківщини».

 

Містом ширяться білборди із депутатами різних округів від «Слуги Народу» із мантричним слоганом «Україна – це ти!» чи «Харків – це ти!». СН принаймні намагалися адаптувати свою передвиборчу кампанію згадкою назви міста, натомість Євросолідарність вирішила по всіх містах робити єдину картинку. Нерозуміння регіональності не може бути виправдано принциповістю і оригінальністю кампанії.

 

Якщо звернутися до соціології, то згідно з проведеним групою «Рейтинг» опитуванням 62% харків’ян однозначно голосуватимуть на виборах до обласної ради і 17% – «скоріше так», а значить схожий відсоток політичної участі нас очікує і на виборах до міської ради. Що стосується політичних технологій чи прийомів під час агітації, то нас очікують як традиційні, так і новітні методи. Карантин – це новий плацдарм для своєрідного гречкосійства, адже тепер логотип своєї партії можна наліпити на ширший спектр речей. Тож виборча кампанія стане цікавою навіть у таких деталях.

схожі публiкацii