Вибори 2020: сила громад проти сили еліт 2020-09-26 10:03 Голуб Андрій

Вибори мера Києва: імітація боротьби

На виборах мера столиці кандидати поборються хіба що за друге місце, яке додасть ваги й створить бодай теоретичну ймовірність несподіванки в другому турі. Інша річ — вибори до міськради

Торік президент Володимир Зеленський міг дозволити собі зверхньо відчитувати мера столиці Віталія Кличка перед об’єктивами телекамер і під пильним оком тодішнього голови свого Офісу Андрія Богдана. Розмова про українські трамваї, що їх чи то не оплатили, чи то не захотіли купувати в Києві, насправді мало стосувалася транспорту й промисловості. То був епізод великої спроби новообраного президента побудувати відносини з лідерами місцевого самоврядування з позиції сили. З тих самих часів — «парí про міст» із мером Дніпра Борисом Філатовим та «вийди звідси розбійнику» до секретаря Бориспільської міськради Ярослава Годунка. Тоді цілком серйозно обговорювали, що нова влада спробує провести місцеві вибори якомога швидше. Позиції старих очільників міст були хиткими.


Виборів не провели, Богдана прибрали, а сили вичерпалися. Зазвичай гаряча кампанія з виборів мера є доволі тьмяною, якщо не сказати нудною. Дані рейтингів, які почали оновлювати дедалі частіше з наближенням 25 жовтня, не обіцяють конкурентам Кличка нічого доброго. Найсвіжіші показники групи «Рейтинг» (опитування провели 4–9 вересня методом особистого інтерв’ю серед 1200 осіб, заявлена похибка — 2,8%) свідчать про підтримку мера на рівні 43,6% серед тих, хто зібрався голосувати й визначився. Найближчий конкурент — Сергій Притула з «Голосу» — має 9,8% підтримки. Не розважишся навіть у букмекерських конторах. В одній із них, поставивши сотню на перемогу Кличка, у разі виграшу збагатишся на якихось 7 грн.

 

Читайте також: Ольга Айвазовська: Підрахунок голосів на місцевих виборах триватиме мінімум у два-три рази довше, ніж зазвичай

 

У разі перемоги того ж Притули на сотці можна виграти аж 900 грн. Імовірність такого виграшу оцінюйте самі, але завжди пам’ятайте, що казино й букмекерські контори ніколи не банкрутують.
Мерська кампанія нагадує обтяжливу необхідність для одного кандидата та зайвий шанс нагадати про себе для інших. Водночас складно пояснити міцні позиції чинного мера за допомогою раціональних аргументів. Київ давно не посідає високих сходинок у популярних рейтингах чогось. У лютневому індексі задоволення громадян якістю послуг та станом міського господарства, який періодично вимірює Міжнародний республіканський інститут (США) за допомогою соціологів того ж «Рейтингу», Київ посів 16-те місце серед 24 обласних центрів. Ті самі організатори виміряли й індекс задоволення можливостями, які надає місто. Тут Київ розмістився на 13-й сходинці, і показник навіть погіршився порівняно з попереднім опитуванням. Досвід співпраці з міськими службами та чиновниками в киян теж не кращий. Однак міський голова у вересні, напередодні виборів, має хоч і не найвищі серед колег, але пристойні показники схвалення його роботи — 57% містян радше або цілком задоволені мером.


Можливо, пояснення полягає в тому, що за шість років на посаді голови столиці Кличко примудрився стати частиною простору міста. Наприклад, як Шулявський шляхопровід, непомітний, аж доки не починає розвалюватися частинами. Або голос диктора столичного метро. Оголошення «Обережно! Двері зачиняються…» стали звуковим шумом, але якщо вони одного дня зникнуть, то це зауважать усі. До речі, голос мера за останні пів року також став частиною транспортної інфраструктури. «Вдягайте маски та рукавички!» — каже Кличко сильним, але приязним голосом. Він ніяк не асоціюється з тим, що тролейбус намагається вирватися з одного затору, щоб дістатися до іншого вже на проспекті Перемоги — головній магістралі правого берега столиці. «Бережіть себе!» — із ще теплішою інтонацією каже мер. І він ніяк не асоціюється з тим, що в голові тролейбуса кондукторка поважного віку власним тілом блокує вхід, куди намагаються ввірватися розлючені пасажири. Їх на зупинці накопичилося понад норму, дозволену для проїзду під час карантину, а інтервал між тролейбусами виявився більшим, ніж анонсовано в графіку руху. Здається, якщо голос Кличка зникне, то це стане для киян таким самим шоком, яким кілька років тому стала заміна голосу диктора метрополітену.

Найсвіжіші показники групи «Рейтинг» свідчать про підтримку Віталія Кличка на рівні 43,6% серед тих, хто зібрався голосувати й визначився. Найближчий конкурент — Сергій Притула з «Голосу» — має 9,8%


Кличко в найкращому для політика сенсі непомітний, але звичний. Він намагається не сваритися ні з активістами, ні із забудовниками, які їм протистоять, ні із центральною владою. Він відкриває фонтани та сквери, а коли стається щось справді погане, то на допомогу приходять смішні ляпи на зразок «міст утомився» або «сенса-сенса-сенсаці-йні публікації». І от уже усмішка з’являється на обличчі замість думок про мости й COVID-19. Кличка складно уявити на посаді президента або прем’єр-міністра, а от на посаді мера столиці складно уявити не його. У цьому виявляється одна з найбільших проблем політичного життя Києва. Воно повністю розчавлене загальнонаціональним порядком денним. У Києві безліч політиків, але Кличко чи не єдиний київський політик. За шість років після революції столиця не змогла народити жодного сильного конкурента чинному меру. Київ — це поле боротьби за Україну, а не за місто саме по собі. І тільки Кличку достатньо того, що є.

 

Читайте також: На порозі нової норми


Насправді стан справ у Києві далекий від ідеального. Понад три роки тому на сайті Тижня з’явився матеріал «Київ-Фантастичний», присвячений нереалізованим столичним мегапроєктам влади різних років. З тих проєктів реалізували хіба що електричку із залізничного вокзалу в аеропорт Бориспіль, але заслуги міської влади в тому немає. Решта — від мосту на Троєщину через Дніпро до розбудови метро — обіцянки кандидатів вже на теперішніх виборах. Кожному своє. Хтось займається метро на Виноградар (яке колись обіцяли вже цьогоріч), а хтось відроджує проєкт справжньої об’їзної дороги (Київ фактично єдиний з великих транспортних вузлів країни не має її ані в поганому, ані в хорошому стані).
Останнє взяли на озброєння представники президентської партії «Слуга народу». Вони, мовляв, у разі перемоги акумулюють зусилля всіх гілок влади, адже будівництво об’їзної залежить не лише від влади міста. «Слуги» ж перед виборами реанімували ще одну давню історію з ухваленням нового закону про столицю. Київ, управління яким регулює окремий акт, опинився осторонь адміністративно-територіальних перетворень останніх років. Завдяки новому закону обіцяють розпочати впровадження найкращого та найсучаснішого саме зі столиці. Попри це, «слуги» за місяць до виборів перебувають у найскрутнішому становищі серед усіх політсил.


Їхня проблема в тому, що ризикують не просто впливом на місто. З тим, що «пані мер» Ірина Верещук не зможе скласти конкуренцію чинному очільнику столиці, здається, примирилися навіть на Банковій. Однак невихід до другого туру стане фіаско, яке підведе остаточну риску під спробами й далі грати на давно потьмянілій популярності президента та його політсили. Політсила, до речі, в останніх рейтингах ділить друге і третє місце на можливих виборах до Київради з «Євросолідарністю» експрезидента Петра Порошенка. Мерський УДАР далеко попереду обох. Третє місце в Києві вмить перетворить «слуг» з політпроєкту, який «зносить усе на своєму шляху» або принаймні «перший з національних політсил» на пересічну партію. Ідеться про психологічний бар’єр у головах тих громадян, які практично не стежать за політикою між виборами.

 

Читайте також: "Голос" йде шляхом Mary Key


Жоден інший кандидат чи політсила не зазнають великих утрат за будь-якого результату. Візьмемо, наприклад, гостя російських телеканалів зі слабкою пам’яттю про власні слова Андрія Пальчевського. Він веде в Києві чи не найагресивнішу кампанію, яка за стилем нагадує провальну кампанію Руху за реформи Сергія Думчева на попередніх перегонах. Реклама Пальчевського стирчить звідусіль, а в соцмережах регулярно публікують фейкові результати соцопитувань під заголовками «Пальчевський скорочує розрив від Кличка». Провал на виборах не стане для Пальчевського крахом. А можливе друге місце і навіть найменша фракція в Київраді перетворять його на серйозного політика.
«Голос» може отримати нового лідера на заміну Святославові Вакарчуку, якщо Сергій Притула таки дістанеться другого туру. Якщо ні, то фракція в Київраді дозволить принаймні стверджувати, що партія має якісь перспективи. Гірше, ніж зараз, точно не буде.


«Євросолідарність» і «Батьківщина» також не ризикують нічим. Перші навіть відмовилися від висунення кандидата в голови столиці, підтримавши чинного мера. Хід, вочевидь, покликаний прив’язати потенційний успіх Кличка до персони експрезидента Петра Порошенка. Кличко одразу кинувся відмовлятися від підтримки, але ЄС це не надто обходить. Партія на чолі з Мариною Порошенко спробує побити на виборах СН. Якщо це не вдасться, то фракція в Київраді просто зацементує нинішні позиції. «Батьківщина» має теоретичну можливість не набрати 5% на виборах. І це таки стало б поразкою. Однак найімовірніше, що давніх прихильників Юлії Тимошенко, які голосують за її бренд на всіх виборах, ще вистачить. Що ж до ОПЗЖ, то будь-яка фракція в Київраді стане для неї проривом. Її відсутність — збереженням статус-кво.


З іншого на нинішніх виборах поки що можна виділити тільки активний похід у Київраду громадських активістів. Що головне — вони присутні в списках різних політсил. Не варто забувати про імперативний мандат, запроваджений під нинішні вибори. Тепер депутати голосуватимуть за вказівкою лідера партії або позбудуться статусу. Проте навіть тимчасова присутність у раді на Хрещатику діячів з репутацією боротьби за зелені зони та історичні місця все ж таки зміцнить надію, що в наступну п’ятирічку в Києві таки з’являться конкуренти Кличка. 

схожі публiкацii