Вибори 2020: сила громад проти сили еліт 2020-09-24 18:20 Ольга Прайс
  ▪   Ужгород

Пристрасті у Береговому. Чого очікувати від виборів в «угорському» районі Закарпаття

Чи існують ризики сепаратизму в найвідомішому національному районі Закарпаття та як готуються до місцевих виборів угорські партії

Берегівський район Закарпаття завжди вважали угорським. За даними всеукраїнського перепису 2001 року, частка представників цієї національності там сягала понад 70%. Це дійсно був найбільш угорський район в Україні.

Фото із сайту Datatowel.in.ua

Питання майбутнього цієї території викликало найбільший резонанс під час проєктування і затвердження нової структури районів в Україні. Розглядалося кілька варіантів. За одним із них, старий Берегівський район міг опинитися в складі укрупненого Виноградівського. Центром об’єднаної території мав стати Виноградів. До уваги брали економічні показники, які у Виноградові значно кращі, ніж у Береговому. Однак порівняння доволі умовне. На противагу Виноградову, у Береговому є Вищий навчальний заклад та медичний коледж. Крім того, Берегове ближче до кордону і розташоване на важливому логістичному шляху – це так званий п’ятий пан’європейський коридор (Київ – Львів – Ужгород – Будапешт – Марибор – Любляна – Трієст – Венеція). Свою роль могло зіграти й те, що Берегове є містом обласного значення (Виноградів цього статусу не має). Обидва райони мали свої переваги, тому іншим варіантом був саме укрупнений Берегівський район з приєднаним Виноградівським і з центром у місті Берегове.   

 

Читайте також: Партії змінюються, кандидати - ні

 

Саме на такому варіанті зупинилася Верховна Рада 17 липня 2020 року, коли утворила шість нових районів Закарпаття. Виноградівці були не в захваті від рішення. Вони виступали за створення окремого Виноградівського району. В Ужгороді навіть провели мітинг під стінами обласної державної адміністрації, збирали підписи до Кабміну. Після невдалих спроб відстояти окремий Виноградівський район, вимагали, щоб після об’єднання з Берегівщиною, район все одно мав назву Виноградівський, а саме місто Виноградів стало центром.

 

З точки зору адміністративно-територіальної реформи районні центри більше не матимуть важливого значення. Вони стануть осередками центральної влади, а місцеве самоврядування переходить на рівень ОТГ: всі послуги мешканцям надаватимуть там, де вони проживають. 

 

Водночас у низці ЗМІ можна бачити публікації, що утворивши Берегівський район, українська влада створила «угорський район». Це, мовляв, ніщо інше, як поступка Будапешту.

Чи угорський «угорський район»?

Після об’єднання з Виноградівським районом, де переважне населення складають українці (у переписі 2001 року там нарахували понад 71% українського населення) – Берегівський вже точно буде складно називати «угорським». Об’єднання знизить частку етнічних угорців приблизно до 40%.

 

Своє невдоволення цим висловила Закарпатська обласна організація КМКС Партія угорців України: «Угорська культурна асоціація Закарпаття (КМКС) підтримує створення Берегівського району. Водночас, звертаємо увагу на те, що створена районна система негативно впливає на угорців Закарпаття, оскільки їх кількість у нових районах значно зменшується. Так, наприклад, у новому Берегівському районі частка угорців зменшиться з 75% до 43%, в Ужгородському з 33% до 13%, в Мукачівському з 12% до 4%».

 

Повертаючись до тези, що Берегівський район – це поступка Будапешту, варто розібратися, чого б хотіла Угорщина. Ідеальний сценарій для Будапешта – це об’єднання всіх угорських сіл на Закарпатті в один район. Це  села Ужгородського, Берегівського, частково Мукачіського, Виноградівського та навіть Хустського районів. Тож, якщо казати про поступки Будапешту, Україна мала б створити саме таку одиницю через об’єднання частин різних районів Закарпаття.

 

Тому казати, що створення нового Берегівського району є поступкою для Угорщини – немає підстав. У той же час – це найкращий сценарій, на який в реальності міг розраховувати Будапешт. З точки зору офіційної політики Будапешту щодо підтримки закордонних угорців (яка стосується не тільки України), усі інші сценарії, які розглядали, гірші для здійснення такої політики.

 

Читайте також: Закарпаття. Плеяда локальнх проєктів

 

Ризики сепаратизму

Панує думка, що через утворення нового Берегівського району на Закарпатті збільшилися ризики сепаратизму та провокацій. По-перше, провокації на ґрунті міжетнічному або міждержавних відносин тут завжди існували протягом останнього століття. І це не залежало від чисельності або меж районів. Регіон завжди був прикордонням різних країн та імперій, що й використовували сусіди у боротьбі. Особливо чітко це видно протягом останніх шести років, коли різні сили намагаються розіграти «угорську карту». У тому числі й Росія, що можна побачити хоча б з рішення суду в Кракові, який у березні 2020-го засудив трьох громадян за організацію та підпал саморобним вибуховим пристроєм  офісу Закарпатського товариства угорської культури (КМКС) в лютому 2018-го. Сліди замовників цього злочину ведуть до Росії, на чому наголошували й прокурори. Є всі шанси, що цю карту будуть розігрувати й надалі.

 

При цьому на Закарпатті відсутні радикальні сепаратистські настрої. Будь-які відцентрові процеси пов’язані радше з соціально-економічними питаннями, з незадоволеністю людей своїм майновим станом. Ідеї відокремлення Закарпаття чи створення тут якоїсь автономії, з точки зору практичної реалізації – абсурдні, хоча б тому, що регіон, дотаційний на понад 70%. Тобто без доплат із державного бюджету область  не зможе існувати.

 

Апокаліптичні сценарії агресії на Закарпатті з боку сусідів після створення нової адміністративної одиниці (Берегівського району) також абсурдні. Цьому є ціла низка запобіжників. Перший – це те, що Угорщина є членом ЄС та НАТО, і навряд чи нова війна в Європі входить до їхніх планів. Ще одним фактором є й те, що сама по собі Угорщина – дуже маленька країна, її мілітарні потужності надто мізерні, аби здійснити воєнне вторгнення на Закарпаття.

 

Та й в цілому – контекст Закарпаття – це контекст стабільності в усій центрально-східній Європі. Це питання стосується не тільки України та Угорщини. Йдеться про гарантії стабільності і в Словаччині, і в Румунії, і ще в п’яти, якщо не більше, країнах, де проживає значна угорська меншина.

 

У новому Берегівському районі, який стане менш угорським, а центральна влада матиме свого представника і функції контролю – ризик відцентрових процесів знизиться. Ще більше він знизиться, якщо українська держава, уряд, Верховна Рада, президент, місцеві еліти – спільно випрацюють якісну регіональну політику на Закарпатті і будуть реалізовувати її в контексті прав національних меншин, культурного та міжкультурного діалогу.

 

Читайте також: Берегове і Хуст. Уорське. Єврейське. Французьке

 

Боротьба угорських партій на Закарпатті

В регіоні функціонують дві угорські партії – «КМКС» Партія угорців України та Демократична спілка угорців України (УМДС). Стосунки між ними не є безхмарними. У 2015 році дві партії, незважаючи на постійні чвари, об’єдналися аби разом іти на місцеві вибори. Спільними зусиллями набрали 12,5% голосів. Із 64 депутатських крісел в обласній раді вони отримали вісім разом із посадою першого  заступника голови обласної ради. Ним став Йожеф Борто (З 2014 року очолює Закарпатську обласну організацію «КМКС» Партія угорців України», є заступником голови Товариства угорської культури Закарпаття. У 2019 році безуспішно балотувався у Верховну Раду як самовисуванець по округу №68 – Ужгород та Ужгородський район). Представники угорських партій також зайняли посади міського голови Берегового (Золтан Бабяк), голови Берегівської районної ради (Йожеф Шін) та голови Берегівської райдержадміністрації (Іштван Петрушка).

 

Однак є сумніви, що на місцевих виборах 2020-го угорським партіям вдасться повторити успіх. Дві політичні сили знову домовлялися йти на прийдешні вибори разом. Однак незадовго до офіційного старту передвиборчої кампанії можна було спостерігати їх публічну перепалку у вигляді заяв та взаємних звинувачень про недотримання домовленостей. Вочевидь, політичні сили так і не змогли домовитися – обидві партії подалися на вибори окремо,  а це великий ризик програти для них обох (попри дуже великі ресурси, які інвестував Будапешт і у розбудову цих партій, і в угорську громаду – це купівля частки місцевого 21-го каналу, запуск газет, сайтів, радіо, ремонти доріг, будівництво навчальних закладів тощо).

 

«Переговори щодо виборчої співпраці угорських політичних організацій на Закарпатті зайшли в глухий кут, оскільки представництво Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС) з самого початку відхилило пропозицію спільно висувати кандидатів на обласному, районному та мікрорегіональному рівнях», – написано на сайті УМДС, лідером якої є Ласло Зубанич. Демократична партія угорців України (УМДС) поки що не оприлюднила список кандидатів.

 

КМКС іде на вибори під лозунгом «Для нас головне Закарпаття». За словами лідера партії Ласла Брензовича: «В умовах нинішньої надзвичайно глибокої соціально-економічної кризи в Україні, дуже важливо мати потужне представництво угорців на Закарпатті». Про кандидатів поки що теж нічого невідомо.

 

Очевидно, що обидві угорські партії на виборах будуть орієнтуватися лише на ті ОТГ, де є відповідна кількість угорського населення, а також районні та обласну раду. Окрім постійних чвар, проти них на прийдешніх виборах також грає карантин та обмеження через пандемію COVID-19. 26 серпня Кабмін поки що на місяць заборонив іноземцям в’їзд в Україну. Аналогічні обмеження запроваджені в Угорщині ще 15 липня.  У той же час, ні для кого не секрет, що ядро електорату угорських партій КМКС та УМДС – це угорці з подвійним паспортом. Тож існує ризик, що ці люди просто не зможуть повернутися додому для голосування.

схожі публiкацii