Світ 2020-10-16 10:16 Бініон Майкл
  ▪   Лондон

Упоратися з хвилями

Як уряд Сполученого Королівства планує вирішити проблему мігрантів

Згідно з новими екстреними пропозиціями уряду, сотні африканців, афганців та іранців, які потребують притулку у Великій Британії, можуть невдовзі відправити за тисячі кілометрів — у Молдову — для обробки їхніх заявок. Або ж їх можуть на невизначений термін розмістити в центрах тимчасового перебування мігрантів на воді. Їх можуть навіть відправити в табори, облаштовані на віддалених британських островах — Вознесіння чи Святої Єлени, що в південній частині Атлантичного океану (де перебував на засланні Наполеон).

 

Останніми місяцями особи, які потребують притулку, й економічні мігранти сотнями ринули в Сполучене Королівство: перетинають Ла-Манш на благеньких човниках, навіть намагаються вплав перетнути 35-кілометрову протоку. Уряд на тлі обурення громадськості вирішив, що час діяти. Було вирішено спиняти всіх, хто в пошуку прихистку потрапляє у Велику Британію, і щоб ніхто не вислизнув, допоки розглядаються заявки на притулок. За зразок узяли Австралію, де всіх охочих мешкати в країні утримують на острові, відокремленому від континентальної Австралії. Чому б Лондону не зробити так само?


Річ у тім, що немає зручних островів, де можна було б розмістити людей, окрім віддалених островів біля західного узбережжя Шотландії. Але вони не годяться — холодні, далеко й без укриття чи помешкань для житла. Тому розробляються плани, згідно з якими осіб, що просять притулку, можуть відправляти в центри тимчасового розміщення до інших країн, зокрема Молдови, Марокко чи навіть Папуа — Нової Гвінеї — майже за 13 тис. км від Великої Британії. Із жодною з цих країн ще не проводилося офіційних переговорів про те, чи готові вони приймати людей, охочих жити в Сполученому Королівстві, і про те, як буде організовано їхнє транспортування до центрів тимчасового розміщення.

 

Читайте також: Die Welt: Новий шлях до Німеччини

 

Можновладці з Home Office — міністерства внутрішніх справ, що відповідає за імміграцію й надання притулку, — опрацьовують ще й інший варіант: обробляти заявки про притулок на островах Вознесіння чи Святої Єлени. Ці два острови (обидва належать британським заморським територіям) є одними з найвіддаленіших у світі. На строві Вознесіння розташована велика американська повітряна база й деякі станції спостереження та розвідки, та й по всьому. Клімат там спекотний і посушливий, а також немає місцевого населення. Вивчається також варіант з островом Святої Єлени, що в тисячі кілометрів на південь і є однією з найвіддаленіших від материків територією у світі. Там побудували аеропорт усього три роки тому, проте курсує тільки один рейс на тиждень до Південної Африки. Наполеон прожив на цьому острові у вигнанні шість років (із 1815-го й до своєї смерті 1821-го). Також свого часу острів використовувався для тимчасового розміщення 3 тис. бурських військовополонених під час Англо-бурської війни в Південній Африці 1900 року. Пропозиція привезти туди тисячі біженців із далеких країн у табори для інтернованих осіб на острів спричинить спротив 4500 мешканців і сприйматиметься як британські колоніальні утиски.


Практичніша пропозиція — обробляти заявки людей, які потребують притулку, на виведених з експлуатації поромах, пришвартованих уздовж узбережжя Великої Британії. Ці судна, що не використовуються, будуть викуплені й переобладнані на центри обробки заявок на притулок, тож сотні чоловіків, жінок і дітей зможуть перебувати в таких місцях тимчасового розміщення мігрантів на воді. Пропозиція буде представлена прем’єр-міністрові Борісу Джонсону, який закликав терміново вжити заходів, щоб «запобігти зловживанням системою й злочинності». Багато мігрантів, які перетинають Ла-Манш, платять чималі гроші перевізникам, однак ризикують потонути, коли сідають у маленькі й непридатні для моря шлюпки чи надувні човни.

Кількість біженців, що перетинають Ла-Манш на маленьких суденцях, різко зросла. Станом на кінець серпня 2020 року близько 7 тис. осіб прибули на понад 500 човниках, що більш ніж удвічі перевищує кількість мігрантів за весь 2019-й


Сорокалітній пором, що вийшов з експлуатації, можна придбати в Італії за €6,6 млн. На ньому можна розмістити 1400 осіб у 141 каюті. Круїзний лайнер, що вже не використовується й пришвартований на Барбадосі, обійдеться в €127 млн і може вмістити 2147 осіб у 1000 каютах. Переобладнання суден призведе до суттєвих додаткових витрат. Однак першочерговим ризиком є те, що ці плавзасоби стануть інкубаторами коронавірусу так само, як багато круїзних лайнерів, на яких було зафіксовано сотні випадків, коли хвороба стрімко поширювалася на початку пандемії.


Кількість біженців, що перетинають Ла-Манш на маленьких суденцях, різко зросла. Станом на кінець серпня 2020-го близько 7 тис. осіб прибули на понад 500 човниках, що більш ніж удвічі перевищує кількість мігрантів за весь 2019-й. Британія намагається домовитися з Францією, як завадити їм вирушати в море, але французи зажадали чималих коштів за додаткову роботу, необхідну для патрулювання узбережжя. Пропозицію про те, що Королівський військово-морський флот Великої Британії має контролювати Ла-Манш, було відкинуто як сміховинну й непрактичну. До того ж постануть такі питання, як суверенітет, права людини та як бути з мігрантами, які відмовляються від допомоги на морі.
Імміграція — здавна дражливе політичне питання у Сполученому Королівстві. Упродовж останніх 40 років мільйони людей прибули в сюди з далеких регіонів усього світу, через що кількість населення різко зросла до понад 66 млн і Велика Британія стала однією з найбільш густонаселених країн Європи. Наплив мусульман і приїжджих із Близького Сходу й Африки спричинив спалах расизму та породив занепокоєння про те, що велика кількість біженців (більшість із них полишають батьківщину радше з економічних міркувань, ніж у пошуку безпеки й порятунку від переслідувань) тиснутиме на системи охорони здоров’я й освіти, змінюватиме вигляд британських міст і підживлюватиме напруженість у суспільстві.

 

Читайте також: Die Welt: Коли знову відпливають човни


Британія є популярним пунктом призначення для охочих отримати притулок та для економічних мігрантів з огляду на англійську мову й щедрі соціальні виплати, однак вона дедалі ворожіше ставиться до будь-якої міграції. Боріс Джонсон, очевидно, сподівається зайняти жорстку позицію у цьому питанні, щоб компенсувати занепад популярності. Однак опозиційна Лейбористська партія експлуатує нещодавні скандали, пов’язані з поганим ставленням до чорношкірих мігрантів 1960-х років, звинувачуючи уряд консерваторів у розпалюванні расизму. Міністерка внутрішніх справ Пріті Пател, що й сама має індійське походження, запровадила жорсткіший контроль за імміграцією як ключову частину внутрішньої політики. Торік 35 566 осіб подали заявки на притулок у Великій Британії (для порівняння: пікового 2002-го таких було 84 тис.).


Лідер лейбористів Кір Стармер назвав «нелюдяною» пропозицію інтернувати людей, що потребують притулку, на виведені з експлуатації пороми. За його словами, уряд «кидається від однієї сміховинної пропозиції до іншої». На його думку, справжня проблема в тому, що міністерство внутрішніх справ занадто довго обробляло заявки.


Облаштування центрів тимчасового розміщення мігрантів у Шотландії теж наштовхнеться на запеклу опозицію з боку уряду, який прагне незалежності від Великої Британії. Нікола Стерджен, перша міністерка Шотландії, сказала, що «на будь-яку пропозицію ставитися до людей, як до худоби в загоні» відреагує «якнайбільшою опозицією».

 

Читайте також: Жодних “гетто” до 2030: новий план інтеграції мігрантів у Данії

 

Якщо відправляти тисячі потенційних мігрантів з Азії й Африки до такої маленької країни, як-от Молдова, це буде світовою сенсацією, і постане чимало нових питань. Як мігранти туди потраплять? Хто платитиме за їхнє утримання? Що буде з тими, кому Велика Британія відмовить у притулку? Чи матимуть англійці гарантію, що молдовські наглядачі ставитимуться до мігрантів справедливо й людяно? Британські урядовці відкинули пропозицію як непрактичну й неможливу в реалізації, тож тепер малоймовірні переговори про запровадження такої схеми.


Поки ухвалюється рішення, іммігранти зазвичай не мають дозволу працювати, і перш ніж буде організовано довгочасні житлові умови, їх у Великій Британії тимчасово розміщують у будівлях хостельного типу. Однак багатьом удається вислизнути (особливо тим, хто має знайомих співвітчизників, які вже оселилися тут), і вони по багато років лишаються в ній нелегально. Крім того, існує проблема тривалих затримок депортації осіб, яким відмовили в притулку. Саме тому влада хоче спиняти взагалі всіх, хто намагається потрапити на британську територію.