Світ 2020-11-24 10:01 Шавалюк Любомир

Дев’ять кроків Байдена

Що нового в економічній програмі обраного американського президента і чим вона цікава Україні

Джозеф Робінетт Байден-молодший — без п’яти хвилин 46-й президент США. Цілком імовірно, на Сполучені Штати чекають епохальні зміни. Для цього існує щонайменше три поважні причини. Передусім господарем Овального кабінету замість республіканця стає демократ — це зазвичай обіцяє помітну трансформацію векторів політики. Крім того, Дональд Трамп виявився президентом одного терміну. Оскільки американці часто схильні переобирати на другий термін навіть украй посередніх президентів, то їхній протестний вибір свідчить про явне незадоволення Трампом і прагнення до змін, які новий президент буде просто зобов’язаний утілити в життя. Зрештою, політика 45-го президента США викликала значне несприйняття як серед американського експертного середовища, так і за кордоном. Тож для багатьох, у тому числі для Джо Байдена, змінити її означає відновити домінування глузду в американському політикумі. Увінчує передчуття змін економічна криза, спричинена пандемією COVID-19, адже щоб її подолати, потрібно щось змінювати.


То що ж робитиме Джо Байден? Відповідь на це питання цікавить багатьох у світі. Її можна знайти в економічній програмі новообраного американського президента. Багато корисного з неї можуть почерпнути для себе й українці.
Передвиборча економічна програма Джо Байдена називається «План побудови сучасної, стійкої інфраструктури та майбутнього справедливості й чистої енергії». Основна візія, закладена в ньому, — досягти нульових нетто-викидів в атмосферу на рівні всієї американської економіки не пізніше, ніж до 2050 року. Байден хоче, щоб за чотири роки його президентства США пройшли точку неповернення в цьому напрямку.

 

Читайте також: Сценарій за Гашеком


Сама по собі канва цієї програми заслуговує на увагу з двох причин. По-перше, світ потерпає від пандемії COVID-19, яку багато хто вважає наслідком безвідповідального ставлення людства до планети. Окрім того, аномально тепла минула зима, масштабні пожежі в Австралії та інші природні катаклізми уже багато місяців тримають кліматичну проблематику нагорі переліку глобальних проблем. Байден відповів на цей виклик — і то не кількома популістськими гаслами, а комплексною, добре пропрацьованою програмою, яка в перспективі може викоренити причину кліматичних змін у цілій американській економіці. Це щонайменше зріло й відповідально.


По-друге, уже багато десятиліть США є прикладом для наслідування в усьому світі. Чимало країн наважуються на певні кроки просто тому, що їх зробили американці. Тому Сполучені Штати завжди переймалися глобальним порядком денним, намагалися долати або принаймні долучатися до подолання найбільших проблем у світі. Це називається лідерством. Дональд Трамп переосмислив цю парадигму і повів країну в бік ізоляціонізму, зробивши акцент на перегляді політичних та економічних відносин із давніми іноземними партнерами, зокрема міжнародних торговельних угод. Це мало наслідком чотирирічну паузу у глобальному лідерстві США. Тут напрошуються паралелі з людиною: іноді людській істоті потрібно пережити депресію, порефлексувати над собою, щоб переосмислити певний етап життя й підготуватися до нового. Америка Трампа займалася саморефлексією та дріб’язковими торгами про умови міжнародної торгівлі. Америка Байдена може знову повернутися до лідерства та своїм прикладом повести світ назустріч подоланню кліматичної кризи, тобто від початку взяти на себе тягар розв’язання головних глобальних проблем.

Передвиборча економічна програма Джо Байдена називається «План побудови сучасної, стійкої інфраструктури та майбутнього справедливості й чистої енергії». Основна візія, закладена в ньому, — досягти нульових нетто-викидів в атмосферу на рівні всієї економіки США до 2050 року


Байден втілюватиме свою візію через дев’ять комплексних кроків. Перший — розвиток інфраструктури. Ідея не нова: про державне будівництво як засіб виходу з економічної кризи писав ще видатний економіст Джон М. Кейнс, і його думки втілилися в «Новому курсі» не менш видатного американського президента Франкліна Д. Рузвельта, який будував усе, що міг. Зараз у США економічна криза — саме час будувати. І Байден робитиме це з розумом. Ось лише кілька ідей. Новий президент спробує ініціювати другу залізничну революцію з прицілом на повну електрифікацію залізниць, використовуючи з цією метою федеральні грантові та кредитні програми. Також Байден вважає, що інтернет — базове право американця, тому обіцяє забезпечити універсальне покриття широкосмуговим інтернетом, у своїй програмі порівнюючи його з електрифікацією сільської місцевості кілька поколінь тому. І ще одна цікавинка: новообраний президент планує реновацію старих, закинутих промислових майданчиків, щоб перетворити їх на нові економічні хаби (фактично місця для технопарків, бізнес-інкубаторів тощо) по всій країні. Подібні ідеї вже кілька років мандрують Україною на рівні експертної спільноти, однак чомусь у нас ніхто в державі не береться їх утілити на системному рівні. Поки що ми спромоглися лише на те, щоб будувати дороги, але й у цьому досягненні з’являється дедалі більше нюансів.


Другий крок — забезпечити якісним громадським транспортом кожне місто в Сполучених Штатах із кількістю населення понад 100 тисяч осіб. Це суто американська проблема, адже через те, що авто — неодмінний атрибут «американської мрії», попит на громадський транспорт там дуже низький і бідний. Тож і самі громадські засоби пересування дуже часто неохайні та непунктуальні. Але з Україною теж можна провести паралелі. У час, коли давно назріла потреба модернізації громадського транспорту в напрямку екологічності та ефективності, а Європейський банк реконструкції та розвитку та Європейський інвестиційний банк готові виділяти сотні мільйонів євро на її реалізацію, найбагатше українське місто Київ без тендеру закуповує 200 білоруських автобусів (певно, не рекордно екологічних). Цим усе сказано. Саме такі факти формують різницю між Україною та США.

 

Читайте також: Die Welt: Жахаючі паралелі між гарячими точками «корони»


Третій крок — зробити американське автомобілебудування глобальним лідером ХХІ сторіччя. У програмі сказано, що нині частка Китаю на світовому ринку електромобілів у чотири рази перевищує частку США. Байден береться вирівняти цю разючу різницю за допомогою значного збільшення державних закупівель автотехніки американського виробництва з нульовими нетто-викидами, стимулювання розвитку відповідних виробничих потужностей і досліджень у сфері зберігання електроенергії, побудови 500 тисяч електрозарядних станцій тощо. У цьому напрямку поставлено дві амбітні цілі: до 2030 року всі автобуси, що їх виготовлятимуть у США, повинні мати нульові нетто-викиди; у процесі розвитку американського електромобілебудування має бути створено 1 млн робочих місць.


Четвертий крок — зробити екологічно чистою енергетику США. Байден планує перевести електрогенерацію на нульові викиди вуглецю до 2035 року. Для цього буде встановлено мільйони сонячних панелей та десятки тисяч вітрових турбін, зокрема на морі. Планується використовувати податкові стимули та інноваційні фінансові інструменти. Тут прямо напрошуються аналогії з Україною. Кілька років тому у нас встановили підвищені тарифи для виробників електроенергії з відновлювальних джерел. Вдалося досягти результату — доволі стрімкого зростання кількості сонячних та вітрових електростанцій. Але потім комусь у державі не сподобалася ця тенденція, тож було вирішено зменшити зазначені тарифи, що призвело до численних судових позовів від інвесторів і згортання багатьох проєктів. На жаль, оця тактична дріб’язковість українських можновладців, їхня нездатність адекватно порівнювати стратегічні переваги з поточними проблемами вже багато років стоять нездоланним бар’єром на шляху до досягнення Україною будь-яких великих цілей. У цьому контексті буде дуже цікаво поспостерігати за тим, як США втілюватимуть оцей пункт програми Байдена. Мабуть, там знайдеться не один урок для засвоєння українськими урядами будь-якого розливу.


П’ятий і шостий кроки стосуються оновлення американського будівництва. Ідеться про те, що за термін свого президентства Байден планує ініціювати ремонт 4 млн комерційних будівель, утеплення 2 млн осель та побудову 1,5 млн будинків і квартир. Усе це буде втілено з фокусом на енергоефективність. Це доволі амбітна мета з огляду на те, що на своєму піку до іпотечної кризи 2006–2009 років американська будівельна галузь продавала 1,4 млн помешкань на рік. Для досягнення цієї мети буде реформовано вимоги до здачі нових будівель в експлуатацію, а домогосподарства з цільової групи отримають знижки на відповідні продукти (енергоефективні вікна, побутову техніку тощо) та доступне фінансування. В процесі реалізації цього кроку очікується створення 1 млн робочих місць та скорочення вдвічі викидів вуглецю, пов’язаних із будівлями, до 2035 року. Паралелі з Україною прямі. Ми маємо фонд енергоефективності, зокрема держава видає так звані теплі кредити. На цей рік на програму передбачено близько 400 млн грн, що дозволяє покращити енергоефективність лише кількох десятків тисяч осель. За оцінками Держенергоефективності, реальний попит на такі кредити уп’ятеро більший, однак держава не поспішає його задовольняти. Інший приклад: нещодавно Європейський інвестиційний банк підписав угоду про виділення кількасот мільйонів євро на модернізацію 1000 державних будівель. Банк бачить у цьому напрямку великі перспективи, готовий виділяти більше грошей, але держава, знову-таки, не поспішає їх витрачати. Можливо, результат реалізації цього пункту програми Джо Байдена надихне українську владу на активніші дії в цьому напрямку.

 

Читайте також: Благодійність як бренд


Окрім названих кроків, новообраний президент США має намір ініціювати масштабні інвестиції в інновації в галузі чистої енергії, у сучасне сільське господарство. Робити все це він планує з урахуванням енвайронменталістської справедливості, тобто з преференціями для тих американців та їх спільнот, які найбільше постраждали від забруднень.


На втілення всіх цих проєктів Джо Байден запланував витратити $2 трлн. Це приблизно 10% від річного ВВП США, або близько 2,5% на кожен рік президентства — не більше, ніж розмір річного дефіциту бюджету. А що може зробити українська влада на таку частку від ВВП на рік? Питання риторичне.


Не обійшлося й без крихти популізму. Джо Байден пообіцяв підняти мінімальну зарплату з нинішніх $7,25 (для різних штатів різна) до $15 за годину. Але ця обіцянка буде втілена тоді, коли дозволятимуть економічні умови, — про це новообраний президент прямо заявляє. І це кардинально відрізняється від того, як підвищують мінімалку в Україні.


У програмі Байдена постійно наголошується на тому, що кожне новостворене робоче місце має належати до професійної спілки й повинне розширити американський середній клас. Тобто новообраний американський президент дбатиме не лише про економічні ефекти від своєї діяльності а й про те, щоб робітники почувалися в достатку й захищеності. Для України поки що це здається чимось інопланетним. Тож нам є куди розвиватися.